ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 161/6643/22
провадження № 51-2239 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у кримінальному провадженні № 62021140020000125 за обвинуваченням
ОСОБА_6,у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Суд першої інстанції встановив, що 10 березня 2022 року у цьому кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування, а отже всі слідчі та процесуальні дії після вказаної дати, як і звернення до суду з обвинувальним актом, є такими, що здійснені поза межами строку досудового розслідування.
Суд критично оцінив постанову прокурора від 28 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування, оскільки в матеріалах провадження відсутні обставини, які би вказували, що підозрюваний без поважних причин не з`явився на виклики прокурора від 24 та 25 лютого 2022 року, внаслідок чого був оголошений у розшук. Органу досудового розслідування було відомо місцезнаходження ОСОБА_6, оскільки останньому був обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а доказів направлення йому прокурором повісток про виклик надано не було. Тому суд вважав, що досудове розслідування було зупинено безпідставно, а отже, його строк закінчився саме 10 березня 2022 року.
Оскільки обвинувальний акт до суду надійшов лише 30 травня 2022 року, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким рішенням.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить ґрунтовних відповідей на усі доводи апеляційної скарги.
Зокрема, невірно оцінені судом ухвали слідчого судді від 07 квітня 2022 року, де провадження з розгляду скарги сторони захисту на постанови від 18 лютого та 16 березня 2022 року про зупинення досудового розслідування було закрито, тобто ці постанови скасовані не були, а отже слідчий суддя підтвердив їх законність, що прямо впливає на обрахування строків досудового розслідування.
Також апеляційний суд не звернув увагу на доводи прокурора, що місцевий суд на стадії підготовчого засідання вирішив питання, які вирішуються на стадії судового розгляду, зокрема, надав оцінку рішенням прокурора про зупинення досудового розслідування.
Крім того, апеляційний суд не дав належної оцінки твердженням прокурора про наявність винятків при застосуванні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, які стосуються і кримінального провадження відносно ОСОБА_6, тобто, вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, що є додатковим об`єктом скоєних ним дій. А тому це кримінальне провадження не могло бути закрите з цієї підстави.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, де наведені мотиви на спростування доводів прокурора.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.
ОСОБА_6 та його представник у судовому засіданні заперечували проти доводів скарги та просили залишити її без задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме безпідставне закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Положеннями наведеної норми процесуального закону (в редакції, яка діяла на момент вчинення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 ) визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював свою позицію про обрахування строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому було винесено постанову прокурора про зупинення досудового розслідування з подальшим її скасуванням (постанови від 18 травня 2023 року справа № 760/28605/21, від 06 червня 2023 року справа № 343/828/22). Зокрема, суд зробив висновок, що скасування постанови про зупинення досудового розслідування і відновлення досудового розслідування має очевидно різні правові наслідки, адже строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування включається у строк досудового розслідування, тоді як строк із дня винесення такої постанови до винесення постанови про відновлення кримінального провадження у строк досудового розслідування не включається, що прямо впливає на визначення дати його закінчення.
У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 встановлено, що 28 лютого 2022 року прокурором була винесена постанова про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення досудового розслідування. Постановою цього ж прокурора від 15 березня 2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.
Надалі, 16 березня 2022 року прокурор виніс постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_6 та зупинення досудового розслідування.
На вказані постанови про зупинення досудового розслідування підозрюваний подав скаргу до суду, де просив визнати їх незаконними, невмотивованими та скасувати.
За результатами розгляду скарги ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2022 року провадження за цією скаргою ОСОБА_6 було закрито на підставі ст. 305 КПК України, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні вже відновлено. Тобто, незважаючи на те, що слідчий суддя в мотивувальній частині своєї ухвали констатував, що вказані постанови прокурора винесені неналежним чином, однак ці постанови не були скасовані, у тому числі з підстав їх незаконності.
Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 219 КПК України та усталену практику ВС, строк із дня винесення постанов прокурора про зупинення кримінального провадження щодо ОСОБА_6 до винесення постанови про відновлення цього кримінального провадження не повинен включатися у строк досудового розслідування, на що звертав увагу у своїй апеляційній скарзі прокурор.
Крім того, аналогічна позиція висловлена в постановах об`єднаної палати ККС ВС (від 01 квітня 2024 року справа №178/50/20, від 09 вересня 2024 року справа №759/7254/22), де міститься висновок, що в період часу з моменту прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, до моменту скасування такої постанови прокурором вищого рівня досудове розслідування не здійснюється. Відповідно цей період не зараховується до строку досудового розслідування.
Незважаючи на це, суд першої інстанції, при наявності нескасованих постанов прокурора про зупинення кримінального провадження щодо ОСОБА_6, включив цей період у строк досудового розслідування, мотивувавши своє рішення тим, що постанова від 28 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук була передчасною.
Роблячи такий висновок, суд послався на те, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 28 лютого 2022 року. Жодних належних та допустимих доказів того, що 24 та 25 лютого 2022 року прокурором з дотриманням вимог ст.ст. 133-137 КПК України надсилалися повістки про виклик ОСОБА_6, матеріали провадження не містять. Не надано прокурором і будь-яких інших даних про те, що ОСОБА_6 було відомо з інших джерел про його виклик на вказані дати. Суд проаналізував зміст постанови прокурора про зупинення досудового розслідування від 28 лютого 2022 року та критично поставився до твердження, що місце перебування підозрюваного органу досудового розслідування було невідоме.
З огляду на це, суд зробив висновок про відсутність обставин, які би вказували, що підозрюваний без поважних причин не з`явився на такі виклики, а також відсутність підтвердження того, що слідчий виконав усі можливі та необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, які є необхідними для зупинення досудового розслідування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції є передчасним.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що під час підготовчого засідання суд дослідив надані сторонами матеріали провадження та вдався до аналізу постанов прокурора про зупинення кримінального провадження, а також ухвали слідчого судді від 07 квітня 2022 року.
За змістом статей 314, 315 КПК України, підготовче судове засідання є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, під час якого має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.
Отже, під час проведення підготовчого засідання, суд не зважив на те, що норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються цих рішень, так як такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду.
Колегія суддів з огляду на наведене зауважує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, оскільки таке рішення у даному конкретному випадку вимагає дослідження доказів, що стадією підготовчого судового засідання не передбачено.
Апеляційний суд не спростував належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними тим, що наведені в касаційній скарзі. Натомість він повторив помилку суду першої інстанції, навівши в ухвалі аналіз процесуальних рішень, прийнятих прокурором та слідчим суддею, та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції мало місце неправильне трактування судової практики, що призвело до передчасного висновку про дотримання вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при винесенні рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з пропуском прокурором процесуального строку звернення до суду з обвинувальним актом.
Таким чином, колегія суддів констатує наявність вищенаведених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК України є підставами для скасування судового рішення, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині підлягає до задоволення.
Разом із тим, доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, додатковим об`єктом якого є життя та здоров`я особи, що не дає підстави для закриття кримінального провадження внаслідок закінчення строків досудового розслідування, є безпідставними.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України поняття "злочину проти життя та здоров`я особи" охоплює не тільки злочини, передбачені врозділі II Особливої частини КК України, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи. У той же час, ця особа має бути конкретно визначена, тобто, саме її життю або здоров`ю має бути заподіяна шкода. Гіпотетичне заподіяння шкоди невизначеному колу осіб не може вважатися таким, що підпадає під визначення додатково об`єкта в контексті наведеної норми процесуального закону.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20, а також в інших судових рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема у постанові від 06 червня 2023 року (провадження № 51-1056 км 22) та інших.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 09 вересня 2021 року ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України. Згідно інкримінованих фактичних обставин, дії ОСОБА_6 порушували правовий режим обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Йому інкримінувалося незаконне вирощування рослин коноплі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту, а також незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Ці дії не були направлені на конкретну особу та не спричинили наслідки у виді заподіяння шкоди життю та здоров`ю особи. Тобто, у даному випадку додатковий об`єкт посягання, який підходить під поняття "злочину проти життя та здоров`я особи" у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України відсутній.
Тому доводи прокурора в цій частині є неприйнятними.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.