ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 161/10333/22
Провадження № 51 - 2275 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022030000000014
від 29 квітня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 190 ч. 2, ст. 358 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 2, ст. 358 ч. 2 КК України, та виправдано його на підставі
ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України через недоведеність, що вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується особа.
Цивільний позов прокурора Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області залишено без розгляду.
Прийнято рішення щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, будучи менеджером відділу регіонального розвитку, проектної та інвестиційної діяльності Підгайцівської сільської ради та одночасно командиром добровольчого формування Підгайцівської територіальної громади № 1, під приводом фіктивної закупівлі жилетів-плитоносок для вказаного добровольчого формування, будучи обізнаним, що такі жилети безкоштовно будуть надані йому невстановленою особою, вирішив з корисливих мотивів з метою особистого збагачення незаконно заволодіти грошовими коштами Підгайцівської територіальної громади.
Для цього він до 23 березня 2022 року домовився з невстановленою особою
про передачу на користь Підгайцівської сільської ради 150 жилетів-плитоносок
на безоплатній основі, мотивуючи вказаний правочин необхідністю спорядження сил територіальної оборони засобами індивідуального захисту.
Надалі ОСОБА_6, зловживаючи довірою, переконав сільського голову Підгайцівської сільської ради ОСОБА_8, який не був обізнаний з дійсними намірами ОСОБА_6, в необхідності придбання за рахунок коштів Підгайцівської територіальної громади жилетів-плитоносок для потреб вищезгаданого добровольчого формування, запропонувавши свої послуги в пошуку постачальника, складання, погодження документів і отримання товару з передачею на баланс сільської ради.
Отримавши згоду ОСОБА_8, ОСОБА_6 умовив фізичну особу-підприємця ОСОБА_9, який також не був обізнаний з дійсними намірами ОСОБА_6, укласти з Підгайцівською сільською радою фіктивний договір купівлі-продажу жилетів-плитоносок на суму 274 500 грн без їх фактичної поставки, з наступним перерахуванням бюджетних коштів на його банківський рахунок, переведенням
їх у готівку та подальшою передачею ОСОБА_6 для придбання вказаних жилетів.
Потім ОСОБА_6 у Підгайцівській сільській раді ( АДРЕСА_2 ) підготував бланк договору купівлі-продажу
від 30 березня 2022 року № 130 між Підгайцівською сільською радою
та ФОП ОСОБА_9 щодо придбання 150 жилетів-плитоносок на суму 274 500 грн, умовив голову сільської ради ОСОБА_8 підписати вказаний договір, після чого передав його ОСОБА_9, який також підписав договір та виписав видаткову накладну від 30 березня 2022 № 3087 про видачу ОСОБА_6 150 жилетів-плитоносок, яких ОСОБА_6 насправді не отримав.
Після цього ОСОБА_6 повернув договір та накладну ОСОБА_8, який підписав платіжне доручення від 31 березня 2022 року № 197 для перерахунку органами Держказначейства 274 500 грн бюджетних коштів Підгайцівської сільської ради на банківський рахунок ОСОБА_9 за поставлені жилети-плитоноски, а ОСОБА_6 безоплатно отримав від невстановленої особи
150 жилетів-плитоносок, які передав до Підгайцівської сільської ради під виглядом поставлених ОСОБА_9 згідно з договором від 30 березня 2022 року № 130.
31 березня 2022 року ОСОБА_9 після перерахування 274 500 грн з банківського рахунку Підгайцівської сільської ради на його рахунок перевів їх в готівку та 04 квітня 2022 року передав ОСОБА_6, який незаконно обернув гроші на свою користь, завдавши Підгайцівській сільській раді значної шкоди.
