УХВАЛА
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 921/357/20
провадження № 12-48гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 921/357/20
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (головуючий суддя Малех І. Б., судді Бонк Т. Б., Бойко С. М.)
та додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 (суддя Шумський І. П.)
за заявоюприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича
про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі № 921/357/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про стягнення 169 131 649,69 грн,
за участюприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича,
УСТАНОВИЛА:
1. У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (далі - ПрАТ "Тернопільміськгаз") про стягнення 161 290 235,19 грн боргу, 5 428 428,13 грн пені, 877 500,50 грн 3 % річних, 1 535 485,88 грн інфляційних нарахувань.
2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.10.2020 у справі № 921/357/20 позов ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення коштів задоволено частково; закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у частині позовних вимог ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" 2 848 439,72 грн боргу за перевищення договірної потужності - у зв`язку з відсутністю предмета спору; стягнуто з відповідача на користь позивача 158 441 795,47 грн боргу, 5 424 810,65 грн пені, 876 975,91 грн 3 % річних, 1 535 485,88 грн інфляційних нарахувань, 723 291,65 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. 01.12.2020 Господарський суд Тернопільської області видав наказ на примусове виконання рішення.
4. 19.01.2023 до Господарського суду Тернопільської області від ПрАТ "Тернопільміськгаз" надійшла скарга з вимогою про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2023, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І. М. (далі - приватний виконавець Щербаков І. М.) у межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5.
5. Заяву обґрунтовано тим, що приватним виконавцем Щербаковим І. М. було винесено постанову про арешт коштів від 12.01.2023, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти ПрАТ "Тернопільміськгаз", розміщені на відкритих рахунках товариства.
6. Однак постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.10.2022 № 1286 ПрАТ "Тернопільміськгаз" було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що свідчить про відсутність у приватного виконавця Щербакова І. М. законних підстав для винесення постанов про накладення арешту на кошти скаржника.
7. 02.03.2023 ПрАТ "Тернопільміськгаз" подало до суду заяву про залишення без розгляду скарги товариства на дії приватного виконавця Щербакова І. М. на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України, вказуючи на те, що приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та скасовано всі заходи примусового виконання в межах виконавчих проваджень.
8. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2023 скаргу ПрАТ "Тернопільміськгаз" на дії приватного виконавця Щербакова І. М. про визнання неправомірною та скасування винесеної ним постанови про арешт коштів боржника від 12.01.2023 в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, приєднаних до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5, залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
9. Ухвала від 02.03.2023 в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалася.
10. 09.03.2023 до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява адвоката Косяк Н. В. - представника приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь приватного виконавця Щербакова І. М. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн.
11. Додатковою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 заяву приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги ПрАТ "Тернопільміськгаз" на дії приватного виконавця у справі № 921/357/20, задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті в задоволенні заяви відмовлено.
12. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 залишено без змін.
13. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, а саме статей 129, 130 ГПК України, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.
14. Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, а тому суди дійшли висновку про доведеність підстав для стягнення з ПрАТ "Тернопільміськгаз" витрат на професійну правову допомогу у сумі 50 000,00 грн.
15. 19.09.2023 ПрАТ "Тернопільміськгаз" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог, викладених у заяві приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення у справі додаткового рішення відмовити у повному обсязі.
16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11.10.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Тернопільміськгаз" на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 921/357/20.
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16.08.2024 передав справу № 921/357/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
18. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
19. У постанові від 17.02.2021 у справі № 308/9100/19-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що "загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачено частиною п`ятою статті 142 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Апеляційний суд керувався положенням статті 452 ЦПК України, проте ця спеціальна норма процесуального права стосується інших правових наслідків, а саме розгляду скарги на дії державного виконавця по суті.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом закрито провадження з підстав порушення правил юрисдикції.
Отже, застосуванню підлягали загальні положення цивільного процесуального законодавства, а саме стаття 142 ЦПК України.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що апеляційний суд неналежним чином дослідив зазначене вище, не врахував вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий судовий розгляд і справедливі судові процедури та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для покладення судових витрат на ФОП Стука В. П., оскільки процесуальний закон передбачає можливість компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів визнала, що касаційні скарги слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу до апеляційного суду, оскільки суд не надав оцінки доводам й доказам, наданим ТОВ "Еталон" і Мурином В. Д., а з формальних і неправильних процесуальних підстав відмовив у задоволенні їхніх заяв про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, тому Верховний Суд у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення".
20. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити таке.
21. Предметом касаційного оскарження є додаткова ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі № 921/357/20, згідно з якими частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених приватним виконавцем під час розгляду судом скарги на дії приватного виконавця, а саме витрат на професійну правничу допомогу, ухвалені на підставі статей 129, 130 ГПК України.
22. Одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
23. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
24. Стаття 129 ГПК України регламентує правила розподілу судових витрат, але виключно пов`язаних з розглядом справи.
25. Водночас стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті, а отже, витрати виконавчого провадження не є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи в контексті приписів статей 124, 126, 129, 130 ГПК України.
26. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, в цьому випадку правовідносини з розподілу витрат, пов`язаних з розглядом скарги, є врегульованими спеціальними нормами, які містяться у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" (статті 343-344 ГПК України) з, огляду на спеціальну правосуб`єктність приватного (державного) виконавця у сфері суспільних відносин, пов`язаних із оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Покладення судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на заявника, є можливим виключно у разі постановлення рішення про відмову в задоволенні його скарги (у разі встановлення судом необґрунтованості скарги згідно з приписами статті 343 ГПК України).
27. Водночас можливість застосування судом аналогії закону та аналогії права допускається у випадку неврегульованості спірних правовідносин; подібності таких неврегульованих правовідносин до інших правовідносин, які мають законодавче врегулювання; з урахуванням припису щодо недопущення відмови у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
28. Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає наявними підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 17.02.2021 у справі № 308/9100/19-ц, стосовно застосування загальних положень процесуального законодавства до правовідносин щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом скарги на дії / бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
29. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2024, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
30. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
31. З огляду на викладене справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно із приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду