ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 463/1735/16-ц
провадження № 61-11082св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за обʼєднаним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року в складі судді Жовніра Г. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив розділити будинок АДРЕСА_1 на підставі варіанту № 3 висновку експертизи № 069/16 та розділити земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:04:004:0069 за цією адресою на підставі пропозиції поділу земельної ділянки, розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_5 .
Позов мотивований тим, що він є власником 1/2 частки зазначеного будинку. Власником іншої 1/2 частки будинку спочатку був ОСОБА_4, який відчужив свою частку на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Він як співвласник будинку АДРЕСА_1 має намір виділити свою частку в ньому та у зв`язку з цим провести також поділ земельної ділянки площею 0,1000 га. В добровільному порядку відповідачі спір вирішити відмовляються.
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та просила прийняти рішення про реальний поді будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:04:004:0069 між нею та відповідачами.
На обґрунтування позову зазначала, що їй на праві власності належить 1/4 спірного будинку та 1/4 спірної земельної ділянки, які вона має намір виділити, чітко визначивши, які саме приміщення є її власністю, а які переходять у власності відповідачів відповідно до ідеальних часток.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що поділ будинку за варіантом позивача передбачає втручання в несучі конструкції та інженерні мережі, отже, потребує отримання документів, що дають право на їх виконання, проте позивач не надав доказів можливості проведення таких робіт. У зв`язку з відмовою у поділі житлового будинку, суди відмовили й у поділі земельної ділянки.
Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що отримання документів, які дають право на виконання робіт з переобладнання будинку, є питанням способу та порядку виконання судового рішення.
Суди цього не врахували та дійшли передчасного висновку про відмову в позові ОСОБА_1 лише з підстав відсутності дозволів на виконання робіт, визначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи, а також ненадання позивачем доказів наявності технічної можливості проведення вказаних робіт.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року (з урахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 14 квітня 2023 року про виправлення описки), позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розділено будинок за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно до варіанту № 3, запропонованого експертом Табунщик Т. Я. у висновку № 069/16 від 24 квітня 2017 року, враховуючи, що вказана експертом частка ОСОБА_4 належить відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про реальний розподіл будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі варіанту № 3 висновку експертизи № 069/16 підлягають задоволенню, оскільки відповідачі не запропонували жодного іншого варіанту розподілу будинку.
Відчуження ОСОБА_4 своєї частки відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджає вирішенню спору та здійсненню розподілу на підставі вказаного вище висновку експерта, оскільки частка позивача залишилась незмінною, а спільна частка відповідачів відповідає частці їх батька, вказаній у висновку експерта.
Вимоги про поділ земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки розроблені інженером землевпорядником ОСОБА_5 рекомендації щодо поділу земельної ділянки суперечать варіантам, запропонованим у висновку експерта № 069/16, та заперечується стороною відповідачів.
Позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки позивач не погодилася з жодним запропонованим у висновок експерта № 2643/4900-4902 від 30 березня 2022 року варіантом поділу будинку, не подала уточнену позовну заяву з конкретним варіантом розподілу будинку та земельної ділянки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У липні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Булавчук І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити позов ОСОБА_2 .
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В процесі розгляду справи відбулась заміна відповідача на двох свіввідповідачів у зв`язку зі зміною співвласників будинку. Таким чином, на сьогодні власниками будинку є троє осіб, а експертиза, яка була врахована судом при вирішенні спору, не могла бути врахована судом при вирішенні спору.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про допит експертів, які склали висновок судової будівельно-технічної експертизи, чи фактично позбавив можливості повноцінно дослідити наявні у справі докази.
Справа безпідставно розглянута за відсутності органу опіки та піклування.
У липні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 червня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити її позов в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 86), від 10 листопада 2021 року у цій справі, від 18 лютого 2020 року у справі № 205/7623/16-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 520/13003/16-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86), від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Висновок експерта є неповним, він не враховує права відповідачів як співвласників спірного будинку, оскільки експертом не вирішувалось питання поділу будинку між трьома співвласниками, не враховувалась можливість обладнання окремих входів до будинку.
Належним способом захисту прав позивача є подання позову про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано її матеріали з Личаківського районного суду м. Львова.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2
13 грудня 2023 року справа № 463/1735/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направив відзиви на касаційні скарги, в яких просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.