ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 758/13957/20
провадження № 61-7569 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року у складі судді Рибалки Ю.В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 травня 2024 року
у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі -
ПАТ "Фідобанк") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків нікчемного правочину.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня
2016 року № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким запроваджено тимчасову адміністрацію у банку.
За результатами перевірки ПАТ "Фідобанк" на предмет виявлення правочинів нікчемними встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 16 травня 2016 року ПАТ "Фідобанк" відчужило ОСОБА_1 автомобіль "Land Rover", модель "Range Rover", 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 . За умовами вказаного договору відповідач сплатив за автомобіль 402 240 грн, у тому числі податок на додану вартість - 67 040 грн.
Зазначений вище правочин є нікчемним відповідно до складеного комісією з перевірки правочинів протоколу за наказом від 25 травня 2016 року № 32,
за ознаками, визначеними частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України, оскільки укладення оспорюваного договору призвело до відчуження майна банку, яке відбулося протягом одного року до введення тимчасової адміністрації банку за ціною, що відрізняється понад 20 відсотків від звичайних цін на подібне нерухоме майно. Отже, підлягає відновленню право власності банку на спірне рухоме майно шляхом визнання права власності на спірний автомобіль.
З врахуванням викладеного уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" просила суд у порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме договору
купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного 16 травня 2016 року
між ОСОБА_1 та ПАТ "Фідобанк", визнати право власності на автомобіль марки "Land Rover", модель "Range Rover", 2010 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1, за ПАТ "Фідобанк" та внести відповідні зміни щодо власника зазначеного транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року
у задоволенні позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вартість спірного автомобіля відрізняється більше ніж на 20 % від звичайних цін на подібне рухоме майно, тобто що спірний автомобіль відчужено за заниженою ціною. Протокол засідання комісії з перевірки правочинів договорів за господарською діяльністю, призначеної наказом від 25 травня
2016 року № 32, також не містить підтвердження висновків щодо вартості спірного майна.
Позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову у разі, якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю. Отже, клопотанням представника відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 травня 2024 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що автомобіль "Land Rover", модель "Range Rover", 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, був відчужений банком відповідачу за заниженою ціною, яка відрізняється понад 20 % від звичайних цін на подібне рухоме майно (пункт 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" про застосування наслідків нікчемного правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що, укладаючи договір, сторони завідомо передбачили низьку ціну купівлі-продажу транспортного засобу, не врахувавши основні аспекти його ціни на подібні автомобілі, є недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 758/13957/20
з Подільського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків у випадках, встановлених цим законом.
Після запровадження процедури тимчасової адміністрації банку на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або його уповноважену особу покладається обов`язок вжити заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Маючи тривалі фінансові проблеми із платоспроможністю ПАТ "Фідобанк" потребував докапіталізації на рівні 4,15 млрд грн, що підтверджується постановою Національного банку України від 14 січня 2016 року № 8/БТ. ПАТ "Фідобанк" уклав спірний договір за завідомо заниженою ціною, що не призвело до отримання банком ліквідних коштів та підвищення фінансових показників (нормативів ліквідності) і стабілізації платоспроможності.
Недійсність правочинів неплатоспроможного банку, які містять ознаки нікчемності, установлено законом. Такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення (як під час тимчасової адміністрації, так і ліквідації) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Суди у порушення положень закону не звернули уваги на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16 травня 2016 року відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" має ознаки нікчемного, оскільки при укладенні цього правочину його сторони завідомо передбачили низьку ціну купівлі-продажу автомобіля, не враховуючи ринкові ціни на подібні транспортні засоби.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 травня 2016 року між банком та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого банк відчужив ОСОБА_1 автомобіль "Land Rover", модель "Range Rover", 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, за ціною 402 240 грн, у тому числі податок на додану вартість.
Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору згідно з висновком про вартість майна, складеного 01 березня 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Київська оціночна компанія", ринкова вартість транспортного засобу становила 402 240 грн.
Актом приймання-передачі від 17 травня 2016 року підтверджено, що банк передав, а відповідач прийняв визначений договором транспортний засіб.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня
2016 року № 142-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 19 липня 2016 року № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк" з 20 липня
2016 року до 19 липня 2018 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" ОСОБА_2 .
На виконання частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо забезпечення перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Фідобанк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, позивачем було прийнято рішення щодо здійснення в ПАТ "Фідобанк" перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, передбачених положеннями пункту 4 статті 37, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилися за наказом уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" від 25 травня 2016 року № 32 "Про організаційні заходи щодо перевірки договорів" здійснено перевірку договорів та встановлена нікчемність правочину зокрема, договору купівлі-продажу автомобіля "Land Rover", модель "Range Rover", 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, укладеного 16 травня
2016 року між ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_1 . Комісія зазначила, що укладення вказаного договору призвело до відчуження майна банку, яке відбулося протягом одного року до введення тимчасової адміністрації банку за ціною, яка відрізняється понад 20 % від звичайних цін на подібне рухоме майно.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.
Таким способом може бути, зокрема визнання правочину недійсним
(частина друга статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Частина перша статті 236 ЦК України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).
Нікчемний правочин недійсний через пряму вказівку у правовій нормі у момент його вчинення, тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haberi - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.
Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.
Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону.
Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину.
Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі
№ 916/3156/17 (провадження № 12-304 гс 18) зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Аналіз положень статей 4, 26, 27, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про те, що фонд бере участь у правовідносинах між учасниками ринку фінансових послуг у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших фінансових установ рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до положень статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.
При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону.
Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої
статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема в постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 (провадження № 12?15 гс 18), від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16 (провадження № 11?163 апп 18), від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15 (провадження № 11?1080 апп 18), від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16 (провадження № 11?775 ас 18), від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30 гс 21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації
ПАТ "Фідобанк" належними та допустимими доказами не підтверджено, що транспортний засіб"Land Rover", модель "Range Rover", 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, відчужений ОСОБА_1 за заниженою ціною, яка відрізняється понад 20% від звичайних цін на подібне рухоме майно, тому відсутні докази нікчемності спірного правочину згідно з положеннями пункту 3
частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що протокол засідання комісії з перевірки правочинів договорів за господарською діяльністю, призначеної наказом від 25 травня 2016 року № 32, не містить підтвердження щодо вартості спірного автомобіля.
Разом з тим відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язком щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, суди, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що, оскільки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Фідобанк" відповідними доказами не підтверджено заявлені ним вимоги, то правові підстави для їх задоволення відсутні.
Доводи касаційної скарги про нікчемність оспорюваного правочину, на увагу не заслуговують, оскільки спростовані вищевказаними обставинами, які були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.