ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 185/1057/16-ц
провадження № 61-2047 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.; касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", АТ "Ощадбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2014 року між АТ "Ощадбанк"
та ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" укладений договір кредитної лінії № 6, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) у розмірі 3 200 000 грн зі сплатою 19 % річних, на термін не пізніше 27 січня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29 січня
2014 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, укладені договори поруки № 6 та № 7, за умовами яких кожен із поручителів окремо зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов`язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Згідно з умовами кредитного договору, ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" отримав окремими траншами кредит на загальну суму 3 200 000 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на грудень 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 4 243 307,46 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 125 000 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 35 790,27 грн, несплачені комісійні послуги - 960,00 грн, пеня - 870 995,24 грн, інфляційне збільшення заборгованості - 160 180 грн, три проценти річних від суми заборгованості - 50 381,95 грн.
ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" частково було виконано вимоги банку.
З врахуванням викладеного та заяви про зменшення позовних вимог від 28 липня 2017 року, оскільки позичальником було частково погашено заборгованість за кредитним договором, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 14 липня 2017 року у розмірі 4 081 446,26 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 958 345,35 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів -
140 899,71 грн, заборгованість зі сплати процентів - 20 019,49 грн, заборгованість за нарахованими комісійними винагородами - 887,50 грн, прострочена заборгованість за комісійними винагородами - 7 201,44 грн, три проценти річних від простроченого основного боргу - 192 874,04 грн, три проценти річних по простроченим процентам - 1 202,88 грн, три проценти річних по простроченим комісійним винагородам - 65,89 грн, інфляційне збільшення боргу за основним боргом - 751 534,26 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим
процентам - 8 044,98 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим комісійним винагородам -370,72 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом
на 14 липня 2017 року у розмірі 4 081 446,26 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 958 345,35 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів - 140 899,71 грн, заборгованість зі сплати процентів - 20 019,49 грн, заборгованість за нарахованими комісійними винагородами - 887,50 грн, прострочена заборгованість за комісійними винагородами - 7 201,44 грн, три проценти річних від простроченого основного боргу - 192 874,04 грн, три проценти річних по простроченим процентам - 1 202,88 грн, три проценти річних по простроченим комісійним винагородам - 65,89 грн, інфляційне збільшення боргу за основним боргом - 751 534,26 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим
процентам - 8 044,98 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим комісійним винагородам -370,72 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 22 липня 2019 року у складі судді Зінченко А. С. у задоволенні позову
ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 29 січня 2014 року між
ПАТ "Ощадбанк" та ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" був укладений договір кредитної лінії № 6, на забезпечення якого у цей самий день між банком та відповідачами укладені окремі договори поруки № 6 та № 7, відповідно до яких відповідачі взяли на себе зобов`язання, серед іншого, повернути банку кредит у розмірі 3 200 000 грн у строк та на умовах, зазначених у кредитному договорі. Договорами поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договорів поруки (пункт 4.2 договору поруки) про їх дію до повного виконання боржником або поручителем зобов`язань за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, тому у цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Пунктом 2.3.3 договору кредитної лінії № 6 визначений обов`язок позичальника здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування. Відповідно до позовної заяви та письмових доказів, наданих позивачем, останній транш за договором кредитної лінії наданий позичальнику 04 липня 2014 року у загальній сумі на максимальну суму кредитування 3 200 000 грн.
Отже, ПАТ "Ощадбанк" не звернулося до поручителів, відповідачів, протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, а саме не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання останнього чергового траншу від 04 липня 2014 року, тобто з 05 липня 2014 року по 04 січня 2015 року, з вимогою про виконання кредитного зобов`язання, проте позов до суду подано лише 25 січня 2015 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що порука ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є припиненою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу
АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-1815св20). ( Усик Г. І. суддя-доповідач).
