ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/21855/22-ц
провадження № 61-9093св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онопченко Оксана Вікторівна,
особи, які подали апеляційну скаргу, - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Риндіна Дмитра Ілліча на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді належної йому трикімнатної квартири АДРЕСА_1, однокімнатної квартири АДРЕСА_2, та дачного будинку, що розташований на земельній ділянці площею АДРЕСА_3, земельна ділянка № НОМЕР_1 .
За життя, 03 січня 2012 року, її батько склав нотаріально посвідчений заповіт, згідно з яким заповів їй належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
На час смерті батька вона вже певний час мешкала та знаходилась в Сполучених Штатах Америки (далі - США). Через всесвітню пандемію СOVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-Cov-2, вона не змогла прибути ні на похорон батька, ні впродовж встановленого приписами статті 1270 ЦК України строк для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщину, оскільки у період з березня 2020 року до 08 листопада 2021 року громадянам України було заборонено виїжджати до США через пандемію.
Приїхати до м. Києва вона змогла лише після відновлення авіасполучення між США та Європою у травні 2021 року, проте, не подала нотаріусу заяву про намір прийняти спадщину, адже вважала, що її рідний брат ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса для оформлення всіх необхідних документів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат - ОСОБА_5 і вона дізналася про те, що він теж не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька.
Після смерті брата вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онопченко О. В. з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4, однак їй відмовлено у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом через порушення шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, ухвалений у складі судді Головко Ю. Г., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви до нотаріальних органів про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на час відкриття спадщини мешкала в США та через всесвітню пандемію COVID-19 було припинено авіасполучення, а тому не змогла реалізувати своє право на отримання спадщини.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, осіб, які не брали участь у справі, задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є спадкоємцями за законом, прийняли спадщину після ОСОБА_5 та отримали свідоцтва на право на спадщину, на частину якої претендує позивачка, а тому Київська міська рада не є належним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Риндін Д. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі (27 серпня 2022 року) не існувало інших спадкоємців крім позивачки. Позивачка не знала і не могла знати про намір ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . претендувати на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4, а тому не порушувала суб`єктний склад учасників справи.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 759/3515/19 (провадження № 61-6701св20), від 12 вересня 2020 року у справі № 761/42332/17 (провадження № 61-48851св18), від 02 серпня 2023 року у справі № 761/13310/22 (провадження № 61-4779св23).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Древко Н. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина.
За життя, а саме 03 січня 2012 року, ОСОБА_4 склав нотріально посвідчений заповіт, згідно з яким заповів позивачці належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, ЖБК " ІНФОРМАЦІЯ_3".
Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та її брат - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з листом-відмовою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онопченко О. В. від 02 серпня 2022 року № 12/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті її батька ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщина до приватного нотаріуса протягом строку, встановленого законом, не зверталась і разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини постійно не проживала, до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не зверталась.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).
Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що позивачка є спадкоємцем за заповітом та за законом після смерті її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також спадкоємцем за законом був син спадкодавця - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е. М. 19 січня 2023 року № 510, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_2, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуШандибою Л. І. 03 вересня 2013 року за реєстровим № 2060, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л. І. 03 вересня 2013 року, номер запису про право власності 2347981, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147684280000, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_5, який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е. М. 19 січня 2023 року № 511, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г. А. 10 травня 1995 року, за реєстровим № 8-1863, зареєстрованого Київським містким бюро технічної інвентаризації 17 травня 1995 року, в реєстрову книгу за реєстровим № 269/3027, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_5, який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е. М. 19 січня 2023 року № 511, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0573 га, цільове призначення - для колективного садівництва, кадастровий номер 8000000000:90:590:0030, що розташована за адресою АДРЕСА_4, яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шандибою Л. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11 жовтня 2013 року за реєстровим № 2342, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - Шандибою Л. І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 11 жовтня 2013 року, номер запису про право власності 2839077, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 178843480000, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_5, який спадщину фактично прийняв, але юридично не оформив.
Установивши, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 прийняли спадщину після ОСОБА_5 та є власниками спадкового майна, яке входило до складу спадщини померлого ОСОБА_4, спадкоємицею якого є також ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не залучені до участі у цій справі в якості відповідачів.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у зв`язку з неналежним суб`єктним складом справи.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2108 року у справі № 681/203/17 (провадження № 61-26164св18), від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16 (провадження № 61-1122св22), від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18 (провадження № 61-13061св22) та у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.