ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 450/3916/22
провадження № 61-17671св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Шаравара Оксана Романівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2023 року
у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Шаравара О. Р., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося майно, а саме будинок АДРЕСА_1 .
Зазначала, що 27 жовтня 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса Шаравари О. Р. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на яку нотаріус надала відповідь, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Позивачка вважала, що пропустила вказаний строк з поважних підстав, оскільки страждала на важке психічне захворювання і не підтримувала зв`язків
з ОСОБА_3 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачка не надала, а суд не встановив жодних об?єктивних причин, які могли викликати непереборні або істотні труднощі для подання нею заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк - з 01 лютого 2021 року до 01 серпня 2021 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 квітня
2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції та зазначив, що протягом майже чотирьох років до дня смерті ОСОБА_3 та півтора року після його смерті
ОСОБА_1 не перебувала ні на стаціонарному, ні на амбулаторному лікуванні. Хвороба позивачки не була об?єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов?язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 грудня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 рокуі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала ряд доказів, які досліджені судом, допитано як її особисто, так і свідка ОСОБА_5, які підтвердили викладені в позові обставини щодо тривалості та складності хвороби, однак зроблені судом висновки не відповідають доведеним належними доказами обставинам справи. Надані позивачкою докази повністю підтверджують тривалість і важкість її хвороби, яка фактично тривала з 2015 року з періодичним погіршенням стану та
в результаті спричинила отримання 2 групи інвалідності. Вказує, що законодавство України не містить визначення поняття "поважні причини" та не встановлює переліку таких причин.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, від 23 листопада 2020 року
у справі № 315/714/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 285/968/19, від
30 березня 2020 року у справі № 221/6855/17, від 18 березня 2020 року у справі № 766/16770/17, від 07 лютого 2020 року у справі № 754/11447/18, від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня
2020 року у справі № 450/1383/18, постанові Верховного суду України від
23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
02 квітня 2024 року адвокат Сеньків А. Р., який діє на підставі передоручення
в інтересах ОСОБА_2, подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що на час смерті спадкодавця, а також протягом шести місяців після його смерті позивачка не перебувала на стаціонарному лікуванні, отже, могла довідатись про смерть свого чоловіка. Незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина, без встановлення інших об?єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку. Обов?язковою умовою задоволення позову є доведення того факту, що існуючі перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини створили спадкоємцю об?єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, чого позивачка не довела. Наведені у касаційній скарзі мотиви не спростовують висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області.
07 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
17 грудня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 27 жовтня 2022 року
№ 70447904 відомо, що внаслідок смерті ОСОБА_3 за заявою
ОСОБА_2 від 30 червня 2021 року приватний нотаріус Шаравара О. Р. відкрила спадкову справу № 67893681.
27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Шаравари О. Р. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Листом від 27 жовтня 2022 року № 107/02-14 приватний нотаріус повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину на належне ОСОБА_3 майно, оскільки, звернувшись до нотаріуса
з відповідною заявою 27 жовтня 2022 року, вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.
У 2020 році ОСОБА_1 залишила чоловіка та перейшла проживати за місцем своєї реєстрації у квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з епікризом ОСОБА_1 вперше лікувалася у Львівській КПЛ стаціонарно з 23 лютого 2016 року до 11 квітня 2016 року, надалі - з 22 липня 2016 року до 07 вересня 2016 року, з 11 лютого 2017 року до 21 березня
2017 року з діагнозом хронічний маячний розлад, параноїчний синдром.
Остання госпіталізація позивачки тривала з 05 липня 2022 року до 24 серпня 2022 року, тобто через півтора року після смерті ОСОБА_3 .
17 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності,
а з 24 серпня 2022 року до 24 серпня 2023 року призначено індивідуальну програму реабілітації № 812.
Сторона позивача вважає, що наведена хвороба позивачки була перешкодою для подання нею заяви про прийняття спадщини у визначений статтею 1272 ЦК шестимісячний строк.