ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/1379/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Савицької О. В.,
позивачів - не з`явилися,
відповідача - Сірої А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 (суддя Машевська О. П.) у справі
за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської районної державної адміністрації, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест"
про розірвання договору оренди землі, зобов`язання привести земельну ділянку у придатний стан та повернути за актом прийому-передачі,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У вересні 2015 року заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області суду з позовом (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (правонаступник - Державне підприємство "Коростенське лісопромислове господарство" - ДП "Коростенське лісопромислове господарство"), Житомирської районної державної адміністрації (далі - Житомирська РДА) та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства; далі - Управління) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (далі - ТОВ "Домінвест") про розірвання договору оренди землі від 20.09.2005, укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Домінвест", (далі - договір оренди від 20.09.2005) і скасування його державної реєстрації; зобов`язання ТОВ "Домінвест" привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку, передану товариству за вказаним договором у користування та розташовану у 29 кварталі Богунського лісництва Житомирського району, шляхом знесення за рахунок ТОВ "Домінвест" наявних на ній будівель та споруд; зобов`язання ТОВ "Домінвест" повернути за актом прийому-передачі Житомирській РДА спірну земельну ділянку.
1.2. Позов обґрунтовано порушенням ТОВ "Домінвест" як орендарем умов спірного договору, а саме здійснення без погодження з орендодавцем будівництва капітальних споруд на земельній ділянці лісового фонду.
1.3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.10.2022, зокрема, клопотання ТОВ "Домінвест" від 15.09.2022 про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково, позов прокурора в інтересах держави в особі ДП "Коростенське лісомисливське господарство" залишено без розгляду, а у задоволенні клопотання ТОВ "Домінвест" про залишення позову прокурора в інтересах держави в особі Житомирської РДА та Управління без розгляду відмовлено.
1.4. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 у позові відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що прокурор не довів обставин порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства у зв`язку зі здійсненням будівництва спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" на орендованій земельній ділянці.
1.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 скасовано, позов залишено без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор на момент звернення з позовом у цій справі не дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва прокурором інтересів держави.
1.6. Постановою Верховного Суду від 14.02.2024 касаційні скарги першого заступника Рівненської обласної прокуратури та ТОВ "Домінвест" задоволені, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 906/1379/15 скасовано, а справу передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. За висновками суду касаційної інстанції, апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки зробив висновок щодо обставин (представництва прокурором інтересів держави) поза межами доводів і аргументів прокурора, на які він посилався в апеляційній скарзі. Апеляційна скарга скаржника не містила ані доводів щодо порушення статті 226 Господарського процесуального кодексу України, ані вимог про скасування рішення суду із залишенням позову без розгляду.
1.7. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
2.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 і рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 у цій справі, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На думку прокурора, при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 14 Конституції України, статей 2, 77, 80, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України, статей 19, 20, 47, 55, 164 Земельного кодексу України, статей 376, 526 Цивільного кодексу України, статей 1, 9, 10, 19, 66, 75 Лісового кодексу України, статей 2, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, які викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 стосовно обов`язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 щодо застосування судом принципу jura novit curia "суд знає закони"; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 щодо підстав дострокового розірвання договору оренди, зокрема, у разі самовільної забудови орендованої земельної ділянки; у постанові Верховного Суду у від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 щодо істотного порушення умов договору у виді заборони будівництва капітальних споруд без згоди орендодавця на землях лісового фонду; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 щодо обов`язку здійснення судом оцінки рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування на відповідність його вимогам закону; у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 369/6522/17 стосовно того, що суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок лісового фонду переважає приватний інтерес у збереженні володіння такою земельною ділянкою; у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18 щодо недопустимості доказів отриманих з матеріалів кримінального провадження за відсутності дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування або інших відомостей, що свідчили би про однозначне надання такої згоди.
Зокрема, за доводами прокурора, умовами використання спірної земельної ділянки не передбачалось її надання для будівництва тих чи інших об`єктів, у тому числі баз відпочинку, готелів, ресторанів тощо. Крім цього, Житомирським держлісгоспом погоджувалось надання відповідачу спірної земельної ділянки в тимчасове користування без права пошкодження та вирубки дерев, а також із забороною спорудження капітальних будівель. Прокурор наголошує на тому, що на виконання вимог пункту 30 договору оренди 20.09.2005 окремої угоди щодо врегулювання питання забудови земельної ділянки укладено не було; судами взагалі залишено поза увагою та не надано оцінки тим обставинам, що земельна ділянка площею 1,4 га надавалась в оренду для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки, а не для нового будівництва спортивно-оздоровчого комплексу. Наведене свідчить про істотне порушення умов спірного договору, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку. Водночас судами не враховано, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зміну категорії спірної земельної ділянки з земель лісового фонду на землі оздоровчого призначення.
Крім того, прокурор з посиланням на обставини, встановлені у господарській справі № 906/920/16 та ухвалі Житомирського районного суду від 25.12.2015 у справі № 278/3639/15-к, яка набрала законної сили, наголошує на тому, що спірний комплекс на орендованій земельній ділянці збудовано за відсутності дозволу на будівництво об`єкта містобудування та він в установленому законом порядку в експлуатацію не приймався. Житомирським районним судом було встановлено факт підробки головою Кам`янської сільської ради рішень виконавчого комітету про надання погодження на будівництво та про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно - комплекс "У Петровича", тобто фактично тих рішень органу місцевого самоврядування, якими розпочинається та закінчується процес будівництва з набуттям права власності на нього.
Крім того, як зазначає прокурор, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що прокурором з метою об`єктивності розгляду справи та встановлення обставин, що мають значення, разом із апеляційною скаргою заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії запиту прокуратури Житомирської області від 27.11.2014 № 05/2/1-1220вих-14 та листа прокуратури Житомирського району від 08.12.2014 № 06-10-3659вих-14, які свідчать про законність отримання доказів - висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28.08.2014, висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 17.10.2014, які складені у кримінальному провадженні № 12013060170001246. При цьому, неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції обґрунтовано відповідними обставинами щодо перебігу розгляду справи та причинами, що об`єктивно не залежали від прокурора. Однак, судом апеляційної інстанції відповідне клопотання не розглянуто та жодного процесуального рішення щодо прийняття або не прийняття цих доказів не прийнято, а лише зауважено на тому, що в матеріалах справи такі докази відсутні незважаючи на їх подання.
2.2. ТОВ "Домінвест" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
3.2. Попередні судові інстанції установили та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням голови Житомирської РДА № 680 від 17.12.2004 затверджено проєкт відведення земельної ділянки з метою надання її в оренду ТОВ "Домінвест" для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки за рахунок земель Житомирського держлісгоспу на території Кам`янської сільської ради та надано товариству в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 1,40 га, з них ліси 1,40 га, для культурно-оздоровчих цілей за рахунок земель Житомирського держлісгоспу без вилучення її в постійного лісокористувача на території Кам`янської сільської ради (розпорядження від 17.12.2004 № 680).
20.09.2005 між Житомирською РДА (орендодавець) і ТОВ "Домінвест" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку лісового фонду, вкриту лісом, розташовану у 29-ому кварталі Богунського лісництва Житомирського району Житомирської області площею 1,4 га, на якій відсутні об`єкти нерухомого майна, строком на 25 років із переважним правом орендаря на його поновлення на новий строк.
У пункті 7 договору оренди зазначено, що на орендні відносини може вплинути використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Земельна ділянка передається в оренду для оздоровчих цілей та розміщення пасіки. Цільове призначення земельної ділянки - оздоровче призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди - використання земельної ділянки за цільовим призначенням (пункти 15- 17 спірного договору).
За умовами пункту 28 вказаного договору орендар за згодою орендодавця, визначеною в окремій угоді сторін, має право зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.
Разом із цим одним із обов`язків орендаря є використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням із дотриманням при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства (пункт 31 договору оренди від 20.09.2005).
Згідно з положеннями пунктів 38, 39 цього договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.
За актом прийому-передачі земельної ділянки Житомирська РДА передала товариству вільну від забудови земельну ділянку площею 1,4 га у 29-му кварталі Богунського лісництва Житомирського району.
Рішенням виконавчого комітету Кам`янської сільської ради від 19.04.2007 № 64 надано погодження на будівництво спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" за адресою: 29 квартал Богунського лісництва Житомирського району та області.
04.06.2007 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської РДА надано ТОВ "Домінвест" дозвіл на виконання будівельних робіт № 24-07, а саме будівництва спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" на території Кам`янської сільської ради.
Розпорядженням голови Житомирської РДА від 08.06.2007 № 544 створено державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", с. Кам`янка, 29 квартал Богунського лісництва.
Згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта від 27.07.2007 прийнято в експлуатацію cпортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича".
Розпорядженням голови Житомирської РДА від 13.08.2007 № 791 затверджено акт державної приймальної комісії від 27.07.2007 про прийняття в експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", збудованого замовником ТОВ "Домінвест" за робочим проєктом, площею забудови 405,25 м2, 29-й квартал Богунського лісництва.
20.09.2007 виконавчий комітет Кам`янської сільської ради ухвалив рішення № 147, згідно з яким надано погодження ТОВ "Домінвест" на виготовлення свідоцтва про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича" та рекомендовано заявнику звернутись в Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації для виготовлення свідоцтва про право власності.
28.09.2007 ТОВ "Домінвест" отримало свідоцтво про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс, яке видане виконкомом Зороківської сільської ради Черняхівського району на підставі рішення виконкому Зороківської сільської ради від 10.08.2007 № 63, в якому зазначено, що об`єкт в цілому, який розташований у с. Вишпіль на вул. Лісовій, 47, належить ТОВ "Домінвест" та складається з об`єктів нерухомого майна згідно з інвентарною справою.
У ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.10.2012 № 12012060170001246 проведено низку експертиз, якими встановлено факт розміщення на орендованих земельних ділянках капітальних будівель та споруд.
Актом обстеження земельної ділянки від 04.11.2013 № 241/1/24, складеного Державною інспекцією сільського господарства у Житомирській області, встановлено, що земельна ділянка загальною площею 1,9 га, розташована на території Кам`янської сільської ради за межами населеного пункту в районі 29-го кварталу Богунського лісництва Житомирського лісгоспу та надана в оренду згідно з договорами оренди землі від 14.07.2003 № 13 (площа 0,50 га) та від 20.10.2005 (площа 1,4 га), належить до земель лісогосподарського призначення з цільовим призначенням - для культурно-оздоровчих, спортивних, туристичних цілей та розміщення пасіки. На обумовлених земельних ділянках зведено дерев`яні будівлі на бетонному фундаменті у кількості 14 штук на орієнтовній площі 0,11 га, що зафіксовано на план-схемі земельної ділянки.
Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що у листі від 19.11.2012 Житомирська РДА у відповідь на запит прокурора повідомила, що додаткові угоди щодо орендованих земельних ділянок площею 0,5 га та 1,4 га між Житомирською РДА та ТОВ "Домінвест" не укладалися.
3.3. Зважаючи на порушення умов спірного договору оренди, а саме факт зведення капітальних споруд на орендованій земельній ділянці лісового фонду без згоди на таке та без погодження з орендодавцем, що мало відбуватися шляхом укладення відповідної окремої угоди між сторонами, прокурор звернувся до господарського суду з позовом у цій справі, в якому просив розірвати договір оренди від 20.09.2005, скасувати його державну реєстрацію, зобов`язати ТОВ "Домінвест" привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан спірну земельну ділянку шляхом знесення за рахунок останнього наявних на ній будівель та споруд і повернути таку земельну ділянку.
3.4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.
3.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає вказані висновки судів попередніх інстанцій передчасними та при цьому виходить із такого.
Згідно з положеннями статті 10 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди.
Право на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими Радами народних депутатів за погодженням з постійними лісокористувачами (стаття 75 вказаного Кодексу У відповідній редакції).
Відповідно до положень статті 75 Лісового кодексу України (у відповідній редакції) користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) унормовано, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділі, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Разом із тим згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), зокрема, установлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
За приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Водночас орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції). Так, згідно з частиною 1 цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до 2 другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з пунктом 28 вказаного договору орендар має право за згодою орендодавця, визначеною в окремій угоді сторін, зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.
