ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 372/1704/22
провадження № 61-257св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Демидової Тетяни Миколаївни на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Потабенко Л. В., додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Потабенко Л. В., додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Потабенко Л. В., та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні встановленим земельним сервітутом для проїзду до садиб.
Позовну заяву мотивували тим, що починаючи з 16 березня 2016 року ОСОБА_1 є власником садиби АДРЕСА_1 на присадибній земельній ділянці, кадастровий номер 3223155400:05:109:0103.
Із 28 листопада 2013 року ОСОБА_2 є власницею садиби № АДРЕСА_2, на присадибній земельній ділянці кадастровий номер 3223155400:05:109:0029.
Із 29 грудня 2014 року ОСОБА_3 є власником садиби № АДРЕСА_6, на присадибній земельній ділянці, кадастровий номер 3223155400:05:109:0101.
Позивачі вказували, що вони вільно та без жодних перешкод потрапляли до своїх садиб асфальтованою дорогою, яка пролягає через дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:05:109:0107 та 3223155400:05:109:0108, що належать на праві власності ОСОБА_4, однак із листопада 2017 року відповідач заборонив їм проходити та проїжджати транспортними засобами до їх садиб через свої земельні ділянки, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням суду для них встановлений сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до їх садиб через частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, у межах, що були визначені висновком експерта. Проте після набрання чинності рішенням суду про встановлення сервітуту, відповідач вчинив їм додаткові перешкоди у користуванні земельним сервітутом, а саме: на межі між проходом і проїздом по шляху земельного сервітуту та дорогою загального користування по АДРЕСА_3, встановив паркан та висадив зелені насадження, що відповідно унеможливлює їм фактичне користування цим земельним сервітутом.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд:
- усунути їм, як власникам суміжних земельних ділянок перешкоди у користуванні постійним безоплатним земельним сервітутом, встановленим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18, для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до цих ділянок, шляхом проведення демонтажу (знесення) частини паркану (огорожі), який встановлено, та шляхом перенесення (пересадження) на інше вільне місце зелених насаджень, а саме 3 (три) дерева туї та інших, які висаджено (розміщено), на частині земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, яка належить ОСОБА_4, у межах згідно зі схемами в додатках № 10, № 14, № 2 висновку експерта № 329/11/2018, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року у справі № 372/656/18;
- зобов`язати ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у користуванні постійним, безоплатним земельним сервітутом, встановленим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18, для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до їх ділянок через частину земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні встановленим земельним сервітутом для проїзду до садиб задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні власником земельної ділянки ОСОБА_1, розташованої у смт Козин Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, площею 0,0374 га, постійним, безоплатним земельним сервітутом, встановленим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18, для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до цієї ділянки, шляхом проведення демонтажу (знесення) частини паркану (огорожі) шириною 6 м 59 см, який встановлено, та шляхом перенесення (пересадження) на інше вільне місце зелених насаджень, а саме 3 (три) дерева туї та інших, які висаджено (розміщено), на частині земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4, у межах згідно зі схемою в додатку № 10 висновку експерта № 329/11/2018 від 23 листопада 2018 року, а саме: в напрямку із земель загального користування до садиби № НОМЕР_1, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, у наступних точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-1 зі сторонами 6,46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-23,48м-5,69м-8,46м-8,48м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку № 10 до Висновку), зареєстрованого в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Усунуто перешкоди у користуванні власником земельної ділянки ОСОБА_2, розташованої у смт Козин Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, площею 0,0948 га, постійним, безоплатним земельним сервітутом, встановленим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18, для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до цієї ділянки, шляхом проведення демонтажу (знесення) частини паркану (огорожі) шириною 6 м 59 см який встановлено, та шляхом перенесення (пересадження) на інше вільне місце зелених насаджень, а саме 3 (три) дерева туї та інших, які висаджено (розміщено), на частині земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4, у межах згідно зі схемою в додатку № 14 висновку експерта № 329/11/2018 від 23 листопада 2018 року, а саме: в напрямку із земель загального користування до садиби № 43/8, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, у наступних точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 5,05м-6,59м-5,97м-13,86м-21,07м-6,18м-4,79м-10,11м-6,01м-26,66м (зображено на схемі в додатку № 14 до Висновку), зареєстрованого в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Усунуто перешкоди у користуванні власником земельної ділянки ОСОБА_3, розташованої у смт Козин Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, площею 0,0449 га, постійним, безоплатним земельним сервітутом, встановленим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18, для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до цієї ділянки, шляхом проведення демонтажу (знесення) частини паркану (огорожі) шириною 6 м 59 см, який встановлено, та шляхом перенесення (пересадження) на інше вільне місце зелених насаджень, а саме 3 (три) дерева туї та інших, які висаджено (розміщено), на частині земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4, у межах згідно зі схемою в додатку № 2 висновку експерта від 23 листопада 2018 року № 329/11/2018, а саме: в напрямку із земель загального користування до садиби № 43/7, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, у наступних точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 6,46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-6,5м-5,94м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку № 2 до Висновку), зареєстрованого в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати по 1 323,20 грн на кожного.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Демидової Т. М., залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року та додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2023 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, набули речове право на чуже майно у вигляді користування земельним сервітутом, однак відповідач допустив порушення речового права позивачів, та чинить перешкоди у користуванні ними земельним сервітутом у порядку і спосіб, встановлені судовим рішенням у справі № 372/656/18.
Таким чином, порушене відповідачем речове право позивачів на чуже майно у вигляді користування земельним сервітутом, а саме право проходу і проїзду із земель загального користування по пров. Рибальському в напрямку визначених садиб, підлягає захисту судом шляхом усунення визначених перешкод у здійсненні права такого користування.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимоги про зобов`язання відповідача не чинити позивачам перешкоди у користуванні земельним сервітутом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суд постановляє рішення щодо спірних правовідносин, які вже виникли та існують, а не стосовно тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Частково задовольняючи заяву представника позивачів про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував заяву відповідача про зменшення цих витрат, взяв до уваги складність справи, обсяг та час, необхідний для виконання робіт адвокатами, які надавали професійну правничу допомогу, обсяг фактично виконаної роботи, дійшов висновку про доведеність понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10,000,00 грн на користь кожного, оскільки суд встановлює, що понесені витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю цієї справи, вони відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору, доведеними.
Відмовляючи представнику відповідача у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано лише договір про надання адвокатських послуг від 23 травня 2022 року та додаткову угоду від 26 квітня 2023 року. Проте представник відповідача не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, вказавши, що неподання стороною розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), платіжних документів про оплату таких послуг, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши результати розгляду справи, процесуальну поведінку та позицію відповідача, висловлені ним доводи та заперечення проти позову, вважав правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу за заявою його представника.
Короткий зміст касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Демидова Т. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 травня 2023 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року, додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнення витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
18 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Демидової Т. М. про поновлення строку на касаційне оскарження. У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено представнику ОСОБА_4 - адвокату Демидовій Т. М. строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 15 січня 2024 року.
07 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Обухівського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
03 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20), від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169св21), від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20 (провадження № 61-7577св22), від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (провадження № К/9901/3803/17), від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18), від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17 (провадження № К/9901/57510/18), від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 (провадження № К/9901/12479/19, К/9901/11333/19), від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 (провадження № К/9901/22135/19).
Суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, тому дійшли помилкового висновку у частині задоволення позову. Зібрані докази, а саме покази свідків, не дають підстав для тверджень про те, що відповідач чинить позивачам перешкоди у користуванні земельним сервітутом.
Вказує, що суд мав стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, оскільки позов задоволено частково. Однак суд першої інстанції помилково стягнув судовий збір у повному розмірі, що є порушенням вимог статті 141 ЦПК України.
