ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 743/654/22
провадження № 51-2985км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 22022270000000017, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 111 КК України.
Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від
25 грудня 2023 року ОСОБА_7 засуджено до покарання за:
- ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 2 ст. 111 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк
10 років із конфіскацією всього належного йому майна. Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він в період з
26 лютого по 02 квітня 2022 року, перебуваючи в с. Буянки Чернігівського району Чернігівської області, передавав інформацію про політ безпілотних літальних апаратів Збройних Сил України, які бачив на території с. Буянки; адреси місцевих жителів, які брали участь в антитерористичної операції; осіб, які мають зброю, та місцевих жителів, які негативно ставляться до російської федерації, з тим, щоб нейтралізувати можливість партизанської боротьби чи диверсій з їх боку та, таким чином, зберегти бойовий потенціал дислокованих у селі підрозділів збройних сил російської федерації.
Водночас орієнтовно в обідній час 21 березня 2022 року ОСОБА_7, перебуваючи у АДРЕСА_2, передавав інформацію не встановленому на цей час представнику збройних сил російської федерації про місце проживання громадян, які брали участь в антитерористичній операції на Сході України, в тому числі ОСОБА_8 .
Після чого 28 березня 2022 року приблизно 09:00 не встановлені на даний час представники збройних сил російської федерації прибули за місцем проживання громадянина ОСОБА_8, який є учасником антитерористичної операції на Сході України, та примусово вивезли його до АДРЕСА_2, де останнього утримували впродовж доби в підвальному приміщенні школи, застосовуючи при цьому фізичну силу, внаслідок чого ОСОБА_9 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім того, під час перебування вказаного села під окупацією російською федерацією ОСОБА_7 шляхом пішого обходу і спостереження здійснював збір даних про перебування в с. Буянки нових осіб та передавав отримані відомості в обумовленому раніше місці представникам збройних сил російської федерації. При цьому, ОСОБА_7 усвідомлював, що вказані дії призведуть до збільшення бойового потенціалу дислокованих у селі підрозділів збройних сил російської федерації та, відповідно, завдадуть шкоду державній безпеці та обороноздатності України.
До того ж 14 квітня 2022 року за адресою проживання ОСОБА_7, під час проведення обшуку було виявлено та вилучено три прямокутні предмети циліндричної форми, які є бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом, конструктивно оформленим у три стандартні
200-грамові тротилові шашки масою 196,3 г, 198,6 г, 198,1 г відповідно, які він зберігав без передбаченого законом дозволу.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_7 засуджено до покарання за:
- ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 2 ст. 111 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк
15 років із конфіскацією всього належного йому майна.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, захисник подав касаційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання та пом`якшити покарання із застосуванням статті 69, 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо справедливості призначеного апеляційним судом покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України без застосування положень ст. 69 КК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації його дій, порушує питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції щодо його підзахисного у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і просить пом`якшити покарання із застосуванням статті 69, 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Свої доводи мотивує тим, що цей суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, обставин, що пом`якшують йому покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, що в сукупності дає суду підстави призначити покарання за ч. 2 ст. 111 КК України із застосуванням положень статей 69 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор заперечив щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7, кваліфікація його дій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 111 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
Щодо справедливості призначеного апеляційним судом покарання без застосування ст. 69 КК України.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Реалізація такої мети є одним з аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, зокрема, про можливість призначення засудженому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, врахував відповідно до ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що з огляду на положення ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вчинення зазначеного злочину під впливом погрози та примусу, скоєне ним у молодому віці як обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують. Районний суд дійшов висновку, що зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На підставі наведених даних суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного засудженому майна, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої
ч. 2 ст. 111 КК України.
Не погоджуючись із вироком районного суду, прокурор подав апеляційну скаргу, де, посилаючись на м`якість призначеного засудженому покарання, просив вирок районного суду скасувати та ухвалити рішення, яким визнати засудженому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України в межах санкції зазначеної норми та за ч. 2 ст. 111 КК України без застосування ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна. Надалі визначити остаточне покарання із застосуванням ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна. У решті вирок залишити без змін.
Необхідно зазначити, що відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Так, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо
ОСОБА_7 в апеляційному порядку, дійшов висновку, що призначене районним судом засудженому покарання не відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі через м`якість, а тому задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції і призначив ОСОБА_7 покарання без застосування ст. 69 КК України, при цьому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначив остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому майна. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
На переконання суду апеляційної інстанції, відображені у вироку районного суду обставини, зокрема молодий вік засудженого, його неналежне виховання і відсутність досвіду самостійного життя, а також вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, істотно не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним, а також не є підставою для застосування до нього
ст. 69 КК України під час призначення покарання.