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судом правильно встановлено, що умови договорів поруки від 29 січня 2014 року № 6 та № 7 про їх дію до припинення забезпеченого зобов`язання за кредитним договором не свідчать про те, що договорами установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Умовами кредитного договору передбачено надання позичальнику кредитних коштів окремими частинами (траншами), погашення кожного з яких він повинен здійснити не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від діючого ліміту кредитування, а тому обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителів щодо окремих зобов`язань за кредитним договором, має відбуватися з часу прострочення повернення кожного з окремих траншів.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив дату отримання ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" останнього траншу за кредитним договором - 04 липня 2014 року, наслідком чого стало вичерпання позичальником ліміту кредитування -
3 200 000 грн, що у свою чергу, унеможливлювало отримання ним будь-яких інших траншів, у тому числі і траншу від 24 липня 2014 року, доводи щодо отримання якого позичальник навів в апеляційній скарзі.
Зазначеного висновку апеляційний суд дійшов без урахування того факту, що
08 липня 2014 року ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" здійснило погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 200 000 грн, а отже, станом
на 24 липня 2014 року розмір отриманого позичальником кредиту становив 3 000 000 грн. Також апеляційний суд не перевірив доводів АТ "Ощадбанк" про те, що відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1, останній транш у рахунок дозволеного ліміту кредитування у розмірі 200 000 грн, тобто в межах кредитного ліміту 3 200 000 грн, ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" отримало 24 липня 2014 року, призначення платежу - "оплата за товар технічного призначення згідно договору від 03 лютого 2014 року № 03/02-2014, в т. ч. ПДВ - 33 333,33 грн", а тому зобов`язання з погашення останнього траншу у розмірі 200 000 грн у позичальника виникло 25 липня 2015 року.
АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до відповідачів 25 січня 2016 року, тому суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про припинення поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо усіх зобов`язань за кредитним договором. Зробивши помилкові висновки щодо припинення поруки
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, суд не перевірив та не надав оцінки щодо правильності нарахованої позивачем суми заборгованості за кредитним договором.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 станом на 14 липня 2017 року у розмірі
4 081 446,26 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 2 958 345,35 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 140 899,71 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 20 019,49 грн, заборгованість за нарахованими комісійними винагородами - 887,50 грн, прострочена заборгованість за комісійними винагородами - 7 201,44 грн, 3 % річних від простроченого основного боргу - 192 874,04 грн, 3 % річних по простроченим відсоткам - 1 202,88 грн, 3 % річних по простроченим комісійним винагородам - 65,89 грн, інфляційне збільшення боргу за основним боргом - 751 534,26 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим відсоткам - 8 044,98 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим комісійним винагородам - 370,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" судові витрати по 77 741,07 грн з кожного.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що умови договорів поруки від 29 січня 2014 року № 6
та № 7 про їх дію до припинення забезпеченого зобов`язання за кредитним договором не свідчать про те, що договорами установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 559 ЦК України.
Передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України перебіг строку дії поруки за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами, починається стосовно кожного окремого платежу від дня, коли відбулося таке порушення.
Останні платежі на погашення основного зобов`язання, у межах строку дії договору, позичальник здійснив 02 грудня 2015 року та 20 січня 2016 року. Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1, 08 липня 2014 року
ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" здійснило погашення основного боргу
у розмірі 200 000 грн, а останній транш у межах дозволеного ліміту кредитування отримало 24 липня 2014 року, призначення платежу - "оплата за товар технічного призначення згідно договору від 03 лютого 2014 року № 03/02-2014, в т. ч. ПДВ - 33 333,33 грн". Вказані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції.
Пунктом 2.3.3 договору кредитної лінії № 6, укладеного між ПАТ "Ощадбанк" та ТОВ "Юнион-Нефтепродукт", визначено обов`язок позичальника здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування. Таким чином, у позичальника настав строк виконання основного зобов`язання 25 липня 2015 року, банк із зазначеним позовом до суду звернувся 25 січня 2016 року, тобто у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги банку підлягають задоволенню.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у 2017 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кожен окремо, звернулися до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до АТ "Ощадбанк" в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" про зміну договору поруки, шляхом призупинення (відстрочення) виконання зобов`язання за договором поруки з підстав проведення антитерористичної операції та військових дій, що унеможливлює здійснення господарської діяльності у м. Донецьку, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, та призводить до відсутності можливості виконання умов кредитного договору. Такі дії поручителів свідчать про те, що відповідачі фактично визнавали існування заборгованості за кредитним договором під час розгляду цієї справи, та намагалися лише відстрочити виконання зобов`язання.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у частині позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в частині позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України"
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без змін. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає (провадження № 61-7154св 23).
