ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 756/3956/20
Провадження № 61-8645св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 21 лютого 2024 року в складі судді Гері О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в складі колегії суддів Бондар Я. М., Зубакової В. П., Тимченко О. О.
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича, стягувачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси яких представляє їх законний представник - ОСОБА_1, та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮ України) Назаровця А. Т., стягувачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, інтереси яких на підставі статті 242 Цивільного кодексу України представляє їх законний представник - їх батько ОСОБА_1, в якій просив:
- визнати бездіяльність головного державного виконавця Назаровця А. Т. за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 неправомірною;
- зобов`язати головного державного виконавця Назаровця А. Т. усунути порушення прав заявника та виконати певні дії за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, а саме:
1) накласти арешти на все майно боржника згідно з переліком або відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09 грудня 2022 року № 1137, від 21 лютого 2023 року № 164, від 21 лютого 2023 року № 166, від 24 лютого 2023 року № 168, від 03 березня 2023 року № 194, від 21 березня 2023 року № 239 та № 240, від 24 березня 2023 року № 249, від 07 квітня 2023 року № 295, № 296, № 299 та № 300, від 18 квітня 2023 року № 323;
2) накласти арешти на всі відомі рахунки боржника - рф або відповідно до інформації про кошти боржника, визначені в розпорядженнях КМУ від 09 грудня 2022 року № 1137, від 21 лютого 2023 року № 164, від 21 лютого 2023 року № 166, від 24 лютого 2023 року № 168, від 03 березня 2023 року № 194, від 21 березня 2023 року № 239 та № 240, від 24 березня 2023 року № 249, від 07 квітня 2023 року № 295, № 296, № 299 та № 300, від 18 квітня 2023 року № 323;
3) організувати та провести торги арештованим майном боржника з направленням відповідних грошових коштів для примусового виконання рішень судів за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1;
4) повідомити про можливість зміни способу виконання рішення за вказаними виконавчими провадженнями з метою отримання стягувачами майна та активів рф.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21 лютого 2024 року ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
14 травня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 21 лютого 2024 року - без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні вчиненні в межах повноважень державного виконавця та у спосіб, визначений Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 21 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду або Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на відсутність висновку Верховного Суду:
- щодо належного виконання ВПВР ДДВС МЮ України обов`язків стосовно примусового виконання рішень, стороною яких є рф.
- у справах за позовами до держави-агресора рф про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, щодо бездіяльності України в особі державних виконавців ВПВР ДДВС МЮ України.
- у справах щодо фактичної неможливості судового контролю за накладенням арештів, зміни способу виконання, примусових торгів арештованим майном у справах за виконанням рішень судів української юрисдикції, ухвалених за позовами до держави-агресора рф.
Вважає, що бездіяльність органів Міністерства юстиції України у справах щодо примусового виконання рішень, стороною яких є рф, не досліджено Верховним Судом і тому фактично механізм судового контролю з боку нашої держави та її судових органів є повністю недієвим, а рішення судів стосовно рф є невиконуваними.
Звертає увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і саме суд здійснює контроль за виконанням судових рішень і зобов`язаний унеможливлювати порушення Конвенції з боку державних виконавців і держави Україна в цілому.
Доводи інших учасників справи
22 липня 2024 року представник ВПВР ДДВС МЮ України- Вірченко Ю. М. через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Посилається на те, що ОСОБА_1 листами Фонду державного майна України від 14 квітня 2023 року № 10-24-9253, Міністерства економіки України від 23 квітня 2023 року № 3211-07/17942-09, Міністерства юстиції України від 20 квітня 2023 року № 48792/ПІ-Б-1459/38.2.2 надана повна інформація щодо майна та рахунків рф, які знаходяться на території України.
Листом ВПВР ДДВС МЮ України від 30 травня 2023 року від 68442/66951-33-23/20.1 йому роз`яснено, що законодавством не передбачено порядок виконання рішень, боржником за якими є іноземна держава, та що у зв`язку з військовою агресією рф 03 березня 2022 року був ухвалений Закон України № 2116-ІХ "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів", що набрав чинності 07 березня 2022 року, який передбачає можливість примусового вилучення майна без будь-якої компенсації не лише рф, але і її резидентів.
Державний виконавець діяв у межах повноважень, встановлених статтею 18 Закону № 1404-VIII, яким не передбачено порядок виконання рішень, боржником за яким є іноземна держава, зокрема рф.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду поновлено строк касаційного оскарження, відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали із Дзержинського міського суду Донецької області.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
18 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.
Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 447, частини першої статті 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року в справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) виснувала, що згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону № 1404-VIII, якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій), згідно з частиною першою статті 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року в справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року в справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18) та № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18).
ЄСПЛ у своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії").
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Із матеріалів справи вбачається, що в червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Назаровця А. Т., зобов`язати його усунути порушення прав заявника та виконати певні дії за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.
06 липня 2023 року ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області закрито провадження в цивільній справі № 456/3956/20 за скаргою ОСОБА_1 в зв`язку з тим, що вказана скарга не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено заявнику, що розгляд заяв вказаної категорії справ належить до юрисдикції адміністративних судів.
Суд першої інстанції керувався тим, що оскаржувані дії державного виконавця здійснені на виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у зв`язку з чим така скарга стягувача ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
08 листопада 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 06 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд зазначив, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції як на підставу для закриття провадження посилався на наявність в матеріалах справи облікової картки щодо зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення грошових коштів з боржника рф в особі міністерства юстиції рф, копію якої долучено до матеріалів справи представником заінтересованої особи - ВПВР ДДВС МЮ України Вірченко Ю. М., проте така відсутня в матеріалах справи.
Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вказана скарга не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, тому направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
23 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця в справі № 456/3956/20 прийнято до провадження Дзержинським міським судом Донецької області в складі судді Мигалевича В. В. та призначено до судового розгляду.
08 грудня 2023 року ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області з метою повного та всебічного розгляду справи по суті, беручи до уваги зміст заявлених вимог, суд з власної ініціативи визнав за необхідне витребувати в строк до 20 грудня 2023 року у головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України Назаровця А. Т. належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 з виконання виконавчих листів у справі № 756/3956/20, виданих Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з рф на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої збройною агресією. У разі здійснення виконання у межах зведеного виконавчого провадження вказано надати копію облікової картки на зведене виконавче провадження.
19 січня 2024 року розпорядженням керівника апарату Дзержинського міського суду Донецької області № 53 відповідно до наказу голови суду від 02 січня 2024 року № 1 "Про надання відпустки судді Мигалевичу В. В. для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 08 січня до 08 квітня 2024 року" призначено повторний автоматизований розподіл між суддями цивільної справи № 456/3956/20.
19 січня 2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судову справу № 456/3956/20 призначено судді-доповідачеві Гері О. Г.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті (абзац 2 частини тринадцятої статті 33 ЦПК України).
30 січня 2024 року ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області в складі судді Гері О. Г. справу № 456/3956/20 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21 лютого 2024 року.
21 лютого 2024 року Дзержинський міський суд Донецької області розглянув скаргу ОСОБА_1 по суті: ухвалою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця.
У мотивувальній частині ухвали суду є посилання на те, що з облікової картки, копію якої долучено до матеріалів справи представником заінтересованої особи - ВПВР ДДВС МЮ України Вірченко Ю. М., зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення грошових коштів з боржника рф в особі Міністерства юстиції рф убачається, що у зведеному виконавчому провадженні об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, зокрема, місцевих загальних судів, Господарського суду Чернігівської області (наказ №927/228/23 від 26 травня 2023 року), Господарського суду Запорізької області (наказ № 908/1955/22 (908/956/23) від 07 червня 2023 року), Господарського суду Харківської області (наказ № 922/333/23 від 01 червня 2023 року) та інші.
Водночас у матеріалах справи відсутня зазначена судом облікова картка на зведене виконавче провадження № НОМЕР_3 або належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 з виконання виконавчих листів у справі № 756/3956/20, виданих Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з рф на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральної шкоди, які б свідчили про те,що у зведеному виконавчому провадженні об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за однією юрисдикцією - цивільною.
Не надав відповідної підтверджувальної документації і головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України Назаровець А. Т., якого суд першої інстанції ухвалою зобов`язав надати таку документацію і який мав виконати зазначену вимогу суду відповідно до статті 84 ЦПК України.
Тобто не можна вважати, що суд першої інстанції виконав вказівки апеляційного суду щодо належного встановлення фактичних обставин справи з метою визначення, в порядку якого судочинства має розглядатися скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, тому суд передчасно розглянув справу в порядку цивільного судочинства, що могло позбавилозаявника на закріплене у статті 6 Конвенції право отримати судовий захист у суді, встановленому законом, за визначеною процедурою на засадах верховенства права.
Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то оскаржувані судові рішення в цій справі підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.