ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 520/5571/24
адміністративне провадження № К/990/23946/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянуву порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, постановлену у складі судді Рубан В.В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М. (доповідач), Кононенко З.О., Калиновського В.А.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №678 від 13.12.2023 року про застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №63 о/с від 12.01.2024 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
1.3. поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти № 6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
1.4. стягнути з Департаменту патрульної поліції області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.2024 року по день прийняття рішення;
1.5. рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання ухвали. Повідомлено позивачу про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.
3. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції, 18 березня 2024 року позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду, в якому останній просив визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з його позовом до Департаменту патрульної поліції про поновлення на посаді. Просив поновити йому строк звернення до суду у справі за його позовом до Департаменту патрульної поліції про поновлення на посаді та відкрити провадження у справі №520/5571/24
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20травня 2024 року, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду залишено без задоволення, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав визнати їх поважними та, відповідно, поновити строк звернення до суду з позовом, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву повернути позивачу.
5.1. При цьому зазначив, що у контексті даного спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (з відповідними змінами), яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення. Строк звернення до суду з вимогами у даній справі, з урахуванням приписів ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, після ознайомлення позивача з оспорюваними наказами 30.01.2024 року, розпочався 31.01.2024 року та тривав 15 днів, тобто до 14.02.2024 року. Водночас, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції лише 29.02.2024 року. Відтак, позивачем було пропущено 15-ти денний строк звернення до суду, передбачений нормою ч.4 ст.31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України". При цьому зазначено, що отримання відповіді на адвокатський запит не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду. Очікування відповіді на адвокатський запит не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки такі обставини не перешкоджали позивачу скористатися правом звернення до суду у строки, встановлені ч.4 ст.31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та за потреби надати додаткові докази (відповідь на адвокатський запит, уточнену позовну заяву) у ході розгляду даної справи судом першої інстанції.Отже, посилання позивача на те що ним лише 20.02.2024 року отримані матеріали службового розслідування не змінює строк звернення до суду з даними позовом.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що вони прийняті з порушенням норм процесуального права, за відсутності належного дослідження та надання оцінки фактичним обставинам справи, що є визначальними для правильного вирішення справи, порушенням принципу верховенства права та права доступу до правосуддя.
7. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що зі спірними наказами № 678 від 13 грудня 2023 року та № 63 о/с від 12 січня 2024 року позивач був ознайомлений 30 січня 2024 року в день отримання їх за допомогою послуг поштового зв`язку, що надаються АТ "Укрпошта", що підтверджується копією конверта рекомендованого листа із зазначенням номера накладної та витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (додатку "Трекінг") про дату вручення відповідного листа.
8.1. Водночас позивач зазначає, судами нижчих інстанцій належним чином не враховано, що 30 січня 2024 року позивач отримав лише копії наказів № 678 від 13 грудня 2023 року та № 63 о/с від 12 січня 2024 року зі змісту яких неможливо було встановити фактичні підстави для прийняття дисциплінарною комісією рішення для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
8.2. Скаржник звертає увагу, що враховуючи, що позивачу було відомо про проведення щодо нього службового розслідування, з метою отримання усіх документів, що були зібрані дисциплінарною комісією у ході його проведення, позивач ОСОБА_1, звернувся за правовою допомогою до адвоката Дробчак Л.В., якою ще 11 грудня 2023 року (тобто за день до прийняття першого оскаржуваного Наказу № 678 від " 13" грудня 2023 року) було подано адвокатський запит до УПП в Харківській області ДПП, з проханням про надання відповідних документів.Проте, лише відповіддю УПП в Харківській області ДПП вих. №700аз/41/14/02-2023 від 20 лютого 2024 року УПП в Харківській області ДПП було надано позивачу копії усіх документів службових розслідувань, призначених відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, в період час з 01.01.2023 року по дату отримання адвокатського запиту.Тобто, лише 20 лютого 2024 року позивач отримав усі документи, що були зібрані дисциплінарною комісією у ході проведення службового розслідуваннята стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
8.3. Скаржник також звертає увагу, що відповідні твердження позивача є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, адже яким чином позивач може оскаржити наказ про його звільнення, що містить лише інформацію про юридичні підстави для прийняття відповідного рішення (посилання на законодавчі норми), без встановлення фактичних підстав звільнення.
8.4. Позивач зауважив, що беручи до уваги вищезазначене, позивач не мав можливості раніше (вчасно, тобто до "14" лютого 2024 року) звернутись до суду із позовною заявою про оскарження наказів № 678 від 13 грудня 2023 року та № 63 о/с від 12 січня 2024 року, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій, адже їх оскарження вимагає належного доведення позивачем недотримання дисциплінарною комісією вимог щодо обгрунтованості рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що неможливо зробити не ознайомившись з усіма матеріалами службового розслідування. В іншому випадку подання позовної заяви без будь-якого мотивування, або загальним мотивуванням про необґрунтованість рішення дисциплінарної комісії стало б зловживанням права позивача на звернення до суду та неповагою до суду. Більше того, позивач зобов`язаний був би звертатись із заявою про зміну фактичних підстав позову, що могла б бути не прийнята судом, адже повністю змінились б первинні підстави на яких позивач обгрунтовував свої позовні вимоги при зверненні до суду.