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що початок перебігу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за всіма траншами слід визначати за датою отримання останнього траншу за кредитним договором, а також не перевірив, чи сплив шестимісячний строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України щодо траншів, отриманих ТОВ "Юнион-Нефтепродукт"
до 24 липня 2014 року. Також суд апеляційної інстанції при стягненні
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості зі сплати процентів не врахував, що рішенням Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року
у справі № 905/3385/16, яке набрало законної сили, позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" на користь
АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 станом на 31 січня 2017 у розмірі 3 356 288,20 грн. Провадження у справі
№ 905/3385/16 відкрито ухвалою господарського суду Донецької області
від 01 грудня 2016 року. Отже, апеляційний суд залишив поза увагою, що кредитодавець використав своє право, передбачене частиною другою
статті 1050 ЦК України, звернувшись до суду з позовом до ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2016 році, чим змінив умови основного зобов`язання. Тому, висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості
зі сплати процентів станом на 14 липня 2017 року є передчасним.
Суд апеляційної інстанції не перевірив правильність нарахованої позивачем суми заборгованості за кредитним договором, яку він просив стягнути з ОСОБА_1, у тому числі заборгованості щодо комісії, її виду відповідно до пункту 2.10 договору кредитної лінії.
Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що банк предʼявив вимогу про стягнення заборгованості до кожного з поручителів окремо, за окремими договорами поруки, зокрема, до поручителя ОСОБА_1 відповідно до договору поруки від 29 січня 2014 року № 6, умовами якого не встановлена солідарна відповідальність поручителів. Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність з іншим поручителем перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 умовами договору поруки № 6, укладеного 29 січня 2014 року між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, не встановлена солідарна відповідальність поручителів. ОСОБА_2 судове рішення у касаційному порядку не оскаржив, тобто фактично погодився з ним. ОСОБА_1 в касаційній скарзі не навів мотивів, яким чином судове рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_2 порушує його права та інтереси.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 станом на 14 липня 2017 року у розмірі 200 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, дослідивши надану банком виписку, встановлено, що банком здійснено 27 траншів за 21 розпорядженням
за період з 30 січня 2014 року по 24 липня 2014 року. Заборгованість за 18 траншами було повернуто банку внесками, станом на 24 липня 2017 року. Заборгованість за траншем від 18 квітня 2014 року в розмірі 1 255 200 грн мала бути сплачена до 18 квітня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 18 жовтня 2015 року. Заборгованість за траншами від 30 квітня 2014 року у сукупному розмірі 77 138 грн мала бути сплачена до 30 квітня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 30 жовтня 2015 року. Заборгованість за траншем від 05 травня 2014 року
у розмірі 129 204 грн мала бути сплачена до 05 травня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 05 листопада 2015 року. Заборгованість за траншем від 10 червня 2014 року у розмірі 230 000 грн мала бути сплачена до 10 червня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 10 грудня 2015 року. Заборгованість за траншами
від 17 червня 2014 року у сукупному розмірі 460 450 грн мала бути сплачена
до 17 червня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 17 грудня 2015 року. Заборгованість за траншем від 01 липня 2014 року у розмірі 130 000 грн мала бути сплачена до 01 липня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 01 січня 2016 року. Заборгованість за траншем від 04 липня 2014 року у розмірі 1 199 550 грн мала бути сплачена до 04 липня 2015 року та звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за цим траншем з поручителя позивач мав до 04 січня 2016 року.
Таким чином, початок перебігу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка включає у себе всі отримані позичальником транші, слід визначати за датою отримання кожного траншу за кредитним договором.
Зважаючи на пропуск шестимісячного строку, який встановлений
частиною четвертою статті 559 ЦК України щодо траншів, отриманих ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" до 24 липня 2014 року, апеляційний суд дійшов висновку
про стягнення з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 станом на 14 липня 2017 року
у розмірі 200 000 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з поручителя ОСОБА_1 простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 140 899,71 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 20 019,49 грн, заборгованості за нарахованими комісійними винагородами у розмірі 887,50 грн, простроченої заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 7 201,44 грн апеляційний суд звернув увагу на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у справі № 905/3385/16у задоволенні цих позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" відмовлено,
а тому відсутні правові підстави для стягнення цих сум з ОСОБА_1, як поручителя.
