ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 296/11400/19
провадження № 61-9196св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів";
третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко Ольги Ігорівни, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Євгенія Ігоровича, представника приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни - Кудіної Марії Геннадіївни на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Галацевич О. М., Павицької Т. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" (далі - ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів"), третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. (далі -приватний нотаріус Стражник Т. О.), про визнання договору довічного утримання недійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з реклами вона дізналася про можливість отримання матеріальної допомоги від ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", після чого звернулася до вказаного товариства з метою участі у соціальних програмах.
При цьому, була переконана, що ця юридична особа є державною організацією, діяльність якої спрямована на надання соціальної допомоги пенсіонерам.
Представники товариства повідомили, що можуть надавати грошову допомогу, організовувати проведення дозвілля та надавати інші послуги, пов`язані із соціальним захистом пенсіонерів, однак для цього необхідно підписати договір.
ОСОБА_1 зазначила, що, не порадившись із дітьми та близькими родичами, вона погодилася отримувати соціальний захист від ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" та 07 вересня 2017 року між нею та ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого товариство мало надати їй юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, пов`язані з укладенням в подальшому та виконанні умов договору довічного утримання відносно об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
14 вересня 2017 року між нею та представником ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Стражник Т. О. за № 16049, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1 : забезпечувати грошовими ресурсами у розмірі 800 грн, на які вона самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, а ОСОБА_1, у свою чергу, передає у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Текст зазначеного договору довічного утримання вона не прочитала, оскільки є особою похилого віку, має вади зору та не володіє вільно державною мовою. При цьому, вона була впевнена, що на підставі підписаного договору та наданого представниками товариства гарантійного сертифіката вона отримає грошову допомогу.
Стверджує, що не мала наміру відчужувати належну їй трикімнатну квартиру на користь особи, яку ніколи не бачила та з якою не була знайома. Спірна квартира є її єдиним житлом, в якому вона постійно проживає та зареєстрована. На той час її донька проживала на території російської федерації й вона планувала продати зазначену квартиру та придбати інше житло, щоб проживати поруч з рідними.
Укладаючи вказаний договір, вона помилялася щодо сторони правочину, адже була переконана, що укладає договір саме з ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", представники якого здійснювали оформлення документів та були присутні при підписанні спірної угоди. Окрім того, помилка мала місце й щодо ціни правочину, оскільки вартість квартири оцінено у сумі 149 936 грн. Водночас, ринкова вартість даного житла становить 665 196 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна від 28 жовтня 2019 року.
Наголошує на тому, що після підписання договору представники вказаного товариства сплатити їй 60 000 грн та щомісячно сплачували по 800 грн. Отримавши зазначені кошти, вона продовжувала проживати у цій квартирі й була переконана, що виплата коштів є частиною соціальної програми захисту пенсіонерів.
Вважає, що розмір сплачених їй коштів, з огляду на ринкову вартість квартири, вказує на економічний дисбаланс інтересів сторін цього договору, адже вартість житла у 5 разів перевищує розмір коштів, які підлягають сплаті за спірною угодою. Здійснивши відчуження трикімнатної квартири на користь невідомої їй особи, вона не отримала реального догляду, адже щомісячна виплата у розмірі 800 грн жодним чином не може забезпечити можливість придбати необхідні ліки, одяг, продукти харчування у обсязі, достатньому для забезпечення її життєво-необхідних потреб. Отже, внаслідок помилки щодо ціни вона уклала спірний договір на несправедливих для неї умовах.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 14 вересня 2017 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Стражник Т. О. та зареєстрований в реєстрі за № 16049.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 20 лютого 2024 року у складі судді Шалоти К. В.у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що під час укладення оспорюваного договору довічного утримання, мала місце помилка щодо природи вчиненого правочину. Такий висновок зроблено з урахуванням оплатного характеру договору довічного утримання від 14 вересня 2017 року, відеофіксації дій під час підписання та нотаріального посвідчення оспорюваного договору, відомостей про стан здоров`я ОСОБА_1 та інших обставин в їх сукупності.
