ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 645/5775/23
провадження № 51-3469км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора
ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5
ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ВирокомФрунзенського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді штрафу за
ч. 5 ст. 27 ст. ч. 1 ст. 358 КК в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, за ч. 4 ст. 358 цього Кодексу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_8 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8, достовірно знаючи, що постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 липня 2019 року він був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлений права керування транспортними засобами строком на 12 місяців з 19 липня 2019 по 19 липня 2020 року, та постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року він був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та позбавлений права керування транспортними засобами строком на 36 місяців з 27 грудня 2019 року по 27 грудня 2022 року, посвідчення водія якого серії НОМЕР_1 було вилучене та зберігається в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Харківській області (Філія ГСЦ МВС) № 6341, з метою уникнення від встановленої Законом відповідальності за керування транспортним засобом, без передбаченого дозволу, вирішив придбати підроблене посвідчення водія.
Далі, точну дату та число досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 01 липня 2023 року, ОСОБА_8 діючи умисно, протиправно, з метою керування транспортним засобом з використанням підробленого посвідчення водія, вступив у змову з невстановленою під час досудового розслідування особою, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій щодо пособництва у вчиненні підроблення офіційного документа (посвідчення водія), надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, свої анкетні дані, та фотодані зі зображенням свого обличчя для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим створив сприятливі умови для вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК.
В подальшому, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 01 липня 2023 року, ОСОБА_8, придбав у невстановленої особи бланк підробного посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 з своєю фотографією у ньому.
Згідно висновку експерта судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-23/16600-ДД від 10 серпня 2023 року, наданий на дослідження бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2, видане 19 квітня 2011 року ВРЕР № 11 УДАІ МВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_9, не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.
Також згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, громадянину ОСОБА_8 посвідчення водія серії НОМЕР_2, підрозділами ГСЦ МВС України не видавалось.
ОСОБА_8 продовжуючи свої дії, достовірно знаючи, що він не отримував у встановленому порядку посвідчення водія, використовуючи завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 .
Так, 01 липня 2023 року о 14:01 за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль "BMW", державний номерний знак НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_8, був зупинений працівниками екіпажу 4105 УПП ДПП в Харківській області за порушення правил ПДР, про що співробітниками УПП ДПП в Харківській області на місці події складено постанову № ЕАС/7262372 за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 01 липня 2023 року.
Під час перевірки документів працівниками екіпажу УПП ДПП в Харківській області, ОСОБА_8 на законну вимогу працівників поліції пред`явив останнім, завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 .
Тим самим, ОСОБА_8, використав, завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 .
Харківський апеляційний суд 08 травня 2024 року скасував вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення в частині призначеного покарання. Ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_8 визнав винуватим і засудив до покарання у виді штрафу за
ч. 5 ст. 27 ст. ч. 1 ст. 358 КК в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, за ч. 4 ст. 358 КК в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_8 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Представник публічного обвинувачення у касаційній скарзі просить вирок суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_8 скасувати, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через його м`якість.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень у касаційній скарзі не оспорюються.
Представник публічного обвинувачення посилається на те, що суд апеляційної інстанції призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК безпідставно не призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки відповідно до ч. 2
ст. 55 цього Кодексу, водночас відмовляючи прокурору у задоволенні апеляційних вимог в цій частині, суд не навів переконливих мотивів свого рішення чим не дотримався приписів ст. 419 КПК.
Обґрунтовуючи свою позицію, сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_8 систематично порушував Правила дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за що протягом
2019 року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 ст. 130 КУпАП і був позбавлений права керувати транспортними засобами до 3 років, факт підробки посвідчення водія був виявлений, коли він був зупинений за порушення Правил дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_8 не маючи дійсного посвідчення водія, яке дає йому право керувати транспортними засобами, уникнувши передбаченої законодавством процедури отримання такого права, використав попередньо підроблене посвідчення водія на ім`я іншої особи, що є офіційним документом.
На переконання прокурора характер вчинених кримінальних правопорушень свідчить про необхідність застосування до ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі ч. 2 ст. 55 КК.
Факт відсутності законного права керування транспортними засобами не має значення для призначення такого виду додаткового покарання, що узгоджується з висновками зробленими у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженого вважає касаційну скаргу прокурора безпідставною, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для призначення додаткового покарання підзахисному у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи те, що санкція ч. 1 ст. 358 КК не передбачає такого виду додаткового покарання.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник не підтримав подану касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
Прокурор просила задовольнити подану касаційну скаргу і скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з мотивів наведених у скарзі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, позицію захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника публічного обвинувачення не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи касаційної скарги прокурора, що апеляційний суд належним чином не перевірив аргументи прокурора викладені в апеляційній скарзі про необхідність призначення ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки відповідно до ч. 2 ст. 55 цього Кодексу, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвели до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно із ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважуючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з позиції суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду в частині призначеного покарання, прокурор звернувся із апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції задовольнив частково.
Апеляційний суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27
ч. 1 ст. 358 КК покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не буде відповідати меті покарання, тобто не є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотивуючи своє рішення суд взяв до уваги, що ОСОБА_8 будучи позбавленим права керувати транспортними засобами на підставі постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2019 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, вчинив дії з метою отримання та використання завідомо підробленого посвідчення водія. Тим самим він віддав перевагу незаконному способу отримання підробленого посвідчення водія.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд врахував, дані про його особу, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, визнав свою винуватість, щиро розкаявся, відсутність обставин, що обтяжують покарання.