Щодо вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 інфляційного збільшення боргу
за основним боргом - 751 534,26 грн, інфляційного збільшення боргу по простроченим процентам - 8 044,98 грн, інфляційного збільшення боргу по простроченим комісійним винагородам - 370,72 грн, апеляційний суд зазначив,
що позивачем не надано доказів належного повідомлення поручителя
ОСОБА_1 про прострочення виконання вимог боржником ТОВ "Юнион-Нефтепродукт", унаслідок чого нарахування інфляційних збільшень до звернення з позовом до поручителя ОСОБА_1 є безпідставними, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 трьох процентів річних від простроченого основного боргу - 192 874,04 грн, трьох процентів річних по простроченим процентами - 1 202,88 грн, трьох процентів річних по простроченим комісійним винагородам - 65,89 грн, апеляційний суд дійшов висновку про те, що банком не надано доказів належного повідомлення поручителя ОСОБА_1 про прострочення виконання вимог боржником ТОВ "Юнион-Нефтепродукт",
а рішенням Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року
у справі № 905/3385/16три проценти річних стягнуті з боржника ТОВ "Юнион-Нефтепродукт", а відтак санкції, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не можуть бути застосовані до поручителя ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у частині задоволення позову
АТ "Державний ощадний банк України" до нього скасувати й направити справу у цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі АТ "Державний ощадний банк України" просить оскаржувану постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у частині відмови у задоволенні позову банку до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по процентам, комісій, інфляційного збільшення заборгованості та 3 % річних скасувати й направити справу у цій частині на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року і витребувано цивільну справу № 185/1057/16-ц з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня
2024 року. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено
пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року заяву судді Верховного Суду Гулейкова І. Ю. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Гулейкова І. Ю.
за його заявою від участі у розгляді справи № 185/1057/16-ц за позовом
ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року(провадження 61-2047 св 24).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2024 року справу передано судді-доповідачеві
Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Шипович В. В.,
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що умовами договору кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 передбачено надання позичальнику кредитних коштів окремими частинами (траншами), погашення кожного з яких він повинен здійснити не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від діючого ліміту кредитування, а тому обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителів щодо окремих зобов`язань за кредитним договором, має відбуватися з часу прострочення повернення кожного з окремих траншів.
Отже, апеляційний суд при ухваленні постанови від 29 березня 2023 рокуне врахував висновків Верховного Суду у порушення положень закону дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_2, як поручителя, усієї суми заборгованості за всіма траншами, не врахувавши факт пропуску за окремими траншами визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України строку на звернення з вимогою до поручителя.
Крім того, апеляційний суд, стягуючи усю суму кредитної заборгованості, не звернув уваги на рішення Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у справі № 905/3385/16, яким позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 станом на 31 січня 2017 у розмірі 3 356 288,2 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 947 235,93 грн; інфляційне збільшення боргу у розмірі 282 135 грн; три проценти річних у розмірі 126 917,27 грн. Судом при розгляді справи
№ 905/3385/16 встановлено відсутність заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Отже, апеляційним судом помилково не враховано рішення Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у справі № 905/3385/16, яким визначено розмір заборгованості та стягнув кредитну заборгованість у більшому розмірі, у тому числі заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України" мотивована тим, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 рокуу частині відмови у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по процентам, комісій, інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних є незаконною.
Апеляційний суд помилково посилався на рішення Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у справі № 905/3385/16, оскільки станом на дату подання банком позову до господарського суду заборгованість за процентами та комісійними винагородами за кредитним договором була відсутня. Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на суму стягнутого боргу і комісійна винагорода.
Банком було здійснено належне повідомлення поручителя про прострочення повернення кредиту боржником, ТОВ "Юнион-Нефтепродукт", шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, таким чином, відмова у задоволенні вимог про стягнення інфляційного збільшення заборгованості та 3 % річних є безпідставною.
