ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 160/21959/23
адміністративне провадження № К/990/14429/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 (суддя-доповідач - О.В. Головко, судді - А.В. Суховаров, Т.І. Ясенова)
у справі № 160/21959/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.10.2018 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 гривень (щомісячно) відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 гривень (щомісячно) за період з 01.03.2018 по 26.10.2018 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 року № 1078;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 в адміністративній справі № 160/21959/23 скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
4. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення позивачем встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, та не доведення підстав поважності пропуску такого строку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини, частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. На переконання заявника, суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки право позивача на звернення до суду з цим позовом не обмежене будь-яким строком.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
12. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
13. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
14. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."