ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/32201/21
провадження № 61-12547св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом" на постанову Київського апеляційного суду
від 23 листопада 2022 року, прийняту колегією Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного
підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
(далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказував, що він працював у ДП "НАЕК "Енергоатом"
з березня 2012 року і з лютого 2019 року - обіймав посаду першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок Відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" (далі - ВП "Атомпроектінжиніринг")
ДП "НАЕК "Енергоатом".
13 серпня 2021 року його звільнено з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб). Вважав своє звільнення незаконним, оскільки він не є посадовою особою, прийнятий на роботу безстроково без укладення трудового контракту, з визначеним терміном перебування на посаді і порядком припинення повноважень.
Позивач вказує, що порушення його права на працю призвело до моральних страждань, вимагало від нього вжиття додаткових зусиль для організації життя і завдало моральної шкоди.
За таких обставин просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП "НАЕК "Енергоатом" від 13 серпня 2021 року про його звільнення;
- поновити його на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом" з 14 серпня 2021 року;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2021 року до дня ухвалення рішення та 20 000 грн - на відшкодування моральної шкоди;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року, ухваленим у складі судді Волошина В. О., у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач, обіймаючи посаду першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом", був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і відносився до посадових осіб підприємства. Такого висновку місцевий суд дійшов, врахувавши пункт 70 Статуту ДП "НАЕК "Енергоатом", згідно з яким, зокрема генеральні директори/директори відокремлених підрозділів та їх заступники є посадовими особами підприємства. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ відповідача від 13 серпня 2021 року за № 1045-к про припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок
ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом" є законним.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП "НАЕК "Енергоатом" № 1045-к
від 13 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП "Атомпроектінжиніринг"
ДП "НАЕК "Енергоатом".
Стягнено з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 951 779,20 грн (з утриманням та перерахуванням до бюджету і державних цільових фондів податків та обов`язкових платежів) та 5 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ДП "НАЕК "Енергоатом" в дохід держави судовий збір
у розмірі 23 919,48 грн.
Апеляційний суд вказав про неврахування судом першої інстанції того, що розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи. Отже поняття "розірвання трудового договору з посадовою особою" і "припинення повноважень посадової особи" не є ідентичними. Для звільнення за вказаною нормою мають існувати такі обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства та повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в подальшому є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
Зі змісту посадової інструкції першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок (ІП-К.46.330-19) ВП "Атомпроектінжиніринг"
ДП "НАЕК "Енергоатом" суд апеляційної інстанції встановлено, що він призначається на посаду та звільняється з посади президентом ДП "НАЕК" "Енергоатом" за поданням генерального директора ВП "Атомпроектінжиніринг" з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України на підставі наказу. Апеляційний суд зазначив, що вказаний порядок призначення на посаду не передбачає попереднього рішення колективного органу (Наглядової Ради) щодо звільнення, оскільки він не був членом наглядової ради чи правління НАЕК "Енергоатом".
Встановивши, що ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок, яка не передбачає обрання уповноваженим органом ДП "НАЕК" "Енергоатом", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до позивача не може бути застосована підстава звільнення, передбачена пунктом 5 частини першої
статті 41 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення пункту 1 частини першої
статті 255 ЦПК України суди попередніх інстанцій помилкового розглянули справу, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та не вирішили клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Вказує про неврахування судами висновків щодо юрисдикції справ у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19),
від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20),
від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) та постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 577/3759/20 (провадження № 61-4832св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 663/3629/19 (провадження № 61-8579св21).
Заявник зазначає про неврахування апеляційним судом висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 9 грудня 2020 року у справі № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20), від 22 грудня 2021 року у справі № 766/1211/20 (провадження № 61-19236св20) та від 24 листопада 2021 року
у справі № 766/23107/19 (провадження № 61-18377св20), щодо можливості звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України посадових осіб державного підприємства.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18), від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20) та від 27 квітня 2022 року у справі № 161/10904/20 (провадження № 61-139св22), оскільки у вказаних справах вирішувався спір щодо звільнення посадових осіб акціонерного товариства, тому правовідносини у вказаних справах не є подібними правовідносинам у цій справі.
Також заявник вважає неврахованим судом апеляційної інстанції
висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року
у справі № 724/140/16-ц (провадження № 61-34808св18), про те, що припинення трудового договору з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої
статті 41 КЗпП України залежить від волі власника.
