ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5053/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,
за участю представників:
позивача - Єршової С. В. (адвоката),
відповідача - Ізвєкова В. В. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022
(суддя Сівакова В. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024
(головуючий - Станік С. Р., судді: Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.)
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024
(головуючий - Станік С. Р., судді: Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 46 450 666,33 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС, відповідач) про стягнення 46 450 666,33 грн збитків, з яких: 45 685 953,99 грн оплата за небаланси та 764 712,34 грн оплата за перевищення замовленої потужності.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 23.12.2019 № 1907000468 він сплатив відповідачу 1 272 868 062,17 грн у рахунок послуг перевищення замовленої (договірної) потужності у точках виходу з газотранспортної системи та 1 300 426 011,82 грн у рахунок добових небалансів за період з 01.05.2020 по 31.05.2021.
3. Проте відповідач, керуючись пунктом 5 глави 1 розділу І, пунктом 15 глави 1 розділу ІХ, пунктами 1, 2 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), розрахувавши величину використаних позивачем послуг транспортування обсягів потужності та обсяг добового небалансу на підставі подач та алокацій відборів обсягів природного газу, відніс на позивача природний газ в обсязі 5 123 573,13 куб. м, який відібраний у названому періоді споживачами, перелік яких міститься у позовній заяві, без укладених з позивачем договорів.
4. Утім позивач вважає, що Оператор ГТС безпідставно вніс в алокацію позивача цей обсяг газу, відібраного споживачами без укладених договорів з АТ "НАК "Нафтогаз України". Тому просить повернути надмірно сплачені у зазначених розмірах кошти плату за небаланс і за перевищення договірної потужності у названому періоді.
5. Відповідач зі свого боку заперечував проти позовних вимог з тих підстав, що споживачі, про яких зазначає позивач, є виробниками теплової енергії, потреби природного газу яким у названому періоді забезпечувалися постачальником зі спеціальними обов`язками, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" визначено АТ "НАК "Нафтогаз України". Тому позивач як постачальник зі спеціальними обов`язками зобов`язаний забезпечувати обсягами природного газу цих виробників теплової енергії, у яких відсутні постачальники. Вважає, що обсяги спожитого виробниками теплової енергії природного газу у названому періоді правомірно віднесені на АТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальника зі спеціальними обов`язками. Оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" при замовленні потужностей у вказаному вище періоді не передбачало подачу природного газу для названих виробників теплової енергії, то Оператор ГТС самостійно визначив використані цими споживачами обсяги природного газу у перевищені потужностей та у щодобових небалансах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 23.12.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" як замовник і Оператор ГТС як Оператор ГТС уклали договір транспортування природного газу № 1907000468, згідно з пунктом 2.1 якого останній зобов`язався надавати замовнику послугу транспортування природного газу.
7. Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодекс ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
8. Умовами абзаців 4, 7 пункту 8.4 названого договору передбачено, що у випадку, якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником визначений Оператором ГТС на підставі остаточної алокації перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування здійснює оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті цього договору, визначається за даними Оператора ГТС.
9. У пункті 9.2 договору сторони домовилися про те, що у разі виникнення у замовника негативного добового небалансу, Оператор ГТС здійснює продаж замовнику, а останній - купівлю природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу ГТС. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу, Оператор ГТС здійснює купівлю у замовника, а останній - продаж природного газу Оператору ГТС в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу ГТС.
10. У випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор ГТС до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до п`яти робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту (пункт 9.3 договору).
11. У пункті 9.6 договору сторони узгодили, що розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними Оператора ГТС.
12. Відповідно до умов пункту 11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора ГТС на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор ГТС урегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
13. Відповідач надіслав позивачу підписані ним акти наданих послуг перевищення договірної потужності, у яких Оператор ГТС за власними даними визначив, що замовник у період з 01.05.2020 по 31.05.2021 отримав послуги перевищення замовленої (договірної) потужності у точках виходу з газотранспортної системи в обсязі 8 543 197,36743 тис. куб. м на добу, вартістю 1 272 868 062,17 грн з ПДВ. Оператор ГТС надіслав замовнику рахунки на оплату послуг перевищення договірної потужності.
