ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 760/19995/21-ц
провадження № 61-38св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів Нежура В. А., Вербова І. М., Невідома Т. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал"), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський О. В., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що виконавчий напис приватного нотаріуса Личука Т. В. від 09 березня 2021 року, який зареєстрований в реєстрі за № 2979, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 752 853,27 грн за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 11336060000 вчинено з порушенням чинного законодавства, а саме пропуском позовної давності, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т. В. від 09 березня 2021 року, який зареєстрований в реєстрі за № 2979 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 752 853,27 грн за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 11336060000.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 23 грудня 2021 року у складі судді Волкової С. Я. позов задовольнив.
Визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В. 09 березня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 2979, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 752 853,27 грн, що є боргом за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 11336060000.
Стягнув з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 1 362,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог щодо встановлення наявності всіх обставин, зокрема не врахував те, що Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 23 вересня 2016 року у справі № 367/3424/14-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про стягнення заборгованості відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності. Рішення набрало законної сили.
Виконавчий напис нотаріус вчинив з порушенням чинного законодавства і такий напис не підлягає виконанню.
Печерський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 03 лютого 2022 року у складі судді Волкової С. Я. стягнув з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення місцевого суду мотивовано тим, що дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи № 760/19995/21-ц, є правничою допомогою в розумінні вимог закону, отже, витрати на професійну правничу допомогу адвоката Панова Д. В. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 200 000,00 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2022 року у складі колегії суддів Нежура В. А., Вербова І. М., Невідома Т. О. клопотання ТОВ "Вердикт Капітал" про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення задовольнив.
Поновив строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року.
Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вердикт Капітал" на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вердикт Капітал", треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський О. В., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Київський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2022 року у складі колегії суддів Нежура В. А., Вербова І. М., Невідома Т. О. апеляційну скаргу ТОВ "Вердикт Капітал" задовольнив частково.
Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року змінив.
Стягнув з ТОВ "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з урахуванням того, що у поданому відзиві на позовну заяву, відповідач заявив про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, тому помилково стягнув з відповідача на користь позивача понесені витрати у розмірі 200 000,00 грн.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважав за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 200 000,00 грн до 10 000,00 грн, в зв`язку з чим оскаржуване додаткове рішення змінив з підстав, викладених в цій постанові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Печерського районного суду м. Києва.
На підставі ухвали Верховного Суду від 20 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 23 вересня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 06 грудня 2022 року у справі № 910/19720/21 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції. Суд необґрунтовано погодився з поясненнями відповідача про обставини запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, як на підставу для поновлення строків, які не підкріплені жодними доказами. Сам факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень.
Оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції ухвалені із порушенням принципу правової визначеності.
Суд апеляційної інстанції зменшуючи судові витрати не обґрунтував із яких критеріїв він виходив для встановлення такого розміру.
Доводи інших учасників справи
У січні 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення Європейського суду з прав людини далі - [ЄСПЛ] від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "res judicata" (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" та від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У частині другій статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суди повинні навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних із його основних елементів: правової визначеності, остаточності рішень суду.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006.
Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави.
Задовольняючи клопотання ТОВ "Вердикт Капітал" про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції апеляційний суд керувався тим, що копію оскаржуваного рішення відповідач отримав 09 лютого 2022 року, кінцевий термін для подання апеляційної скарги настав 11 березня 2022 року. Однак, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України запровадження воєнний стан, у зв`язку з чим товариство вимушено було частково зупинити свою діяльність, а більшість працівників, через небезпеку для свого життя та життя своїх сімей, виїхали на більш безпечну територію України чи за її межі, та ще не повернулись. Згідно із штатним розписом, у товаристві працює три особи: 1 юрисконсульт (за сумісництвом), директор та юрисконсульт, відповідно до якого є відомості про мобілізацію. Апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду 30 серпня 2022 року.
Верховний Суд зазначає, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що 24 лютого 2022 року Президент України своїм Указом "Про введення воєнного стану в Україні" ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджений Указ Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За приписами Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів), зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань, та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Питання поважності причин неотримання повного тексту судового рішення суду першої інстанції є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначила, що: "запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду... Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку".
Відповідно до вказаного, сам лише факт запровадження воєнного стану в Україніне може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Звернення ТОВ "Вердикт Капітал" до апеляційного суду з апеляційною скаргою 30 серпня 2022 року, тобто після спливу строку, передбаченого частиною
першою статті 354 ЦПК України, не відповідає критеріям розумного строку, адже після отримання копії судового рішення та подання апеляційної скарги минуло більше тридцяти днів.
Встановивши, що ТОВ "Вердикт Капітал" добросовісно не здійснювало свої процесуальні дії, було належним чином повідомлено про дату складання повного тексту судового рішення, однак процесуальних дій щодо оскарження рішення не вчинило протягом шести місяців, апеляційний суд без достатніх підстав поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції хоч послався на обставини, якими ТОВ "Вердикт Капітал"обґрунтовувало пропуск відповідного строку, проте із урахуванням викладеного у цій постанові належної оцінки їм не надав.
Схожі висновки застосування норм права зазначені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15 зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 203/642/14-ц вказано, що, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не мотивував прийняття такого рішення, не зазначив підстав та мотивів відхилення тих чи інших доказів, а отже, ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору на стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Таким чином, апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам процесуального закону, передчасно поновив строк на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції без наведення належних мотивів та обґрунтувань, а отже, безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі після спливу значного періоду часу.
Встановлені Верховним Судом процесуальні порушення можуть бути усунуті у спосіб скасування судових рішень апеляційного суду, постановлених на стадії поновлення строку на апеляційне оскарження й ухвалення рішення по суті спору за наслідками апеляційного провадження з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з прийняттям апеляційної скарги, та постановлення рішень відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
За таких обставин, поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції мав дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку та за результатами наданої оцінки вирішити питання про наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. Водночас суд має враховувати, що доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.