ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 204/5176/22
провадження № 61-2978св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Гапонець Анни Антонівни на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Чудопалової С. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 мотивували тим, що між ними та відповідачем 21 листопада 2018 року укладений договір позики грошових коштів, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. Відповідно до умов договору позикодавці надали у власність, а позичальник прийняв грошові кошти в сумі 1 988 000,00 грн, що на день підписання цього договору становить еквівалент 71 000,00 доларів США за курсом комерційного банку, обраного за погодженням сторін, станом на 21 листопада 2018 року, строком до 21 листопада 2018 року. Позичальник порушив умови договору позики грошових коштів, не повернув позикодавцям грошові кошти в сумі 1 988 000,00 грн (основна сума боргу).
Крім того, відповідач має сплатив на користь позикодавців, передбачені договором та положеннями статей 549, 625 ЦК України пеню у розмірі 770 466,15 грн, 3 % річних - 179 083,40 грн, інфляційні витрати - 406 148,40 грн, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд:
- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення із цим позовом у частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % процентів річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року та поновити строк позовної давності на звернення з цим позовом про cтягнення заборгованості за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року у частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року у розмірі 1 287 521,39 грн, із яких: 355 661,37 грн - заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати основної суми позики (за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року); 60 037,60 грн - інфляційними нарахуваннями (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 658 425,60 грн - інфляційні нарахуваннями (за період з 20 липня 2019 року до 20 липня 2022 року); 34 313,42 грн -3 % річних (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 179 083,40 грн -3 % річних (за період з 20 липня 2019 року до 20 липня 2022 року).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року у розмірі 1 287 521,39 грн, із яких: 355 661,37 грн - заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати основної суми позики (за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року); 60 037,60 грн - інфляційні нарахуванням (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 658 425,60 грн - інфляційні нарахування (за період з 20 липня 2019 року до 20липня 2022 року); 34 313,42 грн - 3 % річних (за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року); 179 083,40 грн - 3 % річних (за період з 20 липня 2019 року до 20 липня 2022 року).
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що між сторонами існують договірні відносини, які відповідач належним чином не виконував, тому позивачі мають право на отримання пені, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтями 549, 625 ЦК України та пунктом 5 договору позики від 21 листопада 2018 року.
При цьому суд указав, що у справі № 201/13740/18 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 подали 25 березня 2020 року зустрічну позовну заяву про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за договором позики, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у прийнятті якого судом відмовлено у квітні 2022 року. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачі звернулися із позовом про стягнення заборгованості за договором позики шляхом подачі зустрічного позову у межах трирічного строку позовної давності. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення з цим позовом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року 989 046,18 грн, із яких: 353 755,00 грн - пеня за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, інфляційні нарахування за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року - 109 553,24 грн та за період з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року - 338 752,66 грн, 3 % річних за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року - 94 190,04 грн та за період 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року - 92 795,17 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9 529,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4 313,61 грн.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, підлягає зменшенню, а саме: заборгованість пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року до 353 755,07 грн, сума інфляційних витрат за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року до 448 305,90 грн, сума 3 % річних до 186 985,21 грн, загалом сума заборгованості за рішенням підлягає зменшенню до 989 046,18 грн, оскільки встановлено, що розрахунок заборгованості позивачами та судом першої інстанції було зроблено без врахування суми погашення заборгованості та без врахування змін до законодавства щодо стягнення штрафних санкцій на період воєнного стану.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачі пропустили строк позовної давності, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції правомірно поновив позивачам строк для звернення до суду із цим позовом, оскільки обставини, відповідно до яких останні пропустили строк, не залежали від них, а тому апеляційний суд вважав, що позивачі пропустили строк з поважних причин.
Короткий зміст касаційної скарги
У лютому 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Гапонець А. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
12 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Гапонець А. А., зупинено виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У вересні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Чернецької О. А. надійшло клопотання про скасування зупинення виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 13 січня 2022 року у справі № 914/1962/19 та у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15.
Посилаючись на положення статті 258 ЦК України, заявник указував, що позивачі пропустили позовну давність за вимогою про стягнення пені, яка обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня.
Отже, перебіг позовної давності для звернення із позовом про стягнення заборгованості, у позивачів почався 22 грудня 2018 року і сплив 22 грудня 2019 року.
Посилаючись на неправильне застосування норм права та порушення норм процесуального права, заявник указує, що 12 жовтня 2022 року відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності до позовних вимог. Однак ухвалою від 09 вересня 2022 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська відкрив провадження у справі та поновив строк позовної давності на звернення з цим позовом у частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних витрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року, чим порушив вимоги частини першої статті 187, статті 185 ЦПК України, частини другої - п`ятої статті 267 ЦК України.