14. За названий вище період Оператор ГТС також надіслав замовнику односторонні акти врегулювання щодобових небалансів і рахунки для оплати цих послуг на загальну суму 1 300 426 011,82 грн.
15. Позивач вважає, що відповідач порушив правила алокації та безпідставно вніс в його алокацію відібраний споживачами (виробниками теплової енергії) у названому періоді без укладених договорів природний газ в обсязі 5 132 573,13 куб. м. Як наслідок, Оператор ГТС неправильно розрахував величину використаних замовником обсягів потужності й обсяги добового небалансу і безпідставно завищив вартість послуг використання потужності на 764 712, 34 грн і вартість щодобових небалансів на 45 685 953,99 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. 01.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, про відмову у позові повністю. Суди виходили з такого:
- позивач при замовленні потужностей у названому вище періоді не передбачив подачу природного газу для виробників теплової енергії і Оператор ГТС визначив використані цими споживачами обсяги природного газу у перевищені потужностей та у щодобових небалансах як несанкціоновано відібрані;
- Оператор ГТС правомірно відніс на АТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальника зі спеціальними обов`язками обсяги природного газу, спожитого виробниками теплової енергії у названому періоді;
- відсутність укладеного договору постачання природного газу між позивачем і споживачами, які є виробниками теплової енергії, не звільняє позивача у силу покладених на нього спеціальних обов`язків від обов`язку постачання їм природного газу та не свідчить, що відібраний ними у названому періоді газ в обсязі 5 132 573,13 куб. м є несанкціонованим, оскільки виробники теплової енергії значаться у Реєстрі споживачів постачальника - позивача;
- позивач посилається на необхідність захисту його прав шляхом стягнення зайво сплачених, на його думку, відповідачу коштів, тоді як обставин порушення його прав не встановлено.
17. 02.05.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв додаткову постанову про стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Оператора ГТС витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 182 525 грн.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг
18. АТ "НАК "Нафтогаз України" оскаржило ці судові рішення і в касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, а справу направити на новий розгляд.
19. На обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач послався на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обґрунтувавши свої доводи таким:
- суди неправильно застосували норми частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" і наполягає на необхідності формування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у контексті постачання природного газу за відсутності договору постачання;
- суди неправильно обґрунтували оскаржувані рішення розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 921-р "Деякі питання опалювального сезону 2019/20 року" і наполягає на необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування цього розпорядження, а також пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС;
- суди неправильно застосували норми статей 712, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини п`ятої статті 265 ГК України, пункту 5 глави 1 розділу І, глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.05.2023 у справі № 910/3232/22, від 15.06.2022 у справі № 640/9828/20, від 11.01.2022 у справі № 911/117/21, від 08.06.2022 у справі № 924/207/20, позаяк скаржник вважає помилковим їх висновок про можливість постачання природного газу за відсутності укладеного договору поставки;
- суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 13 частини першої, частину чотирнадцяту статті 32, статті 273 ГПК України, оскільки розглянув справу неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини першої статті 310 цього ж Кодексу);
- суд апеляційної інстанції порушив норми частини першої статті 210, частини другої статті 269, частини першої та сьомої статті 270 ГПК України, оскільки пропустив стадію дослідження доказів, перейшовши до судових дебатів, не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, витяги з інформаційної платформи (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу), і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2023 у справі № 911/2799/20, від 21.01.2020 у справі № 925/358/19, від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, від 06.06.2023 у справі № 910/17390/21, від 20.07.2022 у справі № 921/607/21, від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 04.07.2023 у справі № 910/16848/21 щодо не дослідження доказів.
20. На обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 позивач послався на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Просить скасувати цю додаткову постанову й ухвалити нове рішення про відмову Оператору ГТС у стягненні з АТ "НАК "Нафтогаз України" 182 525 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
21. На обґрунтування доводів щодо оскарження додаткової постанови скаржник послався на таке:
- суд апеляційної інстанції порушив норми пункту 13 частини першої статті 32, статті 273 ГПК України, оскільки розглянув справу неповноважним складом суду;
- відповідач не подав з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що є порушенням частини першої, другої статті 124 ГПК України;
- до закінчення судових дебатів у справі відповідач не зробив заяву про те, що має намір подати докази понесених витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є порушенням частини восьмої статті 129 цього ж Кодексу;
- заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідач подав не до закінчення судових дебатів у справі, а після винесення постанови апеляційного суду, що є порушенням частини першої статті 221 ГПК України, і не зазначив поважних причин неможливості подання доказів до закінчення судових дебатів;
- відповідач не надав доказів того, що адвокати, зазначені у звітах про надання послуг, мають повноваження діяти від імені Адвокатського об`єднання, яке є стороною за договором про надання адвокатських послуг;
- на момент залучення двох останніх адвокатів на стадії призначення дев`ятого судового засідання у апеляційному суді правова позиція вже була сформована двома попередніми адвокатами;
- зі звітів про надані послуги вбачається штучне розмежування тотожних назв послуг з метою приховати дублювання однієї й тієї ж послуги;
- суд апеляційної інстанції порушив норми статті 123, частини першої та другої статті 124, статті 126, частини восьмої статті 129, частини першої статті 221, частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України і не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/12, постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 907/568/22, від 20.07.2023 у справі № 904/7108/21, від 20.04.2023 у справі № 917/527/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, від 22.05.2024 у справі № 240/19931/22.
22. Позивач також заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи, що вона містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Аргументує своє клопотання таким. Головне питання, яке вирішується у цій справі, стосується можливості постачання природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" у силу покладення на нього спеціальних обов`язків, але за відсутності укладеного договору постачання природного газу із особами, які спожили газ. Вважає це питання є виключною правовою проблемою, що зачіпає фундаментальні (конституційні) права позивача, а саме право розпорядження власним майном. Зазначає про відсутність практики Верховного Суду щодо можливості постачання природного газу за відсутності укладених договорів. Наводить при цьому практику Верховного Суду про те, що умовою постачання газу є наявність договору, а також посилається на положення статей 712, 714 ЦК України, статті 265 Господарського кодексу України, частини першої статті 12, пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" про необхідність договору як передумови постачання газу.
23. Відповідач зі свого боку висловив заперечення проти цього клопотання, наполягаючи на відсутності виключної правової проблеми, адже позивач має спеціальний статус як особа зі спеціальними обов`язками, який передбачає можливість постачання природного газу виробникам теплової енергії, з якими не укладені договори. Спростував посилання скаржника на названі вище норми, які передбачають необхідність наявності укладеного договору, з тих підстав, що вони є загальними та не враховують специфіку правовідносин, які виникають у зв`язку із виконанням постачальником спеціальних обов`язків на ринку природного газу. Інформаційна платформа також не відображає відомостей про наявність чи відсутність укладеного між постачальником і споживачем договору постачання природного газу. Наполягає на тому, що укладення договору постачання природного газу є вимогою до оформлення правовідносин між постачальником і споживачем, стороною яких Оператор ГТС не є. Тобто укладення договору постачання природного газу залежить від дій сторін цього договору, впливу на які Оператор ГТС не має. Адже у позивача існував обов`язок постачати природний газ таким споживачам у силу нормативних вимог, а не укладення позивачем договору постачання природного газу з такими споживачами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
24. Оператор ГТС у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, аргументуючи таким.
25. Ураховуючи наявність на інформаційній платформі інформації щодо належності конкретного споживача до категорії "виробник теплової енергії" та у випадку відсутності у такого споживача постачальника, він реєструється у порядку пункту 3 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС за постачальником зі спеціальними обов`язками. Оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" наділено спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами, є ліцензіатом і монополістом з постачання природного газу, то воно зобов`язано постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, що є його обов`язком, а не правом.
26. Оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" при замовленні потужностей у названому періоді не передбачало подачу природного газу для цих виробників теплової енергії, то Оператор ГТС самостійно визначив використані такими споживачами обсяги природного газу у перевищені потужностей та у щодобових небалансах за цей газовий період. Оператор ГТС вважає, що він правомірно сформував і направив АТ "НАК "Нафтогаз України" акти з врегулювання щодобових негативних небалансів та акти надання послуг з перевищення замовленої потужності разом з рахунками на оплату, а також отримав кошти за ці послуги на підставі названого вище договору, тоді як підстави для перерахунку їх вартості відсутні.
