ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 638/18641/21
провадження № 61-8779св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Пророка В. В., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуУправління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у складі колегії суддів Яцини В. Б., Маміної О. В., Тичкової О. Ю. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих грошових виплат соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, назву якого змінено на Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі - Управління), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих грошових виплат соціальної допомоги.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 вересня 2017 року Управління призначило ОСОБА_1 компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги, а 17 грудня 2018 року - державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.
У квітні 2019 року проведено перевірку правильності призначення відповідачу державних виплат і встановлено, що у період з 02 березня до 30 липня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія "Кінороб" (далі - ТОВ "Студія "Кінороб"), проте не повідомила про цей факт Управління.
Ненадання відповідачем інформації про своє працевлаштування призвело до надмірної виплати державних коштів у загальному розмірі 22 573,09 грн, з яких: 2 387,71 грн - переплата компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги; 20 185,38 грн - переплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.
Вказує, що на неодноразові пропозиції добровільно повернути надміру виплачені бюджетні кошти у вказаній сумі ОСОБА_1 не реагує.
Враховуючи викладене, Управління просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму надміру виплачених бюджетних коштів у розмірі 22 573,09 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дзержинський районний суд міста Харкова рішенням від 01 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів, що дії державного органу, до якого звернулася відповідач з метою одержання грошової допомоги у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, були чіткими, прозорими, доступними і зрозумілими.
У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1, не вказавши у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги інформацію про отримання 200,00 грн за виконання епізодичної ролі у фільмі, мала на меті навмисно приховати ці дані.
Оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, суд зазначив, що позивач не довів наявність у відповідача умислу на приховання відомостей, усвідомлення нею протиправного характеру діяння та передбачення його шкідливих наслідків, як обов`язкової умови для припинення отриманої державної соціальної допомоги, що виключає застосування заходів цивільно-правової відповідальності у виді стягнення надміру сплачених коштів.
Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, враховуючи соціальний статус ОСОБА_1, на утриманні якої перебувають двоє неповнолітніх дітей, а також те, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою через збройну агресію Російської Федерації проти України, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою грошової допомоги у вигляді компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2023 року.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу Управління задовольнив частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2023 року скасував, а провадження у справі закрив.
Роз`яснив, що позов Управління до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих грошових виплат соціальної допомоги підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що за змістом норм матеріального права позивач здійснює владні управлінські дії щодо державних грошових коштів, які спрямовуються на соціальних захист вразливих верств населення, а тому спір про повернення надмірно сплаченої щомісячної грошової допомоги малозабезпеченим сім`ям та грошових коштів у вигляді компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, має не цивільний, а публічний характер, оскільки заява про стягнення грошових коштів у цій справі подана суб`єктом, який реалізує делеговані йому владні повноваження з управління грошовими коштами державної соціальної допомоги.
З огляду на викладене, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 521/12963/18 (провадження № 14-153цс19), апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами у цій справі виник публічно-правовий спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2024 року Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням подальших уточнень просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, асправу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу Управління подало на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивувало тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З матеріалів позовної заяви слідує, що вимогу про повернення надміру нарахованих грошових виплат соціальної допомоги заявлено до особи, яка не є суб`єктом владних повноважень. Отже, правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є виключно цивільно-правовими, а тому не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 липня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Дзержинського районного суду міста Харкова.
07 серпня 2024 року справа № 638/18641/21 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2024 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, зокрема компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги, вказавши, що не працює, трудової книжки не має, як підприємець не зареєстрована, на обліку у центрі зайнятості не перебуває (а. с. 7-9).
Рішенням Управління від 20 жовтня 2017 року б/н ОСОБА_1 призначена компенсація як особі, яка надає соціальні послуги утриманцю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період з 28 вересня 2017 року до 24 листопада 2044 року у розмірі 168,40 грн (а. с. 10).
25 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про припинення виплати компенсації за надання соціальних послуг у зв`язку із смертю підопічної ОСОБА_2 (а. с. 117).
Розпорядженням Управління від 26 березня 2019 року № 626121/166 ОСОБА_1 з 17 березня 2019 року припинено виплату компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги, у зв`язку зі смертю утриманця ОСОБА_2 (а. с. 118).
Згідно з листом ТОВ "Студія "Кінороб" від 03 квітня 2019 року № 34/19 трудові відносини з ОСОБА_1 існували виключно у період з 02 березня до 30 липня 2018 року на підставі договору з виконавцем (актором) аудіовізуального твору від 02 березня 2018 року № ГПХ 21-17/ГД. Станом на 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Студія "Кінороб" (а. с. 133-135).
Розпорядженням Управління від 11 липня 2019 року № 626121/186 ОСОБА_1 з 02 березня 2018 року припинено виплату компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги, у зв`язку з працевлаштуванням (а. с. 120).
Суди також з`ясували, що 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, зокрема державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, вказавши, що не працює, трудової книжки не має, як підприємець не зареєстрована, на обліку у центрі зайнятості не перебуває (а. с. 122, 123).
Цього ж дня, 13 грудня 2018 року, ОСОБА_1 подала до Управління декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (а. с. 124-126).
Матеріали справи містять розрахунок державної соціальної допомоги від 17 грудня 2018 року на сім`ю у складі 3 (трьох) осіб: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з цим розрахунком розмір щомісячної соціальної допомоги для сім`ї відповідача становить 3 364,23 грн (а. с. 128).
Рішенням Управління від 17 грудня 2018 року б/н ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї на період з 01 грудня 2018 року до 31 травня 2019 року у розмірі 3 364,23 грн (а. с. 129).
04 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, зокрема державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, вказавши, що станом на 01 червня 2019 року склад її сім`ї не змінився, вона не працює, як підприємець не зареєстрована, на обліку у центрі зайнятості не перебуває (а. с. 130, 131).
Рішенням Управління від 13 червня 2019 року б/н ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї на період з 01 червня 2019 року до 30 листопада 2019 року (а. с. 132).
Розпорядженням Управління від 22 листопада 2019 року № 627658 з ОСОБА_1 вирішено утримати надмірно виплачену суму соціальної допомоги за період з 01 грудня 2018 року до 31 травня 2019 року у розмірі 20 185,38 грн з новопризначеної державної допомоги у розмірі 20 % щомісячно до повного погашення (а. с. 140).
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, зокрема державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, однак рішенням Управління від 13 січня 2020 року відповідачу відмовлено у наданні державної соціальної допомоги у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід її сім`ї перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму (а. с. 141-143).
Згідно з наданими Управлінням розрахунками ОСОБА_1 надмірно виплачено компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги, за період з березня 2018 року до березня 2019 року у розмірі 2 387,71 грн, а також державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за період з грудня 2018 року до травня 2019 року у розмірі 20 185,38 грн (а. с. 5, 6).
05 вересня та 05 листопада 2019 року Управління надіслало на адресу відповідача листи, у яких вказувало про необхідність повернення переплачених сум компенсації та соціальної допомоги, а у разі їх неповернення попереджало про стягнення грошових коштів у судовому порядку (а. с. 22-27).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.