Щодо доводів позивача про те, що зазначена у договорі вартість квартири є значно меншою ніж ринкова вартість подібної квартири, то суд першої інстанції зазначив, що за загальним правилом статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону.
Так, відповідно до змісту оспорюваного договору довічного утримання від 14 вересня 2017 року вбачається, що вартість відчужуваної квартири встановлена за домовленістю в сумі 149 936 грн. Вказана вартість визначена сторонами договору за взаємною згодою, за відсутності примушення будь-кого зі сторін, так і зі сторони третіх осіб, а також впливу будь-яких тяжких обставин, а також сторони підтвердили, що вони інформовані відносно рівня будь-яких ринкових цін на аналогічні і відповідає її вартості.
Таким чином, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача про визнання недійсним оспорюваного договору довічного утримання з тих підстав, що визначена у спірному договорі ціна відчуженої квартири є нижчою за ринкову вартість такої ж подібної квартири, оскільки під час укладення оспорюваного договору позивач діяла з власної волі та на власний розсуд та не була позбавлена можливості визначити ринкову вартість аналогічного майна та письмово підтвердила про свою обізнаність із відносного рівня будь-яких ринкових цін на аналогічне майно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Могильницького В. Ю. задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 20 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 14 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якого діяв ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Стражник Т. О. та зареєстрований в реєстрі за № 16049. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 919 грн судового збору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачкою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання нотаріусом тексту договору та роз`яснення ним суті цієї угоди, а й з огляду на такі обставини, як вік позивачки, стан її здоров`я.
Внаслідок похилого віку та незадовільного стану здоров`я ОСОБА_1 мала можливість сприймати чітку мову лише на певній відстані та відповідної гучності, прочитати текст за допомогою окулярів лише певного формату й була обмежена у здатності зберігати та відтворювати інформацію.
Отже, вказані обставини надають підстави стверджувати, що при укладенні спірного договору вона помилялася щодо змісту правочину, набувача майна та ціни договору.
Перед посвідченням спірного договору ОСОБА_1 спілкувалася з представникам ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", які надавали їй ряд документів для підпису, видали гарантійний сертифікат як підставу для належного виконання договору іншою стороною. Під час нотаріального посвідчення договору довічного утримання представники ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" також були присутні, попередньо надавши позивачці для підпису документ під назвою "паспорт до договору довічного утримання", в якому поряд із надрукованим текстом : "Даю згоду на відеозапис процесу підписання договору довічного утримання", міститься графічний підпис позивачки й прописом вказано її прізвище та ініціали.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини у своїй сукупності, слід дійти висновку про те, що позивачка помилялася щодо сторони правочину, вважаючи, що перебуває у договірних правовідносинах із ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", а не з ОСОБА_2, що, у свою чергу, вплинуло й на сприйняття нею змісту цього правочину.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивачки посилався на те, що додатковим доказом наявності у ОСОБА_1 помилки є явно несправедливі по відношенню до неї умови договору довічного утримання, адже вона здійснила відчуження належної їй трикімнатної квартири, вартістю 665 196 грн, натомість отримала одноразову грошову допомогу у розмірі 60 000 грн та щомісячну грошову допомогу у розмірі 800 грн.
Апеляційний суд погодився з такими доводами, оскільки за змістом статті 3 ЦК України, окрім свободи договору, до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, принцип свободи договору має застосовуватися із врахуванням принципу справедливого балансу сторін договору та добросовісності.
Квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом позивачки. Будучи особою похилого віку та маючи незадовільний стан здоров`я, вона потребує сторонньої допомоги та догляду.
Умови договору довічного утримання містять положення про неможливість перегляду розміру грошового утримання, а також встановлюють обмеження обсягів споживання комунальних послуг, які набувач зобов`язаний сплачувати, й передбачають право набувача здійснювати відрахування із щомісячного грошового утримання у разі перевищення споживання ОСОБА_1 комунальних послуг понад норму, встановлену пунктом 7 договору.
Отже, вказаний договір суттєво порушує права позивачки, яка в силу віку та стану здоров`я потребує особливого захисту, в тому числі й з боку державних органів.