27. Спірний обсяг природного газу, який віднесений відповідачем на позивача, був відібраний у названому періоді наведеними у позовній заяві особами, які згідно з відомостями інформаційної платформи є споживачами, що виробляють теплову енергію.
28. Відсутність укладеного договору постачання природного газу між позивачем та споживачами, які є виробниками теплової енергії, не звільняє позивача у силу покладених на нього спеціальних обов`язків від обов`язку постачання їм природного газу та не свідчить, що відібраний ними у названому періоді природний газ є несанкціонованим, позаяк виробники теплової енергії значаться у Реєстрі споживачів постачальника - позивача.
Позиція Верховного Суду
29. Спір у цій справі виник у зв`язку з неправомірним, на думку позивача, віднесенням відповідачем обсягів природного газу, спожитого виробниками теплової енергії без укладених із позивачем як постачальником зі спеціальними обов`язками договорів, в його алокацію.
30. АТ "НАК "Нафтогаз України" послідовно вказувало на відсутність у нього обов`язку сплачувати відповідачеві грошові кошти як оплату за небаланси та перевищення замовленої потужності у названому вище періоді, адже вважає, що Оператор ГТС неправильно розрахував величину використаних замовником обсягів потужності й добового небалансу за газ, спожитий виробниками теплової енергії, з якими у нього відсутні договірні правовідносини. На переконання позивача, відбори споживачів безпідставно включені у його алокацію, на підставі якої розраховується фактично використана потужність та небаланси. Узагальнено доводи позивача на повернення зайво сплачених ним відповідачеві коштів обґрунтовуються безпідставністю покладення на нього такого обов`язку, позаяк договори на постачання природного газу зі споживачами відсутні.
31. Натомість відповідач наполягає на тому, що спірний обсяг природного газу, який ним віднесений в алокацію позивача, був відібраний у названому періоді наведеними у позовній заяві особами, які згідно з відомостями інформаційної платформи є споживачами, що виробляють теплову енергію, тоді як саме на позивача, як постачальника зі спеціальними обов`язками покладався обов`язок із постачання їм природного газу.
32. Суди попередніх інстанцій виснували, що відсутність укладеного договору постачання природного газу між споживачами та позивачем не звільняє останнього у силу покладених на нього спеціальних обов`язків від обов`язку постачання таким споживачам природного газу та не свідчить, що ними несанкціоновано відібраний газ у стверджуваному позивачем обсязі.
33. Як зазначалося раніше, правовідносини Оператором ГТС та АТ "НАК "Нафтогаз України" виникли на підставі договору транспортування природного газу, згідно з яким Оператор ГТС надає замовнику послугу транспортування природного газу, вартість якої замовник оплачує. Позивач також зобов`язався сплачувати плату за перевищення розміру договірної потужності та добовий небаланс.
34. Згідно з вимогами Кодексу ГТС Оператор розраховує та стягує із замовника послуг транспортування плату за перевищення замовленої потужності та/або плату за небаланс. При цьому весь обсяг природного газу, відібраний у точці виходу до газорозподільної системи, підлягає розподілу на відповідних замовників послуг транспортування природного газу шляхом визначення алокації. Оператор ГТС визначає попередню щодобову алокацію відборів замовника послуг транспортування природного газу на основі інформації, отриманої згідно з цим розділом, та даних Реєстру споживачів постачальника. Алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника.
35. Діючим постачальником для споживача, у якого відсутній інший постачальник, є постачальник із спеціальними обов`язками, на якого рішенням Уряду покладені такі обов`язки і який не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання природного газу.
36. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" на період з травня 2020 року по травень 2021 року постачальником із спеціальними обов`язками визначено АТ "НАК "Нафтогаз України".
37. Кодекс ГТС передбачає, що замовник послуг транспортування, на якого в установленому порядку покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу окремим категоріям споживачів, здійснює окреме замовлення потужності в межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, подає окремі номінації/реномінації у межах виконання спеціальних обов`язків для кожної точки входу/виходу, з/до якої такий замовник має намір подати/відбирати природний газ у відповідну газову добу. Ці подачі та відбори обліковуються Оператором ГТС.
38. Виявивши у позивача, як постачальника зі спеціальними обов`язками, перевищення замовленої потужності та негативний небаланс, Оператор ГТС розрахував та виставив до оплати плату за перевищення потужності та за небаланс за названий вище період.
39. Позивач оплатив за допущене перевищення договірної потужності та за негативний небаланс, який утворився у його портфоліо балансування, як постачальника зі спеціальними обов`язками, тоді як вважає, що Оператор ГТС має повернути частину сплачених коштів, адже у нього із споживачами, обсяги відборів яких включені у його алокацію у названому періоді, відсутні укладені договори постачання природного газу.
40. У зв`язку з цим позивач наполягає на необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" у контексті постачання природного газу за відсутності договору постачання, оскільки, на його думку, суди неправильно застосували цю норму.
41. Частина перша статті 11 цього Закону передбачає, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
42. Як зазначено раніше, протягом спірного періоду постачальником зі спеціальними обов`язками Уряд визначив позивача, на якого, серед іншого, покладено спеціальні обов`язки постачати природній газ для різних видів виробників теплової енергії, й обумовлено це необхідністю Уряду забезпечити умови для своєчасного та безперервного теплопостачання кінцевим споживачам.
43. У зв`язку з цим для виконання своїх спеціальних обов`язків позивач замовляє потужність точок входу/виходу, подає номінації для постачання споживачам, які перебувають у його Реєстрі споживачів як постачальника із спеціальними обов`язками, й усі ці подачі та відбори обліковуються в окремому портфоліо балансування. Тобто діяльність позивача та його взаємодія з споживачами та Оператором ГТС при виконанні спеціальних обов`язків має свою специфіку та особливості на відміну від звичайної комерційної діяльності позивача чи іншого постачальника на ринку природного газу.
44. У межах цих правовідносин статус АТ "НАК "Нафтогаз України" є саме постачальник зі спеціальними обов`язками, а не звичайний постачальник, що впливало на застосуванні правового регулювання щодо визначення обсягів перевищення замовленої потужності та/або небалансів.
45. Оператор ГТС виставив оплату за перевищення замовленої потужності та негативний небаланс позивачеві саме як постачальнику зі спеціальними обов`язками, споживачами якого у тому числі є виробники теплової енергії, з якими, як стверджує позивач, у нього не укладені договори, і їхні відбори безпідставно включені у його алокацію. Тобто цей спір виник лише між Оператором ГТС, виключною діяльністю якого є транспортування природного газу, та постачальником зі спеціальними обов`язками - АТ "НАК "Нафтогаз України" унаслідок надмірно стягнутих з останнього коштів.
46. Натомість укладення договору постачання природного газу є вимогою до оформлення правовідносин між постачальником (АТ "НАК "Нафтогаз України") і споживачем, стороною яких Оператор ГТС не є. Тобто укладення договору постачання природного газу залежить від дій АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальника зі спеціальними обов`язками, і споживачів (виробників теплової енергії), впливу на що Оператор ГТС не має. У позивача існував обов`язок постачати природний газ таким споживачам, як постачальника зі спеціальними обов`язками, тоді як не укладення ним договору постачання природного газу з такими споживачами не звільняє його від невиконання договірних зобов`язань перед Оператором ГТС. При цьому позивач має право у випадку відмови таких споживачів від укладення договору звернутися до суду із вимогами про їх укладення у разі їх відборів природного газу.
47. Тому колегія суддів вважає, що оцінка судом питання правомірності/неправомірності дій АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо постачання виробникам теплової енергії природного газу без укладених між ними договорів є виходом за межі позовних вимог у цій справі про стягнення коштів з відповідача на користь позивача, правовідносини яких обмежуються названим договором транспортування природного газу.
48. Наведені позивачем аргументи не спростовують правомірності сформованих та направлених Оператором ГТС на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" актів з врегулювання щодобових негативних небалансів та надання послуг з перевищення замовленої потужності разом з рахунками на оплату у названому періоді і правомірність отримання коштів згідно з умовами укладеного договору транспортування природного газу від 23.12.2019 № 1907000468 за вказані послуги та відсутність підстав для перерахунку вартості таких послуг. Тому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про не наведення позивачем обставин порушення його прав відповідачем.
49. Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
50. З наведених вище мотивів колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 № 921-р "Деякі питання опалювального сезону 2019/20 року", а також пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС у питанні необхідності укладення договорів між постачальником природного газу зі спеціальними обов`язками і споживачами (виробниками теплової енергії), адже предметом розгляду у цій справі є правовідносини щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у рахунок послуг перевищення замовленої (договірної) потужності у точках виходу з газотранспортної системи та добових небалансів, обов`язок по сплаті яких узяв на себе позивач, уклавши з відповідачем договір транспортування природного газу від 23.12.2019 № 1907000468.
51. У контексті обраної скаржником підстави касаційного оскарження скаржник у касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між ним, як постачальником природного газу зі спеціальними обов`язками та споживачами, віднесеними в алокацію позивача без укладених з ним договорів, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції.
52. Відтак наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.
53. До того ж з однієї сторони скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми статей 712, 714 ЦК України, частини п`ятої статті 265 ГК України, пункту 5 глави 1 розділу І, глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", викладених у постановах від 24.05.2023 у справі № 910/3232/22, від 15.06.2022 у справі № 640/9828/20, від 11.01.2022 у справі № 911/117/21, від 08.06.2022 у справі № 924/207/20, щодо можливості постачання природного газу лише на підставі наявності укладеного договору, а з іншої, як зазначено раніше, про необхідність формування висновків з цього приводу.
54. Поряд з цим колегія суддів не погоджується із посиланнями позивача на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у названих постановах, адже правовідносини у наведених скаржником справах, та у справі, що розглядається, не є подібними.
55. Так, у справі, що розглядається, на розгляд суду передано питання щодо стягнення з відповідача грошових коштів, зайво сплачених, як вважає позивач, за перевищення замовленої (договірної) потужності у точках виходу з газотранспортної системи та добових небалансів за відбори обсягів природного газу споживачами, віднесеними в його алокацію без укладених з ним договорів.
56. Натомість у cправі № 910/3232/22 позивач Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зобов`язання здійснити реєстрацію позивача у реєстрі споживачів постачальника на платформі оператора газотранспортної системи у квітні 2022 року у визначених обсягах. Ці вимоги обґрунтовувалися порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу та покладених на нього затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 Положенням "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" спеціальних обов`язків, позаяк він не включив позивача до Реєстру споживачів постачальника у спірному періоді та безпідставно припинив постачання природного газу.
57. У справі № 640/9828/20 фізична особа як споживач - сторона договору постачання природного газу та замовник сторона договору розподілу природного газу у судах адміністративної юрисдикції оскаржувала постанову НКРЕКП, пункти Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП, пункт Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП; пункти Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затверджені постановою НКРЕКП. Основне питання, яке було поставлено перед судом, було наявність/відсутність обов`язку споживача природного газу укласти, окрім договору постачання, також і договір розподілу природного газу.
58. У cправі № 911/117/21 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просило зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Софія Київська" повернути природний газ заявленим обсягом, безпідставно відібраним останнім у лютому 2017 року з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", за відсутності у відповідача постачальника природного газу та без оформлення договірних правовідносин з позивачем, який придбав цей газ за результатами публічних закупівель, що був поданий до газотранспортної системи на виконання позивачем функцій оператора газотранспортної системи.
59. У cправі № 924/207/20 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" заявило позов про стягнення з відповідача компенсації вартості об`єму спожитого природного газу за березень 2017 року, інфляційних втрат та 3 % річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач здійснював відбір природного газу з газопостачальної системи без наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період.
60. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, адже правовідносини у наведених скаржником справах не є подібними із правовідносинами у цій справі, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.
61. Стосовно оскарження постанови апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
62. У касаційні скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив норми частини першої статті 210, частини другої статті 269, частини першої та сьомої статті 270 ГПК України, оскільки пропустив стадію дослідження доказів, перейшовши до судових дебатів, не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, витяги з інформаційної платформи, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.12.2023 у справі № 911/2799/20, від 21.01.2020 у справі № 925/358/19, від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, від 06.06.2023 у справі № 910/17390/21, від 20.07.2022 у справі № 921/607/21, від 08.04.2021 у справі № 916/191/20, від 04.07.2023 у справі № 910/16848/21 щодо недослідження доказів. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України і просить направити справу на новий розгляд до цього ж суду.
63. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази (частина перша статті 210 ГПК України).
64. У силу приписів частини другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
65. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Закінчивши з`ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення (частини перша, сьома статті 270 ГПК України).
66. Предметом розгляду у даній справі є стягнення грошових коштів, сплачених за небаланси та за перевищення замовленої потужності за газ, відібраний виробниками теплової енергії, віднесеними в алокацію позивача, без укладених з ним договорів.
67. Предметом розгляду у справі № 911/2799/20 було оскарження договору і застосування наслідків його недійсності.
68. Предметом розгляду у справі № 925/358/19 було визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між підприємством і товариством щодо розподілу електричної енергії; зобов`язання товариства надіслати на адресу підприємства два підписаних письмових примірники договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
69. Предметом розгляду у справі № 910/12832/21 було про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок небалансів електричної енергії позивачу шляхом виключення негативних небалансів.
70. Предметом розгляду у справах №№ 910/17390/21, 916/191/20 було оскарження розпорядження та рішення Антимонопольного комітету України.
71. Предметом розгляду у справі № 921/607/21 було стягнення безпідставно набутих коштів і на вирішення суду касаційної інстанції передавалося питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
72. Предметом розгляду у справі № 910/16848/21 було повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівлі (автомийки).
73. Отже, ці справи і справа, що розглядається, не є схожими за предметом та підставою позову. Правові позиції у вказаних справах стосуються застосування норм процесуального права (у тому числі частини першої статті 210, частини другої статті 269, частини першої та сьомої статті 270 ГПК України), яке є застосовним і загальнообов`язковим, незважаючи на спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду.
74. Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
75. Верховний Суд виходить з того, що мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.
76. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми частини першої статті 210, частини другої статті 269, частини першої та сьомої статті 270 ГПК України, оскільки пропустив стадію дослідження доказів, перейшовши до судових дебатів, не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, витяги з інформаційної платформи, відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що позивач через посилання на не дослідження доказів намагається довести інші обставини, здійснити додаткову перевірку доказів та надати перевагу одним доказам над іншими, що в силу частини другої статті 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
77. Адже, як зазначалося раніше, правовідносини у цій справі обмежуються названим вище договором транспортування природного газу, укладеним між відповідачем і позивачем, а тому оцінка судом витягів з інформаційної платформи, що містить реєстр споживачів постачальника зі спеціальними обов`язками - перелік споживачів, які за ним закріплені у розрахунковому періоді, є виходом за межі позовних вимог у цій справі про стягнення коштів з відповідача на користь позивача за названим договором.
78. Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
79. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
80. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
81. Оскільки визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження після відкриття касаційного провадження, то відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення у цій справі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.
82. Щодо аргументів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норми пункту 13 частини першої, частину чотирнадцяту статті 32, статті 273 ГПК України, оскільки, на його думку, цей суд розглянув справу неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини першої статті 310 цього ж Кодексу).
83. Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023, апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/5053/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С. Р., суддів: Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.
84. У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів, які не були головуючими, у цій справі відбувались їх заміни на інших суддів, що відповідає Засадам використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, Положенню про автоматизовану систему документообігу суду та статті 32 ГПК України.
85. Верховний Суд у постановах від 28.12.2022 у справі № 183/4809/19, від 11.10.2023 у справі № 306/844/20, від 06.03.2024 у справі № 686/9073/22 та від 25.04.2024 у справі № 640/19764/20 виснував, що чинне процесуальне законодавство не надає визначення терміну "неповноважний склад суду", однак неповноважним склад суду можна вважати якщо: 1) справу розглянуто з порушенням правил підсудності; 2) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді строк повноважень якого закінчився; 3) справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду або за її участі; 4) справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; 5) справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді який брав участь у її вирішенні; 6) справу яку належить розглядати колегіально розглянуто і вирішено суддею одноособово.
86. З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що апеляційний розгляд справи відбувся неповноважним складом колегії суддів Північного апеляційного господарського суду.