ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 755/6560/22
провадження № 61-1496св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва,
у складі судді Слободянюк А. В., від 25 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Олійника В. І.,
Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., від 12 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення способу участі у спілкуванні з дітьми, зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми.
2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 27 липня 2014 року він перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту народження синів він своєчасно та в повному розмірі виконував свої обов`язки щодо виховання та догляду за дітьми, у тому числі, матеріально забезпечував синів.
3. Вказує, що відносини між подружжям погіршились і вони перебувають на стадії розірвання шлюбу. ОСОБА_2 негативно налаштована з приводу спілкування позивача з дітьми, більше року перешкоджає у такому спілкуванні та не повідомивши позивача, змінила місце проживання, ігнорує телефонні дзвінки.
4. Він намагався вжити заходів для зустрічей з дітьми шляхом домовленостей з відповідачкою, проте її ставлення до цих спроб було негативним.
5. Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 106 від 15 лютого 2022 року визначено порядок його спілкування з дітьми, проте ОСОБА_2 це розпорядження ігнорує, не повідомляє про місце проживання дітей.
6. Посилаючись на викладене, позивач просив суд:
-визначити спосіб спілкування з дітьми шляхом встановлення наступного графіку зустрічей батька з дітьми: щотижня кожну середу, п`ятницю та неділю з 10:00 години до 20:00 години з можливістю відвідування дитиною місця проживання позивача, інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, за умовою задовільного стану здоров`я дитини та повідомлення матері про місце перебування дітей; в дні офіційних державних свят, які встановлені постановами Кабінету Міністрів України і будуть визнані вихідним днями в державі, з можливістю відвідування дітьми місця проживання позивача, інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, за умовою задовільного стану здоров`я дітей та повідомлення матері про місце перебування дітей; кожен день народження синів до досягнення ними повноліття; у літній та зимових періоди по одному місяцю для оздоровлення дітей на території України з попередженням матері про місцеперебування дітей.
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в межах визначеного за рішенням суду графіку спілкування з дітьми.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня
2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 12 грудня 2023 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з його синами: ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дітьми, а саме:
- перші два місяці з дня набрання цим судовим рішенням законної сили - кожного вівторка та четверга з 15:00 год до 17:00 год, без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я дітей, у приміщенні Дарницького районного в місті Києві центру соціальних служб у присутності психолога або іншого фахівця із соціальної роботи;
- після спливу двох місяців з дня набрання цим судовим рішенням законної сили - кожного вівторка та четверга з 15:00 год до 19:00 год, а також щосуботи з 11:00 год до 15:00 год, без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я дітей, попередньо узгодивши між батьками засобами електронної пошти місце зустрічі з дітьми та місця їх відвідування;
- у дні народження дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за домовленістю між сторонами, а у разі недосягнення такої домовленості -
з 15:00 год до 19:00 год, з врахуванням стану здоров`я дітей, попередньо узгодивши між батьками засобами електронної пошти місце зустрічі з дітьми та місця їх відвідування;
- у період літніх та зимових канікул кожного вівторка та четверга з
11:00 год до 16:00 год, а також щосуботи з 11:00 год до 16:00 год, без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я дітей, попередньо узгодивши між батьками засобами електронної пошти місце зустрічі з дітьми та місця їх відвідування, крім періоду перебування дітей на оздоровленні поза місцем постійного їх проживання.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Суди попередніх інстанцій вказали, що встановлення зустрічей батька з дітьми у перші два місяці у присутності психолога буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача з його малолітніми дітьми, і відповідатиме законним інтересам як батька, так і дітей.
9. Визначаючи порядок побачень батька з дітьми, судами враховано вік дітей, які потребують відвідування навчального закладу, конкретні обставини справи, у тому числі щодо прихильності дітей до батька, наявні складнощі у сторін при організації зустрічей батька з дітьми. При цьому суди відхилили висновок органу опіку та піклування щодо розв`язання спору як такий, що не містить обґрунтувань та мотивів встановленого органом опіки та піклування графіку і складений без врахування фактичних обставин справи, зокрема відсутності сталого психологічного зв`язку дітей з батьком, а також наявних взаємовідносин між сторонами.
10. Встановивши спосіб участі батька у вихованні дітей, суди вказали на необхідність забезпечення інтересів дітей, однак наголосили, що позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дітей з урахуванням їх віку, стану здоров`я, зміни ставлення дітей до нього, укріплення психоемоційного зв`язку та формування довірливих стосунків між ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 25 січня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 755/6560/22.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Дніпровського районного суду м. Києва матеріали справи № 755/6560/22, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17,
від 08 червня 2022 року у справі № 710/1678/18 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
16. Посилається на те, що небажання дітей спілкуватися із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи вік дітей та факт їх постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття його дітьми. Небажання дітей спілкуватися із батьком обумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька у реалізації батьківських прав на участь у вихованні дітей і спілкуванні з ними.
17. Вважає, що оскаржені судові рішення фактично обмежують право дітей на безперешкодне спілкування з батьком, підтримання регулярних особистих стосунків та прямих контактів, піклування та виховання з боку батька, порушують рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей.
18. Вказує, що суди встановили обставини справи щодо відсутності прихильності дітей до батька та наявності у них психологічних травм, спричинених нібито поведінкою батька, на підставі неналежного та недопустимого доказу - висновку громадської організації "Коадаптація"
від 20 грудня 2021 року, який складено на замовлення матері та ґрунтується виключно на її поясненнях. Зі змісту цього висновку неможливо встановити чи дійсно психолог спілкувався з дітьми, а наявне у ньому посилання на вчинення батьком психологічного насильства відносно матері в присутності дітей не підтверджене матеріалами справи.
19. Зауважує, що він вже тривалий час спілкується з дітьми у школі та поведінка дітей поруч з батьком абсолютно нормальна, відсутні ознаки того, що діти бояться батька чи не бажають з ним спілкуватись.
20. Звертає увагу, що належним та допустимим доказом психологічного стану дітей та їх прихильності до батьків може бути висновок експерта, складений незалежним експертом за результатами проведення судово-психологічної експертизи дітей, однак такий висновок в матеріалах справи відсутній.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня
2022 року, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду
від 09 листопада 2022 року, у справі № 755/12672/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був укладений 27 липня 2014 року.
22. Від шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір`ю ОСОБА_2 у м. Києві.
23. Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві держаної адміністрації № 106 від 15 лютого 2022 року визначено участь батька,
ОСОБА_1, у вихованні його дітей ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зокрема встановлено графік спілкування з дітьми: протягом перших трьох місяців у присутності матері: щовівторка з 15:00 год до 18:00 год, в подальшому без участі матері: щовівторка з 15:00 год. до 19:00 год. Зобов`язано батька дотримуватися режиму виховання та харчування, розвитку дітей, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері, ОСОБА_2 ; зобов`язано матір не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
24. Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та колишньою дружиною не досягнуто згоди з приводу його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, відповідачка фактично не дотримується встановленого графіку зустрічей батька з дітьми, визначеного розпорядженням Дарницької районної в місті Києві держаної адміністрації
№ 106 від 15 лютого 2022 року, внаслідок чого між ними виникають непорозуміння, позивач позбавлений можливості вільно брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
25. Відповідно до висновку громадської організації "Коадаптація"
від 20 грудня 2021 року, складеного клінічним психологом ОСОБА_6 щодо психодіагностичного дослідження стану дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_4, вбачається, що на будь-які запитання про батька обидва хлопчики реагують достатньо різко; Амір стверджує, що боїться батька, а зі слів Омара він дуже злий на батька, не хоче його бачити та висловлює бажання захистити матір, адже батько ображав та щипав її; діти не розуміють батька та не можуть з ним розмовляти; матір не проти спілкування дітей з батьком, проте хвилюється з приводу наявної психічної напруги дітей по відношенню до батька. Висновком рекомендовано індивідуальна
арт-терапія для кожної дитини, медіація у супроводі психолога між батьками та дітьми, подальше індивідуальне спілкування батька з дітьми.
26. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києві від 02 червня 2022 року у справі № 753/4168/22 відмовлено ОСОБА_2 у видачі наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів з підстав неможливості встановити зареєстроване у встановленим законом порядку місце проживання боржника, ОСОБА_1 . При цьому встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований із 01 лютого
2018 року до 03 лютого 2022 року за адресою: АДРЕСА_1, однак вибув на підставі заяви про припинення права користування.
27. Висновком Дарницької районної в місті Києві держаної адміністрації
від 06 грудня 2022 року № 101-8458/02, з урахуванням рекомендації комісії (протокол від 10 листопада 2022 року № 16) запропоновано визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкуванні з ними: щовівторка, щочетверга з 15:00 год до 19:00 год, щонеділі з 10:00 год до 14:00 год.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
32. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3
статті 9 Конвенції).
33. Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт
з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
34. Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
35. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
36. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
37. Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
38. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
39. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
40. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
41. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або вживання наркотичних речовин.
42. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").
43. Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
44. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
45. У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року).
46. Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
47. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
48. Зваживши на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми синами, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову.
49. Встановлений судом першої інстанції графік зустрічей ОСОБА_1 з дітьми, з яким погодився апеляційний суд, узгоджується з їх віком та режимом дня, зокрема розкладом їх занять у навчальних закладах.
50. Крім того, врахувавши обставини справи, психологічний стан дітей, суд першої інстанції правильно вказав на необхідність встановлення "перехідного періоду" у два місяці, під час яких зустрічі батька із синами проводяться у присутності психолога, що буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних зв`язків позивача з його малолітніми дітьми.
51. Колегія суддів критично оцінює посилання заявника щодо неможливості судів враховувати висновок психолога ГО "Коадаптація"
від 20 грудня 2021 року. Вказаний документ хоча і не має статусу висновку експерта, однак може бути оцінений як письмовий доказ.
52. Натомість під час розгляду справи судами попередніх інстанцій
ОСОБА_1 клопотань про призначення судово-психологічної експертизи не заявляв.
53. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
54. Водночас колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 932/665/20, відповідно до яких у разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду.
55. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17, від 23 грудня
2020 року у справі № 712/11527/17, від 08 червня 2022 року у справі
№ 710/1678/18, на які заявник посилався в касаційній скарзі.
56. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
58. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
59. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
60. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
61. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
62. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду