ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 751/6006/21
провадження № 61-11475св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "МетаБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, про ухвалення додаткового рішення у справіза позовом Акціонерного товариства "МетаБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року Акціонерне товариство "МетаБанк" (далі - АТ "МетаБанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2022 року позов АТ "МетаБанк" задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "МетаБанк" прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 142 425,19 дол. США, що складається із заборгованості: за простроченим кредитом - 38 472,93 дол. США; за простроченими процентами - 79 680,17 дол. США; пені за несвоєчасне погашення основного боргу - 24 272,09 дол. США.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "МетаБанк" судовий збір у сумі 28 593,93 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ "МетаБанк" судовий збір у сумі 28 593,92 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ "МетаБанк" задоволено частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2022 року в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом і розподілу судових витрат змінено. Збільшено розмір солідарно стягнених з ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на користь АТ "МетаБанк" відсотків за користування кредитом до 113 506,42 дол. США. В іншій частині рішення залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ "МетаБанк" судові витрати в сумі по 10 186,33 грн з кожного.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року заяву АТ "МетаБанк" про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Збільшено розмір солідарно стягненої з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь АТ "МетаБанк" простроченої заборгованості за кредитним договором до 176 251,44 дол. США та у такий спосіб змінено рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2023 року в цій частині.
У серпні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; у разі наявності достатніх підстав, ухвалити рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які ОСОБА_2 очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції становить 5 % від суми прийнятої на його користь.
Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2022 року, постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року в частині позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "МетаБанк" заборгованості за: простроченим кредитом у розмірі 38 472,93 дол. США, простроченими процентами у розмірі 113 506,42 дол. США, пенею за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 24 272,09 дол. США та у частині розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "МетаБанк" заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 38 472,93 дол. США та за простроченими процентами у розмірі 113 506,42 дол. США.
У задоволенні позовних вимог АТ "МетаБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 24 272,09 дол. США відмовлено.
У задоволенні позовних вимог АТ "МетаБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 38 472,93 дол. США, за простроченими процентами у розмірі 113 506,42 дол. США відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "МетаБанк" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальній сумі 81 354,24 грн.
Стягнено з АТ "МетаБанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у загальній сумі 90 885,10 грн.
12 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бовкун В. І. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.
Заява мотивована тим, що касаційний суд під час розгляду справи не вирішував питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 % від суми скасованої заборгованості, а саме у розмірі 12 915,00 дол. США, яку ОСОБА_2 поніс у зв`язку із розглядом цієї справи.
Крім того, у заяві викладено клопотання про поновлення строків на подання доказів, якими відповідач обґрунтовує заяву про ухвалення додаткової постанови, в зв`язку з тим, що у касаційній скарзі викладено заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення постанови Верховним Судом за результатом розгляду касаційної скарги шляхом прийняття додаткової постанови, оскільки розмір витрат відповідача на правову допомогу напряму буде залежите від результатів розгляду справи касаційним судом. Тому просив визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, якими він обґрунтовує свою заяву про ухвалення додаткової постанови;
01 серпня 2024 року за результатами касаційного перегляду судових рішень у цій справі Верховний Суд прийняв нове рішення, яким повністю відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 у зв`язку із припиненням договору поруки 15 липня 2017 року. Тому кінцевим строком для подачі відповідних доказів було 06 серпня 2024 року. Проте просив суд врахувати те, що згідно з пунктом 5 додаткової угоди від 28 червня 2023 року № 5 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 березня 2021 року № 01/2021-а, укладеної між Адвокатський об`єднанням "БМ ЛІГАЛ ПАРТНЕРС" та ОСОБА_2, у випадку зміни Верховним Судом рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 червня 2022 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі № 751/6006/21, сторони погодили, що вартість послуг, які надає адвокатське об`єднання за цим договором (гонорар) становить 5 % від суми прийнятої судом на користь клієнта за результатом касаційного перегляду справи. Тобто для подання доказів, що підтверджують понесені витрати ОСОБА_2 на правову допомогу, зокрема акта приймання-передачі наданих послуг, необхідною умовою було отримання повного тексту постанови касаційного суду, де був зазначений відповідний результат розгляду касаційної скарги. Повний текст постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року був направлений в електронний кабінет представника відповідача - адвоката Бовкуна В. І. лише 08 серпня 2024 року о 23 год 35 хв. На наступний день, 09 серпня 2024 року, між адвокатським об`єднанням "БМ ЛІГАЛ ПАРТНЕРС" та ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 березня 2021 року № 01/2021-а, де була визначена остаточна сума гонорару адвокатського об`єднання. У зв`язку із зазначеним, з об`єктивних причин, до моменту отримання повного тексту постанови Верховного Суду ОСОБА_2 не мав можливості подати необхідні докази, якими він обґрунтовує свою заяву про ухвалення додаткової постанови.
22 серпня 2024 року від АТ "МетаБанк" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 судових витрат у сумі 12 915,00 дол. США
Заперечення мотивовані тим, що:
однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Цей строк подання доказів був безпідставно пропущений заявником. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони;
у заяві, яка була одержана Верховним Судом після прийняття ним постанови по суті заявлених у справі вимог за результатами розгляду касаційних скарг банку та поручителя, заявник зазначає про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції. Ґрунтуючись на нормах чинного законодавства є підстави вважати, що попередній розрахунок судових витрат та докази понесених витрат подаються до суду тієї інстанції, в якій такі витрати понесені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18. Заявник не подавав до судів першої та апеляційної інстанцій доказів понесених витрат, а його заява про стягнення таких витрат з доказами надійшла до Верховного Суду вже після ухвалення постанови за результатами розгляду поданої касаційної скарги. З огляду на викладене підстави для задоволення заяви про розподіл судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, відсутні. У зв`язку із тим, що докази понесених витрат у судах попередніх інстанцій заявлені у заяві про ухвалення додаткової постанови, яка подана до касаційного суду (а не до тих інстанцій в яких вони були понесені), підстав для врахування таких витрат за поданим клопотання заявника (відповідача) немає;
заявник жодним чином не підтвердив факт сплати адвокатському об`єднанню обумовленої між ними суми гонорару;
заявлений відповідачем (заявником) розмір витрат не є співмірним. Якщо не брати до уваги вказані витрати у інших судових інстанціях, докази на понесення яких не були надані у відповідних інстанціях, то фактично відповідач просить стягнути 12 915,00 дол. США за підготовку та подання п`яти документів, необхідність подання яких не була зумовлена діями АТ "МетаБанк", а саме: касаційної скарги; клопотання про зменшення розміру судового збору; повторної касаційної скарги; клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду; заяви про ухвалення додаткової постанови про судові витрати. Тобто фактично ні участь у судових засіданнях, ні підготовка жодних заяв по суті справи, крім самої касаційної скарги, не обумовлюють неспівмірний розмір витрат нібито понесених у розмірі 12 915,00 дол. США. Зазначаючи роботи, які були проведені у судах апеляційної та першої інстанцій, заявник також перелічив кореспонденцію та запити, що не стосувались безпосередньо суті спору та яких можна було уникнути. До того ж невідомо, з яких саме причин цей розмір адвокатського гонорару розраховувався у відсотках від суми 258 285,26 дол. США (нібито сума прийнята на користь заявника (Відповідача)).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, вирішується у постанові суду касаційної інстанції, а також нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення (стаття 416 ЦПК).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 квітня 2024 року у справі № 910/12005/22 зазначено, що "кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) зазначено, що "з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат".
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що "відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18".
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що "із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства … Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони … Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц та у справі №464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц).
У справі, що переглядається:
при прийнятті постанови від 01 серпня 2024 року Верховний Суд питання щодо розподілу витрат на професійну допомогу, понесених ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи не вирішував;
постанова Верховного Суду від 01 серпня 2024 року надіслана одержувачу ОСОБА_3 в його електронний кабінет 08 серпня 2024 року (т. 4 а. с. 122);
у заяві про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Бовкун В. І. просив стягнути з АТ "МетаБанк"судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, які понесені його клієнтом під час розгляду справи судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 12 915,00 дол. США. На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну допомогу в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій представник надав копії договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року № 01/2021-а, додаткової угоди від 27 серпня 2021 року № 2, додаткової угоди від 14 липня 2022 року № 4, додаткової угоди від 28 червня 2023 року № 5 до нього, акта приймання-передачі наданих послуг від 14 липня 2022 року, акта приймання-передачі наданих послуг від 28 червня 2023 року і акта приймання-передачі наданих послуг від 09 серпня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року № 01/2021-а, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання "БМ ЛІГАЛ ПАРТНЕРС" та докази направлення заяви іншим учасникам справи;
у касаційній скарзі представник відповідача зазначав про суму витрат, які ОСОБА_2 очікує понести саме під час касаційного перегляду справи (т. 4, а. с. 11);
АТ "МетаБанк" подало заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_2 як щодо необхідності стягнення витрат на правничу допомогу, так і щодо її розміру у сумі 12 915,00 дол. США;
враховуючи заперечення АТ "МетаБанк" про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням "БМ ЛІГАЛ ПАРТНЕРС" послуг, суд вважає, що заява представника ОСОБА_2 - адвоката Бовкуна В. І. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню. Оскільки умови оплати адвокатських послуг є договірними, то касаційний суд визначає відшкодування витрат на правничу допомогу у доларах США та у загальній сумі 6000,00 дол. США;
такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Отже, клопотання ОСОБА_2, яке підписане представником ОСОБА_3, про поновлення строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат слід задовольнити, заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково та стягнути з АТ "МетаБанк" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 6 000,00 дол. США.
Колегія суддів відхиляє аргумент АТ "МетаБанк" про те, що ОСОБА_2 та його представник не довели факт сплати коштів на правову допомогу, надану відповідачу, під час касаційного перегляду справи, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження №61-22131св19)).
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду