ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 127/2149/21
провадження № 61-18512св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Вінницька міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Байдак Василь Григорович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, після якої відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 1,6987 га, розташовану на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Вказував, що у визначений законом строк спадщину після матері не прийняв, оскільки здійснював догляд за хворим батьком ОСОБА_2, а також не був обізнаний щодо положень закону про звернення протягом шести місяців до нотаріуса для прийняття спадщини.
ОСОБА_3 є його рідною сестрою, спадщину після матері також не прийняла, оскільки майже п`ять років проживає у Сполучених Штатах Америки.
У грудні 2020 року він звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом.
22 грудня 2020 року державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницький Є. В. відмовив йому у видачі відповідного свідоцтва, посилаючись на те, що у встановлений законодавством строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2021 року залучено до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2021 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин. Встановивши, що нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, проте цей строк пропущений з поважних причини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Байдака В. Г. залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2021 року - без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд врахував недопущення місцевим судом неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків цей суд дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2021 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Байдак В. Г., подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та не дослідили зібрані у справі докази.
Зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 180/1163/16-ц (провадження № 61-3152св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 286/27/18 (провадження № 61-39817св18), від 07 серпня 2020 року у справі № 431/1160/18-ц (провадження № 61-3672св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 761/10023/13-ц (провадження № 61-9951св18) та від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19 (провадження № 61-14663св20), відповідно до яких судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Не врахували суди і висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 691/481/18 (провадження № 61-5280св19), про те, що наявність хронічних захворювань та інвалідність позивача не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали б позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень статті 1272 ЦК України.
На думку заявника, неврахування судами першої та апеляційної інстанцій вказаних висновків Верховного Суду призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Вважає, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_4 є неповажними, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Байдак В. Г., просив про задоволення касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі слугували доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, від 06 лютого 2018 року у справі № 180/1163/16-ц (провадження № 61-3152св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 286/27/18 (провадження № 61-39817св18), від 07 серпня 2020 року у справі № 431/1160/18-ц (провадження № 61-3672св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 761/10023/13-ц (провадження № 61-9951св18), від 10 червня 2021 року у справі № 691/481/18 (провадження № 61-5280св19), від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19 (провадження № 61-14663св20).
Підставами відкриття касаційного провадження також були доводи заявника про недослідження зібраних у справі доказів.
27 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 22 грудня 2020 року.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03 липня 1960 року суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою.
З протоколу сесії Писарівської сільської ради (рада депутатів працюючих) від 17 січня 1961 року суди встановили, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площею 1,6987 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області; зазначена земельна ділянка виділялась ОСОБА_5, що підтверджується протоколом сесії Писарівської сільської ради депутатів трудящих від 31 грудня 1947 року.
З виписки Комунального некомерційного підприємства "Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології"
від 02 листопада 2020 року № 2557 суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 виписаний з лікарні з діагнозом: ІХСю дифузний кардіосклероз; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ІІ ст. Ризик 4; шлункова екстрасистолія по типу бігемінії. СНІІА ІІ ст зі збереженою ФВ; гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом в басейні лівої задньої мозкової артерії (за даними СКТ головного мозку від 26 жовтня 2020 року); ХХН. Хронічний пієлонефрит в стадії загострення.
ОСОБА_1 перебуває під наглядом у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів з 17 квітня 2019 року, що підтверджується довідкою від 27 лютого
2020 року № 130, виданою навчально-науковим лікувальним
комплексом Вінницького національного медичного університету (далі - ВНМУ)
ім. М. І. Пирогова.
22 грудня 2020 року державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Когутницький Є. В. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Матеріали справи містять інформаційний лист Вінницької районної державної нотаріальної контори від 19 березня 2021 року № 399/01-16, за яким відповідно до спадкового реєстру спадкоємці ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, до нотаріальних контор та приватних нотаріусів з питань відкриття спадщини не звертались, спадкову справу не заведено.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини
з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України
від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців;
2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані
з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня
2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22) та багатьох інших.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на:
- необізнаність про норми чинного законодавства щодо строку та порядку прийняття спадщини;
- постійне відвідування лікарів за станом його здоров`я;
- здійснення догляду за батьком.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Установивши, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1, який є спадкоємцем за законом після його матері
ОСОБА_4, пропустив з поважних причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних та істотних труднощів у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема перебуванням його під наглядом у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М. І. Пирогова, а також необхідністю постійного догляду за хворим батьком, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Крім того, суди врахували, що пропуск ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини після матері є незначним.
Встановивши з додержанням процесуальних норм вказані об`єктивні обставини, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини третьої
статті 1272 ЦК України.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків висновку щодо застосування норми
права, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року
у справі № 172/888/18 (провадження № 61-15356св19), від 06 лютого 2018 року
у справі № 180/1163/16-ц (провадження № 61-3152св18), від 26 лютого 2020 року
у справі № 286/27/18 (провадження № 61-39817св18), від 07 серпня 2020 року у справі № 431/1160/18-ц (провадження № 61-3672св19), від 02 вересня 2020 року
у справі № 761/10023/13-ц (провадження № 61-9951св18), від 10 червня 2021 року у справі № 691/481/18 (провадження № 61-5280св19), від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19 (провадження № 61-14663св20), оскільки встановлені фактичні обставини у наведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається, а саме:
- у справі № 172/888/18 позивач пов`язував поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини з погіршенням стану здоров`я. Відмовляючи у задоволенні позову, Верховний Суд зазначив про те, що на час звернення до нотаріальної контори стан здоров`я позивача не змінився, на лікуванні він не перебував, тому відсутні підстави для висновку, що хвороба позивача була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини;
- у справі № 180/1163/16-ц як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилалася на її похилий вік та хвороби. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд керувався тим, що похилий вік не може бути визнано поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини та вказав про необхідність перевірки обставин про те, чи допускав стан здоров`я позивача подання заяви про прийняття спадщини;
- у справі № 286/27/18 причинами пропуску вказаного строку позивач вважала її похилий вік та хвороби. Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані причини не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина;
- у справі № 431/1160/18-ц суд апеляційної інстанції встановив, що з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звернувся майже через 2 роки після смерті спадкодавця, посилаючись на те, що він є особою з інвалідністю третьої групи та потребує постійного і тривалого лікування. Касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що зазначені позивачем причини не пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами, які унеможливили б звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк;
- у справі № 761/10023/13-ц позивач (спадкоємець за заповітом) зазначала, що після смерті спадкодавця вона зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено в прийнятті заяви у зв`язку з існуванням іншого заповіту (вчиненого спадкодавцем після заповіту на ім`я позивача), який за законом скасовує попередній, тому заяву про прийняття спадщини вона не подала. Касаційній суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказані обставини, які на думку позивача, перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини, не є поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
- у справі № 691/481/18 суди попередніх інстанцій врахували, що позивач вже зверталась з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якій зазначала ті ж причини пропуску шестимісячного строку, на підтвердження чого надавала ті ж самі докази, а в постанові апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року цей суд надав оцінку поданим позивачем довідкам та виклав висновки щодо відсутності поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк, після смерті рідної сестри. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову;
- у справі № 720/1079/19 обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач посилався на юридичну необізнаність про наявність строку для подання заяви про прийняття спадщини, хворобу у період з 24 січня 2019 року до 31 січня 2019 року, недобросовісність та неправомірність дій іншого спадкоємця і приватного нотаріуса. Зазначені обставини апеляційний суд вважав такими, що не свідчать про неможливість подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Верховний Суд погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції, залишивши без змін його постанову в частині вирішення вимог, пред`явлених до належного відповідача.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що підставами поважності пропуску строку для прийняття спадщини, які доведені належними та допустимими доказами, є перебування позивача під наглядом у Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М. І. Пирогова та постійний догляд за хворим батьком, що у сукупності із іншими обставинами, встановленими в судових засіданнях та дослідженими на їх підставі доказами, є підставою для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, правовідносини у вказаних справах та у справі, яка переглядається, не є подібними як в контексті обставин, якими позивачі обґрунтовували поважність пропуску строку для прийняття спадщини, так і в частині доказування цих обставин.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів та їх оцінкою, натомість з огляду на положення
статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду- без змін.