ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 455/1693/16-ц
провадження № 61-9259св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Старосамбірська державна нотаріальна контора,
відповідач - Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3 як законний представник ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року у складі судді Пошиваки Ю. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, правонаступником якої є Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Старосамбірська державна нотаріальна контора, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3 як законний представник ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 19 липня 2016 року о 12 год 22 хв секретарем виконкому Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області Ощипок О. М. посвідчено заповіт, згідно з яким ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, що на випадок її смерті буде їй належати, на що за законом матиме право, в тому числі і житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, заповідає своєму внукові ОСОБА_2 .
Стверджує, що в час посвідчення заповіту ОСОБА_5 перебувала на процедурах у Самбірській центральній районній лікарні, а тому фізично не була присутньою в своєму будинку, у зв`язку з чим не могла складати і підписувати заповіт.
Зазначає, що 03 березня 2007 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Коцюрубою Л. Я., зареєстрований в реєстрі за № 386, згідно з яким заповіла їй все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на випадок її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право.
Вказує, що статтею 1254 ЦК України передбачено право заповідача на скасування чи зміну заповіту, однак у заповіті, складеному 19 липня 2016 року, не зазначено, що заповідач бажає змінити чи скасувати заповіт, складений нею 03 березня 2007 року. Вважає, що відсутність відмітки в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів про скасування заповіту від 03 липня 2007 року свідчить про те, що ОСОБА_5 не змінювала свого волевиявлення стосовно спадкоємця. Наголошує, що ОСОБА_5 не складала заповіт від 19 липня 2016 року, тому її волевиявлення як учасника правочину не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, що є підставою для визнання заповіту недійсним.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, складений 19 липня 2016 року, на користь внука ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка з огляду на зміст позовних вимог про визнання недійсним заповіту, складеного на ОСОБА_2, не зазначила у позовній заяві усіх належних відповідачів, оскільки заявляючи позов виключно до Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, яку замінено на її правонаступника Старосамбірську міську раду Самбірського району Львівської області, без залучення до участі у справі в якості відповідача/співвідповідача ОСОБА_2, який є спадкоємцем всіх прав і обов`язків померлої ОСОБА_5 за оспорюваним заповітом, що свідчить про те, що рішення суду стосуватиметься права ОСОБА_2 на спадкування ним частини спадкового майна після смерті ОСОБА_5, що, на думку суду, унеможливлює вирішення даного спору без залучення його до участі у справі як відповідача.
Позивачка не заявляла до суду клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі, як відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні дослідив усі докази, які містяться у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надав їм правильну оцінку.
Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки пред`являючи позовні вимоги лише до Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, правонаступником якої є Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області, позивачка не визначила належний склад відповідачів, а незалучення до участі у справі ОСОБА_2, на користь якого складено оспорюваний заповіт, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 20 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року у вказаній справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та постановах Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 376/946/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що місцевий та апеляційний суди повно і всебічно не з`ясували обставини справи, суди не дослідили належним чином докази, подані сторонами у цій справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Провадження у суді касаційної інстанції
04 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
25 вересня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_6 у касаційному провадженні № 61-9259св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. та Фаловську І. М .
Інші учасники справи не скористалися правом подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_10 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим 12 лютого 1970 року.
Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 07 липня 1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Старосамбірської районної ради народних депутатів від 26 квітня 1989 року № 86, ОСОБА_5 на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 .
Державним актом на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ № 090664, виданим Волянською сільською радою народних депутатів 26 квітня 2004 року, підтверджується, що на підставі рішення виконавчого комітету Волянської сільської ради народних депутатів від 10 липня 1996 року № 8 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,3453 га в межах згідно з планом, з яких 0,1 га - для обслуговування житлового будинку, 0,2453 га - для ведення особистого підсобного господарства.
Свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Кузан О. В. 22 листопада 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1742, підтверджується, що ОСОБА_5 є спадкоємцем усього майна свого чоловіка ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 листопада 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1742, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17140568 від 20 грудня 2007 року.
03 березня 2007 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Старосамбірської державної нотаріальної контори Коцюрубою Л. Я., зареєстрований у реєстрі за № 386, згідно з яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на випадок її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .
Згідно із заповітом, посвідченим секретарем виконкому Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області Ощипок О. М. 19 липня 2016 року, зареєстрованим у реєстрі за № 9, ОСОБА_5 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, а також все те, що на випадок її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право та житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, заповіла своєму онукові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За висновком судової почеркознавчої експертизи № 6/35 від 07 лютого 2017 року, проведеної в межах кримінального провадження № 12016140320000817, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5 у графі "ПІДПИС" заповіту від 19 липня 2016 року, складеного на користь ОСОБА_2, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою з використанням технічних прийомів, а саме, перемальовування на просвіт.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2, виданим виконавчим комітетом Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.
Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.
Оспорюючи заповіт, складений на користь ОСОБА_2, позивачка не визначила його відповідачем у справі і до закінчення підготовчого провадження не заявляла клопотання про залучення його до участі у справі як співвідповідача.
ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.
Суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У справі, яка переглядається, позивачка визначила відповідачем Старосамбірську міську раду Самбірського району Львівської області.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, провадження № 14-392цс18; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18; від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, провадження № 14-626цс18; від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, провадження № 14-61цс19; від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, провадження № 14-94цс19; від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, провадження № 14-397цс19).
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Згідно із частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 204/1482/20, провадження № 61-5845св22).
Виходячи з наведеного тлумачення положень статті 51 ЦПК України, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вказав, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_2, на користь якого складено оспорюваний заповіт, і в якому саме він зазначений спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_5, а тому такі вимоги не можуть бути розглянуті і вирішені судом без залучення його відповідачем у справі, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, а без залучення належного відповідача позовні вимоги судом не можуть бути вирішені.
Врахувавши те, що пред`являючи позовні вимоги лише до Волянської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, правонаступником якої є Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області, позивачка не визначила належний склад відповідачів, а незалучення до участі у справі ОСОБА_2, на користь якого складено оспорюваний заповіт, є підставою для відмови у задоволенні позову, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини справи, а апеляційний суд, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.