ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 752/16335/20
провадження № 61-11361св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката
Жигальцева Тимура Ігоровича на рішення Голосіївського районного суду
міста Києва від 27 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Чередніченко Н. П., та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 21 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський районний ВДРАЦС), про встановлення батьківства, внесення змін до актових записів про народження та стягнення аліментів.
В обґрунтування позову вказувала, що вона і ОСОБА_2 з листопада 2013 року до жовтня 2015 року проживали у
АДРЕСА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу (спільно проживали, перебували у близьких стосунках, вели спільне господарство, ремонтували та облаштовували орендоване житло, разом відпочивали, відвідували родичів та знайомих, спільно святкували дні народження, планували народження дітей).
Наміру офіційно зареєструвати шлюб відповідач не виявляв, оскільки на той час перебував у шлюбі з іншою жінкою.
У 2014 році позивач завагітніла від відповідача; під час вагітності відповідач підтримував її, свідомо бажав стати батьком і ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилися син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 .
Після пологів ОСОБА_2 навідував позивача у пологовому будинку, спілкувався засобами телефонного зв`язку, турбувався про неї та дітей, передавав усе необхідне. В день виписки з пологового будинку відповідач з квітами зустрів та забрав її разом з дітьми з пологового будинку, імена дітям були запропоновані відповідачем.
Під час внесення запису про народження дітей у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідач відмовився подати заяву про реєстрацію його батьком дітей з огляду на його перебування в іншому шлюбі та необхідність вирішення майнових питань з офіційною дружиною. Запис про батька у свідоцтві про народження дітей вчинено за заявою позивача (з її слів) в порядку, передбаченому статтею 135 СК України.
У подальшому відповідач почав ухилятися від участі у вихованні спільних дітей, майнової допомоги на утримання не надає, участі у їх житті не приймає, відсутність батьківського зв`язку ОСОБА_2 зі своїми малолітніми дітьми позбавляє їх права на повноцінне дитинство.
За таких обставин просила:
- встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- внести зміни до актового запису № 785, складеного 27 березня 2015 року Печерським районним ВДРАЦС, про народження дитини - ОСОБА_5, а саме: в графі "батько" виключити відомості про ОСОБА_7 та зазначити батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Чернівці, громадянина України, змінити прізвище дитини із " ОСОБА_8" та " ОСОБА_9";
- внести зміни до актового запису № 784, складеного 27 березня 2015 року Печерським районним ВДРАЦС про народження дитини - ОСОБА_6, а саме: в графі "батько" виключити відомості про ОСОБА_7 та зазначити батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Чернівці, громадянина України, змінити прізвище дитини із " ОСОБА_8" та " ОСОБА_9".
- стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 серпня 2020 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року позов задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внесено зміни до актового запису № 785, складеного 27 березня 2015 року ВДРАЦС Печерського районного управління юстиції у м. Києві, про народження дитини - ОСОБА_5, а саме: в графі "батько" виключено відомості про ОСОБА_7 та зазначено батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Чернівці, громадянина України", змінено прізвище дитини з " ОСОБА_8" на " ОСОБА_9".
Внесено зміни до актового запису № 784, складеного 27 березня 2015 року ВДРАЦС Печерського районного управління юстиції у м. Києві, про народження дитини - ОСОБА_6, а саме: в графі "батько" виключено відомості про ОСОБА_7 та зазначено батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Чернівці, громадянина України", змінено прізвище дитини з " ОСОБА_8" на " ОСОБА_9".
Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 серпня 2020 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн у відшкодування судового збору.
Стягнено зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав доведеним факт біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Місцевий суд зазначив, що зі встановленням батьківства відносно дітей підлягає виключенню запис про ОСОБА_7 як батька дітей з актових записів про їх народження шляхом внесення відповідних змін із зазначенням в графі "Батько" - відповідача, та відповідній зміні прізвища дітей.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції врахував майновий стан сторін, а також обов`язок відповідача як батька нарівні з позивачем утримувати дітей і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їх життя.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів змінено і викладено абзац п`ятий резолютивної частини рішення в іншій редакції.
Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 вересня 2022 року, і до досягнення дітьми повноліття.
У іншій частині рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню зі ОСОБА_2, зазначивши про неврахування місцевим судом обставин щодо:
- перебування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, якого відповідач як батько зобов`язаний утримувати до досягнення ним повноліття, та непрацездатної матері похилого віку, яка потребує допомоги єдиного працездатного сина;
- вагітності дружини платника аліментів;
- існування у відповідача кредитних зобов`язань.
Врахувавши такі обставини, на підставі статті 182 СК України апеляційний суд дійшов висновку, що розмір аліментів, який визначив суд першої інстанції, має бути зменшено до 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Такий розмір аліментів за висновком апеляційного суду є необхідним та достатнім для забезпечення розвитку дітей.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про зміну дати, з якої підлягають стягненню аліменти, на 23 листопада 2022 року (дату набрання законної сили рішенням суду про встановлення батьківства), зазначивши, що саме з цього моменту у ОСОБА_2 виник обов`язок з утримання дітей.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 та в його інтересах адвокат Жигальцев Т. І., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просять скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 3 серпня 2022 року
у справі № 344/1962/19 (провадження № 61-3085св22), в якому зазначено, що "приватне життя" включає право на повагу до рішень про те, щоб стати батьком, і про те, щоб ним не стати.
Заявник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо недопустимості порушення принципу добросовісності та зловживання правом у вигляді вчинення дій всупереч доктрини "venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)", викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого
2019 року у справі № 237/142/16-ц (провадження № 61-16460св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 22 травня
2019 року у справі № 234/3341/15-ц (провадження № 61-30536св18), від 19 червня 2019 року у справі № 522/16323/16-ц (провадження № 61-21982св18), від 17 липня 2019 року у справі № 626/2681/18 (провадження № 61-10128св19), від 7 серпня
2019 року у справі № 496/1561/16-ц (провадження № 61-10850св19), від 18 вересня 2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61-12652св19), від 2 жовтня 2019 року у справі № 365/349/16-ц (провадження № 61-30988св18), від 9 жовтня 2019 року у справі № 204/1646/16-ц (провадження № 61-11397св19), від 9 жовтня 2019 року у справі № 761/19764/15-ц (провадження № 61-17876св18),
від 13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16ц
(провадження № 61-33751св18), від 20 листопада 2019 року
у справі № 705/6141/14-ц (провадження № 61-28438св18), від 4 грудня 2019 року
у справі № 535/674/15 (провадження № 61-8049св18), від 11 грудня 2019 року
у справі № 2-407/11 (провадження № 61-25239св18), від 19 грудня 2019 року
у справі № 337/4707/17 (провадження № 61-41287св18), від 27 грудня 2019 року
у справі № 573/595/17 (провадження № 61-33673св18), від 9 січня 2020 року
у справі № 645/33/17 (провадження № 61-34589св18), від 17 листопада 2018 року
у справі № 911/205/18, від 9 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18, від 2 липня 2019 року у справі № 916/1004/18,
від 17 липня 2019 року у справі № 906/408/18, від 19 вересня 2019 року
у справі № 904/3883/18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 922/1382/18,
від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/879/18, від 24 жовтня 2019 року
у справі № 904/3315/18, від 6 грудня 2019 року у справі № 910/353/19.
Також ОСОБА_2 та адвокат Жигальцев Т. І. зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 123 СК України у подібних правовідносинах в контексті визначення походження дитини, народженої в результаті допоміжних репродуктивних технологій, від осіб, які не перебувають у шлюбі.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів і залишити в цій частині в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не довів належними і допустимими доказами обставини, які є підставою для зменшення розміру стягнених аліментів. Апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 369/8695/17 (провадження № 61-32888св18), за яким ненадання доказів, які б підтверджували погіршення матеріального становища на час його звернення до суду з позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, з урахуванням того, що дитина сторін підросла і витрати на її утримання значно збільшилися, а матеріальне становище одержувача аліментів - матері дитини, з якою вона проживає, не поліпшилося, є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки це суперечитиме інтересам дитини. Про необхідність доведення обставин щодо погіршення майнового стану платника аліментів для зменшення
їх розміру зазначав Верховний Суд у постановах від 28 травня 2021 року
у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) та від 12 листопада
2018 року у справі № 369/8695/17 (провадження № 61-32888св18).