Доводи осіб, які подали відзиви, заперечення, відповіді
У квітні 2024 року АТ "Державний ощадний банк України" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що банком не пропущено строк на звернення з вимогою до ОСОБА_2, як поручителя, тому позов банку задоволено. Банком належними доказами підтверджено факт видачі позичальнику кредиту.
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав заяву про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 рокує законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_1 не володіє і ніколи не володів кредитними коштами, оскільки не є позичальником за договором кредитної лінії,
а тому до нього не можуть бути застосовані положення частини другої статті 625 ЦК України.
Апеляційний суд встановив, що до подання позовної заяви ОСОБА_1
не повідомлявся банком про порушення зобов`язання боржником. Отже, апеляційний суд правильно встановив, що зобов`язання відповідача щодо сплати коштів виникло у момент подання позову до суду. За таких умов, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат за період до подання позову.
Крім того, у відзиві порушено клопотання про стягнення з банку витрати на правничу допомогу.
У липні 2024 року АТ "Державний ощадний банк України"подало
заперечення на заяву ОСОБА_1 про закриття касаційного
провадження.
У липні 2024 року АТ "Державний ощадний банк України"подало відповідь на відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, яка мотивована тим, що кредитор має право вимагати стягнення з поручителя процентів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, забезпеченого порукою, відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України, до фактичного погашення боргу. На правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості поширюється і на поруку, оскільки наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Крім того, банк просив відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, оскільки їх розмір не відповідає критерію таких витрат.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 січня 2014 року між АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" укладений договір кредитної лінії № 6, за умовами якого банк надав позичальнику кредит
у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами)
у розмірі 3 200 000 грн зі сплатою 19 процентів річних, з остаточним терміном повернення не пізніше 27 січня 2017 року.
Відповідно до пункту 2.3.3 кредитного договору, сторони погодили збільшення/ зменшення діючого ліміту кредитування у строки згідно з таким графіком: з дати надання кредиту по 31 серпня 2016 року - 3 200 000 грн; з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року - 2 700 000 грн; 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року- 2 200 000 грн; 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року - 1 700 000 грн; 01 грудня 2016 року по 30 грудня 2016 року - 1 200 000 грн;
з 01 січня 2017 року по дату остаточного погашення - 700 000 грн.
Позичальник зобов`язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше
ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування (пункт 2.3.3 кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29 січня
2014 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 6, та договір поруки між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 № 7.
За умовами укладених договорів поруки, поручителі ОСОБА_1
та ОСОБА_2, кожен окремо, зобов`язалися перед АТ "Ощадбанк" відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до пунктів 4.1 договорів поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов`язання за кредитним договором.
25 січня 2016 року АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовними вимогами до ТОВ "Юнион-Нефтепродукт", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, тим самим змінивши строк виконання основного зобов`язання.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року у справі № 905/3385/16, що набрало законної сили, позов АТ "Ощадбанк" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Юнион-Нефтепродукт" на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором кредитної лінії від 29 січня 2014 року № 6 станом на 31 січня 2017 року у розмірі 3 356 288,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 947 235,93 грн, інфляційне збільшення боргу - 282 135 грн, три проценти річних -126 917,27 грн. Встановлено відсутність заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06 квітня 2017 року у справі
№ 905/3385/16 розстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2017 року.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2017 року у справі № 234/12041/17, яке залишене без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Ощадбанк" про зміну договору поруки відмовлено.
Відповідно до наданого АТ "Ощадбанк" розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 14 липня 2017 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 4 081 446,26 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 958 345,35 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 140 899,71 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 20 019,49 грн, заборгованість за нарахованими комісійними винагородами - 887,50 грн, прострочена заборгованість за комісійними винагородами -7 201,44 грн, три проценти річних від простроченого основного боргу - 192 874,04 грн, три проценти річних по простроченим процентами - 1 202,88 грн, три проценти річних по простроченим комісійним винагородам - 65,89 грн, інфляційне збільшення боргу за основним боргом - 751 534,26 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим процентам - 8 044,98 грн, інфляційне збільшення боргу по простроченим комісійним винагородам - 370,72 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України" задоволенню не підлягає.