ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 824/131/23
провадження № 61-10265ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченка В. М.,
представників стягувачів: Грунської М. О., Шипоши К. І.,
представників боржника: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника приватного виконавця Кусого А. В.,
учасники справи:
стягувачі: СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.), Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.),
боржник - ОСОБА_1,
приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у складі судді Таргоній Д. О. та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі судді Таргоній Д. О.
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання ухвали Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 824/131/23 про визнання і надання дозволу на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) грошових коштів.
Короткий зміст скарги
31 травня 2024 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М.
Обґрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_1 зазначав, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, а інші постанови в межах цього виконавчого провадження підлягають скасуванню як похідні, оскільки виконавчий документ прийнято не за місцем проживання боржника.
ОСОБА_1 також зазначав, що питання про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вирішено без дотримання вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 не містять жодних доказів на підтвердження того, що зазначена у спірній постанові адреса проживання боржника ОСОБА_1 є дійсною.
На момент відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю було відомо, що у боржника відсутнє зареєстроване місце проживання в межах виконавчого округу у Львівській області, у зв`язку з чим не було підстав для прийняття до виконання виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження.
ОСОБА_1 вказував, що має обґрунтовані сумніви щодо відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за відсутності оригіналу виконавчого документа. Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження не міститься відповідного ідентифікатора доступу до інформації про виконавче провадження та у виконавчому документі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, що було підставою для повернення виконавчого документа.
Враховуючи викладене, просив:
- визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 21 травня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2;
- визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 21 травня 2024 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 21 травня 2024 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 22 травня 2024 року ВП № НОМЕР_2;
- визнати протиправними і скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 21 травня 2024 року та від 22 травня 2024 року про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_2;
- визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 21 травня 2024 року про арешт коштів боржника у ВП № НОМЕР_2;
- визнати протиправними і скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди ВП № НОМЕР_2.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції і мотиви їх прийняття
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що під час відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. дотримався вимог законів України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судові витрати у розмірі 10 000,00 грн.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, не дослідив обставини справи.
Заявник вказує, що у постанові про відкриття виконавчого провадження не міститься відповідного ідентифікатора доступу до інформації про виконавче провадження та у виконавчому документі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника.
Разом з тим, у ОСОБА_1 відсутнє місце реєстрації в межах виконавчого округу приватного виконавця, що є підставою для повернення виконавчого документа.
Крім того, заявник вказує, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження без оригіналу виконавчого документа.
В апеляційній скарзі заявник просить скасувати додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, не дослідив обставини справи.
Заявник вказує, що надані докази не підтверджують реальність понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відзиви на апеляційні скарги
У серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. подав відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, стягнути із ОСОБА_1 на свою користь судові витрати.
У серпні 2024 року СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.) та Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) подали відзив на апеляційні скарги, в якому просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/131/23.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року клопотання Кусого А. В., який діє від імені приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У судовому засіданні представники боржника ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожен окремо, апеляційні скарги підтримали.
Представники стягувачів Грунська М. О., Шипоша К. І., кожен окремо, в судовому засіданні апеляційні скарги не визнали.
Представник приватного виконавця Кусий А. В. в судовому засіданні апеляційні скарги не визнав.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 824/131/23 заяву СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.), Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018, винесеного арбітражним трибуналом, в частині, що стосується ОСОБА_1 на користь СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.) та Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.).
Визнано і надано дозвіл на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині, що стосується ОСОБА_1, другого відповідача, яким у пункті 821(а) часткового остаточного арбітражного рішення постановлено, що:
"а) Постановляємо, що (i) кожен Відповідач несе повну самостійну відповідальність за загальну суму непогашеної заборгованості, що включає відсотки за прострочення, що підлягає сплаті за Договорами відступлення та сплата якої гарантована відповідно до Гарантій за Договорами відступлення, і (ii) Перший Відповідач несе повну самостійну відповідальність за загальну суму непогашеної заборгованості, що включає відсотки та відсотки за прострочення, що підлягає сплаті згідно з ФПСІДЗ, і (iii) Другий Відповідач несе повну самостійну відповідальність, а Третій і Четвертий Відповідачі несуть солідарну відповідальність за загальну суму непогашеної заборгованості, що включає відсотки та відсотки за прострочення, що підлягає сплаті згідно з ФПСІДЗ та сплата якої гарантована відповідно до Гарантій ФПСІДЗ".
Визнано і надано дозвіл на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині стягнення з ОСОБА_1, другого відповідача, на користь СFSIT, Inc., (КФСІТ, Інк.) сум, зазначених у пункті 821(с) часткового остаточного арбітражного рішення:
- непогашеної заборгованості в розмірі 41 726 871,25 дол. США, гарантованої кожним відповідачем згідно з гарантіями за договором відступлення 4, гарантіями за договором відступлення 6 і гарантіями за договором відступлення 8;
- відсотків за прострочення за період з дати, визначеної для погашення кожного платежу, до 25 вересня 2022 року включно у розмірі 14 262 650,28 дол. США;
- відсотків за прострочення на суму, зазначену вище, тобто 41 726 871,25 дол. США, з 26 вересня 2022 року до дати платежу за ставкою 11 % річних;
- з урахуванням того, що СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.) не має права на стягнення відповідно до цього пункту будь-якої суми, яка в сукупності перевищує суми, зазначені вище у цьому пункті.
Визнано і надано дозвіл на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині стягнення з ОСОБА_1, другого відповідача, на користь Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) сум, зазначених в пункті 821(b) часткового остаточного арбітражного рішення:
- непогашеної заборгованості в розмірі 26 095 740,00 дол. США, гарантованої кожним відповідачем згідно з гарантіями за договором відступлення 5, гарантіями за договором відступлення 7 і гарантіями за договором відступлення 9;
- відсотків за прострочення за період з дати, визначеної для погашення кожного платежу, до 25 вересня 2022 року включно у розмірі 8 919 777,64 дол.США;
- відсотків за прострочення на суму, зазначену вище, тобто 26 095 740,00 дол. США, з 26 вересня 2022 року до дати платежу за ставкою 11 % річних;
- з урахуванням того, що Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) не має права на стягнення відповідно до цього пункту будь-якої суми, яка в сукупності перевищує суми, зазначені вище у цьому пункті.
Визнано і надано дозвіл на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині стягнення з ОСОБА_1, другого відповідача, на користь Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) сум, зазначених в пункті 821(d) часткового остаточного арбітражного рішення:
- непогашеної заборгованості в розмірі 25 901 647,56 дол. США, що підлягає сплаті за ФПСІДЗ, сплата якої була гарантована відповідно до гарантій ФПСІДЗ;
- відсотків за прострочення з 29 січня 2020 року до 25 вересня 2022 року включно в розмірі 7 133 772,85 дол. США;
- відсотків за прострочення на суму, зазначену вище, тобто 25 901 647,56 дол. США, з 26 вересня 2022 року до дати платежу за ставкою 12 % річних;
- з урахуванням того, що Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) не має права на стягнення відповідно до цього пункту будь-якої суми, яка в сукупності перевищує суми, зазначені вище у цьому пункті.
Видано відповідні виконавчі листи на примусове виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині стягнення з ОСОБА_1 .
Стягнено в рівних частках з ОСОБА_1 на користь на користь СFSIT, Inc. (КФСІТ, Інк.) та Cargill Financial Services International, Inc. (Каргілл Файненшл Сервісіз Інтернешнл, Інк.) 1 342,00 грн сплаченого судового збору, тобто по 671,00 грн на користь кожного.
Постановою Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 824/131/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року залишено без змін.
21 травня 2024 року Київський апеляційний суд видав виконавчий лист у справі № 824/131/23 про визнання і надання дозволу на виконання на території України часткового остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 14 грудня 2022 року (зі змінами, внесеними додатком від 07 лютого 2023 року) в арбітражному провадженні № 215018 в частині стягнення з ОСОБА_1, другого відповідача, на користь СFSIT, Inc., (КФСІТ, Інк.) сум, зазначених у пункті 821(с) часткового остаточного арбітражного рішення:
"Непогашеної заборгованості в розмірі 41 726 871,25 дол. США. Відсотків за прострочення за період з дати, визначеної для погашення кожного платежу, до 25 вересня 2022 року включно у розмірі 14 262 650,28 дол. США. Відсотків за прострочення на суму 41 726 871,25 дол. США, з 26 вересня 2022 року до дати платежу за ставкою 11 % річних" (т. 1 а. с. 71).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. від 21 травня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 824/121/23 (т. 1 а. с. 12).
Боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 .
Також приватним виконавцем Білецьким І. М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанови:
- про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 22 травня 2024 року;
- про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 22 травня 2024 року;
- про арешт майна боржника від 21 травня 2024 року;
- про арешт майна боржника від 22 травня 2024 року;
- постанова про арешт коштів боржника від 21 травня 2024 року (т. 1 а. с. 12-17).
Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів робить наступні висновки.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Отже, зі змісту частин першої, другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" вбачається, що приватний виконавець має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та, відповідно, на яку поширюється компетенція цього приватного виконавця (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15, від 12 липня 2021 року у справі № 905/2419/18 та від 03 липня 2024 року у справі № 638/16545/20).
Суд установив, що згідно Реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Білецький І. М. здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі Львівської області.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Верховний Суд відхиляє доводи боржника про те, що приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження без оригіналу виконавчого документа, оскільки виконавчий документ був отриманий в суді 21 травня 2024 року і цього ж дня приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Доводи про те, що у представника стягувача не було достатньо часу для доставки виконавчого листа із м. Києва до м. Львова ґрунтуються на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц зазначено, що, "отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у м. Києві, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д. В. щодо прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області 17 квітня 2014 року, визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д. В. про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 24 червня 2019 року, про арешт майна та коштів боржника від 26 червня 2019 року та від 01 липня 2019 року.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо факту обізнаності стягувача про зміну місця реєстрації боржника ОСОБА_1 із міста Києва на Київську область є такими, що зроблені на припущеннях, проте вказані обставини не впливають на законність відкриття приватним виконавцем, на підставі наявних у нього відомостей про зареєстроване місце проживання боржника у м. Києві, виконавчого провадження та проведення ним подальших дій з виконання судового рішення в межах наданих йому повноважень, зокрема накладення арешту на майно боржника.
При цьому, чинним законодавством України не передбачений обов`язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження".
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц зроблено висновок, що державний виконавець не зобов`язаний був перевіряти місце проживання боржника при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.
У постанові від 11 січня 2024 року у справі № 640/35340/21 Верховний Суд вказав, що прийняття державним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції. Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд виходив з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин.
Як вбачається з виконавчого листа, у графі "місцезнаходження/місце проживання боржника" вказано: АДРЕСА_2 .
Отже, адреса боржника ОСОБА_1, яка зазначена у виконавчому листі, знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця Білецького І. М., що свідчить про дотримання приватним виконавцем вимог чинного законодавства.
Водночас, суд установив, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. вживав заходи щодо встановлення місця реєстрації боржника та встановив, що 07 червня 2023 року ОСОБА_1 знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд установив, що адреса: АДРЕСА_1, як місце проживання ОСОБА_1 вказана в документах, виданих після зняття з реєстрації.
У частині четвертій статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Отже, ОСОБА_1 не довів з посиланням на належні та допустимі докази, що місце його проживання (перебування) знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця Білецького І. М.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц вказано, що відсутність у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" не зазначив ідентифікатора доступу не впливають на законність постанови, оскільки ідентифікатор доступу зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику.
Крім того, доводи апеляційної скарги щодо розбіжності стягувача у виконавчому листі та у постанові про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, оскільки ці розбіжності усунені приватним виконавцем шляхом винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 22 травня 2024 року.
Враховуючи викладене, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М., приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також наступні постанови діяв у відповідності до вимог законів України "Про виконавче провадження"" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.