УХВАЛА
25 вересня 2024 року
місто Київ
справа № 211/2047/21
провадження № 14-111цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Погрібного С. О.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування наказу
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.,
УСТАНОВИЛА:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
1. ОСОБА_1 у квітні 2021 року звернувся до суду з позовом до Криворізької міської радиДніпропетровської області (далі - Криворізька міська рада), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерство юстиції України (далі - МЮУ),
у якому з урахуванням уточнення просив визнати незаконним та скасувати наказ МЮУ від 24 березня 2021 року № 1090/5 "Про задоволення скарги".
2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що відповідно до договору дарування від 20 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області (далі - приватний нотаріус) Меньшиковою Кристиною Олександрівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1209, він набув у приватну власність незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки (готовність об`єкта 95 %), яке складається з: будівлі сторожки,
літ. "А-2", загальною площею 18,10 кв. м; літ. "Б" - вбиральня: позначка № 1-№ 3 - огорожі; позначка № 2 - ворота; позначка І - замощення.
3. На підставі рішення приватного нотаріуса Меньшикової К. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 серпня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності, індексний номер 42621965.
4. Криворізька міська рада у травні 2020 року подала до МЮУ скаргу на рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" (далі - державний реєстратор) Колесник Інги Миколаївни та приватного нотаріуса Меньшикової К. О.
5. Колегія МЮУ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія МЮУ) 01 березня 2021 року склала висновок з рекомендацією скасувати рішення від 17 серпня 2018 року № 42589904, прийняте державним реєстратором Колесник І. М., в іншій частині вимог скарги Криворізької міської ради відмовила.
6. З урахуванням цього висновку МЮУ 24 березня 2021 року видало наказ № 1090/5 "Про задоволення скарги", на підставі якого скасувало рішення державного реєстратора Колесник І. М. від 17 серпня 2018 року № 42589904 про первісну державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва - будівель та споруд автостоянки за ОСОБА_2, а тому, на думку Криворізької міської ради, подальше відчуження і реєстрація права власності за ОСОБА_3 та за позивачем відбулися незаконно.
7. ОСОБА_1 наполягав, що наказ є незаконним, оскільки виданий без дотримання встановлених вимог для розгляду скарги, зокрема порушено строк та порядок її розгляду, процедуру повідомлення особи, щодо якої подана скарга, не перевірено наявності судових проваджень щодо нерухомого майна.
8. Позивач зазначив, що предметом розгляду в цій справі є приватний інтерес позивача щодо порушення його прав саме відповідачем, який має намір скасувати його право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачу, що підтверджує приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Відповідно й оскаржуваний наказ МЮУ стосується прав та інтересів визначеного в ньому кола осіб, зокрема
й позивача, відповідача та третіх осіб, зазначених у позові.
9. За наведених обставин наполягав на тому, що Криворізька міська рада порушила право власності ОСОБА_1, яке у контексті статті 3 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є непорушним. Відповідач не визнає за ним існуюче право власності та оспорює його в судовій справі № 211/5176/21, посилаючись на наказ МЮУ, а тому вочевидь у позивача існує інтерес скасувати (визнати незаконним) цей наказ як такий, що порушує його права та інтереси.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
10. Рішенням від 10 жовтня 2023 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав незаконним та скасував наказ МЮУ від 24 березня 2021 року № 1090/5 "Про задоволення скарги".
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
11. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що Колегія МЮУ під час розгляду скарги Криворізької міської ради не врахувала наявності судових спорів щодо нерухомого майна та права користування земельною ділянкою. Зокрема, Криворізька міська рада звернулася у квітні 2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Також у провадженні
Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області була адміністративна справа № 212/2276/16-а за позовом ОСОБА_2 до Криворізької міської ради про визнання незаконним та нечинним рішення про відмову в поновленні договору оренди спірної земельної ділянки. Про наявність цих судових справ відповідачу було відомо.
12. Суд погодився з доводами позивача, що розгляд скарги проводився поверхово, не витребувано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру судових рішень, які є доступними.
13. Також суд першої інстанції зробив висновок, що Колегія МЮУ, розглядаючи скаргу Криворізької міської ради, діяла у спосіб та в межах власних повноважень,
а тому вимоги позову про визнання рішення МЮУ від 24 березня 2021 року № 1090/5 незаконним не підлягають задоволенню, втім це рішення підлягає скасуванню з підстав порушення порядку розгляду скарги.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції
14. Постановою від 06 лютого 2024 року Дніпровський апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги Криворізької міської ради та МЮУ, залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасував рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Суд здійснив розподіл судових витрат.