3.6. З огляду на наведене, до кола обставин, які підлягають дослідженню у цьому спорі, зокрема, входить достеменне встановлення факту погодження орендодавцем забудови спірної земельної ділянки лісового фонду державної власності.
3.7. Як свідчать матеріали справи, прокурор упродовж усього розгляду справи послідовно наголошував на порушенні орендарем умов спірного договору, а саме здійсненні ним забудови земельної ділянки лісового фонду без згоди орендодавця, оформленої відповідно до умов договору оренди від 20.09.2005, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання; стверджував про здійснення будівництва об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці за відсутності дозволу на будівництво об`єкта містобудування та неприйняття їх в експлуатацію в установленому законом порядку, зважаючи на встановлені в кримінальній справі № 278/3639/15-к (ухвала Житомирського районного суду від 25.12.2015 у вказаній справі) та підтверджені у справі № 906/920/16 обставини підробки головою Кам`янської сільської ради рішень виконавчого комітету про надання погодження на будівництво та про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на спірне майно, збудоване на земельній ділянці, щодо якої виник спір у цій справі, що розглядається, тобто підробці тих рішень органу місцевого самоврядування, якими розпочинається та закінчується процес будівництва з набуттям права власності на нього. Такі ж доводи він наводить і у касаційній скарзі.
Між тим, зазначаючи про здійснення будівництва та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на підставі відповідних документів, а також вказуючи на те, що ТОВ "Домінвест" не впливало у будь-який спосіб на голову Кам`янської сільської ради, який підробив рішення виконавчого комітету про надання погодження на будівництво та про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на спірне збудоване майно, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Отже, він не породив і не міг породити будь-яких правових наслідків; всі юридично значимі дії, пов`язані з таким підробленим правочином, втрачають юридичну силу в силу встановлення факту підробки; в такому випадку порушується основоположний принцип приватного права - автономія волі, якої сторони чи сторона такого підробленого правочину ніколи не висловлювала.
Водночас, обмежившись посиланням на фактичне надання згоди Житомирською РДА щодо забудови спірної земельної ділянки, що, за висновками суду апеляційної інстанції, підтверджується розпорядженням Житомирської РДА від 13.08.2007 № 791 та її листом від 30.03.2015, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що вказаний лист датовано 2015 роком, натомість як будівництво здійснювалося в 2007 році, а зазначеним розпорядженням було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію збудованого об`єкта, проте, як уже зазначалося, підстави на яких здійснювалося відповідне будівництво (зокрема надання погодження на будівництво) суди достеменно не дослідили.
За наведеного суди мали належним чином перевірити та встановити правову природу здійсненого будівництва спірних будівель, їх характеристики та особливості, з наданням оцінки, у тому числі, прийнятим Житомирською РДА розпорядженням від 08.06.2007 № 544, від 13.08.2007 № 791, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору, чого проте судами зроблено не було, адже згідно з приписами частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України (у редакції на час здійснення забудови спірної земельної ділянки), якими унормовано самочинне будівництво, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
3.8. Разом із тим, поклавши в основу судових рішень обставини, встановлені у іншій господарській справі № 10/5007/1169/12 щодо законності розпорядження Житомирської РДА № 680 від 17.12.2004 і відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди від 20.09.2005 та визначивши їх такими, що мають преюдиціальний характер для цієї справи, попередні судові інстанції не врахували того, що вказані обставини не входять до предмета доведення у спорі у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, котрий стосується наявності/відсутності підстав для розірвання договору оренди від 20.09.2005 через порушення ТОВ "Домінвест" як орендарем умов спірного договору - здійснення без погодження з орендодавцем будівництва капітальних споруд на земельній ділянці лісового фонду. Водночас за змістом частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, на яку на обґрунтування підстави касаційного оскарження посилався прокурор у касаційній скарзі).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (пункт 7.10), на яку посилався прокурор у касаційній скарзі, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 136)).
Крім того, суди залишили поза увагою і те, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.
3.9. Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності (постанова від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, на яку посилався скаржника у касаційній скарзі).
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3.10. Зважаючи на викладене, оскаржені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні були порушені вимоги процесуального законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги знайшли підтвердження частково.
3.11. Допущені судами попередніх інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).