Твердження представника ОСОБА_2 про те, що пред`явлення даного позову спрямоване насамперед на захист прав дочки ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка є громадянкою російської федерації та приїхала в Україну з території країни-агресора, не свідчить про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки регулювання спірних правовідносин має відбуватися виключно у правовому полі, визначеному національним законодавством України. ОСОБА_5 не є учасником даних правовідносин та її перебування на території України під час війни не змінює характер спору та не впливає на правову оцінку при вирішенні справи.
Оскільки стороною спірного договору є ОСОБА_2, то у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" слід відмовити з тих підстав, що останнє є неналежним відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
26 червня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Іванченко О. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, а 13 липня 2024 року - доповнення до касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині визнання недійсним договору довічного утримання від 14 вересня 2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Стражник Т. О. та зареєстрований в реєстрі за № 16049, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко О. І. подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 29 серпня 2019 року у справі № 591/2370/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 18 грудня 2020 року у справі № 520/9320/17, від 12 січня 2023 року у справі № 727/5209/20, від 29 березня 2023 року у справі № 200/6309/19, а також - не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, натомість встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
04 липня 2024 року представник приватного нотаріуса Стражник Т. О. - адвокат Кудіна М. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині визнання недійсним договору довічного утримання від 14 вересня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника приватного нотаріуса Стражник Т. О. - адвоката Кудіної М. Г. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 18 грудня 2020 року у справі № 520/9320/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19, від 24 травня 2023 року у справі № 337/5653/19.
17 липня 2024 року представник ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвокат Кушнарьов Є. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Є. І. подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, від 18 грудня 2020 року у справі № 520/9320/17, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко О. І. на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, витребувано матеріали справи з Корольовського районного суду міста Житомира та зупинено дію постанови Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року доповнення до касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко О. І. на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року прийнято до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника приватного нотаріуса Стражник Т. О. - адвоката Кудіної М. Г. на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
22 липня 2024 року справа № 296/11400/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Є. І. на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко О. І., представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Є. І. та представника приватного нотаріуса Стражник Т. О. - адвоката Кудіної М. Г. мотивовані тим, що суд першої інстанції правильно встановив та дав належну правову оцінку обставинам справи, внаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення, натомість апеляційний суд не звернув увагу на те, що вік позивача та її стан здоров`я, без доведення наявності такої вади волі як помилка саме в момент укладення оспорюваного договору, не можуть бути достатніми підставами для визнання договору недійсним.
Укладаючи оспорюваний договір, позивач не могла не розуміти, що йдеться саме про договір довічного утримання, а посилання позивача на те, що вона начебто "помилилась" щодо суті правочину, а також відносно сторони правочину, не відповідає матеріалам справи.
Договір довічного утримання від 14 вересня 2017 року був спрямований на реальне настання правових наслідків, волевиявлення ОСОБА_1 було вільним і відповідало її внутрішній волі.
ОСОБА_1 хотіла укласти саме договір довічного утримання, а не будь-який інший (заповіт, спадковий договір чи купівлі-продаж), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором про надання послуг від 07 вересня 2017 року, який позивач уклала з ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", предметом якого є послуги із супроводження укладення договору довічного утримання, а також моніторинг виконання умов договору довічного утримання набувачем; гарантійний сертифікат, виписаний ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", в якому вказано, що він є гарантією виконання обов`язків набувача по договору - ОСОБА_2, а у випадку порушення умов договору, ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" гарантує повернення права власності на квартиру відчужувачу ОСОБА_1 ; заява ОСОБА_1 від 07 вересня 2017 року на ім`я директора ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" Вулаха М. М. про можливість укладення договору довічного утримання та Додаток 1 до заяви; письмові відгуки ОСОБА_1 та опитувальник; заява про відмову від фізичного догляду; розписка про отримання разової виплати по договору у розмірі 60 000 грн; заява ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 про перерахунок грошового утримання на банківську картку та реквізити картки; квитанція Приватбанку про внесення на депозитний рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 60 000 грн; паспорт до договору довічного утримання; документи, які отримані ОСОБА_1 для укладення договору (довідка Житомирської обласної психіатричної лікарні, звіт про оцінку майна, технічний паспорт, довідка про кількість зареєстрований осіб, правовстановлюючі документи на квартиру, квитанції на оплату комунальних послуг, надані ОСОБА_1 тощо).
Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9, а також відеозапис, з якого вбачається, що під час укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 зазначила, що розуміє суть та предмет договору, зокрема те, що вона перестає бути власником квартири, однак квартира не може бути відчужена набувачем до смерті позивачки, сума утримання 800 грн, комунальні послуги та суму одноразової винагороди, дані перевірила, а також про неможливість розірвання вказаного договору в односторонньому порядку, засвідчивши вказане своїм підписом.
Посилання позивача на те, що ринкова вартість квартири, зазначена в оспорюваному договорі, є значно вищою в порівнянні з тою, яка вказана в договорі, є безпідставними, оскільки в пункті 3 договору довічного утримання вказано оціночну вартість квартири, а не ринкову, і метою оцінки було визначення бази для сплати державного мита за вчинену нотаріальну дію - посвідчення договору та податків.
За таких обставин, оскільки ринкова вартість квартири сторонами в договорі не визначалася, то оцінка, яку надала позивач, та експертиза, яка була проведена в цій справі, не є доказами. Крім того, цивільним законодавством не вимагається, щоб вартість переданого відчужувачу майна за договором довічного утримання була еквівалентною вартості наданих набувачем послуг.
В день укладення оспорюваного договору позивач отримала від ОСОБА_2 разову виплату у розмірі 60 000 грн, після цього ОСОБА_2 добросовісно виконував умови договору, здійснюючи сплату позивачу щомісячного утримання у розмірі 800 грн та оплачував за житлово-комунальні послуги, тому висновки апеляційного суду по те, що цей договір суттєво порушує права позивачки, яка в силу віку та стану здоров`я потребує особливого захисту, є помилковими.
Крім того, представник ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвокат Кушнарьов Є. І. в касаційній скарзі, а представник ОСОБА_2 - адвокат Іванченко О. І. - в доповненнях на касаційну скаргу зазначили, що наведені в позові доводи про помилку щодо природи правочину з урахуванням віку, стану здоров`я, наявності спірного житла як єдиного є необґрунтованими, неправдивим та спростовуються тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2008 року № 6-1311, виданого Першою житомирською державною нотаріальною конторою, з 28 січня 2009 року позивачу на праві власності належали дві земельні ділянки та частина будинку загальною площею 149,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
Через 9 місяців після укладення оспорюваного договору довічного утримання, а саме 14 травня 2018 року позивач продала вищевказані дві земельні ділянки та подарувала частину житлового будинку. Договори купівлі-продажу земельних ділянок та договір дарування частини будинку були посвідчені тим самим приватним нотаріусом Стражник Т. О. і ОСОБА_1 не заявляла позовів щодо розірвання вказаних договорів або визнання їх недійсними, що свідчить про те, що нотаріусом були дотримані вимоги статей 43, 44 Закону України "Про нотаріат", позивач розуміла значення, умови правочинів та їх правові наслідки.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
02 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Могильницький В. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко О. І. та представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Є. І., а 16 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Муравська О. О. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Є. І., в яких просять залишити касаційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно з 25 січня 2012 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, загальною площею 73,93 кв. м, житловою площею 41,4 кв. м, яка складається з трьох житлових кімнат та службових приміщень (т.2 а.с.79).
07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ " Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" із заявою, в якій просила розглянути питання про можливість укладення з нею договору довічного утримання на умовах матеріального забезпечення у зв`язку з тим, що їй необхідна матеріальна допомога (т.1 а.с.154).
В додатку № 1 до вищевказаної заяви ОСОБА_10 підтвердила, що при підписанні договору довічного утримання нею буде отримано: одноразову грошову утримання у розмірі 60 000 грн; щомісячну виплату у розмірі 800 грн; оплату комунальних послуг, абонентську плату за телефон, електроенергію в обсязі до 100 кВт, водопостачання в обсязі - гаряча вода 4 куб. м, холодна вода 4 куб. м, соціальний пакет кабельного телебачення та оплату послуг домофона, а також згідно додатку № 2 до вказаної заяви ОСОБА_10 повідомлено інформацію про стан свого здоров`я (т.1 а.с.155-156).
