Постанова
Іменем України
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 295/2533/23
провадження № 61-6557св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав
за касаційною скаргою адвоката Волкова Анатолія Володимировича як представника ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 березня 2015 року між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року розірвано. У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу відповідач жодного разу не бачився із сином, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не бере участі у вихованні дитини. Марк є дитиною з інвалідністю, проте відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про сина, не цікавиться його успіхами, навчанням та реабілітацією.
Між нею та відповідачем було укладено договір про наміри, за умовами якого вона зобов`язувалася відкликати з органів виконавчої служби виконавчий лист про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина, а відповідач - надати згоду на усиновлення ОСОБА_3 іншим чоловіком. Однак унаслідок певних об`єктивних обставин усиновлення малолітнього сина іншим чоловіком не відбулося. ОСОБА_2 з червня 2019 року жодного разу не поцікавився результатами розгляду питання про всиновлення та не виявляв бажання спілкуватися з дитиною.
Позивач стверджує, що не чинить відповідачу перешкод у спілкуванні із сином, отже його ухилення від виконання батьківських обов`язків не пов`язане з об`єктивними перешкодами, а свідчить про його свідомі та умисні дії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Богунський районний суд м. Житомира рішенням від 06 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала належних доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків за ознакою винної поведінки; ставлення відповідача свідчить про можливість відновлення прийнятної взаємодії батька і дитини.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Р. А. задовольнив. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 вересня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив. Позбавив ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки малолітній ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю й потребує підвищеної турботи й піклування, особливо в умовах воєнного стану в країні, однак відповідач умисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно сина, наявні правові підстави для позбавлення його батьківських прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Волков А. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2024 року у справі № 479/937/22, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд не навів достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як і гострої необхідності у цьому, не зазначив необхідність такого крайнього заходу впливу, а також не врахував, що необхідність застосування такого заходу впливу позивач не довела. Обставин, які вказували б на неможливість подальшої реалізації ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд також не встановив. Вимоги матері позбавити батька батьківських прав щодо сина ґрунтуються суто на її бажанні через певні непорозуміння, що виникли ще за часів шлюбу. Відповідач неодноразово звертався до позивача з бажанням домовитися з нею про способи спілкування із сином, оскільки відповідач знаходиться за межами країни, проте безуспішно.
Зараз у Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні із сином (справа № 522/903/24). Зокрема у цьому провадженні батько дитини просить надати йому можливість дистанційного контакту з сином ОСОБА_3, оскільки колишня дружина ОСОБА_1 добровільно не бажає надавати батькові можливості спілкуватися із сином засобами сучасного зв`язку.
Погоджуючись на пропозицію позивача надати згоду на усиновлення дитини її новим чоловіком, ОСОБА_2 діяв лише в інтересах дитини, адже хотів, щоб дитина зростала в повноцінній сім`ї. Відсутність ОСОБА_2 у житті сина у певний період часу зумовлена не його поведінкою, а бажанням позивача, він не ухилявся від своїх обов`язків з виховання дитини, а лише виконував умови домовленості. Дізнавшись, що усиновлення не відбулося, відразу заявив позивачу про наміри бути і назавжди залишитися батьком ОСОБА_3, брати участь у його вихованні. Після поновлення ОСОБА_1 виконавчого провадження щодо стягнення аліментів він одним платежем погасив усю суму боргу за період з 01 січня 2019 року до жовтня 2023 року, зараз аліменти сплачує щомісяця.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю рішення апеляційного суду.Доводи ОСОБА_2 є неправдивими, оскільки він не відвідував навчальних закладів, у яких навчався його син, не цікавився його навчанням та інтересами. Посилання відповідача на ті обставини, що він не мав можливості спілкуватися з дитиною внаслідок заперечень матері та надавав матеріальну допомогу, не спростовують факту винної поведінки (бездіяльності) батька, яка полягала у свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками з виховання дитини, самоусуненні від їх виконання. Надання матеріального забезпечення та звернення до органів опіки з проханням вигадати якусь можливість спілкування батька з дитиною не замінює соціального і психологічного контакту з дитиною і не компенсує невиконання інших батьківських обов`язків.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 березня 2015 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 березня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3, який є дитиною з інвалідністю, хлопчику встановлено діагноз: органічне ураження головного мозку, затримка психологічного розвитку, розлад спектру аутизму.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
У січні 2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 укладено шлюб.
04 грудня 2018 року між сторонами у справі укладено договір про наміри, яким за домовленістю батьків встановлено обов`язок батька надати дозвіл на усиновлення дитини у період з 01 до 30 травня 2019 року та обов`язок матері - відмовитися від стягнення аліментів на користь дитини.
На виконання умов цього договору ОСОБА_2 заявою від 03 червня 2019 року надав згоду на усиновлення малолітнього сина ОСОБА_6 .
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 розірвано 05 травня 2021 року.
На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1 399,00 грн щомісяця починаючи з 24 червня 2016 року й до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_2 у грудні 2016 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні із сином та його вихованні, а також визначення способу його участі у вихованні сина ОСОБА_3 та спілкуванні з ним, який 05 липня 2017 року залишено без розгляду.
15 вересня 2018 року відповідач звернувся до Органу опіки та піклування за місцем проживання дитини із заявою, в якій просив встановити порядок його участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.
На підставі висновку Органу опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради від 16 листопада 2018 року визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожну першу та третю суботу і неділю з 12:00 год до 18:00 год у присутності матері, а також у дні народження, святкові дні та канікули, за попередньою домовленістю між батьками.
Станом на 01 жовтня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 становила 79 743,00 грн. Заборгованість виникла за період з 01 січня 2019 року до 01 жовтня 2023 року, яку протягом жовтня-листопада 2023 року відповідач погасив й станом на 08 лютого 2024 року заборгованості немає.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 26 січня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька (справа № 522/903/24).
Згідно з висновком Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування від 09 серпня 2023 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано доцільним.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.