ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/16917/21
провадження № 61-14785св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Печерська районна в м. Києві державна адміністрація,
відповідач - ОСОБА_1, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Печерська районна в м. Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва") про визнання недійсними ордеру та договору найму.
Позов мотивовано тим, що власником гуртожитку по АДРЕСА_1 є орган місцевого самоврядування в особі Київської міської ради, а Печерська районна в м. Києві державна адміністрація є органом, якому зазначене майно передане до сфери управління.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" без погодження з територіальною громадою м. Києва в особі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації проведено реконструкцію та змінено цільове призначення нежитлового приміщення № 137, загальною площею 83,3 кв.м, на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та фактично переведено його у житловий блок № 138, загальною площею 78,8 кв.м.
Крім того, 25 серпня 2016 року між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та ОСОБА_1 укладено договір № 38 найму житлового приміщення, відповідно до умов якого, відповідачці було передано вищевказане приміщення для особистого проживання наймача та членів її родини.
Вказаний договір найму житлового приміщення укладений з порушеннями встановленої законодавством процедури, що в свою чергу створило підстави для зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік, її реєстрацію 22 березня 2017 року у спірному приміщенні та видачу ордеру № 594 від 20 липня 2018 року на зазначене приміщення.
З урахуванням викладеного, уточнивши в подальшому позовні вимоги, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація просила суд визнати недійсним ордер на жилу площу в гуртожитку № 594 від 20 липня 2018 року, виданий на блок № 138, житловою площею 27,80 кв.м, загальною площею 78,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати недійсним договір найму від 25 серпня 2016 року № 38 на житлове приміщення № 138, за вказаною адресою, укладений між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, в задоволенні позову Печерської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності будь-яких порушень охоронюваних законом прав позивача з боку відповідачів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12 жовтня 2023 року Печерська районна в м. Києві державна адміністрація через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
При цьому, заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 17 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бахарєв М. А. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
08 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12 вересня 2012 року № 1605 "Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ "ХК" "Київміськбуд" до комунальної власності територіальної громади м. Києва прийнято безоплатно відомчий житловий фонд та передано до сфери управління районної в м. Києві державної адміністрації, зокрема, гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4 230,7 кв.м.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 29 листопада 2012 року № 2131 "Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду ПАТ "ХК" "Київміськбуд" в комунальну власність територіальної громади м. Києва до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій" (пункт 33) затверджено акт приймання-передачі гуртожитку на АДРЕСА_1 в комунальну власність територіальної громади м. Києва до сфери Управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
На підставі розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 вересня 2013 року № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва переданого до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації" гуртожиток на АДРЕСА_1 перебуває на балансовому утриманні КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".
Відповідно до витягу із Протоколу № 12 засідання Наглядової ради Печерського району м. Києва від 07 квітня 2016 року рекомендовано винайти можливість виділити ОСОБА_1 разом з родиною житлову кімнату АДРЕСА_2, які не мають власного житла та є вимушено переміщеними особами.
25 серпня 2016 року між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва" та працівником Печерської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 укладено договір № 38 найму житлового приміщення № 138.
Відповідно до пункту 1.1 договору найму № 38 наймодавець передає житлове приміщення № 138, що знаходиться на його балансі та утриманні у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, для особистого проживання наймача та членів його родини.
Пунктом 1.2 договору найму № 38 передбачено, що житлове приміщення надається наймачу для проживання на підставі Протоколу № 12 засідання Наглядової ради Печерського району м. Києва від 07 квітня 2016 року. На день укладення договору житлове приміщення АДРЕСА_2 )) не належить на праві власності іншим особам (пункти 1.2, 1.3 договору найму № 38 від 25 серпня 2016 року).
22 березня 2017 року ОСОБА_1 було зареєстровано у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 .
За рекомендаціями громадської комісії з житлових питань Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією був виданий ордер № 594 від 20 липня 2018 року на блок № 138, житловою площею 27,80 кв.м. загальною площею 78,80 кв.м по АДРЕСА_1 на ім`я громадянки ОСОБА_1 .
Ордер видано на підставі рішення XII сесії VI скликання Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 473/9961.
Тобто фактично житло було надано відповідачці територіальною громадою міста Києва, інтереси якого на підставі статті 140 Конституції України представляє Київська міська рада, яка є власницею вказаного гуртожитку.
В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на житловий блок № 138 загальною площею 78,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, виготовленого ДП "Бюро Технічної Інвентаризації" 10 липня 2018 року на замовлення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" про введення в експлуатацію реконструйованих нежитлових приміщень згідно декларації № 141182061681 від 25 липня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд) (частина перша статті 5 ЖК України).
Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (стаття 6 ЖК України)
Згідно з частинами першою, другою статті 128 ЖК України порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Статтею 129 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є ордер.
Відповідно до частин першої та другої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Встановлено, що Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією був виданий ордер № 594 від 20 липня 2018 року на блок № 138, житловою площею 27,80 кв.м, загальною площею 78,80 кв.м, по АДРЕСА_1 на ім`я громадянки ОСОБА_1 .
Ордер на жиле приміщення видано на підставі рішення XIIсесії VI скликання Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 473/9961, оскільки гуртожиток перебуває у комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Разом із тим, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація є позивачем у цій справі та просить суд визнати недійсним ордер № 594 від 20 липня 2018 року на спірне житлове приміщення, який сама і видала в межах законодавчо передбачених процедур.
При таких обставинах відсутні підстави вважати, що діями відповідачів права позивача були порушені.