ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 488/1077/19
провадження № 61-3325св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи:приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Горбуров Кирил Євгенович, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко Світлана Василівна, Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_6
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року у складі судді Чернявської Я. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Горбуров К. Є., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С. В., Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_6, про скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що вона є співвласником частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 була співвласником частки вказаного житлового будинку.
ОСОБА_6 є співвласником частки вказаного будинку.
30 листопада 2017 року з відповіді Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ММБТІ") вона дізналась, що здійснено поділ частки житлового будинку на АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2, відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 14 листопада 2014 року надані окремі адреси: АДРЕСА_2 .
На підставі вищезазначеного рішення виконкому Миколаївської міської ради ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірні об`єкти нерухомості та отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до договорів купівлі-продажу від 15 січня 2018 року та від 31 травня 2018 року, укладених між ними та ОСОБА_2, є новими власниками будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1550/18, що набрало законної сили 15 лютого 2019 року, пункти 18 і 19 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 14 листопада 2014 року № 1050 щодо надання об`єктам нерухомого майна, що утворились в результаті поділу, на АДРЕСА_2 визнані протиправними та скасовані.
Під час розгляду цієї справи та з наданих виконкомом Миколаївської міської ради копій відповідних матеріалів, встановлено, що ОСОБА_2 надала виконкому Миколаївської міської ради підроблений акт про фактичне користування співвласниками житловим будинком на АДРЕСА_1 від 07 жовтня 2014 року.
У зв`язку з набранням судовим рішенням у справі № 814/1550/18 законної сили підлягають скасуванню й свідоцтва про право власності видані на підставі скасованих пунктів 18 і 19 рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1050 на об`єкти нерухомого майна на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .
У травні 2019 року вона дізналась, що ОСОБА_4, уклавши договір дарування від 19 жовтня 2018 року, подарувала ОСОБА_5 належний їй житловий будинок на АДРЕСА_4 .
Зазначала, що ОСОБА_7, порушуючи її права співвласника, здійснила продаж по суті неналежного їй нерухомого майна, а тому зазначені договори підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 228 ЦК України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просиа суд:
- скасувати свідоцтво про право власності, серія та номер: 30363897 на житловий будинок літ "А-1" з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, видане 03 грудня 2014 року реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції в Миколаївській області та свідоцтво про право власності на житловий будинок літ "А-1" на АДРЕСА_3 про визнання права власності за ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_3 від 15 січня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Горбуровим К. Є., та договір купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_1 від 31 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Іваненко С. В.;
- визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 від 19 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Іваненко С.В.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43574114 від 19 жовтня 2018 року права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39204915 від 15 січня 2018 року на житловий будинок на АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Оскільки права позивача вже відновлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1550/18, то скасування свідоцтва про право власності є неналежним способом захисту порушеного права.
Позовні вимоги про визнання недійсними правочинів (договорів купівлі-продажу, дарування) з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України суд вважав недоведеними, а вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав похідними від них.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судове рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що виділене нерухоме майно ОСОБА_2 порушило розмір частки ОСОБА_1 або порушило інше право (інтерес) позивача, окрім відсутності згоди на поділ (виділ) житлового будинку, з огляду на порядок користування житловим будинком, що склався між його співвласниками, приміщення якого були технічно виділені та відокремлені, мали самостійні виходи.
Апеляційний суд вважав, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача. При цьому, вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності підстав для скасування свідоцтва та визнання договорів недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права, апеляційний суд вважав не доцільним, оскільки враховує те, що встановлена відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною й достатньою підставою для відмови в позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2023 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що оскільки спірне майно вибуло зі спільної часткової власності протиправно, що було встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1550/18, то і подальше розпорядження таким майном є незаконним.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту, оскільки це порушує принцип "суд знає закон", за яким суд повинен самостійно застосувати відповідні норми права до описаних у позові фактичних обставин, а тому вважає, що спосіб захисту порушених прав було обрано належно та ефективно.
Висновки апеляційного суду про те, що сторонами фактично визначено порядок користування нерухомим майном є безпідставними, оскільки додаткові виходи з будинку були зроблені ОСОБА_2 самостійно, вже після незаконного розділення будинку й надання їм окремих адрес. Жодних договорів про порядок користування спірним будинком між сторонами не укладалося.
Зазначає, що фактична частка майна, яку ОСОБА_2 самостійно, без погодження з нею собі виділила та відчужила, є більшою за її частку будинку. Крім того, їй було також передані всі нежитлові будівлі та споруди домоволодіння.
Щодо відзиву на касаційні скарги
Відзив на касаційну скаргу, поданий до Верховного Суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Кірюхним О. М., у травні 2024 року, до уваги судом не береться, оскільки заявник не надав доказів надіслання копії відзиву всім іншим учасникам справи відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
18 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є співвласником частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ММБТІ, реєстраційний номер 9265617 від 17 липня 2008 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2008 року.
ОСОБА_6 є співвласником частки вказаного будинку відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ММБТІ, реєстраційний номер 9265617 від 17 липня 2008 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2008 року.
ОСОБА_2 була співвласником частки вказаного житлового будинку відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ММБТІ, реєстраційний номер 9265617 від 25 січня 2005 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2004 року.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 листопада 2014 року № 1050 об`єктам нерухомого майна, які утворився у результаті поділу об`єкта у житловий будинок на АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, було надано нові адреси: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримала відповідні свідоцтва про право власності:
серія та номер 30363897 на житловий будинок на АДРЕСА_1, видане 03 грудня 2014 року реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції в Миколаївській області;
серія та номер 30363867 на житловий будинок на АДРЕСА_3, видане 03 грудня 2014 року реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції в Миколаївській області.
15 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є.
31 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С. В.
19 жовтня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С. В.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1550/18, що набрало законної сили 15 лютого 2019 року, пункти 18 і 19 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 14 листопада 2014 року № 1050 щодо надання об`єктам нерухомого майна, що утворились в результаті поділу, нових адрес на АДРЕСА_2 - визнані протиправними та скасовані. У справі 26 листопада 2018 року постановлено окрему ухвалу, якою повідомлено Головне управління Національної поліції в Миколаївській області про використання та/або виготовлення ОСОБА_2 підробленого акту опису реального користування приміщенням від 07 жовтня 2014 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 06 травня 2020 року у справі № 120/4617/18-а, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 23 листопада 2023 року у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 917/927/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 30 липня 2019 року у справі № 28/29-б-43/212-2012, від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18, від 27 травня 2020 року у справі № 442/2771/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 489/2029/17 (провадження № 61-7504св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 278/657/18, від 09 березня 2021 року у справі № 756/4120/16-ц, від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц (провадження № 61-3847св19), від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18 (провадження № 61-16345св20), від 27 липня 2022 року у справі № 208/3651/18 (провадження № 61-6964св21), від 22 лютого 2022 року у справі № 203/5561/16 (провадження № 61-14898св21), від 28 березня 2023 року у справі № 500/3987/16-ц (провадження № 61-21282св21), від 05 липня 2023 року у справі № 756/9405/21 (провадження № 61-4085св23), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.