ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 707/2877/22
провадження № 61-2621св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: Черкаська районна державна нотаріальна контора, Байбузівський старостинський округ виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Джирмою Аллою Володимирівною, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року у складі судді Тептюка Є. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на наступне майно: земельну ділянку площею 1,1714 га, з кадастровим номером 7124980500:02:002:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту; земельну ділянку площею 1,3266 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0107, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту; земельну ділянку площею 1,6593 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.
Вказувала, що 22 липня 2021 року ОСОБА_4 у присутності свідків склала заповіт, посвідчений старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Лисенком П. І. за реєстровим № 30, яким все своє майно заповіла, їй, ОСОБА_5 .
Зазначала, що у встановлений законом строк вона звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_4 та 16 березня 2022 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 119/2022 до майна померлої. Крім того, із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 також звернувся ОСОБА_2 .
Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н. В. від 24 листопада 2022 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_4 за заповітом, оскільки заповіт не містить відомостей про осіб свідків, зокрема, їх дати народження та реквізитів паспортів чи інших документів, на підставі яких було встановлено їх особи.
Вважала, що незначні, формальні порушення процедури посвідчення заповіту не можуть викликати сумнів у його дійсності та у вільному волевиявленні заповідача.
Посилалася на те, що метою встановлення факту, що має юридичне значення є реалізація її спадкових прав на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 та належним способом захисту прав є встановлення факту зазначення у тексті заповіту конкретних відомостей про особи свідків та визнання за нею права власності у порядку спадкування за заповітом на земельні ділянки.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2023 року замінено неналежного відповідача у справі ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_2 .
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що у тексті заповіту від 22 липня 2021 року, складеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6, посвідченого старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Лисенком П. І., особа, якою підписано заповіт є ОСОБА_7, та особи свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, із зазначенням дати народження, місця реєстрації та паспортних даних вказаних осіб;
- визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 1,1714 га, з кадастровим номером 7124980500:02:002:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту; земельну ділянку, площею 1,3266 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0107, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту; земельну ділянку, площею 1,6593 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Байбузівський старостинський округ виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаської області, про визнання заповіту недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 на підставі заповіту від 15 березня 2011 року, за яким ОСОБА_4 заповіла йому земельну ділянку площею 1,66 га, належну їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 378491 від 11 грудня 2009 року.
Зазначав, що за життя ОСОБА_4 розповідала, що після того як у неї з`явилася доглядальниця ОСОБА_5, вона одну належну їй земельну ділянку заповіла йому, а інші - ОСОБА_6, тобто, склала два окремі заповіти. Проте, про існування заповіту від 22 липня 2021 року, складеного на користь ОСОБА_1, він дізнався після отримання позовної заяви у вказаній справі.
Вказував, що два останні роки життя ОСОБА_4, позивачка ізолювала її від усіх та нікого до неї не допускала. На час складання заповіту у ОСОБА_4 не було фізичних вад та хвороб, які б позбавили її здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис, тому підстав для підписання заповіту іншою особою не було.
Посилався на те, що у заповіті від 22 липня 2021 року відсутня інформація про те, чи зрозумілий спадкодавцю зміст самого заповіту, що є недотриманням вимог щодо його форми. Особа, яка посвідчувала заповіт не вжила заходів для визначення підстав складання заповіту від імені ОСОБА_4 іншою особою, тобто наявність даних про фізичні вади або хвороби, які позбавляли спадкодавця здатності самостійно прочитати заповіт та підписати його. Інформація про те, яка хвороба стала підставою для посвідчення заповіту, яке доручення і ким воно було видано ОСОБА_7, що підписав текст заповіту від мені ОСОБА_4, у заповіті відсутня. Зазначені порушення вказують на недійсність заповіту.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним заповіт від 22 липня 2021 року № 30, складений від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Лисенком П. І.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що заповіт від 22 липня 2021 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 зі слів заповідача, оскільки остання у зв`язку із хворобою та віком не могла підписати текст заповіту власноручно, внаслідок чого заповіт підписано за її дорученням ОСОБА_7 у присутності свідків. Особу ОСОБА_7, який підписав заповіт, та осіб свідків, які прочитали заповіт уголос до його підписання і поставили на заповіті свої підписи, встановлено, а їх дієздатність перевірено уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. При цьому заповідачу роз`яснено положення статтей 1241, 1254, 1307 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що у тексті заповіту дійсно не вказано дати народження свідків, їх паспортні та інші дані, проте особи свідків були встановлені попередньо, у зв`язку із чим позивачка неправильно обрала спосіб захисту порушеного права.
Районний суд вважав, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на реалізацію своїх спадкових прав є оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4, частини першої статті 203 ЦК України, тому в них не можуть міститися вимоги до змісту правочину.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскаржуючи заповіт через недотримання його форми, ОСОБА_2 обрав неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом пред`явлення позову про визнання заповіту недійсним, оскільки за таких умов правочин є нікчемним, так як його недійсність встановлена законом і не потребує додаткового визнання його недійсним.
Районний суд також вказав, що положення частини другої статті 1247 ЦК України та частини четвертої статті 207 ЦК України не передбачають обов`язку зазначати у тексті заповіту хворобу або фізичні вади через які заповідач позбавлений можливості підписати текст правочину самостійно. Натомість її волевиявлення посвідчує нотаріус або інша уповноважена на вчинення нотаріальних дій особа в присутності двох свідків та за допомогою рукоприкладника, який підписує тільки текст правочину. При цьому вимоги частини другої статті 1253 ЦК України під час посвідчення оскаржуваного заповіту були виконані.
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Новік В. В звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Новіка В. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу районний суд виходив із того, що Черкаським районним судом Черкаської області в рішенні від 30 жовтня 2023 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат та останні залишено за кожною зі сторін у зв`язку з відмовою у задоволенні первісного та зустрічного позовів. Суд вважав, що заява представника ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки поняття судові витрати включає в собі, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий змістсудового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року задоволено.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, площею 1,1714 га, з кадастровим номером 7124980500:02:002:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту; земельну ділянку, площею 1,3266 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0107, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту; земельну ділянку, площею 1,6593 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, виходив із того, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на спадкове майно призведе до відновлення порушеного та оспорюваного права спадкоємця за заповітом.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги про встановлення факту, якими ОСОБА_1 просила підтвердити особи свідків, зазначених у заповіті від 22 липня 2021 року та особи, яка підписувала заповіт, не підлягають задоволенню, оскільки дані обставини підлягають доведенню у межах позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, що й зроблено у тексті судового рішення, та не вимагають окремого судового вирішення.
У частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку, що підписання заповіту іншою особою відповідало волевиявленню заповідача, ураховуючи також фізичну неможливість підписання правочину особисто ОСОБА_4 через хворобу та похилий вік, тому відсутні обставини нікчемності заповіту. Апеляційний суд урахував судову практику Верховного Суду.
Крім того, апеляційним судом скасовано ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2023 року, оскільки судом здійснено новий розподіл судових витрат за результатами розгляду справи відповідно до положень частини тринадцятої статі 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Джирма А. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2024 року скасувати; рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року змінити в частині підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 судові рішення не оскаржила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Джирмою А. В., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій навели помилкові мотиви відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Посилається на те, що оспорюваний заповіт 22 липня 2021 року, посвідчений старостою Байбузівського старостинського округу Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Лисенком П. І. за реєстровий № 30, містить ознаки нікчемного правочину, зважаючи на порушення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.
Зазначає, що суди безпідставно відхилили клопотання про витребування доказів, які необхідні для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, щодо стану здоров`я заповідача на час складення спірного заповіту, оскільки відсутність захворювань у ОСОБА_4, які могли перешкодити їй особисто підписати заповіт, підтверджують, що заповіт складено поза її волею та підписано третьої особою без відома заповідача.
Посилається на те, що суди мали дослідити наявність чи відсутність ознак нікчемності чи недійсності в оскаржуваному заповіті Разом із цим, суди вказані обставини не досліджували та не надали їм належної правової оцінки.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також ОСОБА_2 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Новіком В. В. подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Вважає оскаржувані судові рішення такими, що відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Посилається на те, що висновки щодо застосування норм права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а обставини, встановлені судами у цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у зазначених заявником справах.
При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Джирма А. В. подала відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначила, що доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Джирма А. В. підтвердила доводи, викладені у касаційній скарзі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 15 березня 2011 року на випадок своєї смерті склала заповіт, посвідчений секретарем Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 50, яким заповідала належну їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 11 грудня 2009 року серії ЯЕ № 378491, земельну ділянку, площею 1,66 га ОСОБА_2 (том 1, а. с. 67).
22 липня 2021 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, посвідчений старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Лисенком П. І., зареєстрований в реєстрі за № 30. Відповідно до вказаного заповіту, ОСОБА_4, у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заповіла все своє майно ОСОБА_6, на прохання заповідача, у зв`язку із хворобою та віком заповідача текст заповіту було прочитано вголос та підписано ОСОБА_7 (том 1, а. с. 76).
17 вересня 2021 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 17 вересня 2021 року Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (том 1, а. с. 77).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 12 січня 2022 року виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 18 (том 1, а. с. 65).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме:
- земельна ділянка, площею 1,1714 га, з кадастровим номером 7124980500:02:002:0074, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 378047, виданого Управлінням (відділом) земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області 28 жовтня 2009 року (том 1, а. с. 19);
- земельна ділянка, площею 1,3266 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0107, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 378502, виданого Управлінням (відділом) земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області 28 жовтня 2009 року (том 1, а. с. 22);
- земельна ділянка, площею 1,6593 га, кадастровий номер 7124980500:02:005:0096, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 378491, виданого Управлінням (відділом) земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області 11 грудня 2009 року (том 1, а. с. 27).
Згідно з довідкою старости Байбузівського старостинського округу Мошнівської сільської ради від 15 березня 2022 року № 131 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . до дня смерті. На день смерті крім померлої в домогосподарстві ніхто не був зареєстрований та не проживав (том 1, а. с. 66).
16 березня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (том 1, а. с. 64).
16 березня 2022 року Черкаською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 119/2022 (номер у спадковому реєстрі 69208386) після смерті ОСОБА_4, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі (том 1, а. с. 71).
22 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (том 1, а. с. 75).
04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (том 1, а. с. 81).
Листом Черкаської районної державної нотаріальної контори від 02 листопада 2022 року за вих. № 691/02-14 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, Черкаського району Черкаської області 22 липня 2021 року, оскільки заповіт не містить відомостей про осіб свідків, зокрема, їх дати народження та реквізитів паспортів чи інших документів, на підставі яких було встановлено особи свідків (том 1, а. с. 85).
Відповідно до повідомлення Черкаської районної державної нотаріальної контори від 09 листопада 2022 року за вих. № 306/14 ОСОБА_2 повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим секретарем Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_10 15 березня 2011 року за реєстровим № 50 у зв`язку із наявністю заповіту на користь іншого спадкоємця (том 1, а. с. 87).
24 листопада 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (том 1, а. с. 88).
Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н. В. від 24 листопада 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за заповітом, посвідченим старостою Байбузівського старостинського округу виконавчого комітету Мошнівської сільської ради, Черкаського району Черкаської області 22 липня 2021 року, оскільки заповіт не містить відомостей про осіб свідків, зокрема, їх дати народження та реквізитів паспортів чи інших документів, на підставі яких було встановлено особи свідків (том 1, а. с. 89).
Відповідно до листа старости Байбузівського старостинського округу Мошнівської сільської ради від 23 січня 2023 року № 07 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з віком та станом здоров`я за ОСОБА_4 тривалий час здійснювала догляд ОСОБА_6 22 липня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до Байбузівського старостинського округу щодо складення заповіту на користь ОСОБА_6 при попередньо запрошених свідках, оскільки вона тривалий час мала проблеми із зором. На прохання заповідача з її слів заповіт був складений за допомогою комп`ютерної техніки із дотриманням всіх правових та законодавчих актів. На момент посвідчення заповіту старостою Байбузівського старостинського округу ОСОБА_13 були присутні свідки, які прочитали вголос та підписали у присутності заповідача заповіт. Від ОСОБА_4 ніяких заперечень, зауважень щодо тексту заповіту не було і заповіт був посвідчений (том 1, а. с. 171).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Джирмою А. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).