8.5. Крім того, скаржник зазначив, що враховуючи об`єм зібраних дисциплінарною комісією матеріалів службового розслідування - 478 аркушів, позивачу був необхідний додатковий час для ознайомлення із ними, аналізу та побудови лінії захисту власних інтересів у суді, що і зумовило пропуск строків подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду.
9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV.Джерела права й акти їх застосування
10. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
11. Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
13. Відповідно до приписів частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
14. Преамбулою Дисциплінарного статуту НП передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
15. Законом України від 15 березня 2022 року №2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут НП України доповнено розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану", яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.
16. Так, частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України (у редакції Закону №2123-IX) у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
17. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (частина друга статті 30 Дисциплінарного статуту НП України).
18. Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
19. Отже, з 01 травня 2022 року Законом №2123-IX запроваджено інші умови проведення службового розслідування, а також визначена нова процедура ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та установлені особливі строки оскарження дисциплінарних стягнень.
20. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
21. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
22. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
V. Оцінка Верховного Суду
23. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
24. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
25. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
26. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Предметом оскарження у цій справі є накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та виконання дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції позивача.
28. Законом України від 15.03.2022 №2123-ІХ "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі підчас дії воєнного стану, який набрав чинності 01 травня 2022 року, доповнено Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) розділом V "Особливості проведення службового розслідування" в період дії воєнного стану".
29. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.
30. Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосовано до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
31. Оскільки існує колізія між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут), застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 31.05.2023, у справі №160/9356/22, від 31.10.2023 у справі №340/4394/22, від 30.11.2023 у справі №500/1224/23, від 28.03.2024 у справі №420/22052/23, та який застосований судами попередніх інстанцій.
32. Таким чином, законодавець чітко пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач був ознайомлений із спірними наказами 30 січня 2024 року, при отриманні їх за допомогою послуг поштового зв`язку, про що сам позивач зазначив в позовній заяві та долучив до неї належним чином посвідчену копію конверта рекомендованого листа із зазначенням номера накладної та витяг з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (додатку "Трекінг") про дату вручення відповідного листа, вказані обставини позивач також підтверджував і в клопотанні про поновлення строків звернення до адміністративного суду, а тому саме з цієї дати слід обчислювати 15-денний термін на їх оскарження в судовому порядку.
34. Водночас, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції лише 29 лютого 2024 року.
35. При цьому, скаржник посилається на те, що порушення строку звернення до суду відбулося у зв`язку з тим, що лише 20 лютого 2024 року він отримав усі документи, що були зібрані дисциплінарною комісією у ході проведення службового розслідування та стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, при тому, що адвокатський запит було подано ще 11 грудня 2023 року, а тому, беручи до уваги вищезазначене, позивач не мав можливості раніше, тобто до 14.02.2024 року, звернутись до суду із позовною заявою про оскарження наказів №678 від 13 грудня 2023 року за №63 о/с від 12 січня 2024 року, оскільки їх оскарження вимагає належного доведення позивачем недотримання дисциплінарною комісією вимог щодо обґрунтованості рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що неможливо зробити не ознайомившись з усіма матеріалами службового розслідування. Окрім того, скаржник зазначав, що враховуючи об`єм зібраних дисциплінарною комісією матеріалів службового розслідування - 478 аркушів, позивачу був необхідний додатковий час для ознайомлення із ними, аналізу та побудови лінії захисту власних інтересів у суді, що і зумовило пропуск строків подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду.
36. У контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, слід зазначити, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги та неознайомлення із матеріалами службового розслідування позивачем, чи його представником, не змінює моменту, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку на звернення до суду.
37. Суд зазначає, що позивач чи його представник міг звернутися до суду із цим позовом вчасно та заявити клопотання про витребування у відповідача матеріали службового розслідування.
38. Окрім того, отримавши відповідні докази вже після подання позовної заяви, позивач вправі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог тощо.
39. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з вказаним позовом у встановлені строки.
40. В даному випадку, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, позивач чи його представник, не міг не усвідомлювати, що зволікання зі зверненням до суду із позовною заявою, невчинення ним дій щодо оскарження спірних наказів відповідача, призведе до порушення строків, встановлених Дисциплінарним статутом та наслідків, визначених КАС України.
41. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
42. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі №380/7611/23.
43. Верховний Суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
44. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
45. Виходячи зі змісту заявлених обставин у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку на звернення до суду, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неповажності заявлених позивачем причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та наявності підставі для залишення його без розгляду. Доводи касаційної скарги цих висновків та мотивів судів попередніх інстанцій не спростовують.
46. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
47. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
48. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
49. У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
50. Так, у справі "Мушта проти України" (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
51. У рішенні ЄСПЛ по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
52. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом; як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.
53. Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 (провадження № 11-101заі22), згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
54. Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.
55. Так, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.
56. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (пункти 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №160/6211/21).
57. Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
58. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.