ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 636/2995/23
провадження № 51-3108км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, постановлену стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ) раніше судимого, останній раз за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2019 року за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 19 жовтня 2022 року за відбуттям строку покарання,
заобвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 12 січня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі статті 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки, та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі частини 4 статті 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2023 року, остаточно до відбуття призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Судовий розгляд здійснювався в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Згідно з вироком ОСОБА_7, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи за місцем свого мешкання на АДРЕСА_1 запропонував своєму знайомому ОСОБА_8 скоїти крадіжку, на що останній погодився.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме так, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає близько 23 год 05 лютого 2023 року, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, прийшли до домоволодіння, що належить потерпілому ОСОБА_9, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, де шляхом відчинення навісного замка на дверях гаража ключем, який знаходився поруч з дверима, ОСОБА_7 проник всередину гаража, а ОСОБА_8 залишився на вулиці, спостерігати за навколишньою обстановкою, аби їх злочинні дії ніким не були помічені, та у випадку небезпеки для них, мав попередити ОСОБА_7 про це.
Далі, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, здійснили крадіжку з гаража наступного майна: електричної цепної пили ТМ "Элпром ЭПЦ-2250" вартістю 1011,00 грн; верстату для заточування ланцюгів ТМ Intertool" моделі "DT-0850", вартістю 270,00 грн; кутової шліфувальної машинки ТМ "Монолит" моделі "МИТУ 2-960", вартістю 546,00 грн; шуруповерту ТМ "LITHIUM-ION" моделі "SD1188" вартістю 450,33 грн; ударної дрилі ТМ "Intertool" моделі "DT-0107", вартістю 346,17 грн; ударної дрилі ТМ "Forte" моделі "ID 850 VR" вартістю 1314,00 грн; шуруповерту ТМ "Сталь" моделі "ШЛ 1815-2 Б2", вартістю 1651,33 грн.
Викрадене майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 склали у рюкзаки, які знайшли в гаражі, та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, обернули викрадене майно на свою користь, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_9 шкоду на загальну суму 5588,83 грн.
В апеляційному порядку вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 не оскаржувався.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про невідповідність рішення суду апеляційної інстанції вимогам статті 419 КПК, адже воно не містить обґрунтованих мотивів того, чому доводи апеляційної скарги залишились без задоволення.
Зокрема, прокурор зазначає про те, що без належної оцінки апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання, а саме вчинення ним злочину в умовах воєнного стану; особою, яка раніше вчиняла корисливі злочини; злочин вчинений менш ніж за 4 місяці після звільнення з місць позбавлення волі; шкода потерпілому самостійно не відшкодована; відсутність соціальних зав`язків.
На переконання прокурора допущені порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до застосування кримінального закону, який не підлягав застосуванню, а саме статті 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі прокурор не оспорює висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій останнього за частиною 4 статті 185 КК.
Натомість прокурор не погоджується із застосуванням до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання, та зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого і міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, не є особою з інвалідністю, має захворювання на туберкульоз, неодружений, неповнолітніх (малолітніх) дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий. Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7, суд визнав щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням наведених обставин, суд вважав за можливе, призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини 4 статті 185 КК, і застосувати до нього статтю 75 КК, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно покласти на нього обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65 КК та взяв до уваги всі дані, що характеризують особу обвинуваченого, й обставини кримінального провадження в їх сукупності та дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання з іспитовим строком. Призначене судом покарання визнав співмірним протиправному діянню, таким, що є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. А також погодився з можливістю застосування до нього положень статті 75 КК.
Проте з цими висновками апеляційного суду не погоджується колегія суддів, зважаючи на таке.
За приписами статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до частини 2 статті 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.
За вимогами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Статтею 75 КК передбачено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною 3 статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або ухвалення рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість
При вирішенні питання про можливість застосування інституту звільнення, суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що положення статті 75 КК застосовуються лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні.
Так, у касаційній скарзі прокурор слушно зазначив, що апеляційний суд, погоджуючись із вироком суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі положень статті 75 КК, не врахував відомості стосовно особи засудженого та характер вчинених ним дій, зокрема те, що він, будучи неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив та в черговий раз, звільнившись з міст позбавлення волі, через нетривалий час за попередньою змовою скоїв новий тяжкий умисний злочин проти власності, який вчинив в умовах воєнного стану та в регіоні, де наразі проводяться активні бойові дії. До того ж, ОСОБА_7 не працює, фактично не пов`язаний з соціальними інститутами, які б могли сприяти його перевихованню без ізоляції від суспільства, а вчинення корисливих кримінальних правопорушень, характеризує його як суспільно- небезпечну особу, а його каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні не є щирим, а лише свідчить про бажання уникнути покарання.
Колегія суддів вважає висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_7 положень статті 75 КК необґрунтованим.
Рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При цьому, слід враховувати, що за тих самих обставин висновок про наявність підстав до застосування статті 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд