ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 242/565/20
провадження № 51-129км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення
За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На вказаний вирок представник публічного обвинувачення подав апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2023 року повернув апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду від 18 жовтня 2023 року на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження й особа, яка її подала, не ставить питання про поновлення цього строку.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що апеляційну скаргу на вирок місцевого суду було здано до канцелярії Селидівського міського суду Донецької області
16 листопада 2023 року, тобто у строк, визначений процесуальним законом на оскарження вироку місцевого суду, що підтверджується відміткою канцелярії цього суду з відтиском печатки. Копію апеляційної скарги з відміткою суду прокурор додає до касаційної скарги.
Таким чином, апеляційний суд належно не перевірив, чи дотримано прокурором строки подання апеляційної скарги, і дійшов помилкового висновку, що апеляційну скаргу подано 20 листопада 2023 року.
Наголошує, що висновок апеляційного суду про пропущення прокурором строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду є безпідставним і таким, що не ґрунтується на положеннях ст. 116 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження в судовому засіданні
Прокурор підтримала в повному обсязі касаційну скаргу представника публічного обвинувачення та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши касаційну скаргу і матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що доводи автора касаційної скарги є обґрунтованими.
Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 393 КПК передбачено право прокурора подати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги відповідно до п. 4 ч. 3
ст. 399 КПК, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаргу подано з пропуском встановленого законом строку, а саме 20 листопада 2023 року, і не порушено питання про його поновлення.
Утім такі висновки апеляційного суду не ґрунтуються на процесуальному законі та матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок подається через суд, який ухвалив рішення, протягом 30 днів з дня його проголошення. Тобто законодавець день подання апеляційної скарги пов`язує з днем безпосереднього звернення зі скаргою до суду, який ухвалив рішення, про що може свідчити відповідна відмітка суду, а не з днем її реєстрації.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 ухвалено 18 жовтня 2023 року.
Хоча в матеріалах кримінального провадження міститься копія апеляційної скарги прокурора зі штампом про дату реєстрації 20 листопада 2023 року, однак з долученої прокурором до касаційної скарги копії примірника його апеляційної скарги на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 18 жовтня
2023 року видно, що скаргу подано безпосередньо до цього суду 16 листопада
2023 року. Про це свідчить відмітка з відтиском печатки канцелярії місцевого суду.
Отже прокурор подав апеляційну скаргу до закінчення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, а уповноважена особа прийняла її і проставила відповідну відмітку. З огляду на зазначене строк на апеляційне оскарження вироку місцевого суду не вважається пропущеним.
Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги прокурора у зв`язку з пропущенням строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_7 .
Колегія суддів дійшла висновку про допущення судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд