ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 495/1243/21
провадження № 61-1508св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року у складі судді Мишко В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність.
Позовна заява мотивована тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою було вивчено питання законності набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0076 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення реєстратора-приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. від 06 жовтня 2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0454 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0076.
Підставою для державної реєстрації стало рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1583 "Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності", відповідно до якого ОСОБА_2 передано у власність вищевказану спірну земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2020 року вона відчужила земельну ділянку ОСОБА_3, а він, у свою чергу,- ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2020 року.
Прокурор вважав, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність зазначеної земельної ділянки є незаконним, а земельна ділянка підлягає поверненню до земель комунальної власності.
Вказана земельна ділянка вже передавалась у власність громадянам на підставі рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року, проте це рішення було скасовано рішенням Білгород-дністровського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року у справі № 495/8566/16ц (набрало законної сили 18 червня 2019 року), яким встановлено, що відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації.
Прокурорською перевіркою встановлено, що генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території АДРЕСА_2 . Згідно з викопіюванням з Генерального плану смт Затока, виконаного архітектором Затоківської селищної ради ОСОБА_4, зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Згідно з даними з Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0076 розташована на відстані приблизно 135,7 м від урізу води Чорного моря, а отже, на думку прокурора, входить до прибережної захисної смуги.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року №1583 "Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності", яким ОСОБА_2 передано у власність сформовану земельну ділянку, площею 0,0454 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0076, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2020 року № 969, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріальною округу Кушнір І. В., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який придбав у власність вказану земельну ділянку;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 листопада 2020 року № 500, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К. М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який придбав у власність вказану земельну ділянку;
- припинити за ОСОБА_1 речове право власності на вказану земельну ділянку шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 39201512 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0076 за ОСОБА_1
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку, площею 0,0454 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0076, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, у задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 відбулася у встановленому законом порядку, а її цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, відповідає чинному генеральному плану смт Затока.
Суди послалися на надані сторонами докази, відповідні норми матеріального права та релевантну практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного Суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову прокурора.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка площею 0,0454 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0076 відповідно до генерального плану смт Затока відноситься до земель рекреаційного призначення, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а тому її виділення у власність для індивідуального дачного будівництва є незаконним.
Судами не було враховано, що позов прокурора також було обґрунтовано й тим, що спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 135,7 м від урізу води Чорного моря. На думку прокурора, входить до прибережної захисної смуги, а тому її передача у власність відбулася без урахування обмежень, передбачених статтею 59 ЗК України.
Прокурор зазначає, що суди невірно застосували норми матеріального права та не врахували відповідну судову практику Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Недашківський А. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення судами першої та апеляційної інстанцій спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані прокурором додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного законом процесуального строку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
04 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. від 06 жовтня 2020 року № 54448356 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0454 га., кадастровий номер 5110300000:02:005:0076, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 38540524, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567172151103).
Підставою для державної реєстрації стало рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року за № 1583 "Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності", відповідно до якого ОСОБА_2 передано у власність вищевказану спірну земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.
У подальшому, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. від 07 жовтня 2020 року № 54466763 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 38557285, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 567172151103).
Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2020 року № 969, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., згідно з яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбав у власність вказану земельну ділянку.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К. М. від 16 листопада 2020 року № 55159211 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 39201512, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 567172151103).
Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 листопада 2020 року № 500, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К. М., згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав у власність цю земельну ділянку.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до прокурорської перевірки генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території АДРЕСА_2 . Згідно із викопіюванням з генерального плану смт Затока, виконаного архітектором Затоківської селищної ради ОСОБА_4, зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Згідно із даними з Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0076 розташована на відстані приблизно 135,7 м від урізу води Чорного моря, а, отже, входить до прибережної захисної смуги. Рішенням Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 ТОВ "Укрбудінвест" затверджене містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт Затока, згідно із яким вказана земельна ділянка, що розташована на відстані приблизно 135,7 м від урізу води у Лиманському районі смт. Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ "Укрбудінвест", передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно містобудівних норм.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Одеської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15, від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 495/10983/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 295/11369/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.
Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, до земель рекреаційного призначення (секція Е розділ 07) належать земельні ділянки:
07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;
07.02 - для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту;
07.03 - для індивідуального дачного будівництва;
07.04 - для колективного дачного будівництва;
07.05 - для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок. Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового використання чинним законодавством не передбачено.
Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
Ураховуючи, що зміна виду використання земельної ділянки з виду "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" (секція Е розділ 07 підрозділ 07.01) на вид використання "для індивідуального дачного будівництва" (секція Е розділ 07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), слід дійти висновку про відсутність підстав стверджувати про незаконність зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.
Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
Згідно із частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Виходячи з тлумачення положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Крім того, згідно із частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок.
Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що оскаржене рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року №1583 "Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності", яким ОСОБА_2 передано у власність сформовану земельну ділянку, площею 0,0454 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0076, для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, про які зазначив прокурор у позові.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що спірна земельна ділянка з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, не була передбачена генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25.02.2005 року № 1461, є необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 06 березня 2015 року до генерального плану смт Затока було внесено зміни, відповідно до яких, на підставі проекту містобудівної документації "Внесення змін до Генерального плану смт Затока Білгород-Дністровської міської ради Одеської області", затвердженого рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 06 березня 2015 року № 2832, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110300000:02:005:0076 відносяться до земель рекреаційного призначення, передбачених генеральним планом смт Затока, м. Білгород-Дністровського Одеської області для об`єктів стаціонарної рекреації, дачної забудови.
Посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 135,7 м від урізу води Чорного моря, тому входить до прибережної захисної смуги, а її передача у власність відбулася без урахування обмежень, передбачених статтею 59 ЗК України, є безпідставним, оскільки відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 60 ЗК України прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,