ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 233/4473/20
провадження № 51-3627км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
осіб, щодо яких закрито провадження ОСОБА_6, ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_11,
представника ОСОБА_12,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 та прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 365 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки, з позбавленням спеціального звання на підставі ст. 54 КК - "старший лейтенант поліції".
Цим же вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 365КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки, з позбавленням спеціального звання на підставі ст. 54 КК - "сержант поліції".
Вирішено питання щодо цивільного позову у провадженні.
За детально наведених у вироку районного суду фактичних обставин, 13 жовтня 2019 року близько 11:15, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи працівниками поліції, несли службу у складі пішого патруля на залізничному вокзалі ( вул. О. Тихого, 81, м. Костянтинівка Донецької області ), де діючи всупереч вимог ч. 3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" не повідомивши прізвище, посаду та спеціальне звання, з метою перевірки документів, звернулись до потерпілого ОСОБА_11 з вимогою пред`явити паспорт громадянина України, на що останній зазначив, що його паспорт знаходиться у дружини, однак назвав поліцейським свої анкетні дані.
Зазначені ОСОБА_11 дані, ОСОБА_6 через мобільний додаток "Telegram" направив до інформаційного центру ГУНП, звідки отримав інформацію, що потерпілий причетний до незаконних збройних формувань, про що поліцейські повідомили ОСОБА_11 та попросили останнього пройти до кімнати поліції, розташованої в приміщенні вокзалу.
Далі, перебуваючи у кімнаті поліції, що розташована в приміщенні залізничного вокзалу, діючи умисно, не маючи підстав для затримання, передбачених ст. 208 КПК та ст. 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), без складання протоколу про затримання особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_11 про затримання до приїзду слідчо-оперативної групи Костянтинівського відділу поліції, та почали його незаконно утримувати.
В подальшому, перебуваючи у кімнаті поліції, розташованій за вказаною вище адресою, ОСОБА_6, діючи умисно, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, явно виходячи за межі повноважень та перевищуючи владу працівника поліції, без висунення жодних вимог до потерпілого та за відсутності підстав для застосування сили, завдав ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в нирки, чим спричинив йому фізичний біль.
Розуміючи незаконність дій поліцейського та неприбуття слідчо-оперативної групи, ОСОБА_11 заявив про незаконність затримання та бажання самостійно прибути до Костянтинівського відділу поліції для перевірки його причетності до незаконних збройних формувань, в зв`язку із чим, в супроводі ОСОБА_7 покинув приміщення вокзалу.
Далі, в цей же день близько 12:00, перебуваючи навпроти будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, на відстані приблизно 200 метрів від залізничного вокзалу, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 наздогнав ОСОБА_6, який в порушення діючого законодавства та перевищуючи свої службові повноваження дав команду ОСОБА_7 затримати ОСОБА_11, після чого, обвинувачені, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих їм повноважень та перевищуючи владу працівника поліції, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, за відсутності підстав, застосували до ОСОБА_11 прийоми рукопашного бою, а саме схопили руки потерпілого та намагались їх скрутити. В цей час, ОСОБА_6 наніс потерпілому удар кулаком в нирки, після чого, обвинувачені заламали руки ОСОБА_11 за спину, і тягнучи їх догори, повели до кімнати поліції, де незаконно тримали останнього до приїзду слідчо-оперативної групи Костянтинівського відділу поліції.
В результаті вказаних кримінально - протиправних дій, обвинувачені завдали потерпілому фізичного болю та середньої тяжкості і легких тілесних ушкоджень.
Прокурор та потерпілий вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2024 року вирок місцевого суду скасував, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У поданих касаційних скаргах:
- прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що апеляційний суд, ухвалюючи протилежне рішення обвинувальному вироку, порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки не допитав свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, не надав оцінки доказам, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог КПК. Акцентує, що лише свідок ОСОБА_15 була безпосереднім очевидцем спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, однак апеляційний суд не врахував її показання належним чином, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам КПК. Додає, що оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які документи, які б підтверджували правомірність затримання потерпілого ОСОБА_11 через його поведінку, тому висновки суду в частині визнання дій потерпілого, як особи, яка була затримана та чинила опір, на думку прокурора, є непідтвердженими та не узгоджуються з дослідженими доказами. В підтримку цього доводу посилається на практику Верховного Суду, викладену у справі № 749/19/22.
- представник потерпілого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в цьому суді.
Аргументуючи свою позицію, стверджує, що апеляційний суд дав неправильну правову оцінку діям співробітників поліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які не маючи законних для затримання потерпілого ОСОБА_11, фактично тримали його під своїм контролем, спричинили йому тілесні ушкодження.
Наполягає на тому, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що затримання потерпілого доведено поза розумним сумнівом не відповідає дійсності, адже ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не висували щодо ОСОБА_11 офіційних підстав для затримання, не складали щодо нього протоколів на підставі ст. 261 КУпАП або ст. 208 КПК. Зазначає, що про неправомірне затримання потерпілого свідчить також звернення його дружини на лінію "102".
На думку представника, апеляційний суд, визнаючи затримання ОСОБА_11 законним, не встановив його обов`язкових елементів, зокрема: час, підстави затримання, право на захист затриманої особи, тощо.
Акцентує на тому, що апеляційний суд залишив поза увагою факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому поліцейськими, що, на його думку, свідчить про склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Підсумовуючи, зазначає про невідповідність ухвали вимогам КПК, оскільки цей суд повинен був розглянути апеляційні скарги і прийняти рішення відповідно до прохальних частин скарг, однак, на думку представника, суд апеляційної інстанції фактично розглянув лише скаргу адвоката ОСОБА_8, адже лише він просив закрити кримінальне провадження через відсутність складу злочину в діях обвинувачених.