1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 756/7636/20

провадження № 61-1054св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -

Луспеника Д. Д.,

суддів:

Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс", ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Cервіс" на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" (далі - ТОВ "Мегаінвест Сервіс"), ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовну заяву обґрунтував тим, що він є власником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, на підставі договору міни, посвідченого 22 січня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М. О. за реєстровим номером 111.

Ця квартира є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором, посвідченим 22 січня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим номером 45, що забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 15 березня 2013 року № К-4923711.

Із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змісту договору купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим номером 7, позивач встановив, що з 14 лютого 2020 року власником вказаного житлового приміщення є вже ОСОБА_2, а договір купівлі-продажу квартири укладено в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Позивач у позові посилався на те, що при укладанні і оформленні договору купівлі-продажу не були дотримані вимоги статей 35, 38 Закону України "Про іпотеку", оскільки стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 цього Закону може бути звернуто у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, проте позивачем, як боржником, основне зобов`язання не порушувалося, оскільки жодного разу ним не було допущено прострочення платежів за кредитним договором.

Крім того, позивачу не було надіслано в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" вимогу про виконання основного зобов`язання із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. При цьому відповідач ТОВ "Мегаінвест Сервіс" не міг за 10 днів направити позивачу вимогу та дотриматись 30-ти денного строку, який наданий позивачу для реалізації його переважного права на викуп предмета іпотеки чи виконання зобов`язання, оскільки відступлення права вимоги від первісного кредитора товариству відбулося 04 лютого 2020 року, а вже 14 лютого 2020 року відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Тому позивач вважав незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки та недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим номером 7, з мотивів того, що такий договір укладено без законних підстав, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим номером 7.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у складі судді Луценко О. М. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_4 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду 12 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 січня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_4 помер, у зв`язку із чим ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залучено до участі у справі правонаступника померлого позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_1, задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_1, задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 14 лютого 2020 року між ТОВ "Мегаінвест Сервіс" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. за реєстровим номером 7. Стягнуто з ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 470,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 470,80 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що на момент переходу 04 лютого 2020 року права вимоги за кредитним договором від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") до ТОВ "Мегаінвест Сервіс" боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_4 не мав простроченої заборгованості, ним не було порушено умов іпотечного договору в частині страхування іпотечного майна, а ТОВ "Мегаінвест Сервіс", всупереч вимогам статті 35 Закону України "Про іпотеку" та з порушенням умов іпотечного договору, без направлення боржнику вимоги-повідомлення про виконання основного зобов`язання із попередженням про звернення стягнення, вже через десять днів з моменту переходу права вимоги відчужило предмет іпотеки за оспорюваним договором купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року іншій особі.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Мегаінвест Сервіс" порушило процедуру звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, оскільки не набуло права на таке стягнення.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2024 року ТОВ "Мегаінвест Сервіс" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційного скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року залишити без змін.

Також у касаційній скарзі заявник виклав заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, просив її скасувати та закрити провадження у справі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18; у постановах Верховного Суду України від 26 квітня 2023 року у справі № 754/4514/20 та у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 638/14632/14-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 442/4416/16-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 459/3382/16ц, від 02 липня 2020 року у справі № 761/21540/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Водночас посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, а саме неналежне повідомлення про дату та час розгляду справи. Також вказує на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- дійшов помилкового висновку про те, що у ТОВ "Мегаінвест Сервіс" не виникло права звернення стягнення на предмет іпотеки;

- не врахував, що ОСОБА_4 за життя не виконував належним чином вимоги кредитного та іпотечного договорів, щодо страхування предмета іпотеки. Попередній кредитор, ПАТ "Дельта Банк", неодноразово надсилав позивачу повідомлення про усунення порушень умов кредитного та іпотечного договорів щодо страхування предмета іпотеки, з попередженням звернення стягнення на предмет іпотеки, що існувала реальна можливість втрати предмета іпотеки (знищення, пошкодження) у зв`язку з неналежним виконанням позивачем умов кредитного та іпотечного договорів;

- не врахував, що ТОВ "Мегаінвест Сервіс" користувалося повідомленням про звернення стягнення на іпотечне майно, яке ПАТ "Дельта Банк" надіслало боржнику ОСОБА_4 як первісним кредитором від 18 лютого 2019 року;

- проігнорував, що неотримання іпотекодавцем та заінтересованими особами повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", не є підставою для визнання укладеного правочину щодо відчуження майна недійсним, а є підставою для відшкодування збитків;

- не звернув увагу на те, що наданий ОСОБА_4 договір страхування предмета іпотеки за 2019 рік укладений між ним та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПРАТ "СК "ВУСО") без дотримання вимог підпунктів 5.1, 5.2 договору іпотеки та підпунктів 5.9, 5.10 кредитного договору;

- не надав належної оцінки тому, що відповідно до письмової відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченко А. П. від 18 липня 2023 року № 115/02-14, свідоцтво на спадщину за законом дружині померлого позивача - ОСОБА_1 видано лише на грошові кошти, інших правонаступників та майна не зазначено;

- не врахував, що правовідносини сторін цієї справи не допускають правонаступництва;

- проігнорували, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

У касаційній скарзі ТОВ "Мегаінвест Сервіс" повідомило Верховний Суд про те, що очікує понести витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, докази чого будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення.

У березні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Мегаінвест Сервіс", у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

У липні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, подала до Верховного Суду додаткові пояснення в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 січня 2024 року касаційну скаргу ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційну скаргу ТОВ "Мегаінвест Сервіс" залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору та надання доказів надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення на адресу інших учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Мегаінвест Сервіс" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Оболонського районного суду міста Києва матеріали справи № 756/7636/20; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У березні 2024 року матеріали справи № 756/7636/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року справу № 756/7636/20 призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 березня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № К-4923711.

З метою забезпечення виконання умов цього кредитного договору між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 22 січня 2014 року укладено іпотечний договір.

Предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_2, яка належала іпотекодавцю на праві власності, на підставі договору міни від 22 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М. О. за реєстровим номером 111.

Відповідно до підпункту 5.1 іпотечного договору від 22 січня 2014 року обов`язок щодо страхування предмета іпотеки від всіх видів ризиків (в тому числі від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування) у страхових компаніях, які акредитовані іпотекодержателем, покладено на іпотекодавця.

Згідно з підпунктом 5.2 іпотечного договору від 22 січня 2014 pоку іпотекодавець зобов`язаний в день укладення цього договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість, але не на меншу за узгоджену сторонами і зафіксовану в підпунктом 2.3 цього договору заставну вартість, та протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладання такого договору надати іпотекодержателю копію договору страхування (страхового полісу). Предмет іпотеки страхується на користь іпотекодержателя за рахунок коштів іпотекодавця.

Позивач ОСОБА_4, як позичальник за кредитним договором від 15 березня 2013 року, свої обов`язки в частині своєчасного погашення кредиту виконував належним чином і жодного прострочення платежу станом на час звернення стягнення та укладення оспорюваного правочину не мав.

27 січня 2020 року ТОВ "Мегаінвест Сервіс" стало переможцем в електронних торгах "Національна електронна біржа" за лотом № GL3N015947 згідно з Протоколом електронного аукціону.

04 лютого 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Мегаінвест Сервіс" укладено договір № 2142/К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого всі права та обов`язки за кредитним договором від 15 березня 2013 року № К-4923711 та іпотечним договором від 22 січня 2014 року перейшли від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Мегаінвест Сервіс".

У зв`язку з порушенням іпотекодавцем умов іпотечного договору (підпункти 5.1, 5.2 договору) ТОВ "Мегаінвест Сервіс" на підставі положень статті 38 Закону України "Про іпотеку" відчужило квартиру, що перебувала в іпотеці товариства, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року на користь ОСОБА_2 .

Згідно з пунктами 3, 4 договору купівлі-продажу квартири, укладеного 14 лютого 2020 року між ТОВ "Мегаінвест Сервіс" та ОСОБА_2, право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі: Іпотечного договору, посвідченого 22 січня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A. B. за реєстровим номером 45, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; договору № 2142/К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, посвідченого 04 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. за реєстровим номером 209. Продавець не менш ніж за 30 (тридцять) днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054012, що вручено іпотекодавцю.

Також суди встановили, що станом на 18 лютого 2019 року (день направлення позивачу вимоги ПАТ "Дельта Банк" про усунення порушення) предмет іпотеки був застрахований згідно з підпунктами 5.1, 5.2 договору іпотеки на підставі договору страхування від 17 січня 2019 року № 6637952-10-10-01, укладеного між ОСОБА_4 та ПРАТ "СК "ВУСО". А станом на дату звернення стягнення, а саме 14 лютого 2020 року, предмет іпотеки також був застрахований згідно з підпунктами 5.1, 5.2 договору іпотеки на підставі договору страхування від 28 грудня 2019 року № 9577024-10-10-05, укладеного між ОСОБА_4 та ПРАТ "СК "ВУСО".

Крім того, суди встановили, що на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій власником квартири АДРЕСА_2, був ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом від 10 березня 2021 року, серія та номер № НОМЕР_2, та витягом (Інформаційною довідкою) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Звертаючись до суду із цим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року, позивач вказував на те, що при укладанні і оформленні цього договору не були дотримані вимоги статей 35, 38 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про його недоведеність та необґрунтованість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що на момент переходу 04 лютого 2020 року права вимоги за кредитним договором від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Мегаінвест Сервіс" боржник за основним зобов`язанням ОСОБА_4 не мав простроченої заборгованості, ним не було порушено умов іпотечного договору в частині страхування іпотечного майна, а ТОВ "Мегаінвест Сервіс", всупереч вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та з порушенням умов іпотечного договору, без направлення боржнику вимоги-повідомлення про виконання основного зобов`язання із попередженням про звернення стягнення вже через десять днів з моменту переходу права вимоги відчужило предмет іпотеки за оспорюваним договором купівлі-продажу квартири від 14 лютого 2020 року іншій особі.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Мегаінвест Сервіс" порушило процедуру звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, оскільки не набуло права на таке стягнення.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати.

Верховний Суд не може цілком погодитись із такими висновками судів з огляду на таке.


................
Перейти до повного тексту