ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13177/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Медведського В. В. (самопредставництво),
відповідача - Кузнецова І. С. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної поліції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 (колегія суддів: Сітайло Л. Г. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 (суддя Мельник В. І.) у справі
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення 30 060 918,38 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Національна поліція України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - ТОВ "МІК") 6 316 410,52 грн пені, 21 158 472,35 грн штрафу та 2 586 035,51 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
1.2. Позовні вимоги Національної поліції України обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 25.05.2022 № 155НП (далі - договір від 25.05.2022 № 155НП), зокрема щодо поставки товару.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23 позов Національної поліції України задоволено частково.
Постановлено стягнути з ТОВ "МІК" на користь Національної поліції України 631 641,00 грн пені, 2 115 848,00 грн штрафу, 1 293 017,70 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та судовий збір в розмірі 58 618,71 грн. В решті позову відмовлено.
2.2. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з порушенням умов договору від 25.05.2022 № 155НП щодо поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6 316 410,52 грн, штраф у розмірі 21 158 472,35 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 586 035,51 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, оскільки, на думку відповідача, ситуація, яка склалася між сторонами, є винятковою, крім того, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд першої інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, виснував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд першої інстанції зауважив, що враховує відсутність доказів про понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі. Суд першої інстанції також зазначив, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшення їх розміру на 90 %.
2.3. Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/13177/23 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23 змінено, викладено пункт 2 його резолютивної частини в такій редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (код ЄДРПОУ: 30105738, місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69 а) на користь Національної поліції України (код ЄДРПОУ: 40108578, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) пеню в розмірі 631 641 (шістсот тридцять одна тисяча шістсот сорок одна) грн 00 коп., штраф в розмірі 2 115 848 (два мільйони сто п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 586 035 (два мільйони п`ятсот вісімдесят шість тисяч тридцять п`ять) грн 51 коп. та судовий збір в розмірі 58 618 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісімнадцять) грн 71 коп."
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив, допустивши його прострочення, тому відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України він є таким, що допустив прострочення виконання зобов`язання. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з наданим позивачем розрахунком за порушення строку поставки товару та невиконання постачальником зобов`язань за договором відповідачу нараховано пеню у розмірі 6 316 410,52 грн, штраф в сумі 21 158 472,35 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 586 035,51 грн. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог, установив, що він є арифметично правильним та здійсненим відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 %, яке було задоволено судом. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, підтвердження обставин пошкодження виробничих потужностей (обладнання) актами, фіксацію наявності форс-мажорних обставин сертифікатом, з огляду на те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів про понесення позивачем значних збитків, зумовлених неналежним виконанням товариством своїх зобов`язань за договором, дійшов висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Суд апеляційної інстанції виснував, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 90 % та часткового задоволення позовних вимог в сумі 631 641,00 грн та 2 115 848,00 грн відповідно, оскільки зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 % забезпечить оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для учасників цього спору.
Проте суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість зменшення судом першої інстанції процентів за користування чужими грошовими коштами. Посилаючись на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, суд апеляційної інстанції встановив, що проценти за користування чужими грошовими коштами не є штрафними санкціями у розумінні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України і не підлягають зменшенню. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі статті 536, частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України та пункту 9.3 договору від 25.05.2022 № 155НП, є законною та обґрунтованою, відтак стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2 586 035,51 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23, Національна поліція України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/13177/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Національної поліції України до ТОВ "МІК" про стягнення 5 684 769,52 грн пені та 19 042 624,35 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з ТОВ "МІК" на користь Національної поліції України додатково 5 684 769,52 грн пені та 19 042 624,35 грн штрафу. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/13177/23 Національна поліція України просить залишити без змін.
3.2. Обґрунтовуючи вимоги та доводи касаційної скарги, Національна поліція України посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Національна поліція України в касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 13.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17. Крім того, скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків про їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 910/4234/22.
Національна поліція України в касаційній скарзі зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат складається із суми судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 593 457,45 грн.
3.3. ТОВ "МІК" у відзиві на касаційну скаргу просить розглянути касаційну скаргу Національної поліції України з урахуванням відзиву, закрити касаційне провадження або залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23 залишити без змін. ТОВ "МІК" зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги.
Відповідач у відзиві зазначає про те, що очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.05.2022 між Національною поліцією України (покупець) та ТОВ "МІК" (постачальник) укладено договір № 155НП про закупівлю форменого одягу (куртка спеціальна) у кількості 20 276 штук на загальну суму 78 364 712,40 грн (ціна за одиницю товару - 3864,90 грн).
4.2. Згідно з пунктом 4.1 договору від 25.05.2022 № 155НП оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника, який зазначено в розділі XV цього договору, на умовах попередньої оплати у розмірі 50 % від ціни договору, вказаної у розділі III договору, в сумі 39 182 356,20 грн, у тому числі ПДВ 6 530 392,70 грн. Остаточний розрахунок у розмірі 50 % - 39 182 356,20 грн, у тому числі ПДВ 6 530 392,70 грн, покупець здійснює після поставки товару протягом бюджетного періоду.
4.3. У пункті 5.1 цього договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язується здійснити поставку товару в термін до 21.10.2022 включно за адресою покупця у місті Києві. У разі якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
4.4. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 договору від 25.05.2022 № 155НП).
4.5. Згідно з пунктом 8.3 цього договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
4.6. Відповідно до пункту 8.5 цього договору кожна зі сторін договору має право в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитись від цього договору) у разі істотного порушення договору (невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором) іншою стороною, письмово повідомивши про це іншу сторону шляхом направлення листа на електронну пошту, зазначену в розділі XV цього договору, з накладенням КЕП уповноваженої особи або вручення листа представнику іншої сторони особисто під підпис за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору. У цьому випадку договір вважається розірваний в односторонньому порядку через 10 (десять) календарних днів з дати отримання іншою стороною письмового повідомлення про розірвання цього договору.
4.7. Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 23.12.2022, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 12.1 договору від 25.05.2022 № 155НП).
4.8. Водночас у пункті 13.6 цього договору сторони домовились, що днем отримання кореспонденції, скріпленої КЕП уповноваженої особи однієї сторони та направленої на електронну пошту іншої сторони, зазначену в розділі XV цього договору, вважається дата направлення такої кореспонденції стороні засобом електронного зв`язку.
4.9. Господарські суди установили, що в додатку № 1 до договору від 25.05.2022 № 155НП сторони погодили специфікацію товару та його кількість.
У додатках № 2, № 3 до договору від 25.05.2022 № 155НП сторони узгодили ростовку товару та технічний опис.
4.10. На виконання умов пункту 4.1 договору від 25.05.2022 № 155НП 02.06.2022 покупець здійснив попередню оплату в сумі 39 182 356,20 грн на банківський рахунок постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 1939.
4.11. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з умовами договору від 25.05.2022 № 155НП постачальник був зобов`язаний поставити покупцю товар у кількості 20 276 штук до 21.10.2022 включно.
4.12. 11.11.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2/289НП, якою доповнено договір новими пунктами, а саме:
- відповідно до пункту 5.2 договору від 25.05.2022 № 155НП (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 11.11.2022 № 2/289НП) граничні терміни виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині поставки покупцю товару не може перевищувати 177 календарних днів включно з датою укладення цього договору, тобто до 18.11.2022;
- згідно з пунктом 5.8 договору від 25.05.2022 № 155НП (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 11.11.2022 № 2/289НП) у разі невиконання або часткового виконання постачальником своїх зобов`язань в частині поставки покупцю товару за цим договором у граничні терміни поставки, зазначені в пункті 5.2 цього договору, постачальник протягом 3 банківських днів з дати закінчення граничного терміну поставки товару зобов`язаний повернути покупцю кошти, отримані як попередня оплата.
4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що постачальник не здійснив жодної поставки товару, тому відповідно до пункту 5.8 договору від 25.05.2022 № 155НП постачальник повинен був повернути кошти попередньої плати до 23.11.2022 включно. Однак, всупереч наведеному, постачальник повернув покупцю кошти, отримані як попередня оплата, лише 26.12.2022, що підтверджується випискою від 26.12.2023, тобто, з порушенням строку, визначеного пунктом 5.8 договору, на 33 дні, що згідно з договором є підставою для нарахування штрафних санкцій.
4.14. 08.12.2022 покупець відповідно до пункту 8.5 договору від 25.05.2022 № 155НП направив лист на електронну пошту постачальника про розірвання договору у зв`язку з невиконанням постачальником зобов`язань за договором в частині поставки товару разом із проектом угоди про розірвання договору.
4.15. Спір виник у зв`язку з невиконанням ТОВ "МІК" обов`язку щодо поставки Національній поліції України передбаченого договором від 25.05.2022 № 155НП товару.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Національної поліції України про стягнення з ТОВ "МІК" коштів у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки позивачу товару, передбаченого договором від 25.05.2022 № 155НП.
5.4. Предметом касаційного перегляду є постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2024 у справі № 910/13177/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Національної поліції України до ТОВ "МІК" про стягнення 5 684 769,52 грн пені та 19 042 624,35 грн штрафу.
Отже, відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.5. Колегія суддів зазначає, що порядок застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
5.7. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23 неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
5.8. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
5.9. Згідно із частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.10. Подібні правила також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
5.11. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
5.12. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21).
При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
5.13. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23 у подібних правовідносинах.
5.14. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.15. Ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з порушенням умов договору від 25.05.2022 № 155НП щодо поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 6 316 410,52 грн, штраф у розмірі 21 158 472,35 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 586 035,51 грн.
5.16. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, оскільки, на думку відповідача, ситуація, яка склалася між сторонами, є винятковою, крім того, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання.
5.17. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд першої інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, виснував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд першої інстанції зауважив, що враховує відсутність доказів щодо понесення позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі. Суд першої інстанції також зазначив, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
5.18. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшення їх розміру на 90 %.
5.19. Суд апеляційної інстанції виснував, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання про задоволення заявленого відповідачем клопотання, врахував інтереси обох сторін, принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також - відсутність доказів про понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача.
При дослідженні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, взяв також до уваги доводи відповідача про втрату ним частини виробничих об`єктів.
Суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив, що відповідно до акта від 14.03.2023 обстеження об`єкта нежитлової нерухомості, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, складеного в м. Оріхові, пошкоджено майновий комплекс, розташований за адресою: Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Оріхів, вул. Йогана Янцена, буд. 47, який перебуває в оренді відповідача на підставі договору оренди від 01.08.2016 № 080109. В акті зазначено, що орієнтовною датою руйнації (пошкодження) є липень-серпень 2022 року, пошкоджено, серед іншого, внутрішнє оснащення (електропостачання, освітлення, опалення, офісні меблі, міжкімнатні стіни у виробничих приміщеннях) та швейне обладнання (швейні машинки), розкрійний стіл, а також інше приладдя.
Суд апеляційної інстанції також установив, що відповідно до акта комісійного обстеження пошкодженого об`єкта від 29.11.2022, що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Незалежності (Жовтнева), буд. 4, на об`єкті зафіксовано пошкодження фасаду, покрівлі, підвальних приміщень та ін. Частина виробничих об`єктів відповідача, які знаходились у м. Охтирці (Сумська область), м. Оріхові, м. Токмаку та м. Мелітополі (Запорізька область), або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що пошкодження виробничих об`єктів та швейного обладнання відповідача, яке підлягало використанню для виготовлення товару, в тому числі за договором від 25.05.2022 № 155НП, могло вплинути на господарську діяльність відповідача та зумовити прострочення поставки товару. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини часткового пошкодження, руйнування виробничих об`єктів відповідача внаслідок військової агресії російської федерації істотно вплинули та позбавили відповідача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, яка, в тому числі, пов`язана із підтриманням галузі обороноздатності держави. Одночасно суд апеляційної інстанції зауважив, що майновий стан сторін та соціальна значимість підприємства має значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, оскільки здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану передусім спрямоване на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків тощо. Застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі, за висновком суду апеляційної інстанції, не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, підтвердження обставин пошкоджень виробничих потужностей (обладнання) актами, фіксацію наявності форс-мажорних обставин сертифікатом, а також з огляду на те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, дійшов висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції виснував, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 90 % та часткового задоволення позовних вимог в сумі 631 641,00 грн та 2 115 848,00 грн, оскільки зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 % забезпечить оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для учасників цього спору.
5.20. Не погодившись із судовими рішеннями в частині зменшення суми штрафних санкцій на 90 %, Національна поліція України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Національна поліція України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.