Вказує про неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 161/20072/18 (провадження № 61-13673св19), про те, що розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 9 серпня 2018 року у справі № 640/10064/16-ц (провадження № 61-35771св18), за змістом якого без підтвердження погіршення матеріального стану відповідача, в тому числі у зв`язку з народженням дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою зменшення розміру аліментів. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 1 серпня 2019 року
у справі № 382/222/17 (провадження № 61-31582св18).
Обґрунтованість висновку суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 липня 2021 року у справі № 567/1256/19 (провадження № 61-17851св20), який не врахований судом апеляційної інстанції.
Крім того, на думку заявника, апеляційний суд порушив принцип змагальності, сутність якого розтлумачив Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року
у справі № 917/1307/18.
ОСОБА_1 зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду про застосування статей 121, 122 125 СК України у співвідношенні з частиною першою статті 191 СК України щодо часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, викладених у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року
у справі № 766/22653/17 (провадження № 61-10св22), від 15 червня 2022 року
у справі № 234/10082/18 (провадження № 61-19052св21), від 10 жовтня 2018 року
у справі № 216/3757/16-ц (провадження № 61-16217св18).
Також вважає неврахованими апеляційним судом висновки про застосування статей 180-182 СК України, викладені Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 308/1659/16-ц (провадження № 61-174св17), від 3 травня 2018 року у справі № 486/809/17-ц (провадження № 61-13308св18), від 18 березня 2019 року у справі № 306/292/18 (провадження № 61-45423св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 730/1553/18-ц (провадження № 61-9993св19), від 5 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження № 61-22317св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 (провадження № 61-15542св21), проте не зазначає, в чому саме полягає неврахування судом апеляційної інстанції цих норм права.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові
від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), проте не зазначає, яку норму права застосував цей суд без урахування зазначеного висновку.
Позиція інших учасників справи
У січні 2023 року ОСОБА_2 та адвокат Жигальцев Т. І., який діяв в інтересах ОСОБА_2, подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1, в якій зазначили про відсутність підстав для її задоволення.
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та адвоката Жигальцева Т. І., який діяв в інтересах
ОСОБА_2, зазначивши про її необґрунтованість та правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для встановлення батьківства та стягнення аліментів на дітей.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 були її доводи про:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), у постановах Верховного Суду від 13 липня
2022 року у справі № 766/22653/17 (провадження № 61-10св22), від 15 червня
2022 року у справі № 234/10082/18 (провадження № 61-19052св21), від 26 липня 2021 року у справі № 567/1256/19 (провадження № 61-17851св20), від 16 червня 2021 року у справі № 161/20072/18 (провадження № 61-13673св 19), від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження № 61-22317св19), від 28 лютого 2020 року у справі № 348/2561/18 (провадження № 61-14434св19), від 5 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц (провадження № 61-46794св18),
від 18 березня 2019 року у справі № 306/292/18 (провадження № 61-45423св18), від 1 серпня 2019 року у справі № 382/222/17 (провадження № 61-31582св18),
від 9 серпня 2018 року у справі № 640/10064/16-ц (провадження № 61-35771св18), від 31 січня 2018 року у справі № 308/1659/16-ц (провадження № 61-174св17),
від 10 жовтня 2018 року у справі № 216/3757/16-ц (провадження № 61-16217св18), від 3 травня 2018 року у справі № 486/809/17-ц (провадження № 61-13308св18),
від 25 вересня 2019 року у справі № 730/1553/18-ц
(провадження № 61-9993св19),від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 (провадження № 61-15542св21), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 12 листопада 2018 року у справі № 369/8695/17 (провадження № 61-32888св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката
Жигальцева Т. І.
Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_2 та адвоката Жигальцева Т. І., який діяв в інтересах ОСОБА_2, були її доводи про:
- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18),
від 27 лютого 2019 року у справі № 237/142/16-ц (провадження № 61-16460св18),
від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц (провадження № 61-30536св18), від 19 червня 2019 року у справі № 522/16323/16 (провадження № 61-21982св18),
від 17 липня 2019 року у справі № 626/2681/18 (провадження № 61-10128св19),
від 7 серпня 2019 року у справі № 496/1561/16-ц (провадження № 61-10850св19),
від 18 вересня 2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61-12652св19), від 2 жовтня 2019 року у справі № 365/349/16-ц (провадження № 61-30988св18),
від 9 жовтня 2019 року у справі № 204/1646/16-ц (провадження № 61-11397св19), від 9 жовтня 2019 року у справі № 761/19764/15-ц (провадження № 61-17876св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 686/22924/16-ц
(провадження № 61-33751св18), від 20 листопада 2019 року
у справі № 705/6141/14-ц (провадження № 61-28438св18), від 4 грудня 2019 року
у справі № 535/674/15 (провадження № 61-8049св18), від 11 грудня 2019 року
у справі № 2-407/11 (провадження № 61-25239св18), від 19 грудня 2019 року
у справі № 337/4707/17 (провадження № 61-41287св18), від 27 грудня 2019 року
у справі № 573/595/17 (провадження № 61-33673св18), від 9 січня 2020 року
у справі № 645/33/17 (провадження № 61-34589св18), від 17 листопада 2018 року
у справі № 911/205/18, від 9 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18, від 2 липня 2019 року у справі № 916/1004/18,
від 17 липня 2019 року у справі № 906/408/18, від 19 вересня 2019 року
у справі № 904/3883/18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 922/1382/18,
від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/879/18, від 24 жовтня 2019 року
у справі № 904/3315/18, від 6 грудня 2019 року у справі № 910/353/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутність у подібних правовідносинах висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 123 та пункту 3 частини третьої статті 125 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебував зі ОСОБА_11 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2015 року
у справі № 727/3132/15-ц, що набрало законної сили 25 травня 2015 року. Зі змісту зазначеного рішення суди встановили, що сторони не підтримували сімейні відносини з липня 2012 року.
У шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_12 .
Зі змісту свідоцтва про шлюб, виданого Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) 18 липня 2020 року серії НОМЕР_1, суди встановили, що з 18 липня 2020 року ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_13 .
З 19 липня 2012 року до 1 липня 2020 року ОСОБА_2 на підставі договорів найму житлового приміщенні проживав у гуртожитку Університету менеджменту освіти НАПН України від 19 липня 2012 року, винаймав житлове приміщення - кімнати №№ АДРЕСА_2 .
Суди всатовили, що з листопада 2013 року до жовтня 2015 року сторони разом проживали у вказаних орендованих кімнатах.
3 червня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF", з однієї сторони, та ОСОБА_1 (дружиною) і ОСОБА_2 (чоловіком), з другої сторони, укладено договір № 4664 про проведення запліднення in vitro (ЗІВ), відповідно до умов якого пацієнт потребує лікування, а клініка бере на себе зобов`язання надати останньому медичну допомогу, що полягає у лікуванні безпліддя пацієнта шляхом проведення запліднення in vitro, методом запліднення яйцеклітини анонімного донора спермою чоловіка і перенесення ембріона/ів у порожнину матки дружини, яку пацієнт зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору.
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали ще ряд документів на виконання зазначеного договору, які свідчать про їх намір лікувати безпліддя за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій.
Зазначений договір є чинним та у встановленому законом порядку його окремі положення та/або в цілому недійсними не визнані.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 народила дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5, батьком яких в свідоцтвах про їх народження зазначено ОСОБА_7 ; відомості про батька дітей в актових записах вказані відповідно до частини першої статті 135 СК України (зі слів матері).
Після народження діти перебували на обліку в філії Комунального некомерційного підприємства "ЦПМСД № 2"; в медичних картках дітей адресою їх проживання зазначено кімнату АДРЕСА_3 .
Суди встановили, що на час пред`явлення позову діти зареєстровані та фактично проживають разом з ОСОБА_1 у квартирі
АДРЕСА_4 .
З висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-71-2021 року від 20 травня 2021 року суди встановили, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складає величину не менш ніж 99,9% за вимогами Другого Міжнародного Симпозіуму з Ідентифікації людини - біологічне батьківство вважається доведеним.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзивів на них, суд дійшов таких висновків.