ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 400/12207/23
адміністративне провадження № К/990/10851/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (головуючий-суддя: Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
у справі № 400/12207/23
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов`язання нарахувати суддівську винагороду, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА в Миколаївській області, відповідач), в якій просив:
- зобов`язати нарахувати суддівську винагороду за вересень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, доказом чого є Указ Президента України від 17 жовтня 2019 року №760/2019.
Проте, за вересень 2023 року суддівська винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася на підставі увільнення від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2023 року.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-ІХ.
Також суд першої інстанції вказав, що Рада суддів України у рішенні №24 від 05 серпня 2022 року також звертала увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018. Отже, судді, які на даний час знаходяться в лавах Збройних Сил України мають всі законні підстави отримувати суддівську винагороду у повному обсязі.
Зважаючи на те, що суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" над іншими нормами законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють фінансування судів щодо виплати суддівської винагороди на підставі відповідних наказів голів судів, якими визначається розмір суддівської винагороди, яка підлягає сплаті судді відповідного суду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач згідно з наказом від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 був увільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку із прийняттям на військову службу із збереженням за ним місця роботи, посади та середнього заробітку.
В подальшому, на підставі приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01 липня 2022 року, якими виключено норму статті 119 КЗпП про нарахування середнього заробітку під час проходження військової служби за мобілізацією, наказом голови Ленінського районного суду Миколаєва від 19 липня 2022 року №12ос/г/22 припинено нарахування та виплату середньомісячного заробітку судді.
В свою чергу, ненарахування та невиплата позивачу суддівської винагороди за вересень 2023 року здійснено ТУ ДСА України в Миколаївській області саме на підставі вказаного наказу.
Оскільки позивач не оскаржив цей наказ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у цьому спорі протиправної бездіяльності відповідача у межах цього спору.
Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №340/5033/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №340/5054/22.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного від 20 лютого 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про необхідність у відступленні від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 листопада 2023 року у справі №340/5033/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №340/5054/22 щодо питання застосування норми права, а саме - статті 119 КЗпП України.
Скаржник наголошує на тому, що "середній заробіток" та "суддівська винагорода" є різними поняттями, які регулюються різними законами та обчислюються за різними формулами. Виплата середнього заробітку згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України не є тотожною виплаті суддівської винагороди у розумінні Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Середній заробіток розраховується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 за два останні місяці перед подією, тоді як суддівська винагорода - щомісячно на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" . Зазначає, що норми статті 119 Кодексу законів про працю України не можуть регулювати спірні правовідносини.
Скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції залишилось не врахованим, що наказом голови суду йому було припинено виплату середнього заробітку, однак відсутній будь-який наказ про припинення виплати суддівської винагороди.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного від 20 лютого 2024 року з підстав, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження з 30 вересня 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 17 жовтня 2019 року №760/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва безстроково.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.
Наказом голови Ленінського районного суду м. Києва від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 ОСОБА_1 увільнено від роботи у зв`язку із призовом на військову службу.
На підставі цього наказу ОСОБА_1 до 19 липня 2022 року отримував середньомісячний заробіток судді.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, який вніс зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, скасувавши право мобілізованих громадян на збереження середнього заробітку.
У зв`язку з цим, 19 липня 2022 року головою Ленінського районного суду м. Миколаєва було видано наказ №12ос/г/22 "Про припинення виплати середньомісячного заробітку ОСОБА_1".
Згідно з пунктом 1 цього наказу, слова "і середньомісячного заробітку" було виключено з наказу від 01 березня 2022 року № 6ос/г/22 "Про увільнення судді ОСОБА_1 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу".
Пунктом 2 наказу встановлено припинення з 19 липня 2022 року нарахування та виплати середньомісячного заробітку судді Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Копію наказу направлено в ТУ ДСА України в Миколаївській області до відома та виконання.
За вересень 2023 року ОСОБА_1 не отримував суддівську винагороду.
Не погоджуючись із невиплатою суддівської винагороди за вересень 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За приписами статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону №1402-VIII.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини першої статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року визначено, що основним завданням управління є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Миколаївської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Миколаївської області з метою створення належних умов діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та місцевих загальних судів Миколаївської області.
Заходи по фінансовому забезпеченню місцевих загальних судів Миколаївської області включають в себе і нарахування та виплату суддівської винагороди.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1402-VІІІ голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.
Поряд з тим, Законом №1402-VІІІ не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди.
Зазначені питання урегульовано статтею 119 Кодексу законів про працю України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції до внесених змін Законом №2352-ІХ) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, було внесено зміни до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".
З 19 липня 2022 року законодавцем не передбачено виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".