В паспорті до договору довічного утримання, підписаного ОСОБА_10, зазначено, що: підставою для укладення вказаного договору є потреба матеріальної допомоги; визначено розмір одноразової допомоги при підписанні договору 60 000 грн, які будуть передані у момент підписання договору; визначено розмір щомісячного платежу у сумі 800 грн; вказано, що відчужувачу відомо, що договір довічного утримання передбачає тільки передачу грошей та те, що після підписання договору довічного утримання він перестає бути власником квартири, залишаючись користувачем квартири до кінця свого життя, права і обов`язки власника перейдуть до набувача; відчужувачем надано згоду на відеозапис процесу підписання договору довічного утримання; зазначені відомості про набувача квартири - ОСОБА_2 (т.1 а.с.157-161).
07 вересня 2017 року між ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується надати клієнту юридичні та інші інформативно-консультаційні послуги, пов`язані з укладенням в подальшому договору довічного утримання відносно об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До числа вищезазначених послуг входить: збір (відновлення) усіх документів, необхідних для укладення договору довічного утримання; пошук (підбір) набувача, організація нотаріального посвідчення договору, інші пов`язані з укладенням цього договору послуги, а також моніторинг виконання набувачем умов договору довічного утримання. (т.1 а.с.21-23).
Відповідно до звіту про оцінку майна № 07092017-034, складеного 07 вересня 2017 року ТОВ "Експертний знавець" на замовлення ОСОБА_1, оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 149 936 грн (т.1 а.с.234).
За довідкою Диспансерного відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 від 14 вересня 2017 року № 325 ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Житомирському психіатричному диспансері, про допомогу до психіатра не зверталася (т.1 а.с.235).
14 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого за дорученням діяв ОСОБА_4, було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Стражник Т. О. та зареєстрований в реєстрі за № 16049, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язується забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах цього договору (т.1 а.с.25-29).
Також 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 складено заяву, посвідчену приватним нотаріусом Стражник Т. О., про відмову від фізичного догляду одночасно з укладенням договору довічного утримання з ОСОБА_2, в якій ОСОБА_1 вказала, що: погоджується з тим, що умови договору довічного утримання визначались нею самостійно, з урахуванням інтересів обох сторін; попередньо ознайомлена з предметом договору довічного утримання, який підписуватиме, розуміючи його суть та правові наслідки; нотаріусом роз`яснені ОСОБА_1 вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цієї заяви (т.1 а.с.164).
У вищевказаному договорі довічного утримання зазначено, що: відчужувана квартира, є особистою приватною власністю відчужувача ОСОБА_1 (пункт 2); відповідно до звіту про оцінку майна № 07092017-034, складеного 07 вересня 2017 року ТОВ "Експертний знавець" оціночна вартість відчужуваної квартири складає 149 936 грн (пункт 3); ціну відчужуваної квартири сторонами визначено в розмірі 149 936 грн, як таку, що відповідає їх домовленості (пункт 4); ОСОБА_4 повідомив, що його довіритель ОСОБА_2 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 800 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватись відчужувачу. Крім вищезазначеної суми набувач зобов`язаний щомісячно оплачувати комунальні послуги за квартиру у строки, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені, а у разі неможливості самостійно оплатити набувачем житлово-комунальні послуги попереджає про це відчужувача не пізніше ніж за 10 днів до строку сплати відповідних послуг та перераховує відчужувачу способом вказаним в пункті 8 цього договору суму коштів необхідних для їх сплати (пункт 7); грошове утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом або готівкою на руки під розписку або на вказаний банківський рахунок (пункт 8); сторони підтверджують, що договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, не страждають на психічний розлад, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомлення відповідає їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, текст цього договору прочитано і схвалено ними до його посвідчення, договір не приховує іншого правочину, спрямований на настання наслідків, які обумовлені в ньому (пункт 27); сторони підтверджують, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі. Встановлення намірів кожної із сторін правочину було здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони (пункт 28).
ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" видано гарантійний сертифікат, який є гарантією виконання обов`язків за договором довічного утримання від 14 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за змістом якого у випадку порушення умов, зазначених у договорі, товариство гарантує повернення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24).
З копії розписки ОСОБА_1 від 14 вересня 2017 року вбачається, що вона отримала від ОСОБА_4 як представника ОСОБА_2 по довіреності грошову суму у розмірі 60 000 грн в рахунок одноразової грошової виплати відповідно до договору довічного утримання від 14 вересня 2017 року (т.1 а.с.226).
За випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 січня 2019 року № 0000-РЗАН-4АМН, виданою комунальним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Житомирської міської ради, з 04 жовтня 2013 року по 23 грудня 2018 року ОСОБА_1 мала ряд захворювань, зокрема атеросклеротичну хворобу мерця з гіпертонією, катаракту лівого ока, в 2017 році відбулось погіршення стану пацієнтки (т.1 а.с.78).
Суд першої інстанції врахував наявну в матеріалах справи довідку лікарської установи від 14 вересня 2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не перебувала на обліку в психіатричному диспансері, а також виходив з того, що надана позивачем виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23 січня 2019 року свідчать про те, що у ОСОБА_1 наявні вади зору та інтелекту, хвороба серця, які пояснюються її віковими змінами, однак самі по собі не підтверджують, що під час підписання оспорюваного договору ОСОБА_1 не усвідомлювала значення своїх дій.
Крім того, за дослідженим в судовому засіданні відеозаписом укладення оспорюваного договору довічного утримання місцевий суд встановив, що під час укладення вказаного договору ОСОБА_1 розуміла суть та предмет договору, зокрема те, що вона перестає бути власником квартири, однак квартира не може бути відчужена набувачем до смерті позивачки, сума утримання 800 грн, комунальні послуги та суми одноразової винагороди, дані перевірила, а також про неможливість розірвання вказаного договору в односторонньому порядку, засвідчивши вказане своїм підписом.
Також місцевий суд врахував наявну в матеріалах справи заяву свідка ОСОБА_9, посвідчену консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі, в якій зазначено, що ОСОБА_9 працювала у ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" в 2017 році на посаді менеджера зі зв`язків з громадськістю, на початку 2017 році ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів", оскільки потребувала додаткової матеріальної допомоги на купівлю ліків, продуктів харчування, перед підписанням договору позивач написала заяву, в якій підтвердила суми виплат, а також сторони погодили порядок та строки отримання документів для підписання договору. ОСОБА_9 була присутня при підписанні оспорюваного договору, текст якого позивач декілька разів перечитувала, нотаріусом роз`яснювалась сутність договору та відомості щодо особи набувача за договором ОСОБА_2 .
Допитаний судом першої інстанції у судовому засідання свідок ОСОБА_4 пояснив, що під час укладення договору довічного утримання від ОСОБА_1 не було жодних претензій, остання погоджувалась на умови договору.
До позовної заяви ОСОБА_1 додано висновок до звіту № 4/8619 про вартість об`єкта оцінки, складений 28 жовтня 2019 року приватною фірмою "ЮрЕкс" на замовлення ОСОБА_1, в якому вказано, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 14 вересня 2017 року становить 665 196 грн (т.1 а.с.38).
За клопотанням представника позивача ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 30 вересня 2021 року в цій справі було призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз".
За результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи судовим експертом ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз" Свістуновим І. С. складено висновок від 18 квітня 2022 року № 428/04-2022, згідно з яким дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 в цінах станом на 14 вересня 2017 року, з урахуванням технічного стану та рівня оздоблення на дату оцінки, становила 631 100 грн (т.3 а.с.166-200).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційні скарги представника приватного нотаріуса Стражник Т. О. - адвоката Кудіної М. Г. та представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" - адвоката Кушнарьова Є. І. підлягають задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Іванченко О. І. підлягає задоволенню частково.