ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 596/1522/20
провадження № 61-2659св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Президент України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада правосуддя,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області, у складі судді Запорожець Л. М., від 06 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 06 лютого
2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Президент України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про відшкодування моральної шкоди.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, щоу липні 2015 року він став жертвою злочину, вчиненого злочинною організацією, у зв`язку з чим звернувся до Гусятинського районного відділу міліції із заявою про вчинення злочину, однак кримінальне провадження розслідувалося неналежним чином, у зв`язку з чим він звертався з цивільними позовами про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення його прав органами поліції і прокуратури Тернопільської і Львівської областей, через їх бездіяльність.
3. Судовими рішеннями у справах № 596/2292/15-ц, № 596/63/17 у задоволенні його позовів про відшкодування моральної шкоди було відмовлено.
4. Вважав, що вказані справи були розглянуті з грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого судами було ухвалені незаконні рішення.
5. Крім того, до 2018 року він отримував субсидії щодо сплати комунальних послуг, а у 2018 році органи соціального захисту в призначенні субсидій йому відмовили.
6. Він звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області із позовом про відшкодування моральної шкоди Гусятинською районною державною адміністрацією і управлінням соціального захисту. Справа розглядається вже більше двох років та весь цей час він перебуває у важких матеріальних та побутових умовах, не гідних людського життя.
7. Також, у 2018 році він подав скаргу до ВРП щодо неналежної поведінки судді Тернопільського апеляційного суду Ходоровського М. В., судді Верховного Суду Штелик С. П. та інших суддів, яка полягає у порушенні права на доступ до суду і порушенні права на неупереджений і безсторонній суд.
8. Інша скарга була ним подана до ВРП у 2020 році щодо неналежної поведінки судді Тернопільського апеляційного суду Костіва О. В., судді Верховного Суду Коротенка Є. В. та інших суддів, яка полягала в порушенні його права на доступ до суду.
9. Вважав, що вказані скарги були розглянуті ВРП неналежно та поверхнево.
10. Стверджував, що внаслідок таких неправомірних дій і бездіяльності держави Україна в особі її органів було порушено його конституційні права та свободи, чим заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 000 грн.
11. Посилаючись на викладене,ОСОБА_1 просив суд стягнути шляхом списання Державною казначейською службою коштів з державного бюджету України на його користь 10 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої порушеннями органами державної влади його прав та свобод, гарантованих Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
12. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області
від 06 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
13. Суд першої інстанції вказав на недоведеність позовних вимог.
14. Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, додатково вказав, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів завдання ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок незаконних (неправомірних) дій держави Україна в особі Міністерства юстиції України або (та) Державної казначейської служби України.
15. Саме лише посилання позивача, як на підставу заподіяння йому моральних страждань, на порушення його права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом та гідне життя, у зв`язку з фактичною незгодою із раніше ухваленими за його позовами судовими рішеннями, не може слугувати правовою підставою для висновку про заподіяння йому державою моральної шкоди.
16. Більш того усі судові рішення, на які позивач посилався в позовній заяві, як на підставу для відшкодування моральної шкоди, не містять жодних обставин, які б вказували на спричинення ОСОБА_1 моральних страждань. Звернення до суду чи прокурора, що здійснює процесуальний нагляд в кримінальному провадженні щодо дій органів досудового розслідування, не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної вказаними органами.
17. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження обставин щодо спричинення ОСОБА_2 державою моральних страждань у зв`язку із не призначенням йому житлової субсидії та надання ним особистих даних щодо своїх родичів органу соціального захисту населення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. 24 та 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав касаційні скарги на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області
від 06 листопада 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 596/1522/20.
20. Оскільки касаційні скарги подані однією особою на ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, Верховний Суд в ухвалі від 08 квітня
2024 року вирішив розглядати їх як одну касаційну скаргу.
21. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року призначено справу до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах
№ 644/6274/16-ц, № 709/1751/17-ц, № 201/7621/17, № 638/6944/16-ц,
№ 688/2479/16-ц, № 636/5534/15, № 596/63/17, № 438/115/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Вказує, що ним подано позов про відшкодування моральної шкоди на підставі статей 55, 56 Конституції України. Відповідачем у справі є держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України.
25. Зауважує, що його доводи і докази є преюдиційними і ґрунтуються на Конституції України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, рішеннях Конституційного Суду України та Верховного Суду, а також міжнародних установ, рішення яких ратифіковані Верховною Радою України.
26. Стверджує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження законності дій органів державної влади.
27. З мотивів, викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі, звертає увагу на, наявні на його думку, порушення державою його прав на ефективний засіб правового захисту, гідне життя та соціальний захист, справедливий, незалежний і безсторонній суд, доступ до судів апеляційної та касаційної інстанцій, розгляд справ в розумні строки, рівність сторін тощо.
28. У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву, яка за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, що подане поза межами строку, визначеного частиною першою статті 398 ЦПК України, а тому не підлягає врахуванню.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
29. У квітні 2024 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції та ВРП подали відзиви на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
30. Вказують, що у цій справі ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження фактів вчинення неправомірних дій правоохоронними органами, прокуратурою, судами чи іншими державними органами, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Фактичні обставини справи, встановленні судами попередніх інстанцій
31. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного Управління національної поліції України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району Тернопільської області, прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди (справа
№ 596/2292/15-ц).
32. Рішенням Гусятинського районного суду від 23 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Резолютивну частину рішення Гусятинського районного суду
від 23 квітня 2018 року залишено без змін, змінено його мотивувальну частину, виключено обґрунтування незаконності рішень та бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, працівників слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Тернопільської області з посиланням на ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2016 року у справі № 596/480/16-к, ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2016 року у справі № 607/1897/16-к, ухвалу слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 січня
2017 року у справі №596/2406/16-к, ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2017 року у справі № 607/1897/17к, ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 липня 2017 року у справі №607/1897/17-к.
33. Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року.
34. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до Дрогобицького відділу НП ГУНП у Львівський області, Дрогобицької місцевої прокуратури, прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (справа № 596/63/17-ц).
35. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області
від 30 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з посилання на те, що ОСОБА_1 не доведено належними й допустимими доказами обставин щодо заподіяння йому моральної шкоди, незаконної бездіяльності відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і розміром такої шкоди.
36. Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
37. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди (справа № 596/1922/18-ц).
38. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області
від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 травня 2019 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
39. Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
40. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області
від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову у призначенні субсидії, зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації призначити та нарахувати житлових субсидій з розрахунку соціальних норм житлової площі на одну особу та додатково 30% від соціальної норми житла на одну особу.
41. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області
від 03 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, правонаступником яких є Чортківська районна державна адміністрація, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
42. Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року залишено без змін.
Верховний Суд, погодився з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
43. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
від 17 серпня 2020 року № 2399/2дп/15-20 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно суддів Тернопільського апеляційного суду Хоми М. В., Костіва О. З., Щавурської Н. Б., Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Коротенка Є. В., Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А., Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г .
44. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
від 15 лютого 2021 року № 353/2дп/15-21 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно суддів Гусятинського районного суду Тернопільської області Митражик Е. М., Тернопільського апеляційного суду Ходоровського М. В. (за дії вчинені на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області), Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Штелик С. П.