ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 363/2854/16
Провадження № 51-1175 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуз доповненнями засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016111200000249, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки м. Києва, мешканки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вишгородський районний суд Київської області вироком від 03 жовтня 2023 року визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Зарахував у строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_7 під вартою з 23.02.2011 року по 24.03.2011 року та з 21.11.2011 року по 20.03.2013 року. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком 14 лютого 2011 року, близько 12 години, ОСОБА_8 перебував у будинку АДРЕСА_2, де його син ОСОБА_9 разом зі співмешканкою ОСОБА_8 ОСОБА_7 та сусідом ОСОБА_10 на кухні вживали спиртні напої.
В ході розпиття спиртного ОСОБА_9 та ОСОБА_7 почали сварку з ОСОБА_8 та стали вимагати повернути документи на автомобіль, який належить ОСОБА_7 . У цей час у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_8 виник умисел на умисне протиправне заподіяння смерті останньому з особливою жорстокістю.
Оскільки ОСОБА_8 відмовився повернути вищевказані документи, ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдав удар долонею руки в обличчя ОСОБА_8, після чого попередив, що, якщо він не поверне документи на вказаний автомобіль, то він його зв`яже. Але ОСОБА_8, який в цей час сидів на кріслі, продовжував мовчати.
Реалізуючи спільний злочинний намір, ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, на пропозицію останнього дала пояс від махрового халата, а також з іншої кімнати принесла електричний дріт. Вказаним поясом ОСОБА_9 зв`язав руки за спиною ОСОБА_8, а ОСОБА_7, діючи спільно з ОСОБА_9, знову почала вимагати у ОСОБА_8 повернути документи.
Після цього ОСОБА_7, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, підійшла до ОСОБА_8 та долонею правої руки завдала удару по обличчю, а потім сіла на нижню частину живота ОСОБА_8 та почала по ньому стрибати, при цьому продовжуючи вимагати повернути документи.
ОСОБА_8 кричав від болю, а у цей час ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_8, тримаючи в руках електричний дріт, який йому дала ОСОБА_7, та умисно, з метою вбивства останнього, усвідомлюючи, що своїми діями він завдає потерпілому особливих фізичних страждань, накинув на шию ОСОБА_8 електричний дріт та почав натягувати його на себе, перекривши тим самим доступ повітря до органів дихання ОСОБА_8 .
Останній, відчуваючи нестерпний біль, почав хрипіти та, усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя, намагаючись врятувати власне життя, вчинив спробу підвестися з крісла, але впав на підлогу, де продовжував хрипіти, звільнившись таким чином від захвату електричним дротом.
Однак ОСОБА_9, не припиняючи свої злочинні дії, продовжуючи завдавати потерпілому особливих фізичних страждань, наніс йому спочатку декілька ударів капцем, який тримав в руках, по сідницях, а потім взяв у руки вищевказаний електричний дріт та умисно з силою завдав ним декілька потужних цілеспрямованих ударів по сідницях ОСОБА_8, після чого продовжив завдавати йому удари ногами по різних частинах тулуба.
Приблизно о 14-15-ій годині (точного часу не встановлено) з дивана підвівся ОСОБА_10, який весь цей час перебував у цій кімнаті. З метою захисту ОСОБА_8 він почав вимагати від ОСОБА_9 та ОСОБА_7 припинити бити потерпілого, однак ОСОБА_9 кулаком завдав удар в обличчя ОСОБА_10 та, застосовуючи фізичну силу, вивів його з будинку.
ОСОБА_8, який звільнив руки від пояса, підвівся на ноги, схопив за одяг ОСОБА_7 та, втративши рівновагу, разом з нею впав на підлогу.
ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, маючи на меті довести спільний злочинний умисел до кінця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх досягнення, умисно, з метою вбивства ОСОБА_8, усвідомлюючи, що своїми діями вона завдає потерпілому особливих фізичних страждань, адже має міцну тілобудову та вагу тіла, сіла на ОСОБА_8, який в цей час лежав на спині, та цілеспрямовано почала стрибати по різних частинах тулуба останнього.
ОСОБА_8, відчуваючи нестерпний біль, усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя, намагаючись врятувати своє життя, повертався всім тілом в різні сторони, намагаючись скинути з себе ОСОБА_7, яка з метою доведення свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 покликала на допомогу ОСОБА_9 .
Останній прибіг на крики ОСОБА_7 та, діючи узгоджено з нею, завдав цілеспрямований удар кулаком правої руки в область правої частини тулуба ОСОБА_8, а потім взяв у руки електричний дріт та, усвідомлюючи, що своїми діями він завдає потерпілому особливих фізичних страждань, почав шмагати ОСОБА_8 по сідницях, продовжуючи вимагати повернути вищевказані документи на автомобіль.
ОСОБА_8, відчуваючи нестерпний біль, усвідомлюючи реальну небезпеку для свого життя, намагаючись врятувати власне життя, почав кричати від нестерпного болю. ОСОБА_7, яка стояла біля голови потерпілого та спостерігала за діями ОСОБА_9, діючи узгоджено з ним, з метою подолання опору ОСОБА_8 нанесла йому декілька ударів ногою по обличчю в область носа та лобної частини.
ОСОБА_8 продовжував голосно кричати від болю, що розізлило ОСОБА_9, який з метою доведення до кінця спільного злочинного наміру, направленого на умисне позбавлення життя, накинув на шию ОСОБА_8 електричний дріт, який почав натягувати на себе, перекривши тим самим доступ повітря до органів дихання ОСОБА_8 .
Останній, намагаючись врятувати своє життя, чинив активний опір, однак не зміг припинити дії останнього, в результаті чого він захрипів і припинив чинити опір. Лише після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_9, усвідомили, що довели свій злочинний намір на позбавлення життя ОСОБА_8 до кінця, й ОСОБА_9 відпустив електричний дріт.
Від отриманих тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_7 та ОСОБА_9, ОСОБА_8 помер на місці вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, діючи узгоджено, свідомо обравши спосіб вбивства, який завдає сильного фізичного болю та особливих страждань, вчинили умисне вбивство ОСОБА_8 з особливою жорстокістю.
Відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.02.2015 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого п. п. 4, 12 ч. 2 ст.115 КК України, закрито у зв`язку з його смертю.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2024 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 03 жовтня 2023 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджена ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
У своїй касаційній скарзі засуджена здебільшого зазначає про невідповідність висновків суд фактичним обставинам кримінального провадження, про незгоду з оцінкою судами конкретних доказів на предмет доведеності чи недоведеності ними конкретних обставин справи, вказує про неповноту досудового розслідування і судового розгляду.
Також засуджена зазначає про тиск на неї з боку працівників поліції, які 19 та 20 лютого 2011 року утримували її і вимагали зізнатися у вбивстві ОСОБА_8 .
Висловлює незгоду з висновком судово-медичної експертизи від 13 квітня 2011 року, оскільки при первинній судово-медичній експертизі травми грудної клітини потерпілого не було виявлено. У висновках судово-медичних експертиз не описано давні ушкодження потерпілого та всі його татуювання.
Не погоджується з висновками про те, що потерпілий не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки зазначене спростовується показаннями свідків.
Вказує, що слідчий відмовив у задоволенні клопотання засудженої про допит свідків, які могли підтвердити факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, що, на переконання ОСОБА_7, порушило її право на захист.
Зазначає, що суд відмовив їй у задоволенні клопотань про виклик свідків для встановлення попередньої поведінки потерпілого, що також порушує її право на захист.
Вказує, що з матеріалів справи зникла довідка про стан її здоров`я, що підтверджує неможливість вчинення нею діянь, описаних в обвинувальному акті і в рішеннях судів.
Вважає, що висновок експерта № 199/20 від 29.11.2022 доводить неправильність кваліфікації її діянь за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки згідно з цим висновком між спричиненням ушкоджень та настанням смерті ОСОБА_8 минуло не менше двох годин, а при механічній асфіксії смерть настає швидко.
Свідок ОСОБА_10 під час допиту в суді не зміг викласти обставини справи, тому головуючий суддя зачитав його показання, надані слідчому під час досудового розслідування, з якими він погодився, що, на думку засудженої, є істотним порушенням вимог КПК України.
Вважає, що судом необґрунтовано не враховано обставин, які пом`якшують покарання, зокрема стан її здоров`я, наявність на утриманні дітей та матері.
Також у доповненнях до касаційної скарги засуджена зазначає, що у вироку не наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним; не встановлено мотиву вчинення кримінального правопорушення, відсутня оцінка доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Вважає, що суд безпідставно визнав обтяжуючою покарання обставиною перебування її у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ця обставина не доведена.
Зазначає про порушення її права на захист, оскільки їй не було забезпечено можливості бути присутньою під час проведення експертиз і ставити питання експерту, тому висновки експертів вважає недопустимими доказами.
З посиланням на положення ч. 2 ст. 69 КПК України засуджена вказує, що проведення експертизи було доручено установі системи МВС, тобто слідчий і експерт відносяться до однієї структури, тому експерт є зацікавленою особою, а висновок експерта - недопустимим доказом.
Крім цього, засуджена подала до суду клопотання про зарахування їй строку попереднього ув`язнення з 23 лютого 2011 року по 24 березня 2011 року та з 21 листопада 2011 року по 20 березня 2013 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
Засуджена та захисник підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженої.
Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди в цілому дотрималися.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, послався на показання свідка ОСОБА_10 про те, що під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 була сварка, ОСОБА_9 душив дротом ОСОБА_8, а ОСОБА_7 стояла поруч.
Коли ОСОБА_8 сидів у кріслі, вона стрибала на ньому, він стогнав, але допомогу не просив. Коли ж він заступився за ОСОБА_8, його вдарив ОСОБА_9 та вигнав з будинку. Також зазначив, що ОСОБА_7 не наносила удари, бив ОСОБА_9, а ОСОБА_7 стрибала по ОСОБА_8 ..
Суд також послався на показання свідка ОСОБА_13, яка зазначила, що тіло ОСОБА_14 було на кухні з тілесними ушкодженнями, гематомами на тулубі та голові, на руках були синці.
Крім цього суд послався на:
- протокол огляду місця події від 15.02.2011 з фототаблицею, у якому зафіксовано обстановку на території домоволодіння АДРЕСА_2 (т. 1 а. с.203-206);
- акт констатації смерті від 14.02.2011, відповідно до якого фельдшер ВШД констатував біологічну смерть ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 208);
- акт судово-медичного дослідження трупа № 32тр.- 2011 р. від 13.04.2011 з описом виявлений тілесних ушкоджень, а також висновком про те, що смерть ОСОБА_8, 1962 р. н., настала від поєднаної травми: закритої травми шиї з ушкодженням органів шиї з розвитком механічної асфіксії в результаті аспірації крові і закритої травми грудної клітини з розвитком шоку. Виявлені при дослідженні трупа пошкодження виникли від дії тупих предметів (т. 1 а.с. 209-211);
- акт судово-токсикологічного дослідження крові № 314 про те, що в крові ОСОБА_15 метиловий, етиловий спирти, а також пропиловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери, не виявлені (т. 1 а. с. 212);
- акт судово-медичного дослідження № 166 від 08.04.2011 за результатами дослідження шматочків внутрішніх органів трупу ОСОБА_8, відповідно до якого виявлено: в м`яких тканинах із області перелому під`язичної кістки, перелому рожка щитовидного хряща та перелому ребер справа великоочагові крововиливи з багаточисленними лейкоцитами по периферії; в м`яких тканинах із області перелому ребер зліва є великоочагові крововиливи з очаговою вираженою, переважно лейкоцитарною реакцією по периферії; внутрішньоальвеолярні крововиливи і еритроцити в просвіті бронхів, очаговий інтерстиціальний набряк, ділянки гострої альвеолярної емфіземи та дистелектаза в легенях; очагова інтерстиціальна пневмонія; симптоми спазма артерій, неравномірна гіпертрофія, фрагментація, очаги ішемії в міокарді; набряк-набухання головного мозку з небагаточисленними навколосудинними крововиливами в речовині; одиничні клітини Краєвського в печінці; хроничний персистируючий гепатит; очаговий панкреоліпоматоз; гіперплазія коркового шару, очагова деліпідизація спонгиоцитів в наднирнику; переважно понижене кровонаповнення досліджених органів. Деякі з вищеописаних змін у внутрішніх органах являються морфологічним проявом шокової реакції (т. 1 а.с. 213-214);
- постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів від 23.03.2011, а саме електричного дроту чорного кольору та поясу від халату (т. 1 а.с. 226);
- висновок експерта № 26осв.- 2011 від 21.02.2011, відповідно до якого у ОСОБА_7 було виявлено тілесне ушкодження по передній поверхні правого колінного суглобу - подряпина невизначеної форми. Вищеописане тілесне ушкодження могло виникнути від дії тупого предмета або при ударі об такий можливо в термін, вказаний в постанові про призначення експертизи. Не виключається можливість утворення тілесного ушкодження в результаті стрибків при контакті областю колінного суглоба з твердою поверхнею (т. 1 а.с. 238);
- висновок додаткової судово-медичної експертизи № 6Д/32 тр. від 13.04.2011, згідно з яким не виключається можливість утворення виявлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень за обставин, на які вказала ОСОБА_7 23.02.2011 під час відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с. 244-245);
- висновок додаткової судово-медичної експертизи № 8 Д/ № 32 тр. від 13.04.2011, згідно з яким не виключається можливість утворення виявлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень за обставин, на які вказував ОСОБА_10 20.02.2011 під час відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с. 246);
- висновок додаткової судово-медичної експертизи № 7/Д/№32 тр. від 13.04.2011, згідно з яким не виключається можливість утворення виявлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень за обставин, на які вказав ОСОБА_9 22.02.2011 під час відтворення обстановки та обставин події (т.1 а.с. 247-248);
- акт амбулаторної комплексної судової нарколого-психіатричної експертизи № 480 від 12.05.2011 про те, що ОСОБА_7 в період інкримінованого їй діяння будь-якими психічними розладами не страждала, на той період часу могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, знаходилася в стані простого алкогольного сп`яніння (т. 2 а.с. 29-30);
- висновок судово-медичної експертизи № 4Д/32тр.- 2011 р. від 13.04.2011 року про те, що смерть ОСОБА_8, 1962 р. н., настала від поєднаної травми: закритої травми шиї з ушкодженням органів шиї з розвитком механічної асфіксії в результаті аспірації крові і закритої травми грудної клітки з розвитком шоку. Виявлені ушкодження мають ознаки прижиттєвого утворення. Виключається можливість утворення комплексу виявлених при дослідженні трупа ушкоджень в результаті падіння із вертикального положення тіла з послідуючим співударянням з твердим предметом. Не виключається можливість утворення виявлених в області грудної клітини ушкоджень в результаті стрибків по тілу потерпілого (т. 2 а.с. 31-32);
- висновок додаткової судово-медичної експертизи № 18/к від 24.03.2014, відповідно до якого, виходячи з даних судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_8 та судово-гістологічного дослідження матеріалу, смерть ОСОБА_8 настала від закритої травми грудної клітки із переломами ребер та грудини, ушкодженням плеври, крововиливу у плевральні порожнини і шоку. Неможливо встановити, до якої стадії асфіксії у постраждалого призвело здавлювання шиї. Характер виявлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки не виключає можливості здійснення потерпілим після їх спричинення активних дій. Характер опису у акті № 32тр.- 2011 р. ушкоджень в ділянці шиї ОСОБА_8 не виключає, що вони могли бути спричинені при накладанні електричного дроту на шию. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_8 етиловий спирт не виявлений (т. 2 а.с. 33-52);
- протокол відтворення обстановки та обставин події від 23.02.2011 за участю ОСОБА_7, де остання показала, як саме відбувались події в будинку ОСОБА_8, зокрема що вона била його руками по обличчю, стрибала сідницями по різним частинам тулуба ОСОБА_8, а ОСОБА_9 душив ОСОБА_8 електричним дротом (т. 2 а.с. 167-171);
- протокол відтворення обстановки та обставин події від 22.02.2011 за участю ОСОБА_9, у якому зафіксовано, що останній на місці події в будинку АДРЕСА_2 розповів та показав, як наносив ОСОБА_8 удари руками по обличчю, кулаком по тулубу, електричним дротом по сідницях та як затягував дріт на шиї ОСОБА_8 . Також показав, як ОСОБА_7, переступаючи через ОСОБА_8, ногою нанесла два удари по обличчю останнього (т. 4 а.с. 124-129);
- протокол відтворення обстановки та обставин події від 20 лютого 2011 року за участю свідка ОСОБА_10, який на місці події показав, як саме ОСОБА_9 наносив ОСОБА_8 удари та душив його дротом, а також, як ОСОБА_7 наносила потерпілому удари та стрибала по ньому сідницями (т. 4 а.с 152-153);
- висновок експерта № 199/20 від 29.11.2022 року комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом смерті ОСОБА_8, відповідно до якого між спричиненням тілесних ушкоджень та настанням смерті ОСОБА_8 минуло не менше двох годин. Тривалий час між спричиненням закритої травми шиї та настанням смерті може визначатись внаслідок поступового розвитку набряку травмованих ділянок, що призводить до порушення дихання внаслідок перекриття дихальних шляхів. Проте експертом при первинній експертизі трупа ОСОБА_8 таких змін описано не було. Отже розвиток механічної асфіксії у ОСОБА_8 внаслідок закритої травми шиї, що виникла від її стиснення, в даному випадку є вкрай малоймовірним. Причиною смерті ОСОБА_8 стала закрита травма грудей з множинними переломами ребер, гемотораксом, розвитком порушень дихання та плевропульмонального шоку (т. 4 а.с.62-77).
Оцінивши указані вище та інші докази, покладені в основу вироку, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, про правильність кваліфікації її дій за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Також суд визнав доведеним наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення особою у стані алкогольного сп`яніння.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченої щодо неправильного встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального правопорушення, неправильної оцінки доказів, щодо недоведеності винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину та неправильної кваліфікації її дій, апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, навів в ухвалі докладні мотиви свого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стосовно посилань у касаційній скарзі засудженої на те, що під час досудового розслідування працівники міліції здійснювали на неї тиск, 19 та 20 лютого 2011 року утримували її, вимагаючи зізнатись у вбивстві, то, як обґрунтовано зазначили суди нижчих інстанцій, зазначені обставини за дорученням суду були предметом перевірки прокуратури і не знайшли свого підтвердження, тому постановою помічника прокурора Вишгородського району від 26 серпня 2011 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи (т. 4 а. с. 151).
Також колегія суддів не вбачає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо незгоди засудженої з актом судово-медичного дослідження від 13.04.2011 № 32тр.-2011, оскільки при первинному огляді трупа потерпілого не було виявлено травм грудної клітини.
В матеріалах провадження дійсно наявний акт констатації смерті від 14.02.2011 (т. 1 а. с. 208), складений фельдшером ВШД ОСОБА_16, у якому зафіксовано дату і час смерті ОСОБА_8, а також описано ознаки того, що особа померла. Даних про травми грудної клітини померлого у цьому акті немає, тілесні ушкодження не описані, і в розділі "Ознаки насильницької смерті" зазначено лише "забійна рана лоба".
Однак, за правилами ст. 76 КПК України (1960 року), який діяв на час події та проведення окремих слідчий дій, експертиза призначається обов`язково для встановлення причин смерті, для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень. Таким чином, саме висновком експерта встановлюється характер і тяжкість тілесних ушкоджень, а також причини смерті.
При цьому в акті судово-медичного дослідження № 32тр.- 2011 від 13.04.2011 відображено всі виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження, у тому числі і ушкодження грудної клітини, а також причини смерті - від поєднаної травми: закритої травми шиї з ушкодженням органів шиї з розвитком механічної асфіксії в результаті аспірації крові і закритої травми грудної клітини з розвитком шоку (т. 1 а. с. 209-211), що підтверджується й даними інших указаних вище висновків експертів.
Стосовно незгоди засудженої з висновками судів про те, що ОСОБА_8 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, то зазначені обставини підтверджені актом судово-токсикологічного дослідження крові, відповідно до якого в крові трупа ОСОБА_8 спиртів не виявлено (т. 1 а. с. 212).
Доводи касаційної скарги засудженої щодо перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння та можливих порушень при встановленні цього факту під час досудового розслідування та судового розгляду колегія суддів не вбачає обґрунтованими, оскільки факт наявності чи відсутності алкогольного сп`яніння у потерпілого не впливає на доведеність винуватості засудженої та правильність кваліфікації її дій. Так само не впливають на це й попередня поведінка потерпілого, й наявність чи відсутність у нього судимостей, з огляду на що не вбачається доцільним витребування даних про це, як просила засуджена у клопотанні.
Також засуджена вказує, що судом не було взято до уваги певні докази без зазначення причини, однак не вказує, які саме докази були не оцінені судом. При цьому зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що всім дослідженим судом першої інстанції доказам надано відповідну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи засудженої про відсутність доказів того, що вона перебувала на час вчинення інкримінованих їй дій у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у неї не брали жодних проб чи аналізів і не проводили відповідні дослідження, також не вбачаються обґрунтованими, оскільки положення КПК України не передбачають необхідності доказування факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння виключно даними висновку експерта, документами тощо. Таке доказування не виключається й за допомогою показів свідків, що й мало місце у цій справі.
Колегія суддів не погоджується з доводом засудженої про те, що висновок експерта № 199/20 від 29.11.2022 доводить неправильність кваліфікації її дій, оскільки згідно з цим висновком між спричиненням ушкоджень та настанням смерті ОСОБА_8 минуло не менше двох годин, а при механічній асфіксії смерть настає швидко.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 засуджено за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб з особливою жорстокістю за обставин, вказаних у вироку.
У висновку експерта № 199/20 від 29.11.2022 зазначено, які саме тілесні ушкодження виявлено у потерпілого, описано характер ушкоджень грудної клітини потерпілого, констатовано наявність мікроскопічних ознак як асфіксії, так і шоку; указано про час, який минув між спричиненням ушкоджень та настанням смерті (не менше двох годин).
З огляду на це експертом зазначено, що є підстави вважати, що причиною смерті ОСОБА_8 стала саме закрита травма грудей з множинними переломами ребер, гемотораксом, розвитком порушень дихання та плевропульмонального шоку. Тому указаний час, який минув між спричиненням ушкоджень та настанням смерті, не обов`язково має корелюватися з ознаками асфіксії, як зазначає засуджена у касаційній скарзі, адже не це стало безпосередньою причиною смерті потерпілого згідно з даними указаного вище експертного висновку.
Також не знайшли свого підтвердження й доводи касаційної скарги засудженої про порушення вимог КПК України при допиті свідка ОСОБА_10, а саме про те, що головуючий зачитав показання, надані свідком під час досудового розслідування, а свідок з цими показаннями погодився.
При прослуховуванні аудіозапису судового засідання від 26 грудня 2017 року, у якому допитувався свідок ОСОБА_10 і показання з якого покладено в основу оскаржуваного обвинувального вироку, встановлено, що свідку було запропоновано надати пояснення щодо відомих йому обставин вчинення кримінального правопорушення, після чого питання свідку ставили спочатку прокурор, а потім захисник і обвинувачена. Порядок допиту свідка, передбачений ст. 352 КПК України, було дотримано.
Доводи про те, що у вироку не наведено формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, також спростовуються текстом вироку Вишгородського районного суду Київської області від 03 жовтня 2023 року.
Зокрема у вироку відповідно до вимог ст. 374 КПК України зазначено місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення. Також у вироку наведено перелік досліджених під час судового розгляду доказів, розкрито їх зміст і надано відповідну оцінку за правилами ст. 94 КПК України.
Також ні КПК України 1960 року, ні КПК України 2012 року, відповідно до положень яких призначались різні експертизи у цьому кримінальному провадженні, не містять вимог щодо обов`язкового забезпечення участі підозрюваної/обвинуваченої під час проведення експертиз з можливістю ставити питання експерту, тому доводи засудженої в цій частині щодо порушення її права на захист також є необґрунтованими.
Крім цього, засуджена вказує, що проведення певної експертизи було доручено установі системи МВС, тому експерт є зацікавленою особою, однак не вказує, яку саме експертизу було проведено таким експертом.
Втім, навіть за умови підтвердження вказаних обставин, сам по собі факт проведення певної експертизи в установі, яка відноситься до системи МВС, слідчі якої проводили досудове розслідування у справі, не може вказувати на упередженість експерта за відсутності інших конкретних даних про таке.
Не вбачаються такими, що можуть обґрунтовано поставити під сумнів законність та вмотивованість рішень місцевого і апеляційного судів й доводи засудженої про наявність, але втрату, даних про стан її здоров`я на час інкримінованих їй дій, зокрема про те, що вона не могла фізично чинити ці дії, оскільки це суперечить змісту інших доказів у справі, зокрема показам свідка, який був очевидцем подій.
Також не вбачаються обґрунтованими й доводи касаційної скарги про неврахування судом при призначенні покарання стану здоров`я засудженої, наявності на утриманні дітей та матері, що призвело до суворості призначеного покарання.
Зі змісту вироку вбачається, що при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості і обставини вчиненого злочину, ставлення засудженої до вчиненого, дані про її особу, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, не одружена, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, на утримані має неповнолітню дитину 2006 року народження.
Враховуючи ці обставини, суд дійшов висновку про можливість призначення їй мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженій призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для її виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам індивідуалізації та справедливості покарання.
При цьому доводи засудженої щодо необхідності зарахування їй строку попереднього ув`язнення з 23.02.2011 по 24.03.2011 та з 21.11.2011 по 20.03.2013 у строк відбування покарання з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі, колегія суддів Верховного Суду вбачає обґрунтованими.
Власне, суд першої інстанції своїм вироком зарахував ОСОБА_7 указані періоди перебування під вартою у строк відбування покарання, однак чомусь не вказав при цьому, що в цьому випадку одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17, провадження № 13-31кс18) вказала, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
Оскільки ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке було вчинено 14 лютого 2011 року, то при зарахуванні їй строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання необхідно застосовувати саме ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд