ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 753/613/19
провадження № 61-9580св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідачка - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 03 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), який змінив назву на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/160, за умовами якого позичальник отримав кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі
295 000 доларів США під 13,5 % річних на строк до 02 липня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 03 липня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 02-10/2289, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 129,9 кв. м, жилою площею 81,6 кв. м, яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08 травня 2002 року Відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року у справі № 2-1075/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя за ОСОБА_1, яка
в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1, визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення суду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 31 березня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру. Тому відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця і має всі права та несе всі обов`язки за договором іпотеки
від 03 липня 2007 року № 02-10/2289. Крім того, за інформаційною довідкою
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна загальна площа квартири АДРЕСА_1 змінилася і складає 135,2 кв. м.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 09 листопада 2018 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 771 011,76 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 21 531 840,33 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 250 901,29 доларів США, що еквівалентно 7 006 853,59 грн; заборгованість за процентами - 341 822,35 доларів США, що еквівалентно
9 545 981,84 грн; заборгованість за комісіями - 12 668,21 доларів США, що еквівалентно 353 781,73 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту -
57 185,26 доларів США, що еквівалентно 1 596 997,54 грн; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 108 434,65 доларів США, що еквівалентно 3 028 225,63 грн.
З метою врегулювання спору в позасудовому порядку іпотекодавцю
ОСОБА_1 направлено письмову вимогу від 02 серпня 2018 року № 13-07/666 щодо виконання порушених позичальником зобов`язань за кредитним договором, проте ця вимога залишилася без виконання.
Враховуючи викладене, АТ "Укрсоцбанк" просило: визнати за ним право іпотеки на квартиру АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_1 ; в рахунок погашення вказаної заборгованості
ОСОБА_2 перед АТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 липня 2007 року
№ 02-10/2289, а саме: на квартиру
АДРЕСА_1, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, із встановленням початкової ціни для подальшої реалізації на рівні 2 350 205,00 грн.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до
АТ "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки, в якому просила визнати недійсним нотаріально посвідчений договір іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, укладений між банком та
ОСОБА_2, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що спірна квартира була спільною сумісною власністю подружжя, так як набута під час її шлюбу з ОСОБА_2 . Проте вона як співвласник майна не надавала своєї нотаріально засвідченої згоди на передачу вказаної квартири в іпотеку.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом -
АТ "Укрсоцбанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року первісний позов задоволено. Визнано за АТ "Альфа-Банк" право іпотеки на належну на праві власності ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 згідно з договором іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289. В рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором в розмірі 771 011,76 доларів США, що станом на
09 листопада 2018 року еквівалентно 21 531 840,33 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289,
а саме: на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,
з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" витрати на судовий збір у розмірі 35 253,07 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на праві особистої власності, так як набута ним в порядку приватизації. Тобто доводи ОСОБА_1 про те, що спірна квартира була придбана під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, повністю спростовуються матеріалами справи та суперечать вимогам чинного законодавства, а її зустрічні позовні вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, не підлягають задоволенню. У зв`язку
з недоведеністю зустрічного позову суд не вбачав підстав для застосування позовної давності. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростували доводів
АТ "Альфа-Банк" про те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 09 листопада 2018 року
в нього утворилася заборгованість в розмірі 771 011,76 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 21 531 840,33 грн, з яких: заборгованість за кредитом -
250 901,29 доларів США, що еквівалентно 7 006 853,59 грн; заборгованість за процентами - 341 822,35 доларів США, що еквівалентно 9 545 981,84 грн; заборгованість за комісіями - 12 668,21 доларів США, що еквівалентно
353 781,73 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 57 185,26 доларів США, що еквівалентно 1 596 997,54 грн; пеня за несвоєчасне повернення процентів -
108 434,65 доларів США, що еквівалентно 3 028 225,63 грн. Матеріали справи не містять належних доказів на спростування вказаного розміру заборгованості за кредитним договором. Оскільки виконання кредитного договору було забезпечено договором іпотеки, то банк як іпотекодержатель набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року у справі
№ 2-1075/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя за ОСОБА_1, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1, визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки. Тому відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця і має всі права та несе всі обов`язки за іпотечним договором. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Тому суд вважав необхідним визначити реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів
у межах процедури виконавчого провадження. На час укладення кредитного договору ОСОБА_2 був власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 06 березня
2003 року, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 128486. Із 31 березня 2016 року власником цього домоволодіння
є ОСОБА_1, тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. При цьому доводи відповідачки про те, що банк не надав належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_2 коштів у доларах США, тобто не довів факт видачі кредитних коштів в іноземній валюті, спростовуються матеріалами справи, зокрема заявою про видачу готівки, банківськими виписками за особовим рахунком. Суд не взяв до уваги доводи відповідачки про пропуск позивачем позовної давності, виходячи із того, що право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру зареєстровано
31 березня 2016 року, а з позовом АТ "Укрсоцбанк" звернулося 09 січня 2019 року, тобто в межах позовної давності.
Рух справи у судах
Суди розглядали справу неодноразово.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.
Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Р. С. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині вирішення позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки залишено без змін.
Щодо позову про звернення стягнення на предмет іпотеки Верховний Суд виходив із того, що під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій сторона відповідачки за первісним позовом посилалася на акт про арешт майна від 08 лютого 2010 року, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Рубан Л. І. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 02 липня 2009 року № 2623, яким, на думку цієї сторони, підтверджується, що банк ще у 2009 році пред`явив боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення коштів за кредитним договором, тобто змінив строк виконання основного зобов`язання. Також в суді першої інстанцій представник ОСОБА_1 - адвокат Діордієв С. Г. заявляв клопотання про витребування від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. виконавчого напису від 02 липня 2009 року № 2623 про звернення стягнення на предмет іпотеки, договору іпотеки
від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, укладеного між банком та ОСОБА_2, вимоги АКБСР "Укрсоцбанк" про дострокове виконання ОСОБА_2 порушеного зобов`язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, надані банком документи на підтвердження наявності заборгованості та аркуш реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Заявник обґрунтував своє клопотання, зокрема тим, що приватний нотаріус відмовився надати вказані документи на його адвокатський запит, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним листом нотаріуса. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року, внесеною до протоколу судового засідання,
в задоволенні вказаного клопотання про витребування доказів було відмовлено
у зв`язку з тим, що вказані заявником у клопотанні документи не мають доказового значення для вирішення саме цієї справи. При цьому в оскаржуваному рішенні місцевого суду зазначено, що надана представником відповідачки копія акта про арешт майна від 08 лютого 2010 року на підтвердження того, що позивачем ще у 2009 році було висунуто боржнику ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень, судом не приймається до уваги, оскільки з неї не виходить, що боржнику було висунуто вимоги за спірним кредитним договором. Проте суд не врахував, що для встановлення вказаної обставини якраз і необхідно було дослідити докази, про витребування яких сторона відповідачки за первісним позовом заявила клопотання. В апеляційній скарзі на рішення місцевого суду представник ОСОБА_1 - адвокат Діордієв С. Г. також посилався на те, що банк ще у 2009 році пред`явив боржнику ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення коштів за кредитним договором, тобто змінив строк виконання основного зобов`язання. Проте апеляційний суд не перевірив і не спростував ці доводи та не з`ясував, чи був змінений строк виконання основного зобов`язання
у зв`язку з видачею виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 02 липня 2009 року № 2623, хоча встановлення вказаних обставин має важливе значення для правильного вирішення спору. Під час розгляду цієї справи в апеляційному суді представник ОСОБА_1 - адвокат Діордієв С. Г. повторно заявив клопотання про витребування вищенаведених доказів, проте апеляційний суд відхилив це клопотання з посиланням на те, що відповідачка за первісним позовом не оскаржувала ухвалу місцевого суду про відмову у витребуванні доказів, зокрема шляхом включення заперечень на неї до апеляційної скарги на рішення суду. Таким чином, суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог пункту 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якими суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не перевірив правильність встановлення місцевим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору, не з`ясував правильності нарахування позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, не встановив періоду нарахованих процентів за користування кредитними коштами та неустойки, а також не спростував доводів сторони відповідачки за первісним позовом щодо пропуску банком позовної давності, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено
в повному обсязі.
Зазначене стало підставою для скасування судових рішень у відповідній частині та направлення справи в частині вирішення первісних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Залишаючи рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 травня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року
в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки без змін, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції в цій частині та зазначив, що у справі, яка переглядається, на відміну від справ № 372/504/17 та № 442/8645/14-ц, на які заявник посилалася в касаційній скарзі, суди встановили, що надання нотаріальної згоди ОСОБА_1 на передачу спірної квартири в іпотеку не вимагалося, так як це майно не належало до спільної сумісної власності подружжя, а було набуте ОСОБА_2 в особисту приватну власність в порядку приватизації.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року в частині задоволених позовних вимог АТ "Альфа-Банк", що перейменований в Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк") до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" судового збору у сумі 35 253,07 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 54 032,21 грн.
Оскільки за обставин цієї справи у 2009 році АКБСР "Укрсоцбанк" зверталось до ОСОБА_2 із заявою про повне дострокове погашення всієї кредитної заборгованості, що в подальшому слугувало видачі виконавчого напису
від 02 липня 2009 року, що свідчить про зміну строку виконання основного зобов`язання, а з цим позовом банк звернувся 24 грудня 2018 року, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою, оскільки позов подано більш ніж через 8 років
з моменту настання права банка на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2023 року засобами поштового зв`язку АТ "Сенс Банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, в частині вирішення первісного позову, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 751/8797/17, від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц, від 25 березня
у справі № 161/19329/13-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 450/18/15-ц,
від 14 липня 2020 року у справі № 128/2176/18, від 09 червня 2021 року у справі № 759/17465/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 727/7578/16-ц, від 07 червня 2022 року у справі № 759/17465/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У квітні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Діордієв С. Г., надійшли письмові пояснення у справі.
Відзиви на касаційну скаргу АТ "Сенс Банк" станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга АТ "Сенс Банк" передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Погрібний С. О., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, зокрема сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне оскарження у справі (з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 753/613/19 із Дарницького районного суду м. Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 753/613/19.
На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2024 року № 1122/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 липня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", який змінив назву на АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", який змінив назву на АТ "Сенс Банк", та ОСОБА_2, укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 295 000,00 доларів США під 13,5 % річних на строк до 02 липня 2022 року.
Випискою за особовим рахунком ОСОБА_2 № НОМЕР_1 за період із
03 липня 2007 року до 04 березня 2011 року підтверджено, що 03 липня 2007 року на поточний рахунок позичальника перераховано кредитні кошти в сумі
75 000,00 доларів США, 04 липня 2007 року - 200 000,00 доларів США, 16 липня 2008 року - 20 000,00 доларів США, які отримані ним готівкою в касі банку.
03 липня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 02-10/2289, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 129,9 кв. м, жилою площею
81,6 кв. м, яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 08 травня 2002 року Відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
На час укладення вказаних договорів ОСОБА_2 також був власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 06 березня 2003 року, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 128486.
Відповідно до пункту 1.6 договору іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289 іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб,
в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому порядку.
Пунктом 1.15 договору іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289 визначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю особисто, так як його набуто в результаті використання права на приватизацію.
За змістом підпункту 2.4.4 пункту 2.4, пунктів 4.1, 4.2 договору іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289 у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов`язків, встановлених у підпунктах 2.1.1-2.1.11 цього договору, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов`язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.5 договору іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289 передбачено, що іпотекодержатель має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: на підставі рішення суду (підпункт 4.5.1); на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 4.5.2); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (підпункт 4.5.3); шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (підпункт 4.5.4); шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (підпункт 4.5.5).
З матеріалів справи установлено, та підтверджується копією виконавчого напису від 02 липня 2009 року, реєстровий номер 2623, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. видано виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та передана ним в іпотеку за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. 03 липня 2007 року за реєстровим номером 3569, як забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 24-12/160, укладеним між АКБСР "Укрсоцбанк" та
ОСОБА_2 03 липня 2007 року, строк платежу за яким настав 29 квітня
2009 року.Кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, перерахувати для погашення заборгованості в розмірі 2 028 592,48 грн.
Згідно з копією постанови Головного державного виконавця Коваль Л. І. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції
у м. Києві від 15 липня 2011 року ВП № НОМЕР_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Головним державним виконавцем накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить боржнику ОСОБА_2, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2010 року у справі № 2-1075/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Вказаним рішенням суду в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру загальною площею
129,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 31 березня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 135,2 кв. м, жилою площею 81,6 кв. м.
07 грудня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", який змінив назву на АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на АТ "Сенс Банк", та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою встановлено графік зниження максимального ліміту заборгованості, щомісячно, рівними частинами по 1 500,00 доларів США, починаючи з 05 січня 2008 року, а у липні 2022 року - в сумі 6 500,00 доларів США.
ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка згідно
з розрахунком АТ "Укрсоцбанк" станом на 09 листопада 2018 року складала
771 011,76 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 21 531 840,33 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 250 901,29 доларів США, що еквівалентно
7 006 853,59 грн; заборгованість за процентами - 341 822,35 доларів США, що еквівалентно 9 545 981,84 грн; заборгованість за комісіями - 12 668,21 доларів США, що еквівалентно 353 781,73 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 57 185,26 доларів США, що еквівалентно 1 596 997,54 грн; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 108 434,65 доларів США, що еквівалентно 3 028 225,63 грн.
АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на АТ "Сенс Банк", просило в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, а саме - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 135,2 кв. м, жилою площею 81,6 кв. м, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, із встановленням початкової ціни для подальшої реалізації на рівні 2 350 205,00 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 просила відмовити
у задоволенні позовних вимог банку з підстав пропуску позовної давності, на обґрунтування чого вказувала про вжиття банком в серпні 2009 року заходів позасудового врегулювання спору у спосіб, передбачений пунктами 4.5, 4.5.2, 4.7 договору іпотеки від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. Іпотекодержатель мав право пред?явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання.
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Діордієв С. Г. подав до Київського апеляційного суду клопотання у якому просив витребувати від приватного нотаріуса Київськогоміського нотаріального округу Ковальчука С. П. завірені належним чином копії документів, у тому числі й тих, що послугували підставою для вчинення виконавчого напису.
На виконання вимог постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року, Київський апеляційний суд ухвалою від 21 грудня 2022 року витребував від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. завірені належним чином копії наступних документів, у тому числі й тих, що послугували підставою для вчинення виконавчого напису, а саме:
виконавчого напису за реєстровим № 2623 від 02 липня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_6 ;
іпотечного договору від 03 липня 2007 року № 02-10/2289, укладеного між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк", реєстровий № 3569;
вимоги АКБ "Укрсоцбанк" про дострокове виконання ОСОБА_2 порушеного зобов?язання з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки;
надані банком документи на підтвердження наявної у громадянина ОСОБА_2 заборгованості перед АКБ "Укрсоцбанк";
аркуш (аркуші) реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. (справа - "Реєстр для реєстрації нотаріальних дій"), на якому (яких) міститься інформація про реєстрацію нотаріальної дії, пов`язаної із вчиненням виконавчого напису від 02 липня
2009 року про звернення стягнення на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_4, реєстровий номер 2623.
На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара О. О. направила копію запису з реєстру для вчинення нотаріальних дій, відносно виконавчого напису від 02 липня 2009 року за реєстровим № 2623, з якого встановлено, що
02 липня 2009 року за реєстровим номером 2623 видано виконавчий напис за заявою АКБСР "Укрсоцбанк", де боржником значиться ОСОБА_2, а сума боргу становить 2 028 592,48 грн.
Згідно з листом Дарницького відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВДВС) від 12 квітня 2023 року, станом на 12 квітня 2023 року виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2623, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. 02 липня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, на користь АТ "Укрсоцбанк" на виконанні у Дарницькому ВДВС не перебувають.
Відповідно до листа Дарницького ВДВС від 24 квітня 2023 року на виконанні
у Дарницькому ВДВС перебувало виконавче провадження відносно ОСОБА_2, а саме ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису від 02 липня 2009 року № 2623, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБСР "Укрсоцбанк" боргу в сумі 2 033 592,48 грн. 31 липня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
21 червня 2013 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону, яка діяла на момент винесення рішення.
Додатково повідомлено, що надати більш детальну інформацію з приводу вказаних документів не є можливим, оскільки дані виконавчого провадження знищено, відповідно до встановленого строку пунктом 2 розділу 11 наказу Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 Про затвердження Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, де строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки. Станом на
24 квітня 2023 року відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають.
За наведених вище обставин, апеляційним судом встановлено, що у 2009 році АКБСР "Укрсоцбанк" звертався до ОСОБА_2 із заявою про повне дострокове погашення всієї кредитної заборгованості, що і слугувало в подальшому видачі виконавчого напису від 02 липня 2009 року.