З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку з її закінченням за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.
Позивачі звернулись до суду 25 липня 2022 року, отже, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, у разі наявності для цього законних підстав, з урахуванням положень пункту 18 Перехідних положень ЦК України, період, за яким могло бути нараховано пеню, становить з 25 липня 2021 року до 23 лютого 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 листопада 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, з однієї сторони, та позичальник ОСОБА_4, з іншої сторони, уклали між собою договір позики грошових коштів, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л. О. та зареєстровано у реєстрі за № 114.
Пункт 1 договору позики передбачає, що діючи без будь-якого на них тиску та примусу, позикодавці надали у власність, а позичальник прийняв грошові кошти у сумі 1 988 000,00 грн, що на день підписання цього договору становить еквівалент 71 000,00 доларів США за курсом комерційного банку, обраного за погодженням сторін, станом на 21 листопада 2018 року, строком до 21 грудня 2018 року.
Згідно з пунктом 2 договору позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцям суму позики у розмірі 1 988 000,00 грн, але в будь-якому разі не менше суми, що на день повернення грошових коштів становитиме еквівалент 71 000,00 доларів США за курсом комерційного банку, у строк, зазначений у пункті 1 договору. Підтвердженням повного виконання зобов`язань за договором позики буде заява позикодавців про повний розрахунок за договором позики.
Відповідно до пункту 4 договору позики грошова сума, вказана у пункті 1 договору позики, передана позичальнику до підписання цього договору.
Згідно з пунктом 8 договору позики сторони засвідчили, що договір не укладений під впливом обману, насильства або під впливом тяжкої обставини.
Сторони підтвердили, що: цілком розуміють, що несуть відповідальність та юридичні наслідки вчиненого правочину (пункт 9 договору позики); договір прочитаний сторонами, зміст його зрозумілий і відповідає волі сторін (пункт 14 договору позики); сторонам нотаріусом роз`яснено правові наслідки приховування реальної суми позики, зміст статей 229, 230, 234, 1046, 1047, 1048, 1050, 1051, 1052, 1053 ЦК України, статей 57, 59, 60 СК України (пункт 11 договору позики).
Встановлено, що позичальник порушив пункти 1 та 2 договору позики від 21 листопада 2018 року та положення статті 1046 ЦК України і не повернув позикодавцям ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 до 21 грудня 2018 року суму позики у розмірі 1 988 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2023 року у справі № 201/13740/18, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванютін-Сандомирський Л. О., про визнання договору позики від 21 листопада 2018 року недійсним.
Судовими рішеннями у справі № 201/13740/18 встановлено: "Зі змісту договору позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року вбачається, що цей договір відповідає як загальним, так і спеціальним вимогам до договору позики, які закріплені у ЦК України, зокрема, зміст договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; укладаючи договір позики як позичальник, так і позикодавці мали повний обсяг дієздатності договір посвічений нотаріально та нотаріус встановив сторін правочину, а також перевірив обсяг їх дієздатності та дійсність намірів; договір підписаний із досягненням усіх істотних умов (визначено предмет договору сума позики у розмірі 1 988 000 грн, строк повернення позики до 21 грудня 2018 року включно, у договорі позики зазначено, що грошова сума позики передана позичальнику до підписання цього договору, тощо); форма договору позики письмова, договір нотаріально посвідчений. Зважаючи на викладене вище, суд дійшов до висновку, що договір позики грошових коштів від 21 листопада 2018 року, укладений між сторонами - позичальником ОСОБА_4 та позикодавцями ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 відбувся; сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і в тексті договору обумовлено про те, що передачу коштів за договором було здійснено до підписання вказаного договору, передбачені умови щодо повернення коштів, строку виконання зобов`язання, тощо; сторонами не заперечується факт підписання договору позики від 21 листопада 2018 року."
Пунктом 5 договору позики передбачено, що у разі неповернення боргу у сумі і строки, передбачені цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення грошових коштів.
Пеня розрахована за формулою: [пеня] = [сума боргу] ? [розрахункова ставка (%)] / 100% ? [кількість днів] / [кількість днів у році], де:[сума боргу] - сума простроченого боргу; [розрахункова ставка (%)] - розрахункова ставка пені в процентах річних; [кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання, [кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Враховуючи зазначені умови договору позики, пеня у зальному розмірі за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року становить 353 755,07 грн, а саме:
- період розрахунку з 22 грудня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 10 днів, [розрахункова ставка] = 18,000% (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 36,000%, [пеня] = 1 988 000,00 грн. (сума боргу) ? 36,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 10 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 19 607,67 грн;
- період розрахунку з 01 січня 2019 року до 25 квітня 2019 року - 115 днів, [розрахункова ставка] = 18,000 % (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 36,000%,[пеня] = 1 988 000,00 грн (сума боргу) ? 36,000 % (розрахункова ставка) / 100 % ? 115 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 225 488,22 грн;
- період розрахунку з 26 квітня 2019 року до 06 червня 2019 року - 42 дні, [розрахункова ставка] = 17,500 % (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 35,000%,[пеня] = 1 988 000,00 грн (сума боргу) ? 35,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 80 064,66 грн;
- період розрахунку з 07 червня 2019 року до 21 червня 2019 року - 15 днів, [розрахункова ставка] = 17,500 % (облікова ставка НБУ) ? 2,000 = 35,000%,[пеня] = 1 988 000,00 грн (сума боргу) ? 35,000% (розрахункова ставка) / 100% ? 15 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 28 594,52 грн.
Суму для розрахунку штрафних санкцій позивач визначив у розмірі 1 988 000 грн.
З матеріалів справи встановлено, що 27 грудня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. видала виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 5150, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 суму за договором позики грошових коштів, посвідченого 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом, у розмірі 1 988 000,00 грн (том 1 а.с.24)
Згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_3, відкритим 28 липня 2020 року на виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса № 5150, виданого 27 грудня 2018 року, приватним виконавцем 19 жовтня 2020 року здійснено реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт, реєстраційний номер лота № НОМЕР_1, а саме: легкового автомобіля NISSAN QASHQAI, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, що належить боржнику ОСОБА_4, для погашення заборгованості перед позивачами за договором позики від 21 листопада 2018 року, що підтверджується актами про проведення електронних торгів від 22 жовтня 2020 року за лотом № 445589.
Встановлено, що станом на 28 липня 2020 року нестягнута сума склала 1 964 948,71 грн, тому взято її для розрахунку заборгованості за період з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції правильно розрахував заборгованість розміру пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, однак зробив арифметичну помилку та стягнув 355 661,37 грн замість правильної суми - 353 755,07 грн.
Позивачі не спростували того, що суму заборгованості частково погашено за рахунок продажу автомобіля відповідача.
Для розрахунку заборгованості за інфляційними витратами та 3 % річних взято період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року із суми у розмірі 1 988 000 грн, період з 29 липня 2020 року до 23 лютого 2022 року із у розмірі 1 964 948,71 грн.
Інфляційні збитки розраховано за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (І3 : 100) x ... (ІІZ : 100) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,. ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Період 1: IIc (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) = 1.05510726
Інфляційне збільшення: 1 988 000,00 x 1.05510726 - 1 988 000,00 = 109 553,24 грн.
Період 2: IIc (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.17239771
Інфляційне збільшення: 1 964 948,71 x 1.17239771 - 1 964 948,71 = 338 752,66 грн.
Загалом сума інфляційних витрат за спірний період становить 448 305,90 грн.
Розрахунок 3 % річних: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення:
Із 22 грудня 2018 року до 31 грудня 2019року 1 988 000,00 x 3 % x 375 : 365 : 100 сума = 61 273,97 грн;
Із 01 січня 2020 року до 20 липня 2020 року 1 988 000,00 x 3 % x 202 : 366 : 100 сума = 32 916,07 грн;
Із 29 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року 1 964 948,71 x 3 % x 156 : 366 : 100 сума = 25125,57 грн;
Із 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року 1 964 948,71 x 3 % x 419 : 365 : 100 сума = 67669,60 грн.
Всього заборгованість за 3 % річних - 186 985,22 грн.
Заборгованість за сумою пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року - 353 755,07 грн, сума інфляційних витрат за період з 22 грудня 2018 року до 28 липня 2020 року - 448 305,90 грн, сума 3 % річних - 186 985,21 грн.
У позовній заяві позивачі просили визнати поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення із цим позовом в частині стягнення пені за період з 22 грудня 2018 року до 22 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 22 грудня 2018 року до 19 липня 2019 року, поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення з цим позовом.
У справі № 201/13740/18 про визнання недійсним договору позики ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 25 березня 2020 року подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення з нього заборгованості за договором позики, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у прийнятті якої ухвалою суду першої інстанції від 08 квітня 2022 року відмовлено.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення з цим позовом.
У відзиві на позовну заяву, поданому 13 жовтня 2022 року, ОСОБА_7 виклав заяву про застосування строків позовної давності.