ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 750/3624/20
провадження № 51-2408 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, засудженого - на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 березня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Мена Чернігівської області, який
проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 08 березня 2023 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці незаконно, з метою збуту, придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 47,33888 г, що є особливо великим розміром, які переніс, розфасував та зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку цього житла 24 січня 2020 року.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 07 лютого 2024 року змінив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7, перекваліфікував його дії з ч. 3 ст. 307 на ч. 3 ст. 309 КК і призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. У решті судове рішення залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що суд апеляційної інстанції:
- безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 307 на ч. 3 ст. 309 КК, зазначивши лише про те, що наявність у обвинуваченого умислу на збут психотропної речовини не підтверджена оперативними закупками;
- не врахував матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) (про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) та не навів цьому відповідного обґрунтування;
- постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі засуджений, не погодившись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно нього - закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей їх отримати. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що:
- суд першої інстанції:
- безпідставно врахував як докази винуватості протоколи обшуку житла, огляду речових доказів, показання обвинуваченого, надані під час досудового розслідування, які, на думку ОСОБА_7, є недопустимими;
- відхилив доводи сторони захисту про ненадання їй доступу до речових доказів під час виконання вимог ст. 290 КПК; про незаконність доручення від 16 січня 2020 року про проведення досудового розслідування та постанови про зміну групи слідчих, зроблених неповноважною особою - начальником відділу СУ ГУНП в Чернігівській області, а не керівником органу досудового розслідування;
- не допитав жодного зі свідків обвинувачення та намагався перекласти на сторону захисту обов`язок забезпечення їхньої явки в судове засідання;
- позбавив сторону захисту можливості мати достатньо часу для підготовки до судових дебатів;
- необґрунтовано послався на матеріали НСРД для підтвердження винуватості обвинуваченого всупереч тому, що вони є неналежними доказами та не стосуються обставин даного кримінального провадження;
- суд апеляційної інстанції:
- зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи;
- при призначенні покарання не дотримався положень ст. 50 КК та не врахував нових обставин, які з`явились під час апеляційного провадження;
-ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам КПК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали доводи своєї касаційної скарги, просили її задовольнити, щодо задоволення касаційної скарги прокурора заперечили.
Прокурор підтримав доводи своєї касаційної скарги, просив її задовольнити; заперечив щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційних скаргах прокурор та засуджений покликаються, зокрема, на істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та виклад доказів, що спростовують її доводи.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою сторони захисту дотримався не в повній мірі з огляду на таке.
Суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, на підставі оцінки наданих стороною обвинувачення доказів, які він визнав належними, допустимими та достатніми.
Захисник ОСОБА_8, не погоджуючись із вироком через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, а кримінальне провадження - закрити через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307 КК і вичерпання можливостей їх отримати
На обґрунтування своїх вимог захисник посилався, зокрема, на недопустимість доказів, порушеннявимог ст. 290 КПК, винесення постанови про зміну групи слідчих неповноважною особою, врахування показань обвинуваченого, наданих ним під час обшуку, обмеження сторони захисту в часі на підготовку до судових дебатів.
Суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 307 на ч. 3 ст. 309 КК та призначив відповідне покарання.
При цьому суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи захисника про недопустимість протоколів обшуку та огляду речових доказів, про порушення права ОСОБА_7 на захист, про те, що не були допитані свідки, що начальник відділу СУ ГУНП в Чернігівській області не мав повноважень на зміну групи слідчих, не погодився з ними, достатньо мотивовано сформулювавши свої висновки в цій частині.
Водночас суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив доводи захисника про його незгоду з оцінкою, зробленою судом першої інстанції, щодо протоколів за результатами проведення НСРД та залишив їх без відповіді.
Відтак касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів уважає слушними й доводи касаційної скарги прокурора про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального та кримінального процесуального законів при перекваліфікації дій ОСОБА_7 .
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не було доведено поза розумним сумнівом мети ОСОБА_7 на збут психотропної речовини, зваживши на таке:
- обвинувачений зберігав психотропну речовину різного кольору, лише в двох пакетах, переконливо пояснив про причини купівлі речовини у великій кількості;
- обвинувачений лікувався від залежності через вживання психостимуляторів (в ухвалі - прекурсорів);
- у ході проведення оперативно-розшукових заходів протягом 7 місяців не зафіксовано жодного епізоду збуту психотропної речовини.
Проте суд апеляційної інстанції не зазначив, чому не погодився з висновком суду першої інстанції про доведення наявності у ОСОБА_7 мети збуту психотропної речовини на підставі зафіксованих під час проведення НСРД телефонних розмов обвинуваченого зі значною кількістю абонентів.
Також колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що для доведення мети збуту психотропної речовини фактично визначальним є фіксування епізодів її збуту, та звертає увагу на те, що ОСОБА_7 у збуті психотропної речовини не обвинувачувався.
З огляду на вищезазначене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 307 на ч. 3 ст. 309 КК, а постановлена ним ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та свідчить про істотне порушенням апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), яке відповідно до п. 1 ч. 1ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення у касаційному порядку та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Суд позбавлений можливості перевірити інші доводи касаційної скарги засудженого.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7, проте з метою запобігання ризику його переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд