ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 201/8292/23
провадження № 51-142 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023046650000220 від 22 травня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Підгородного Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у судовому провадженні з перегляду судового рішення в апеляційному порядку ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
За обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичного засобу без мети збуту, у великих розмірах (ч. 2 ст. 309 КК України), а саме в тому, що, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на придбання, зберігання і перевезення без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу та екстракту канабісу у великих розмірах, ОСОБА_6 діючи з порушенням вимог Закону України "Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", у невстановлені дату та час, але не пізніше 22 травня 2023 року в невстановленому місці в невстановленої особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за допомогою месенджера "Телеграм" придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою 405,9935 г, розфасований по 93 вакуумних поліетиленових пакетах, та особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу загальною масою 5,269 г, розфасований у 7 скляних картриджах електронних пристроїв для паління, та в подальшому почав їх зберігати та перевозити територією м. Дніпра на автомобілі "HONDA Accord", д.н.з. НОМЕР_1 .
22 травня 2023 року о 14:20 працівниками УПП в Дніпропетровській області ДПП України за адресою: вул. Набережна Перемоги, № 124 в м. Дніпро, на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" було зупинено автомобіль марки "HONDA Accord", д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_6 .
У ході спілкування з ОСОБА_6, з огляду на нервову поведінку останнього, працівниками поліції було прийнято рішення про проведення поверхової перевірки особи та транспортного засобу, в ході якої на передньому пасажирському сидінні автомобіля виявлено картонну коробку з вакуумними пакетами з речовиною рослинного походження зеленого кольору, схожою на наркотичну, у зв`язку з чим викликано слідчо-оперативну групу для проведення слідчих дій.
Після цього 22 травня 2023 року в період часу з 17:14 по 19:01 за адресою: АДРЕСА_2, слідчим СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проведено обшук вказаного автомобіля, у ході якого на передньому пасажирському сидінні виявлено 93 розфасовані вакуумні пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом загальною масою 405,9935 г та 7 (сім) електронних приладів для паління з картриджами, всередині яких був особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу загальною масою 5,269 г, що відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, є великим розміром наркотичного засобу, які ОСОБА_6 незаконно зберігав та перевозив без мети збуту.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року було задоволено апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 . Вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання змінено та призначено останньому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції та призначаючи обвинуваченому покарання у виді штрафу:
- врахував ті самі обставини, що були взяті до уваги місцевим судом під час призначення покарання у виді позбавлення волі;
- нових вагомих та переконливих обставин щодо необхідності пом`якшення ОСОБА_6 покарання не навів;
- не взяв до уваги суспільної небезпечності вчиненого злочину та обставини його скоєння;
- не врахував кількості вилучених в обвинуваченого особливо небезпечних наркотичних засобів, а саме екстракту канабісу (загальною масою 5,269 г, розфасованого у 7 скляних картриджах електронних пристроїв для паління) та канабісу (загальною масою 405,9935 г, розфасованого по 93 вакуумних поліетиленових пакетах), що є великим розміром;
- не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;
- не мотивував свого рішення в частині необхідності призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, яке є максимально наближеним до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 309 КК України.
Таким чином, прокурор вважає, що з огляду на фактичні обставини і спосіб вчинення кримінального правопорушення, наслідки злочинного діяння та дані про особу обвинуваченого, призначене судом апеляційної інстанції покарання, яке, на переконання сторони обвинувачення, є необґрунтовано м`яким, не буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення аналогічних злочинів як самим ОСОБА_6, так й іншими особами.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів сторони обвинувачення про істотне порушення вимог КПК України та невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Положеннями частин 1, 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 вид та строк покарання, врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має середню технічну освіту, неодружений, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, раніше не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.
Обставиною, яка пом`якшує обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, місцевий суд визнав щире каяття у скоєному. Обставин, які обтяжують обвинуваченому покарання, судом встановлено не було.
Крім того, судом першої інстанції також було взято до уваги і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та конкретні обставини його скоєння, зокрема кількість вилученого в ОСОБА_6 особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, що становить майже 405 г і був розфасований в 93 поліетиленові пакети, та екстракту канабісу, розфасованого в 7 скляних картриджах електронних пристроїв для паління.
Урахувавши вищенаведене, місцевий суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому вказав на необхідність призначення останньому покарання, з огляду на положення ст. 69-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки, тобто в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України, пославшись на те, що саме таке покарання буде справедливим та відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України.
Водночас на посилення своєї позиції щодо призначення ОСОБА_6 саме такого виду та розміру покарання, місцевий суд зауважив, що покарання у виді штрафу, про призначення якого просила сторона захисту, насамперед з урахуванням конкретних обставин вчиненого ОСОБА_6 правопорушення, кількості вилученого наркотичного засобу та його відповідної розфасовки, буде занадто м`яким і неспівмірним обставинам скоєного злочину, а тому не буде достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження скоєння ним нових злочинів.
При цьому також зауважив, що покарання у виді штрафу навіть у його мінімальному розмірі, що становить 34 000 грн, буде таким, що, вочевидь, не може бути виконане обвинуваченим ОСОБА_6, який офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, яке б дозволило йому відбути це покарання.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7, не погодився з вищенаведеними висновками місцевого суду в частині призначеного обвинуваченому виду та розміру покарання і змінив оскаржуване в порядку апеляційної процедури рішення, призначивши ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції під час призначенні ОСОБА_6 покарання, хоч формально і послався на тяжкість вчиненого злочину, дані про особу та наявність обставин, які пом`якшують обвинуваченому покарання, і відсутність обставин, які його обтяжують, проте фактично призначив ОСОБА_6 максимальний розмір покарання, який, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, не відповідає в цьому випадку принципам співмірності та індивідуалізації.
Однак Верховний Суд вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції не є належним чином вмотивованими та обґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 419 КПК України передбачено, що ухвала суду апеляційної інстанції має містити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 3 ст. 419 КПК України при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, вищенаведених норм процесуального закону не дотримався.
Так, не погоджуючись із висновками місцевого суду щодо необхідності призначення ОСОБА_6 покарання, із застосуванням положень ст. 69-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 роки, суд апеляційної інстанції:
- не зазначив обґрунтованих підстав, які, на його переконання, свідчать про неправильність вироку суду першої в цій частині, а лише формально послався на те, що таке покарання не відповідає принципам співмірності та індивідуалізації;
- не навів переконливих доводів на підтвердження своєї позиції про те, що враховані судом першої інстанції дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості злочину та обставина, яка пом`якшує покарання, і відсутність обставин, які його обтяжують, свідчать про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в межах, наближених до мінімальних, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України;
- не навів будь-яких мотивів свого рішення щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції про те, що покарання у виді штрафу, з урахуванням конкретних обставин вчиненого ОСОБА_6 правопорушення, кількості вилученого наркотичного засобу та його відповідної розфасовки, буде занадто м`яким та неспіврозмірним обставинам скоєного злочину;
- не мотивував свого рішення в частині того, яким саме чином та з огляду на які саме обставини покарання у виді штрафу в цьому випадку сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_6 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень;
- не навів обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції про те, що покарання у вигляді штрафу, навіть у його мінімальному розмірі, не буде виконано обвинуваченим, оскільки останній офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, яке б дозволило йому відбути це покарання.
Вказані порушення, на думку колегії суддів, є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що у свою чергу призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого (ст. 414 КПК України), що відповідно до вимог пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування такого рішення.
З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 436, пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен врахувати вищенаведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у разі відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду в цій частині, призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу необхідно вважати необґрунтованим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого та за своїм видом є явно несправедливим через м`якість.
Керуючись статтями 412, 414, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд