ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/1392/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,
за участю представників:
позивача - Панченка Ю. В. (адвоката),
відповідача - Шипенка М. С. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2024
(суддя Курило Г. Є.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024
(головуючий Россолов В. В., судді: Хачатрян В. С., Гетьман Р. А.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
про стягнення 9 056 386 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС, позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості у загальній сумі 9 056 386,00 грн, з якої: 5 881 346,44 грн основний борг, 1 989 511,04 грн пеня, 918 240,87 грн інфляційні втрати та 3 % річних у сумі 267 287,65 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000137 у частині своєчасної та повної оплати вартості послуг транспортування природного газу, унаслідок чого у останнього утворилася заборгованість за період з березня 2022 року по червень 2023 року, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 31.12.2019 сторони уклали договір № 1910000137 транспортування природного газу, згідно з умовами якого Оператор ГТС надає Товариству послугу транспортування газу, яку останній зобов`язався оплачувати.
4. Відповідно до пунктів 13.1, 13.5 цього договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
5. Вартість наданих позивачем послуг замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності за березень-грудень 2022 року та січень-червень 2023 року склала 11 950 098,81 грн. Відповідач частково їх оплатив і станом на день подання позову борг склав 5 881 346,44 грн, який останній також оплатив після відкриття провадження у справі.
6. У зв`язку з простроченням відповідачем грошових зобов`язань за цим договором позивач нарахував та заявив позов про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зазначених у пункті 1 цієї постанови розмірах.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. 26.03.2024 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, про часткове задоволення позову, за відсутності предмету спору унаслідок погашення боргу у розмірі 5 881 346,44 грн закрив провадження у справі у частині стягнення 5 881 346,44 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, присудив до стягнення з Товариства на користь Оператора ГТС 3 % річних у розмірі 267 287,65 грн, пеню у сумі 994 755,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 918 240,87 грн, а в частині стягнення пені у сумі 994 755,52 грн відмовив (зменшив на 50 % за клопотанням відповідача). Зменшуючи розмір пені, послався на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, зважав на те, що Товариство здійснює свою підприємницьку діяльність на території Донецької області та сплатило борг, урахував фінансовий стан сторін і звернув увагу на те, що зменшення розміру пені до 50 % від заявленої суми буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
8. Оператор ГТС оскаржив ці судові рішення лише у відмовленій частині пені у розмірі 994 755,52 грн, просить їх у цій частині скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення повністю його позовних вимог щодо заявленої суми пені.
9. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На переконання скаржника, суди неправильно застосували норми статей 549-552, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить або відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК закрити касаційне провадження через не підтвердження підстави касаційного оскарження; або залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права, які регулюють випадки та підстави, за яких суд має право зменшити заявлену до стягнення пеню, тоді як скаржник не навів ґрунтовних доводів, що свідчили би про те, що суди застосували ці норми інакше, ніж це зробив Верховний Суд у справах, на які він посилається у касаційній скарзі.
Позиція Верховного Суду
11. Касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише у відмовленій частині пені, оскільки інші частини рішень не оскаржені.
12. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
13. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 ЦК України, зокрема, є договори та інші правочини.
14. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач своєчасно свого обов`язку щодо оплати вартості наданих йому позивачем послуг не виконав.
15. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
16. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
17. За наслідком несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував пеню у розмірі 1 989 511,04 грн на підставі обумовленої сторонами домовленості у договорі.
18. Відповідно до частини першої статті 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
19. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 ЦК України).
20. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 552 ЦК України).
21. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, встановив, що він є правильним. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення пені до 5 %.
22. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
23. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
24. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
25. Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).
26. Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
27. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у постановах Верховного Суду.
28. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
29. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.
30. Цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору також містить таку засаду як справедливість, добросовісність і розумність (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України).
31. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
32. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
33. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах: від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.
34. Усі названі висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
35. Вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість її зменшення до 50 % від заявленої суми і при цьому виходили з того, що:
- розмір заявленої пені, яка підлягає стягненню з відповідача (1 989 511,04 грн) складає 33,83 % суми основної заборгованості, що залишилась несплаченою станом на момент подання позову до суду та сплачена на момент ухвалення рішення у цій справі (5 881 346,44 грн);
- позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 918 240,87 грн та 3 % річних у розмірі 267 287,65 грн, що загалом складає 20,15 % від суми основної заборгованості, що залишилася несплаченою станом на момент подання позову до суду та сплачена на момент ухвалення рішення у цій справі (5 881 346,44 грн);
- позивач усього нарахував 3 % річних, інфляційні втрати та пеню у загальному розмірі 3 175 039,56 грн, що складає 53,98 % від суми основної заборгованості;
- заборгованість відповідача виникла у період дії воєнного стану;
- станом на 16.11.2023 основну заборгованість відповідач сплатив повністю;
- у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження збитків позивача у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за названим вище договором, зокрема тих, що свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення господарської діяльності;
- зменшення судом штрафних санкцій не матиме негативних наслідків для позивача, оскільки його майновий інтерес у спірних правовідносинах забезпечено нарахуванням процентів річних та інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України;
- унаслідок бойових дій у Донецькій області газові мережі та споруди зазнали численних пошкоджень або в окремих випадках повністю знищені, а також призупинено діяльність відокремлених структурних підрозділів відповідача на непідконтрольній території;
- у зв`язку з активними бойовими діями у період з 24.05.2022 і до жовтня 2022 року позивач зупиняв транспортування природного газу на території Донецької області, що унеможливило здійснення відповідачем своєї ліцензійної діяльності на цій території та отримання доходу від розподілу природного газу;
- станом на 01.11.2023 унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України попередня загальна вартість активів відповідача, що знищена або пошкоджена склала 1 235 572,20 тис. грн;
- відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується фінансовою звітністю та іншими доказами, долученими до клопотання про зменшення розміру пені.
36. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій наведених ним норм, оскільки суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі визнав їх винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин у силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду.
37. Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
38. До того ж у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
39. Слід звернути увагу на те, що зміст касаційної скарги переважно стосується заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводиться до їх переоцінки, що зі свого боку не може бути предметом розгляду в касаційному порядку у силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.