ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 591/6388/22
провадження № 61-153св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Пєтуховим Андрієм Юрійовичем, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2023 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позов мотивований тим, що судовим рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 березня 2018 року.
Зазначив, що у позивача відбулись зміни сімейного та майнового стану, у зв`язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини в цьому шлюбі - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сплати аліментів на цю дитину у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач вважав, що діти народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. На сьогоднішній день позивач не має у власності рухомого та нерухомого майна.
Позивач просив:
зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_4, з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника податків ОСОБА_1, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту набрання законної сили судовим рішенням і до повноліття дитини.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
УхвалоюЗарічного районного суду м. Суми від 15 березня 2023 року повернуто представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Пєтухову А. Ю., подану ним 13 березня 2023 року, заяву про зміну предмета позову.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2023 року, яке залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, крім зміни сімейного стану що полягає у народженні дитини в іншому шлюбі, обставин погіршення майнового стану після ухвалення рішення та видачі судового наказу про стягнення аліментів на спільну дитину сторін. Натомість, ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, отримує дохід, який, з моменту постановлення наказу про стягнення аліментів, покращився. Визначений судом розмір аліментів на сина ОСОБА_4 відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Пєтухова А. Ю., в якій просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції залишено поза увагою та проігноровано апеляційним судом, що відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив надіслано відповідачем на електронну пошту суду без накладення ЕЦП, у відзиві не вказано дату отримання ухвали про відкриття провадження, відзив не містить у додатках клопотання про поновлення строку на його подання. Вважає, що відзив та заперечення на відповідь на відзив були подані та розглянуті судом першої інстанції всупереч частини восьмої статті 43, частин сьомої, восьмої статті 178, частини четвертої статті 183 ЦПК України;
висновки судів про те, що майновий стан позивача значно покращився порівняно з тим, що був у нього станом на день призначення аліментів на першу дитину, вважає помилковими, оскільки, як на момент звернення до суду, так і на сьогоднішній день, позивач не має у власності транспортних засобів та іншої нерухомості. Проте у нього виникли зміни в сімейному стані у зв`язку з народженням ще однієї дитини та сплати аліментів на неї. Вказує, що зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів, про що вказав Верховний Суд у справі № 303/369/20;
суди не врахували, що визначення аліментів на другу дитину у розмірі 1/6 частин від доходу позивача, стягнення аліментів на першу дитину у розмірі 1/4 частини, не свідчить про рівність утримання дітей;
суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про те, що дохід позивача, з моменту постановлення наказу про стягнення аліментів, покращився, спирався на інформацію Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про всі види доходу позивача та відповідача, та не врахував, що ці дані є неповними, оскільки інформація про доходи за 2 та 3 квартали 2023 року надається через 50 днів після їх закінчення. Вказує, що відповідачем не були надані суду докази попереднього рівня доходу в порівнянні на момент звернення до суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2024 року матеріали цивільної справи № 591/6388/22 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 лютого 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20, від 29 січня 2021 року у справі № 303/369/20 та у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 19 березня 2018 року (справа № 591/1241/18, провадження № 6/1805/76/19) з позивача стягнуто аліменти на користь відповідача на неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 12 березня 2018 року.
Постановою старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного управління юстиції у Сумській області Калусенко А. І. 11 березня 2019 року відкрито виконавче провадження за судовим наказом у справі № 591/141/18 (ВП № НОМЕР_1) про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини заробітку на неповнолітню дитину ОСОБА_4 .
17 червня 2021 року ОСОБА_1 уклав шлюб зі ОСОБА_6, яка в подальшому змінила прізвище на " ОСОБА_6".
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народився син ОСОБА_5, актовий запис № 122.
13 жовтня 2022 року Сумським районним судом Сумської області видано виконавчий лист за рішенням цього суду від 05 вересня 2022 року у справі № 587/203/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6. аліментів на дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 січня 2022 року і до повноліття дитини.
Відповідно до постанови від 21 жовтня 2022 року державним виконавцем Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Юкало І. О. на підставі виконавчого листа № 587/203/22 від 05 вересня 2022 року, виданого Сумським районним судом, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
На запит суду Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Сумській області від 11 липня 2023 року надано відомості про суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, стосовно позивача та відповідача, за період з 1 кварталу 2018 року по 1 квартал 2023 року та копії податкових декларацій позивача за період з 2018 року по 1 півріччя 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20))
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: "розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі")".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: "звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів в обґрунтування якого вказав, що у нього відбулись зміни сімейного та матеріального стану, у зв`язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини в цьому шлюбі - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку судом присуджено до стягнення аліменти у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вважав, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_4 з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) платника податків ОСОБА_1, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту набрання законної сили судовим рішенням і до повноліття дитини;
позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу сину;
народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів;
з огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану.
Посилання в касаційній скарзі на процесуальні порушення, які були допущені судом першої інстанції та проігноровані апеляційним судом, а саме, що відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив надіслано відповідачем на електронну пошту суду без накладення ЕЦП, у відзиві не вказано дату отримання ухвали про відкриття провадження, відзив не містить у додатках клопотання про поновлення строку на його подання, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не є підставами касаційного оскарження в розумінні частини другої статті 389 та частин першої, третьої статті 411 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).