ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 160/31742/23
адміністративне провадження № К/990/20880/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді: Шальєва В.А., Чепурнов Д.В.) у справі №160/31742/23.
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №160/31742/23.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 та направити справу для продовження розгляду до цього суду.
В обґрунтування підстав оскарження Головне управління ДПС у Дніпропетровській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №808/2489/17, від 12.03.2024 у справі №520/8371/23, від 18.04.2024 у справі №140/1120/23, від 27.11.2018 у справі №20.01.2021 у справі №640/1238/19, від 09.01.2018 у справі №810/4749/15, від 03.02.2021 у справі №826/15097/17.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Зокрема вказує, що послідовними діями вчиняв процесуальні дії у розумний строк для реалізації права на апеляційне оскарження.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Положення статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість продовження встановленого судом процесуального строку за заявою учасника.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 звернулось 29.03.2024.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху з огляду на ненадання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2023 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №160/31742/23 відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №160/31742/23 повернуто скаржнику.
24.04.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно звернулось з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024.
Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтовано тим, що з апеляційною скаргою до суду заявник вперше звернувся в межах строку встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, проте ухвалою суду скаргу було повернуто заявнику у зв`язку із неусуненням недоліків щодо сплати судового збору. Повторно апеляційну скаргу було подано у стислі строки після отримання ухвали про повернення судового збору та отримання платіжного документу про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Визнаючи неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, первинно подана апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою суду від 23.04.2024 року, яка набрала статусу остаточної та оскаржена не була, як наслідок до повторних апеляційних скарг застосовуються вимоги Кодексу адміністративного судочинства України як до нової апеляційної скарги. Також суд зазначив, що скаржник, у встановлений судом десятиденний строк вищезазначений документ до суду не надав, у зв`язку з чим ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 зазначену апеляційну скаргу і було повернуто скаржнику. Крім того зауважив, що враховуючи дату платіжного доручення №1002 - 22.04.2024 такий судовий збір було сплачено до повернення попередньо поданої апеляційної скарги, що мало місце 23.04.2024.
В межах строку наданого для усунення недоліків Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про поновлення строку на усунення недоліків, яке мотивовано тим, що податковим органом вживались заходи для сплати судового збору та подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків у зв`язку з очікуванням фінансування та недостатньою сумою на рахунку ГУ ДПС для сплати судового збору у необхідному розмірі. Після сплати судового збору відповідач без зволікань негайно звернувся повторно з апеляційною скаргою.
Оскаржуваною ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №160/31742/23.
У вказаній ухвалі суд зазначив, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляло права скаржника відповідно до вимог статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористався скаржник, звернувшись вдруге з апеляційною скаргою в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги.
Натомість, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апелянта про усунення обставин, з огляду на які була повернута перша апеляційна скарга, а саме сплату судового збору. Крім того, не надав правової оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.
У касаційній скарзі відповідач вказує, що вдруге апеляційну скаргу подав без зволікань, у максимально короткий строк, після можливості сплатити судовий збір в установленому законом розмірі, додавши платіжне доручення про сплату судового збору.
При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач оперативно та в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся повторно з апеляційною скаргою, подавши платіжне доручення про сплату судового збору, тому мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд