ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/28481/20
провадження № 61-14421св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого
2022 року під головуванням судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А.,
Писаної Т. О., Таргоній Д. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про стягнення процентів, пені, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі АТ "Креді Агріколь Банк") в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на її користь:
- невиплачені проценти на банківський вклад у сумі 70 000 доларів США за договором банківського вкладу № 1247045520/10047 у розмірі 15 672,22 доларів США;
- невиплачені проценти на банківський вклад у сумі 30 000 євро за договором банківського вкладу № 1247045520/10048 у розмірі 5 320 євро;
- 3 % річних за користування простроченим банківським вкладом у сумі
70 000 доларів США за договором банківського вкладу № 1247045520/10047 у розмірі 4 102,19 доларів США;
- 3 % річних за користування простроченим банківським вкладом у сумі 30 000 євро за договором банківського вкладу № 1247045520/10048 у розмірі 1 738,35 євро;
- 3 % річних за користування невиплаченими процентами на вклад у сумі
70 000 доларів США за договором банківського вкладу № 1247045520/10047 у розмірі
779,30 доларів США;
- 3 % річних за користування невиплаченими процентами на вклад у сумі 30 000 євро за договором банківського вкладу № 1247045520/10048 у розмірі 267,73 євро;
- моральну шкоду у розмірі 463 060 грн;
- пеню за відмову повернути вклад у сумі 70 000 доларів США за договором банківського вкладу № 1247045520/10047 у розмірі 1 497 300 доларів США;
- пеню за відмову повернути вклад у сумі 30 000 євро у розмірі 634 500 євро;
- пеню за прострочення виплати процентів 15 672,22 доларів США за договором
№ 1247045520/10047 у розмірі 284 920,97 доларів США;
- пеню за прострочення виплати процентів 5 320 євро за договором
№ 1247045520/10048 у розмірі 97 994 євро.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 04 жовтня
2017 року вона уклала з відповідачем договори банківського строкового вкладу "Строковий" № 1247045520/10047 та № 1247045520/10048 згідно з умовами яких внесла, а відповідач розмістив на відповідних рахунках вклади у сумах 70 000 доларів США та 30 000 євро.
02 січня 2018 року у зв`язку із закінченням дії договорів позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення вкладу та виплату процентів, однак відповідач ні 05 січня 2018 року, ні у подальшому зобов`язання за договорами не виконав, вклади та проценти не виплатив.
На виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2018 року у справі № 453/668/18 з відповідача на користь позивача 12 грудня
2019 року було стягнуто суму вкладу у розмірі 30 000 євро, а 20 грудня 2019 року стягнуто суму вкладу у розмірі 70 000 доларів США.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 17 лютого 2022 року позов задовольнив частково.
Стягнув з АТ "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 5 663,67 доларів США за договором банківського вкладу від 04 жовтня 2017 року № 1247045520/10047, з яких:
- 1 408,75 доларів США - проценти за договором банківського вкладу за період
з 05 жовтня 2017 року по 04 січня 2018 року;
- 4 184,75 доларів США - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (сума вкладу та проценти) за період з 06 січня 2018 року по 19 грудня 2019 року;
- 70,17 доларів США - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо виплати процентів за період з 21 грудня 2019 року по 17 серпня 2021 року;
Стягнув з АТ "Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 2 273,71 євро за договором банківського вкладу від 04 жовтня 2017 року № 1247045520/10048, з яких:
- 483 євро - проценти за період з 05 жовтня 2017 року по 04 січня 2018 року;
- 1 766,34 євро - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (сума вкладу та проценти) за період з 06 січня 2018 року по 11 грудня 2019 року;
- 24,37 євро - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (проценти) за період з 13 грудня 2019 року по 17 серпня 2021 року;
Стягнув з АТ"Креді Агріколь Банк" на користь ОСОБА_1 52 690,07 грн з яких:
- 37 543,19 грн, що за курсом НБУ станом на 17 серпня 2021 року еквівалентно
1 408,75 доларів США - пені за прострочення виплати процентів за договором банківського вкладу від 04 жовтня 2017 рок у№ 1247045520/10047;
- 15 146,88 грн, що за курсом НБУ станом на 17 серпня 2021 року еквівалентно
483 євро - пені за прострочення виплати процентів за договором банківського вкладу від 04 жовтня 2017 року № 1247045520/10048.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року скасував в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди і в цій частині ухвалив нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнив частково. Стягнув з АТ "Креді Агріколь Банк" на її користь 50 000 грн у відшкодування завданої неналежним виконанням зобов`язань моральної шкоди.
В іншій частині рішення місцевого суду залишив без змін.
Ухвалюючи оскаржене судове рішення, місцевий суд, з висновками якого частково погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов в частині вимог про стягнення банківських процентів за вкладами підлягає до задоволення лише за період строку дії вкладу, оскільки після дати повернення банківського вкладу проценти на суму вкладу не нараховуються.
Суд також частково задовольнив вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних на підставі статті 625 ЦК України за договором банківського вкладу
№ 1247045520/10047 від 04 жовтня 2017 року за період з 06 січня 2018 року
по 19 грудня 2019 року, тобто період прострочення сплати суми вкладу та процентів в сумі 4 184,75 доларів США та 70,17 доларів США за період з 21 грудня 2019 року по 17 серпня 2021 року (прострочення сплати процентів), а також за договором банківського вкладу від 04 жовтня 2017 року № 1247045520/10048 в сумі
1 766,34 євро за період з 06 січня 2018 року по 11 грудня 2019 року (прострочення сплати суми вкладу та процентів) та 24,37 євро за період з 13 грудня 2019 року
по 17 серпня 2021 року (прострочення сплати суми процентів).
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки розмір пені значно перевищує розмір боргового зобов`язання відповідача у вигляді невиплачених позивачу процентів за договорами банківського вкладу в сумі 1 408,75 доларів США та 483,00 євро відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини третьої статі 551 ЦК України, а пеня підлягає зменшенню до розміру боргового зобов`язання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умовами договорів банківського вкладу відшкодування моральної шкоди не передбачено, відсутні підстави для задоволення позову у частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції не погодився з твердженнями місцевого суду в цій частині та вказав, що статтями 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки розгляд апеляційної скарги позивача відбувся без повідомлення її про час та місце судового засідання.
Зауважує, що процесуальні документи, надісланий стороною позивача на адресу судів містили лише посилання на адресу електронної пошти представника позивача. Положеннями статті 128, 130 ЦПК України не передбачено такого порядку направлення повістки, як на адресу електронної пошти.
Заявниця вказує, що суди не врахували висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 446/154/16, від 28 березня
2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 20 березня 2019 року у справі
№ 761/26293/16-ц щодо питання стягнення процентів за строковими договорами банківських вкладів; у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 753/217/17 стосовно застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України; у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/17,
від 11 січня 2020 року у справі № 335/11482/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі
№ 643/6454/16-ц щодо вирішення питання про стягнення пені на підставі положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та у постановах
від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц і від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 щодо вирішення питання компенсації моральної шкоди.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у листопаді 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник АТ "Креді Агріколь Банк" адвокат Максименко В. О. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
Представник відповідача зазначає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, хоча і розглянув апеляційну скаргу без участі позивача, адже ОСОБА_1 сама, з розумним інтервалом, повинна була цікавитись ініційованим нею провадженням у справі. Апеляційний суд використав всі доступні можливості повідомлення заявниці про час та місце розгляду справи.
Вказує, що суди, належним чином оцінивши всі зібрані у справі докази, дійшли правильних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Посилання заявниці на неврахування судами правових позицій Верховного Суду не заслуговує на увагу, оскільки висновки місцевого та апеляційного судів, які зроблені за фактичних обставин цієї справи правильні.
Додатково зауважує, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивач спричинення їй такої належними засобами доказування не довела.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Шевченківського районного суду м. Києва.
01 листопада 2023 року цивільна справа № 761/28481/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.