Крім того, частково задовольняючи заяву позивачів про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачі не надали до суду доказів оплати гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанції, касові ордери тощо). Однак суд першої інстанції задовольнив вимоги в цій частині, при цьому відмовив ОСОБА_4 у стягненні витрат на правову допомогу, понесених ним у суді першої інстанції, з цих же підстав.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, заявник указує, що додатковою угодою № 5, укладеною між відповідачем та його адвокатом 26 квітня 2023 року, визначена фіксована сума гонорару у розмірі 21 000,00 грн, що дає право стороні не подавати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме витребування у позивачів доказів фактично понесених витрат, оскільки доказ понесення цих витрат є предметом спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Кіян А. В. подав до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору купівлі-продажу садиби, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є. за реєстровим номером № 660, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить садиба, яка складається із: житлового будинку, загальною площею 250,9 кв. м, та присадибної ділянки, площею 0,0443 га, кадастровий номер 3223155400:05:109:0103, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу садиби, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є. за реєстровим номером № 4268, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить садиба, яка складається із: житлового будинку, загальною площею 308,1 кв. м, та присадибної ділянки, площею 0,0948 га, кадастровий номер 3223155400:05:109:0029, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
На підставі договору купівлі-продажу садиби, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є. за реєстровим номером № 3390, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить садиба, яка складається із: житлового будинку, загальною площею 250,2 кв. м та присадибної ділянки, площею 0,0449 га, кадастровий номер 3223155400:05:109:0101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,349 га, кадастровий номер 3223155400:05:109:0108, розташована в смт Козин, Обухівського району, Київської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2018 року.
Земельні ділянки, які належать ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4, є суміжними. При цьому земельні ділянки позивачів з усіх сторін оточені ділянкою, яка належить відповідачу.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту.
Встановлений на користь ОСОБА_1, як власника земельної ділянки, розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, площею 0,0374 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4, згідно зі схемою в додатку № 10 висновку експерта № 329/11/2018, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме: в напрямку із земель загального користування до садиби № НОМЕР_1, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0103, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-1 зі сторонами 6,46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-23,48м-5,69м-8,46м-8,48м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку № 10 до Висновку).
Встановлений на користь ОСОБА_2, як власниці земельної ділянки, розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, площею 0,0948 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4, згідно зі схеми в додатку № 14 висновку експерта № 329/11/2018, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме: в напрямку із земель загального користування до садиби № 43/8, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0029, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 5,05м-6,59м-5,97м-13,86м-21,07м-6,18м-4,79м-10,11м-6,01м-26,66м (зображено на схемі в додатку № 14 до Висновку).
Встановлений на користь ОСОБА_3, як власника земельної ділянки, розташованої в смт Козин Обухівського району Київської області, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, площею 0,0449 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї через частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:05:109:0108, загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_4, згідно зі схемою в додатку № 2 висновку експерта № 329/11/2018, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме: в напрямку із земель загального користування до садиби № 43/7, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:109:0101, по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 6,46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-6,5м-5,94м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку № 2 до Висновку).
Постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18 у наведеній частині залишено без змін.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 квітня 2020 року межі земельного сервітуту, встановленого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18 відносно земельної ділянки відповідача, кадастровий номер 3223155400:05:109:0108, були внесені до Державного земельного кадастру та зображені на кадастровому плані цієї земельної ділянки.
Позивачі у визначеному законом порядку набули (отримали) речове право на чуже майно, а саме право користування земельним сервітутом у спосіб, визначений рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року у справі № 372/656/18.
ОСОБА_4 на межі між проходом і проїздом по шляху встановленого й зареєстрованого земельного сервітуту та дорогою загального користування по АДРЕСА_3, встановив паркан (огорожу), розмістив (висадив) зелені насадження.
Допитаний у судовому засіданні а суді першої інстанції як свідок ОСОБА_6 показав, що він працює головою правління Об`єднання співвласників житлового комплексу "Кантрі". Між земельною ділянкою відповідача та дорогою загального користування знаходиться бетонний секційний паркан, а за ним приблизно у вересні 2021 року працівником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 висаджені дерева туї. Зелені насадження були висаджені одразу після того, як позивачі за свій рахунок зі сторони дороги по пров. Рибальський в смт Козин Обухівського району Київської області встановили розсувні ворота, в межах двох наявних секцій частини паркану, тобто там, де має відбуватись проїзд позивачів. Свідок ОСОБА_6 підтвердив фактичне місце розташування на місцевості меж земельного сервітуту та зазначених перешкод на пред`явлених йому для огляду фотознімках, які перебувають у матеріалах справи.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 показав, що працює охоронцем у відповідача в смт Козин і підтвердив, що від ОСОБА_4 дійсно отримав розпорядження не пропускати позивачів до садиб через належну відповідачу земельну ділянку.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 показав, що працює охоронцем домоволодінь відповідача ОСОБА_4 в смт Козин Обухівського району Київської області. Позивачів ніколи не бачив. До будинків є два під`їзди.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_10 пояснив, що, проводячи земельно-технічну експертизу у справі № 372/656/18, він здійснив виїзд на місцевість у смт Козин Обухівського району Київської області, за допомогою спеціальних технічних приладів провів усі необхідні обміри та запропонував декілька можливих варіантів доступу позивачів до їх садиб. Обраний судом при вирішенні спору у справі № 372/656/18 варіант встановлення земельного сервітуту дійсно є найменш обтяжливий для власника суміжної земельної ділянки, тобто для ОСОБА_4, оскільки є найкоротшим шляхом, по якому позивачі можуть потрапити до своїх садиб із дороги по пров. Рибальському в смт Козин Обухівського району Київської області. Обраний варіант зображений ним у відповідних додатках до висновку, а місце, в якому необхідно демонтувати паркан, позначено на схемах між № 2 та № 3, й відстань проміру ліній дорівнює 6 м 59 см, яка відповідно до технічних вимог є достатньою для проходу і одночасного проїзду транспортних засобів в зустрічному напрямку (в`їзд/виїзд). Пропоноване місце демонтажу паркану у визначених точках та розмірах на місцевості відповідає пред`явленим йому для огляду фотознімкам, на яких зображено фрагмент цього паркану.
20 серпня 2021 року позивачі направили ОСОБА_4 лист-вимогу щодо виконання судового рішення та необхідності усунення штучних перешкод в користуванні земельним сервітутом. Ця вимога позивачів була залишена без задоволення.
Правнича допомога позивачам надавалася адвокатом Адвокатським об`єднанням "Лавринович і партнери" Кіян А. В. та ОСОБА_11 відповідно до договорів про надання правової допомоги від 22 листопада 2021 року № 22/11-01, від 22 листопада 2021 року № 22/11-02, від 22 листопада 2021 року № 22/11-03, укладених із Адвокатським об`єднанням "Лавринович і партнери", та на підставі ордерів на надання правничої (правової) допомоги, виданих 07 квітня 2022 року на ім`я адвоката Кіян А. В., ордерів, виданих 28 березня 2023 року на ім`я адвоката Федько Т. В.
У договорах про надання правової допомоги сторони визначили погодинні ставки за правову допомогу, у зв`язку із чим позивачами долучено погодинні звіти від 18 травня 2023 року про надання правової допомоги за договорами № 22/11-01 № 22/11-02, № 22/11-03 щодо відпрацьованого часу та обсягу наданих адвокатами послуг і виконаних робіт, які прийняті ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивачів надав копії звітів про надання професійної правничої допомоги за договорами від 18 травня 2023 року, актів приймання-передачі наданої правничої допомоги від 18 травня 2023 року за вказаними договорами, а також рахунки-фактури, відповідно до яких розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 склав 94 037,37 грн, ОСОБА_2 - 45 137,93 грн, ОСОБА_3 - 45 137,93 грн.
15 червня 2023 року представник відповідача подала заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Представник відповідача, на підтвердження здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, надала договір про надання адвокатських послуг від 23 травня 2022 року та додаткову угоду від 26 квітня 2023 року № 5.
Представник відповідача не надала суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Демидової Т. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.