15. Апеляційний суд зазначив, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу МЮУ від 24 березня 2021 року № 1090/5 "Про задоволення скарги", який може бути оскаржений до суду згідно із законом,
і відповідати за таким позовом має саме МЮУ (належний відповідач) як орган влади, що прийняв таке рішення. А тому Криворізька міська рада у спорі про скасування наказу МЮУ, в якому така вимога заявлена як основна, є неналежним відповідачем.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .
16. ОСОБА_1 29 лютого 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив:
- змінити (доповнити) мотивувальну частину рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року, виклавши його мотивувальну частину в новій редакції, з урахуванням апеляційної скарги, позовної заяви та загалом позиції позивача у справі;
- змінити резолютивну частину рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року, в якій зазначити, що пред`явлений позов підлягає задоволенню повністю, виклавши її так: "Позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2021 року № 1090/5 "Про задоволення скарги" задовольнити повністю";
- в іншій частині рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року залишити без змін;
- скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження судового рішення визначив те, що:
1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 707/477/20, від 09 лютого 2022 року
у справі № 757/34482/19-ц, від 31 травня 2022 року у справі № 727/842/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20, від 19 жовтня 2022 року
у справі № 369/757/20, від 02 листопада 2022 року у справі № 757/530/20-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 607/10025/20, від 10 травня 2023 року
у справі № 640/9468/20, за змістом яких МЮУ та його колегія у такому спорі не може бути відповідачем, оскільки предметом позову є спір про право (у цьому випадку спір про зареєстроване право власності позивача). Відповідачем у таких справах
є особа, на користь якої задоволено скаргу в частині скасування державної реєстрації права власності. Суди можуть залучити МЮУ як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;
2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/6930/19, відповідно до якої предметом спору в такій категорії справ є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем, а також іншими особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи, а отже, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
18. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції некоректно здійснив посилання на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/5971/20, оскільки такий зроблено за інших фактичних обставин справи, з урахуванням чого його не можна застосувати під час розгляду цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2
19. ОСОБА_2 29 лютого 2024 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив:
- скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 75 000,00 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відшкодувати витрати на правничу допомогу
у розмірі 4 000,00 дол. США;
- скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначив те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 37 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), частини п`яту, шосту статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), статті 16, 21, 261, частину другу статті 386, статтю 393 ЦК України, статті 48, 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
21. ОСОБА_2 зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених
у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 707/477/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19-ц, від 31 травня 2022 року
у справі № 727/842/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/757/20, від 02 листопада 2022 року
у справі № 757/530/20-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 607/10025/20, від 10 травня 2023 року у справі № 640/9468/20, за змістом яких МЮУ та його Колегія у такому спорі не може бути відповідачем, оскільки предметом позову
є спір про право (у цьому випадку спір про зареєстроване право власності позивача). Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було задоволено скаргу в частині скасування державної реєстрації права власності. Суди можуть залучати МЮУ як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
22. Також заявник у касаційній скарзі навів доводи про некоректне застосування судом апеляційної інстанції висновків, сформульованих Верховним Судом
у постанові від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/5971/20, де зроблено лише загальний висновок про те, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
23. На думку заявника, у цій категорії справ є усталена практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка сформувалася пізніше ніж та, на яку покликався апеляційний суд, і така практика Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду базується на тому, що відповідачем має бути не МЮУ,
а особа, яка звернулася зі скаргою до МЮУ, тобто та особа, яка не визнає та оспорює (оскаржує) право власності позивача. Наведена правова позиція Великої Палати Верховного Суду є чинною.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
24. МЮУ та Криворізька міська рада у березні та квітні 2024 року направили до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, у яких просили відмовити
в задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2, постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
25. Суди встановили, що на підставі договору дарування від 20 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Меньшиковою К. О., зареєстрованого в реєстрі за № 1209, позивач набув у приватну власність незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки (готовність об`єкта 95 %), яке складається із: будівлі сторожки, літ. "А-2", загальною площею 18,1 кв. м; літ. "Б"-вбиральня: позначка № 1 - № 3 - огорожі;
позначка № 2 - ворота; позначка І - замощення.
26. На підставі відповідного рішення приватного нотаріуса Меньшикової К. О. від 20 серпня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності, індексний номер 42621965.
27. Криворізька міська рада у травні 2020 року подала до МЮУ скаргу на рішення державного реєстратора Колесник І. М. та приватного нотаріуса Меньшикової К. О.
28. Колегія МЮУ 01 березня 2021 року склала висновок з рекомендацією скасувати рішення державного реєстратора Колесник І. М. від 17 серпня 2018 року № 42589904, в іншій частині вимог скарги Криворізької міської ради відмовити.
29. МЮУ 24 березня 2021 року на підставі висновку Комісії МЮУ видало наказ № 1090/5 "Про задоволення скарги", яким скасувало рішення державного реєстратора Колесник І. М. від 17 серпня 2018 року № 42589904.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
30. Ухвалами від 13 березня та 01 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, а ухвалою від 24 червня 2024 року призначив цю справу до судового розгляду.
31. Ухвалою від 14 серпня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частин третьої та четвертої статті 403 ЦПК України передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21, від 24 квітня 2024 року у справі № 752/30324/21, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року
у справі № 910/5971/20, від 18 червня 2024 року у справі № 910/6143/23.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
32. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела такі міркування.
33. Відповідно до частин першої, дев`ятої, десятої статті 37
Закону України № 1952-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до МЮУ, його територіальних органів або до суду. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів МЮУ визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність МЮУ та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
34. За правилами частин першої та другої статті 48 ЦПК України сторонами
в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
35. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно в разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
36. Тотожні наведеним процесуальні правила передбачені і в статтях 47, 48 Господарського процесуального кодексу України.
37. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати дійсному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року
у справі № 686/20282/21).
38. Установивши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц).
39. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 08 липня 2020 року
у справі № 200/5153/15-ц, від 08 липня 2021 року у справі № 264/632/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/2392/22, від 18 жовтня 2023 року
у справі № 300/808/19).
40. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах № 820/4524/18 та № 2140/1950/18).
41. Водночас якщо позивач вважає, що порушення його права власності на нерухоме майно відбулося унаслідок прийняття МЮУ оскаржуваного наказу, який позивач вважає неправомірним, то, незважаючи на наявність спору між власниками нерухомого майна, МЮУ також може бути належним відповідачем за вимогою про скасування наказу (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 143/1020/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 143/549/21).
42. Наведені висновки узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18-а,
в якій зазначено, що спір про скасування наказу МЮУ, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих самих земельних ділянок. Належним відповідачем
у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь МЮУ та державного реєстратора як співвідповідачів (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його
цивільно-правового характеру. Аналогічна правова позиція викладена
в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року
у справі № 823/2042/16, від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18, від 17 лютого 2021 року
у справі № 821/669/17.
43. На переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, усталеним є підхід, за якого в судовій практиці під час вирішення приватноправових спорів про скасування наказу МЮУ належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
44. Однак у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року
у справі № 916/4093/21 фактично викладено висновок про те, що під час вирішення приватноправових спорів про скасування наказу МЮУ це міністерство має бути єдиним відповідачем, оскільки у такому спорі позивач пред`явив позов лише до МЮУ, та Велика Палата Верховного Суду вирішила спір по суті.
45. Також колегія суддів наголосила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 752/30324/21 вирішено спір про скасування наказу МЮУ за позовом власника нерухомого майна до його попереднього власника (який подавав скаргу до МЮУ) із залученням МЮУ як співвідповідача. Натомість у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 910/6143/23 (за позовом Фермерського господарства "Колос-2021" до МЮУ про визнання протиправним та скасування наказу) касаційний суд погодився із судовими рішеннями про скасування наказу МЮУ, якими позов задоволено саме до МЮУ як єдиного відповідача.
46. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду переконана, що під час вирішення приватноправових спорів про скасування наказу МЮУ, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, це міністерство не може бути відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки
з ним у позивача немає спору про право цивільне. А тому належним відповідачем
є особа (особи), на майнові права та інтереси якої (яких) може вплинути вирішення відповідного спору, зокрема особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
47. Колегія суддів наголосила на браку будь-яких доктринальних та законодавчих передумов для кардинальної і непередбачуваної зміни усталеної судової практики щодо застосування норм процесуального права під час визначення належного складу відповідачів у приватноправових спорах про скасування рішення державного реєстратора (наказу МЮУ, яким скасовано таке рішення) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо встановлення належності відповідачів як обов`язку суду, який виконується під час розгляду справи, незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі
у справі як третьої особи (третіх осіб).
48. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за потрібне відступити від висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21, від 24 квітня 2024 року у справі № 752/30324/21, у постановах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 910/5971/20 (які застосував апеляційний суд у цій справі), від 18 червня 2024 року
у справі № 910/6143/23, та зробити такий висновок:
"Під час вирішення приватноправових спорів про скасування наказу МЮУ, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належним відповідачем є особа (особи), на майнові права та інтереси якої (яких) може вплинути вирішення відповідного спору, зокрема особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
МЮУ не може бути відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача немає спору про право цивільне.
Встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи ex officio, навіть якщо жодна із зацікавлених осіб цього не вимагає. Якщо у справі є обов`язкова співучасть відповідачів, тоді неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи (третіх осіб), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору".
49. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду переконана, що неможливо розглянути цю справу без відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду шляхом їх конкретизації.