Заявник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції статті 81 ЦПК України при вирішенні позовних вимог про відшкодування шкоди, оскільки вважає, що позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), у постановах Верховного Суду від 9 грудня 2020 року у справі № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20), від 11 липня 2018 року
у справі № 724/140/16-ц (провадження № 61-34808св18), від 24 листопада
2021 року у справі № 766/23107/19 (провадження № 61-18377св20), від 22 грудня 2021 року у справі № 766/1211/20 (провадження № 61-19236св20), від 27 січня 2022 року у справі № 577/3759/20 (провадження № 61-4832св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 663/3629/19 (провадження № 61-8579св21), від 27 квітня 2022 року у справі № 161/10904/20 (провадження № 61-139св22), від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18), від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2023 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині стягнення
з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не в межах платежу за один місяць з утриманням та перерахуванням до бюджету і державних цільових фондів податків та обов`язкових платежів, а також стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди до закінчення її перегляду в касаційному порядку
Ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
наказом ДП "НАЕК "Енергоатом" від 30 червня 2021 року № 839-к на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року
у справі № 761/34905/20 ОСОБА_1 з 30 вересня 2020 року поновлено на посаді першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП "Атомпроектінжиніринг".
13 серпня 2021 року ДП "НАЕК "Енергоатом" видало наказ № 1045-к "Про звільнення ОСОБА_1", яким припинено повноваження позивача та звільнено його з посади першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом"
з 13 серпня 2021 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП
України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43,
43-1 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.
Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.
Підставою припинення повноважень та звільнення ОСОБА_5 як першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок
ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом" в оскаржуваному наказі зазначено пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі
Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19
(провадження № 61-3796сво21) викладено висновок про те, що "відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Проте вказане стосується посадових осіб - членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції по управлінню за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень.
Щодо інших посадових осіб, то розірвання з ними трудового договору має відбуватись на інших підставах, встановлених трудовим законодавством, що також передбачає дотримання відповідних встановлених цим законодавством гарантій. При цьому віднесення статутом товариства певної посади до категорії "посадових осіб" не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Отже, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може бути звільнено працівника філії державного підприємства, який не є членом виконавчого органу".
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що:
- органами управління ДП "НАЕК "Енергоатом" є наглядова рада і президент (пункт 47 Статуту ДП "НАЕК "Енергоатом");
- ВП "Атомпроектінжиніринг" не має статусу юридичної особи та здійснює свою діяльність від імені ДП "НАЕК "Енергоатом" (пункт 2.1 Положення
про ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом" ПЛ-П.46.10.129-19);
- перший заступник генерального директора - директор з нових ядерних установок ВП "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом" призначається на посаду та звільняється з посади президентом ДП "НАЕК" "Енергоатом" за поданням генерального директора ВП "Атомпроектінжиніринг" з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України на підставі наказу
(пункт 1.4 посадової інструкції ІП-К.46.330-19).
Суд апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті, повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про те, що роботодавець помилково поширив дію положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України на позивача який є суб`єктом трудових відносин, що має бути звільнений за загальною процедурою, передбаченою нормами трудового законодавства, з відповідними гарантіями від незаконного звільнення, із зазначенням відповідних підстав. ОСОБА_1 обіймав першого заступника генерального директора - директора з нових ядерних установок відокремленого підрозділу державного підприємства, який не є юридичною особою, і, відповідно, не є виконавчим органом; позивач не є членом наглядової ради підприємства.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво21), що був підтверджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 серпня 2024 року у справі № 573/1020/22 (провадження № 14-40цс23).
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання незаконним наказу відповідача про звільнення позивача та поновлення останнього на роботі.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про належність вказаної справи до юрисдикції господарських судів, оскільки ОСОБА_1 не є керівником юридичної особи або членом її виконавчого органу, тому в даній справі між сторонами виник трудовий спір, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, безпідставними є посилання заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо юрисдикції справ, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року
у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року
у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 23 лютого 2021 року
у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) та постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 577/3759/20 (провадження № 61-4832св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 663/3629/19 (провадження № 61-8579св21).
Також підлягають відхиленню посилання заявника про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 9 грудня 2020 року
у справі № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20), від 22 грудня 2021 року
у справі № 766/1211/20 (провадження № 61-19236св20) та від 24 листопада
2021 року у справі № 766/23107/19 (провадження № 61-18377св20), щодо можливості звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України посадових осіб державного підприємства, оскільки в постанові від 23 січня
2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво21) об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від вказаних висновків.
Касаційний суд відхиляє посилання заявника про помилкове застосування апеляційним судом до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18), від 18 лютого 2021 року у справі № 757/43048/16 (провадження № 61-15449св20) та від 27 квітня 2022 року у справі № 161/10904/20 (провадження № 61-139св22), з огляду на те, що у вказаних справах позивач був працівником акціонерного товариства, оскільки можливість звільнення працівника на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не залежить від організаційно-правової форми суб`єкта господарювання (роботодавця).
Не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги про неврахування цим судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 724/140/16-ц (провадження № 61-34808св18), оскільки у вказаній справі виник спір щодо звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України керівника юридичної особи (директора приватного підприємства).
Доводи касаційної про недоведення позивачем обставин щодо завдання йому моральної шкоди не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій частині та не дають підстав вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, і за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені апеляційним судом, що в силу статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів також враховує, що касаційна скарга не містить доводів про необґрунтованість та незаконність постанови апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК
України судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки цей суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої
статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.