ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 371/890/19
провадження № 61-16935св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Капшук Л. О., та постанову Київського апеляційного суду від 2 вересня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство(далі - ПрАТ) "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації місця проживання.
В обґрунтування позову вказувало, що ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є власником квартири
АДРЕСА_1 .
28 січня 2010 року Відкрите акціонерне товариства (далі - ВАТ) "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", від імені якого діяв директор Миронівського м`ясопереробного заводу "Легко" відокремленого підрозділу товариства, уклало з ОСОБА_1 договір оренди вказаної квартири.
Цей договір укладеного сторонами на наступних умовах:
- житлове приміщення передано орендодавцем орендарю у платне користування з можливістю укласти договір купівлі-продажу квартири;
- орендна плата за користування квартирою встановлена у розмірі 200 грн на місяць, які вносяться на поточний рахунок орендодавця до 15 числа кожного місяця, наступного за звітним;
- орендар зобов`язався самостійно стати на облік як споживач житлово-комунальних та інших послуг, сплачувати кошти за надані послуги в строк, встановлений постачальниками послуг, та звільнити квартиру, що наймається, протягом п`яти днів з моменту видання наказу про звільнення з роботи на підприємствах групи компаній "Миронівський хлібопродукт", якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю сторін;
- орендодавець вправі вимагати від орендаря звільнення квартири згідно з пунктом 2.2.6 даного договору;
- договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 28 січня 2020 року або
до моменту звільнення орендаря з роботи на підприємствах Групи
компаній "Миронівський хлібопродукт"/розірвання договору.
ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" змінив організаційно-правову форму на ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі - товариство) і є підприємством групи компаній "Миронівський хлібопродукт".
Вказувало, що згідно з наказом № 3-к від 22 січня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до Миронівського м`ясопереробного заводу "Легко" відокремленого підрозділу ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", а наказом № 327-к від 1 липня 2010 року - переведено на посаду головного енергетика. 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з вказаної посади.
Разом з ОСОБА_1 у квартирі, яка є предметом договору оренди, зареєстровані його дружина та двоє дітей. Членам сім`ї ОСОБА_1 квартира в оренду не передавалася, відповідно до умов договору члени сім`ї відповідача не мають законних підстав для проживання у ній після звільнення ОСОБА_1 з посади головного енергетика Миронівського м`ясопереробного заводу "Легко" відокремленого підрозділу ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів".
29 березня 2019 року товариство надіслало відповідачам повідомлення
за вих. № 87, яке містило вимогу про звільнення квартири, передачу її товариству та зняття з реєстрації орендаря і членів його сім`ї. Відповідачі отримали вказане повідомлення 16 квітня 2019 року, проте квартиру не звільнили.
Невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення житлового приміщення за договором оренди перешкоджає реалізації ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" права власності на вказану квартиру. Підстава, на якій було набуте майно, відпала в зв`язку із закінченням строку дії договору оренди квартири № 5 від 28 січня 2010 року, який припинено датою звільнення орендаря з роботи (8 грудня 2018 року) на підставі пункту 5.1 договору.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 листопада
2019 року до участі у справі залучено як співвідповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області
Посилаючись на вказані обставини просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого житла зі зняттям з реєстрації місця проживання.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2020 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення зі зняттям з реєстрації місця проживання.
Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" по 966,50 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:
- укладений позивачем та ОСОБА_1 договір оренди житла від 28 січня
2010 року діяв до моменту звільнення останнього з роботи;
- протягом п`яти днів з моменту видання наказу про звільнення ОСОБА_1 у нього виник обов`язок звільнити займану квартиру;
- підстави для переходу житла у власність ОСОБА_1, передбачені умовами додатку до договору оренди житла № 5, відсутні, оскільки договір припинив свою дію до закінчення 10 років з моменту укладення договору;
- 29 березня 2019 року позивач надіслав ОСОБА_1 вимогу про звільнення квартири, передання її власнику за актом приймання-передачі та зняття зареєстрованих у квартирі осіб з реєстрації, яку 16 квітня 2019 року останній отримав, проте не виконав;
- ОСОБА_1 не виконав обов`язок щодо повернення квартири, що чинить перешкоди для реалізації ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" права власності, зокрема унеможливлює передання його у користування працівникам товариства чи інше використання його на власний розсуд;
- ОСОБА_1 на праві власності належить інше житло - квартира
АДРЕСА_3 .
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном на підставі статті 391 ЦК України, оскільки відповідачі, незважаючи на вимогу власника житла, після закінчення дії договору оренди житла відмовились його звільнити, тому права позивача підлягають захисту шляхом виселення орендаря та інших осіб, які проживають у квартирі, зі зняттям їх з реєстрації за цією адресою.
Постановою Київського апеляційного суду від 2 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для виселення відповідачів з квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 2 вересня 2021 року і передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи за відсутності законних представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не зверталися до суду із заявами про розгляд справи без їх участі та не надавали повноваження на представництво їх інтересів іншим особам. Зазначала, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки її представнику - адвокату Ящуку Л. А. є врученням повістки їй як відповідачу і не свідчить про повідомлення її про судове засідання як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зазначала, що неповідомлення її як законного представника ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 про дату, час і місце розгляду справи унеможливило реалізацію останніми їх прав щодо подання доказів та заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 760/4766/16-ц (провадження № 61-14517св18) та від 6 лютого 2019 року
у справі № 753/15273/17-ц (провадження № 61-48829св18), про те, що навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
На думку заявника, висновок судів попередніх інстанцій про виселення відповідачів відповідає статті 47 Конституції України та статті 8 Конвенції з огляду на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 є помилковим, оскільки суди не врахували, що ця квартира знаходиться на відстані понад 700 кілометрів від міста Миронівка Київської області, в якому вона працює, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відвідують навчальні заклади.
Зазначає про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), про те, що частина друга статті 109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
Крім того, вважає, що суди попередніх інстанцій помилково відхилили клопотання про призначення судово-криміналістичної експертизи.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року представник ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" - адвокат Лавренюк Л. П. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року
у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та постановах Верховного Суду (провадження № 61-14517св18) і від 6 лютого 2019 року
у справі № 753/15273/17-ц (провадження № 61-48829св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- про розгляд судом першої інстанції справи за її (як представника дітей) відсутності та відсутності законних представників малолітніх відповідачів, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; необґрунтоване відхилення судами першої та апеляційної інстанцій клопотання про призначення судово-криміналістичної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року зупинено виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 грудня 2020 року в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення зі зняттям з реєстрації місця проживання.
Ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30 травня 2010 року виконавчим комітетом Миронівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради № 57 від 24 лютого 2010 року, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 262545412, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 30 травня 2010 року, ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є власником квартири АДРЕСА_1 .
Зі змісту наказів про прийом на роботу № 3-к від 22 січня 2008 року, про переведення на іншу роботу № 327-к від 1 липня 2010 року та про припинення трудового договору № 550-П від 18 грудня 2018 року суди встановили, що
ОСОБА_1 22 січня 2008 року прийнятий на роботу у Миронівський м`ясопереробний завод "Легко" відокремлений підрозділ ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на посаду інженера-енергетика, 1 липня 2010 року переведений на посаду головного енергетика заводу, 18 грудня 2018 року звільнений з посади за угодою сторін.
28 січня 2010 року ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" в особі директора відокремленого підрозділу "Миронівського м`ясопереробного заводу "Легко" Сокирка П. О. уклало з ОСОБА_1 договір № 5 оренди квартири, яким врегульовані правовідносини, пов`язані з передачею ОСОБА_1 у платне користування квартири АДРЕСА_1 з можливістю у подальшому укласти договір купівлі-продажу вказаного житлового приміщення.
Зі змісту вказаного договору оренди житла суди встановили, що:
- сторони передбачили право орендаря та обов`язок орендодавця укласти договір купівлі-продажу квартири за умови, що орендар пропрацює на підприємстві
групи компаній "Миронівський хлібопродукт" десять років з дати укладення договору оренди квартири (пункти 2.1.2 та 3.2.2);
- орендар зобов`язується звільнити квартиру, що наймається, протягом п`яти
днів з моменту видання наказу про звільнення з роботи на підприємствах компаній ВАТ "Миронівський хлібопродукт", якщо інше не встановлено додатковою домовленістю сторін (пункт 2.2.6);
- орендодавець має право вимагати від орендаря звільнення квартири згідно з пунктом 2.2.6 даного договору. Орендар має право орендувати квартиру на умовах укладеного договору лише за умови, що він є працівником групи
компаній "Миронівський хлібопродукт" (пункти 3.1.3, 3.2.1);
- договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 28 січня 2020 року або до моменту звільнення орендаря з роботи на підприємствах групи
компаній "Миронівський хлібопродукт"/розірвання договору (пункт 5.1).
28 січня 2010 року цими ж сторонами підписано додаток до договору оренди, за яким згідно з пунктом 6.21 Колективного договору спеціалістам підприємств групи компаній "Миронівський хлібопродукт" за необхідності підприємство надає в оренду житлові приміщення (квартири) терміном на 10 років з дня укладення договору оренди. Житло переходить у власність спеціаліста за рішенням адміністрації за умови, що трудовий договір не буде розірваний з адміністрацією протягом 10 років з моменту укладення договору оренди та спеціаліст не буде перебувати в декретній відпустці більше 3 років протягом строку дії договору оренди.
Зі змісту Статуту, затвердженого загальними зборами ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", протоколу річних загальних зборів № 1
від 24 квітня 2019 року суди встановили, що ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" змінило організаційно-правову форму.
ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є підприємством Групи компаній "Миронівський хлібопродукт", що підтверджено даними довідки голови правління від 25 червня 2019 року.
Зі змісту довідки Миронівської міської ради № 2360 від 20 червня 2019 року суди встановили, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх діти - ОСОБА_3, 2007 року народження та ОСОБА_4, 2013 року народження.
Суди встановили, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності
на квартиру АДРЕСА_3 .