Крім того, ОСОБА_6, будучи працівником юридичної особи публічного права,
не являючись службовою особою, для здійснення перерахунку 274 500 грн бюджетних коштів Підгайцівської сільської ради на банківський рахунок
ОСОБА_9 шляхом внесення недостовірних даних, які посвідчували факт придбання сільською радою та передачі їй 150 жилетів-плитоносок, підробив вищезазначені офіційні документи - договір купівлі-продажу від 30 березня
2022 року № 130 та видаткову накладну від 30 березня 2022 № 3087, після чого надав ці документи голові Підгайцівської сільської ради ОСОБА_8,
на підставі яких останній підписав платіжне доручення від 31 березня 2022 року
№ 197 про перерахування вказаних коштів на банківський рахунок
ОСОБА_9 .
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2023 року щодо
ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду
та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора щодо неправильної оцінки показань обвинуваченого, які є суперечливими, проігнорував посилання в апеляційній скарзі
на безпідставність виправдання ОСОБА_6 за ст. 358 ч. 2 КК України через відсутність стану крайньої необхідності, не перевірив та не спростував інші доводи апеляційної скарги прокурора. Також прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив приписи ст. 404 ч. 3 КПК України, необґрунтовано відмовивши у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, зокрема письмових, які суд першої інстанції неправильно оцінив. Крім того, апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення клопотання прокурора про повторний допит свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які підтверджують існування умов та реалізації злочинного умислу ОСОБА_6 на заволодіння бюджетними коштами.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження
не надходило.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду, зокрема виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_11 повідомлені шляхом вручення їм поштових відправлень відповідно 10 та 05 липня 2024 року, про що в матеріалах провадження наявні зворотні повідомлення.
Заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження,
які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив
її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виправдовуючи ОСОБА_6 за ст. 190 ч. 2 КК України суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду кримінального провадження не було здобуто доказів на підтвердження фактів заволодіння обвинуваченим бюджетними коштами Підгайцівської сільської ради на суму 274 500 грн шляхом зловживання довірою, а також отримання ним безкоштовно від невстановленої особи
150 жилетів-плитоносок. При цьому за результатом судового розгляду стороною обвинувачення не була спростована версія захисту про придбання ОСОБА_6 жилетів-плитоносок за кошти, отримані від підприємця ОСОБА_9 .
Крім того, суд дійшов висновку, що кримінальний проступок ОСОБА_6, передбачений ст. 358 ч. 2 КК України, дійсно мав місце, проте він був вчинений
в умовах крайньої необхідності, у зв`язку із чим ОСОБА_6 було виправдано
на підставі ст. 373 п. 1 ч. 1 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 . й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 2, ст. 358 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу:
за ст. 190 ч. 2 КК України - в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн; за ст. 358 ч. 2 КК України - в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн
та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн. Обґрунтовуючи таке прохання, прокурор указував на безпідставність виправдання ОСОБА_6 вважаючи, що його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 2, ст. 358 ч. 2 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених у ході судового розгляду доказів.
Крім того, в апеляційній скарзі прокурор також просив в порядку ст. 404 ч. 3
КПК України повторно дослідити письмові докази: рапорт старшого оперуповноваженого Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо ймовірного привласнення ОСОБА_6 бюджетних коштів; письмову заяву ОСОБА_9 від 27 квітня 2022 року; документи стосовно обліку жилетів-плитоносок; договір купівлі-продажу від 30 березня 2022 року № 130; накладну
від 30 березня 2022 № 3087; платіжне доручення від 31 березня 2022 року № 197; протокол огляду веб-порталів від 25 травня 2022 року, а також допитати свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, зазначаючи про неналежну та невірну їх оцінку судом першої інстанції і неправильне у зв`язку з цим встановлення фактичних обставин.
Серед доводів апеляційної скарги прокурор зазначав про те, що суд першої інстанції безпідставно обґрунтував вирок показаннями ОСОБА_6, які суперечили іншим зібраним доказам в частині встановленого часу отримання ним грошей, оскільки фактично жилети були поставлені раніше - 31 березня 2022 року, а гроші обвинувачений отримав 04 квітня 2022 року, що, на переконання прокурора, підтверджувало факт отримання ОСОБА_6 150 жилетів-плитоносок саме
на безоплатній основі.
Також прокурор стверджував, що суд першої інстанції не дослідив та не оцінив протокол огляду офіційного веб-порталу Підгайцівської сільської ради з публікацією від 06 квітня 2022 року про перерахування сільською радою до бюджету області 1 000 000 грн для здійснення закупівлі спорядження на потреби Збройних сил України та територіальної оборони через неможливість самостійного придбання бронежилетів потрібної якості у зв`язку з їх дефіцитом, оскільки обласна військова адміністрація мала більше можливостей для вирішення питання централізовано, зокрема і для військовозобов`язаних Підгайцівської громади.
Серед іншого прокурор в апеляційній скарзі зазначав і про те, що місцевий суд
не надав належної оцінки показанням свідків, які, на переконання державного обвинувача, вказували на вчинення ОСОБА_6 дій, спрямованих на незаконне заволодіння бюджетними коштами. Зокрема, ОСОБА_8 зазначав,
що ОСОБА_6 за власною ініціативою звернувся до нього з пропозицією закупити жилети-плитоноски у конкретного підприємця, якого він самостійно знайшов, після чого надав на підпис бланк договору, а потім самостійно отримав від постачальника жилети та передавав їх на баланс сільради. Свідок ОСОБА_10 підтвердила,
що ОСОБА_6 одноособово вирішував питання забезпечення добровольчого батальйону, а свідок ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_6 мотивував необхідність переведення переказаних коштів у готівку з метою її подальшої передачі постачальнику, котрий закуповував жилети за кордоном. Крім того, свідок ОСОБА_12 вказав, що зазначені жилети-плитоноски в зоні бойових дій
не використовувалися, оскільки бійці укомплектовувалися бронежилетами Збройних сил України.
В порушення вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд залишив поза увагою вказані доводи апеляційної скарги прокурора, їх не перевірив, не надав на них конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування їх відхилення, з посиланням на вимоги закону, а також не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.
Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не відповів
на доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд, констатувавши причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 2 КК України, дійшов необґрунтованого висновку про його вчинення в умовах крайньої необхідності, зокрема через введений в Україні воєнний стан та необхідністю забезпечення Підгайцівської територіальної громади засобами індивідуального захисту - жилетами-плитоносками, у зв`язку із вірогідністю ведення бойових дій на території Волинської області. Зокрема не взято до уваги те,
що на час вчинення вказаного кримінального правопорушення Збройні сили України деокуповували територію Київської області - найбільш територіально наближеного регіону, де велися бойові дії, та не враховано показання свідка
ОСОБА_12 щодо комплектування учасників добровольчого формування Підгайцівської територіальної громади засобами індивідуального захисту Збройних сил України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419
КПК України залишив без належної перевірки, не надав конкретних відповідей,
не навів детального обґрунтування мотивів відхилення зазначених доводів апеляційної скарги прокурора та не вказав підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Слушними є і доводи касаційної скарги прокурора щодо недотримання апеляційним судом приписів ст. 404 ч. 3 КПК України в частині необґрунтованої відмови
у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що апеляційний суд
є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому саме цьому суду необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту, у тому числі шляхом повторного дослідження таких доказів. Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо ухвалення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених
у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження
та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, питання повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, набуває особливого значення для постановлення законного
і обґрунтованого рішення. Така позиція узгоджується з висновком
про застосування норами права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суд від 03 квітня 2023 року в справі
№ 537/984/20.
Однак судом апеляційної інстанції в засіданні 21 лютого 2024 року у задоволенні поданого прокурором до апеляційного суду клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, було відмовлено.
Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, вимоги апеляційної скарги прокурора щодо ухвалення нового вироку та конкретні її доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні було обґрунтованим в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить
під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності
з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції,
а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги прокурора
про безпідставність виправдання ОСОБА_6 та доведеність його винуватості, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд