ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 565/12/19
провадження № 61-14416св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу
за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Мороченця Ярослава Івановича на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року у складі судді Малкова В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 7 860 300,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 18 лютого 2018 року між ним і ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого він надав у позику, а відповідачі спільно взяли в борг 285 000 дол. США, що за курсом Національного банку України на 21 грудня 2018 року становить 7 860 300,00 грн з терміном повернення боргу 01 вересня 2018 року.
Вказував, що він належним чином виконав зобов`язання за договором і передав відповідачам грошові кошти. У свою чергу відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконати взяті на себе зобов`язання із повернення позики, як це передбачено договором - до 01 вересня 2018 року, та віддати 285 000,00 дол. США.
У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кузнецовський міський суд Рівненської області рішенням від 23 жовтня 2021 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7 860 300,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки відповідачі належним чином не виконували взятих на себе за договором зобов`язань, своєчасно не повернули грошові кошти, отримані в борг.
Суди справу розглядали неодноразово.
Рівненський апеляційний суд постановою від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд постановою від 07 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнив частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Волинський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Мороченець Я. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року скасувати частково і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 924/1096/17, від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив справжню правову природу укладеного договору, не перевірив отримання грошових коштів ОСОБА_3, не встановив грошовість цього договору стосовно ОСОБА_3, не звернув уваги на сам документ, на якому викладений договір та розписку, яка підтверджує отримання грошових коштів ОСОБА_2 та не підтверджує отримання грошових коштів ОСОБА_3, ухилився від встановлення обставин, відмовився встановити додаткові обставини через визнання обов`язкової явки позивача та допиту свідків, за якими була проведена перша реєстрація транспортних засобів, описаних в додатку до договору позики.
У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Беляновський Р. Ю. подав відзив на касаційну скаргу, у якій просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що 12 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 в період часу з 26 жовтня 2017 року до 05 грудня 2017 року надав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у позику 195 000,00 дол. США на купівлю 26 автомобілів (перелік автомобілів додається).
На розмитнення та на додаткові витрати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили у позику 60 000,00 дол. США, які позивач зобов`язувався виплатити до 20 лютого 2018 року.
Зі своєї сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зобов`язувались повернути ОСОБА_1 до 01 вересня 2018 року 285 000,00 дол. США.
Першу частину суми (не менше 30 000,00 дол. США) боргу позичальники зобов`язувалися виплатити до кінця березня 2018 року з послідуючою щомісячною виплатою мінімальної суми, яка складає 30 000,00 дол. США до повного розрахунку не пізніше 01 вересня 2018 року. Всі попередні договори не мають сили. Доданий до договору перелік автомобілів містить перелік двадцять шість автомобілів із зазначенням дати їх купівлі (крім дати купівлі двох автомобілів), назви та VIN автомобілів. Договір є чинним.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області у цій справі призначена судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення, ким був підписаний зазначений договір.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 29 вересня 2020 року рукописний запис " ОСОБА_5" у договорі виконано відповідачем ОСОБА_3 ; встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою, виконано підпис від імені ОСОБА_3, розташований після рукописного запису " ОСОБА_5", а також перший підпис під рукописним записом "Гроші в розмірі 255 000 $ получені" у договорі, не виявилось можливим; підпис від імені ОСОБА_2, розташований після рукописного запису " ОСОБА_2", а також другий підпис під рукописним записом "Гроші в розмірі 255 000 $ получені" у договорі, а також третій підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) виконані відповідачем ОСОБА_2 ; рукописні записи " ОСОБА_2" та "Гроші в розмірі 255 000 $ получені" у договорі виконані відповідачем ОСОБА_2 ; встановити ким, ОСОБА_3, ОСОБА_2 чи іншою особою виконано перший підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів), не виявилось можливим; встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою, виконано другий підпис у доповненні до договору (перелік автомобілів) не виявилось можливим.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині вимог позову, заявлених до ОСОБА_3, а тому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими озн